Рішення № 28710923, 17.01.2013, Центральний районний суд м. Сімферополя

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 122/8039/2012

17.01.2013 року м. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді - Кучеренко Н.В.,

при секретарі - Гумбатовій А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивача - ОСОБА_5. Позивач, отримавши свідоцтво про смерть батька, звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Спадщина відкрилася за адресою: АДРЕСА_1. Крім, позивача, спадщину виявили бажання отримати його брати - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Однак, від нотаріуса вони дізналися, що померлим був залишений заповіт 04.07.2011р., за яким він все своє майно заповів відповідачу - ОСОБА_2 Остання померлому не є донькою, рідною чи близькою людиною. Позивач же зареєстрований за вказаною адресою, де на теперішній час проживає.

Позивач вказує, що його батько - заповідач вживав алкоголь та перебував на обліку в наркологічному диспансері, знаходився на лікуванні в КРПБ №1, а також перебував на обліку у 7-ій міській лікарні м. Сімферополя з діагнозом пухлина головного мозку. На думку позивача, із-за хвороби, його батько не міг сприймати реальність та керувати своїми діями. У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про визнання заповіту свого батька від 04.07.2011р. - недійсним з підстави, передбаченої ч.1 ст.225 ЦК України.

Ухвалою суду від 12.10.2012р. до участі у справі в якості третіх осіб залучені брати позивача, які також претендують на спірну спадщину, - ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити, надав пояснення відповідно до вищевикладеного. Крім того, просив суд врахувати, що проживає у квартирі заповідача, має малолітню дитину та іншого житла не має.

Відповідач ОСОБА_6 та її представник за угодою - адвокат ОСОБА_7 позов не визнали, посилаючись на його необґрунтованість. Так, відповідач ОСОБА_6 пояснила, що приблизно з 1998 року її мати - ОСОБА_8 перебувала з ОСОБА_5 (заповідачем) у фактичних шлюбних відносинах. 25.11.2011р. вони зареєстрували шлюб. Тому вона знала заповідача, та після смерті своєї матері у лютому 2012 року, здійснювала догляд за ним. Коли він помер, то вона займалася його похованням. Заповідач за весь період їх знайомства розумів значення своїх дій, міг керувати ними. Відповідачу це відомо, бо вони спілкувалися, та деякий час вона проживала з матір'ю та заповідачем, а деякий - він проживав у її родичів. Просили суд у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Треті особи у справі - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, вважали, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Додаткових обставин або доводів до позову - не привели.

Вислухавши сторони, представника відповідача та третіх осіб, допитавши свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, за наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 11, 27, 60 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

Судом встановлено, що відповідно до нотаріально посвідченого заповіту від 04.07.2011р. за реєстром №2-519, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у випадку смерті все своє рухоме та нерухоме майно заповів ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4).

25.11.2011 року ОСОБА_5 та ОСОБА_8 уклали шлюб, про що у Книзі реєстрації шлюбів Центральним відділом державної РАЦС Сімферопольського міського управління юстиції АРК зроблено відповідний актовий запис №492 (а.с.41).

Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_5 (а.с.5).

Відповідач ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_8 (а.с.37, 38, 39, 40).

Як встановлено, заповідач ОСОБА_5 - власник квартири АДРЕСА_2 (а.с.5).

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_8 (а.с.42).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 у віці 58 років, що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть (а.с.3).

Згідно з ч.1 ст.225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд входить з того, що позивачем не надано суду належних та достовірних доказів обґрунтованості заявленого позову.

Так, відповідно до відповіді Кримської Республіканської установи «Клінічна психіатрична лікарня №1» від 12.12.12р. за №4110, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у 2011 році за медичною допомогою до лікарні не звертався, на обліку у лікаря-психіатра не перебував (а.с.56).

Згідно з відповіддю 7-ої міської клінічної лікарні м. Сімферополя від 13.12.12р. за №2623/04-4, за 2011 рік ОСОБА_5 на стаціонарному лікуванні у лікарні не знаходився, діагноз щодо пухлини головного мозку - відсутній, на диспансерному обліку не перебував (а.с.58).

У відповідності до листа КРУ «Наркологічний диспансер» від 14.01.2013р. №01-10/24, перебував на обліку в диспансері з 26.04.2006р. з діагнозом «Психічні і поведінкові розлади у результаті вживання алкоголю, синдром залежності». Але, з 01.01.2011р. по 2012р. стаціонарне лікування не проходив, за амбулаторною допомогою не звертався.

Крім того, свідок ОСОБА_9, яка є сестрою померлої ОСОБА_8 (дружини заповідача), пояснила, що остання з 1998 року проживала з ОСОБА_5, як чоловік та жінка, в квартирі по АДРЕСА_1. А свідок постійно навіщала свою сестру. Свідок пояснила, що ОСОБА_5 був адекватним, хоча і вживав алкогольні напої, але не зловживав ними. Після закінчення ОСОБА_2 школи, він допомагав їй з навчанням в училищі. На початку 2012 року став копити собі кошти на операцію, оскільки в нього боліли ноги, тимчасово проживав у свідка, було тяжко одному після смерті дружини.

Свідок ОСОБА_14 пояснила, що навчалася разом з ОСОБА_2 у училищі, у 2005 року разом проживали в гуртожитку. Свідок, разом з ОСОБА_2, їздила до її матері в гості - на вихідні та свята, дні народження. ЇЇ мати проживала у квартирі на АДРЕСА_1 з вітчимом відповідача. ЇЇ вітчим, за спілкуванням, був адекватною людиною, міг поговорити на будь яку тему. Останній раз бачила його в 2011 році на свадьбі ОСОБА_2 П'яним його не бачила.

Свідок ОСОБА_11, який є чоловіком відповідача ОСОБА_2, пояснив, що з ОСОБА_5 познайомився у 2009 році. Останній проживав з матір'ю ОСОБА_2 Свідок з дружиною часто їх навідували, допомагали, у тому числі, ОСОБА_5 - поновити паспорт, оскільки він швидко по місту не міг переміщатися, а хотів оформити пенсію та інвалідність, оскільки скаржився на хворобу ніг, ходив з паличкою. Разом з цим, був адекватною людиною, яка розуміє що робить. На свята ОСОБА_5 випивав, але не «валявся» після цього.

Всі перелічені свідки вказали на те, що ОСОБА_5 їм скаржився на сина ОСОБА_15 (позивач у справі), який батька ображав, приходив до нього рідко.

Крім того, як встановлено, витрати на похорони ОСОБА_5 сплачувала ОСОБА_2 (а.с.43).

Таким чином, суду не надано жодного достовірного та належного доказу того, що ОСОБА_5 на момент вчинення заповіту не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними. Всі заявлені позивачем докази - були досліджені судом у повному обсязі.

Доводи позивача про те, що ОСОБА_2 не є донькою, рідною або близькою людиною заповідачу, у зв'язку з чим, батько позивача не міг вчинити заповіт на неї, суд вважає неспроможними. Так, по-перше, відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності є непорушним. Тобто, ОСОБА_5 міг розпорядитися своїм майном на випадок смерті на свій власний розсуд, у цьому праві він не обмежений. Вимог щодо оформлення заповіту заповідачем виключно на користь «близької» людини - у законі не міститься. По-друге, як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 є донькою дружини заповідача, вони тривалий час близько спілкувалися у родинному колі, і саме вона здійснювала витрати на поховання заповідача.

Посилання позивача на те, що він проживає у вищезазначеній квартирі заповідача, що він там зареєстрований, має малолітню дитини та це його єдине житло - не є тими обставинами, за яких заповіт, відповідно до закону, підлягає визнанню недійсним.

За викладених обставин, судом не вбачається правових підстав для задоволення позову.

На підставі ст. 41 Конституції України, ст.ст. 16, 203, 215, ч.1 ст.225 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АРК через Центральний районний суд м. Сімферополя шляхом подачі в 10-денний строк апеляційної скарги.

Суддя: Н. В. Кучеренко