Рішення № 28707713, 26.10.2012, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-7166/2011 року

Провадження № 2/0907/2262/2012 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

26 жовтня 2012 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Шамотайло О.В.

секретаря Устинської Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, примусове виселення з житлового приміщення та стягнення судових витрат,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, примусове виселення з житлового приміщення та стягнення судових витрат.

У позовній заяві зазначено, що 07.09.2007р. між ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/0321/18/04477, за умовами якого надано кредит у розмірі 25000 дол.США.

З метою забезпечення виконання кредитного зобов'язання, що виникло на підстав кредитного договору, між ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки №014/0321/18/04477/1, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_4 07.09.2007р. за №2328. Предметом іпотеки є нерухоме майно - двохкімнатна квартира під АДРЕСА_1, що належить відповідачам на праві власності в цілому на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Агенством по приватизації державного житлового фонду м.Івано-Франківська 14.06.1996р., зареєстрованого Івано-Франківським ОБТІ, що підтверджується Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого обласним комунальним підприємством «Івано-Франківське ОБТІ» 14.08.2007р. за №15572004.

З грудня 2008 року ОСОБА_1 порушує вимоги кредитного договору щодо сплати кредиту та відсотків за користування кредитом, що надає право позивачу достроково стягнути заборгованість за рахунок коштів, майна та майнових прав позичальника, включаючи забезпечення за кредитним договором. Станом на 06.06.2011р. загальна заборгованість за кредитним договором становить 27461,84 дол.США та 16362,97 грн., з яких залишок по кредиту - 22645,19 дол.США, заборгованість по відсотках - 4816,65 дол.США., заборгованість по пені 16362,97 грн.

У зв'язку з порушенням строків сплати кредиту та відсотків користування ним, ПАТ «Ерсте Банк» повідомляв відповідачів листом-вимогою про порушення забезпеченого іпотекою зобов'язання від 24.11.2009р., які, проте, залишені останніми без задоволення та без відповіді.

В силу приписів ст.33 Закону України «Про іпотеку» та п.3.1.5, 5.5, 5.6 договору іпотеки іпотекодержатель ПАТ «Ерсте Банк» ставить вимогу дострокового звернення стягнення на предмет іпотеки та реалізацію його. Просить суд встановити початкову ціну продажу предмету іпотеки на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна відповідно до Висновку суб'єкта оціночної діяльності, який буде проведено в межах процедури, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».

На період реалізації предмета іпотеки, позивач просив передати йому нерухоме майно в управління, оскільки непередача може суттєво ускладнити його подальшу реалізацію.

Одночасно із зверненням стягнення на предмет іпотеки, позивач просив винести рішення про виселення мешканців з квартири, що підлягає реалізації.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подавши до суду заяву, за змістом якої, заявлені вимоги підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві, просив розглядати даний спір у відсутності представника та не заперечив проти прийняття заочного рішення.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, хоч про час і місце судового розгляду повідомлялися у встановленому порядку, а тому, виходячи зі змісту ч.1 ст. 224 ЦПК України, та того, що відповідачі про причини неявки суд не повідомили, а позивач подав достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, суд вважає, що можливо провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно з кредитним договором від 07.09.2007р. №014/0321/18/04477 відкрите акціонерне товариство «Ерсте Банк» надало ОСОБА_1, кредит в сумі 25000 дол.США терміном до 06.09.2017 року зі сплатою 13,5% річних (а.с.10-11).

З метою забезпечення виконання кредитного зобов'язання, що виникло на підставі кредитного договору, між ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки №014/0321/18/04477/1, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_4 07.09.2007р. за №2328 (а.с.6-9).

Предметом іпотеки є нерухоме майно - двохкімнатна квартира під АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на праві власності в цілому на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Агенством по приватизації державного житлового фонду м.Івано-Франківська 14.06.1996р., зареєстрованого Івано-Франківським ОБТІ, що підтверджується Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого обласним комунальним підприємством «Івано-Франківське ОБТІ» 14.08.2007р. за №15572004. Як зазначено п.1.2 договору іпотеки від 07.09.2007р. загальна площа даної квартири становить 48,5 кв.м., житлова площа - 33,2 кв.м. Вартість предмета іпотеки визначено сторонами договору в сумі 161600 грн.

Згідно ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору, в даному випадку - кредитного договору від 07.09.2007 року №014/0321/18/04477.

Проте, свої зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_1 належним чином не виконувала, та станом на 06.06.2011р. загальна заборгованість за кредитним договором становить 27461,84 дол.США та 16362,97 грн., з яких залишок по кредиту - 22645,19 дол.США, заборгованість по відсотках - 4816,65 дол.США., заборгованість по пені 16362,97 грн. (а.с.27-28). Зазначена обставина нічим не спростована.

Згідно зі ст..611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За вимогами ст.1054, 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Аналогічні положення містяться й у п.5.6, 6.5 кредитного договору.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно ч. 3 даної статті звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися, зокрема, на підставі рішення суду.

Ч.1 ст.35 цього Закону передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Аналогічні положення містяться й у п.3.1.4, 3.1.5, 5.1- 5.3 договору іпотеки, укладеного між ПАТ «Ерсте Банк» та відповідачами.

У зв'язку з порушенням строків сплати кредиту та відсотків користування ним, ПАТ «Ерсте Банк» повідомляв відповідачів листом-вимогою про порушення забезпеченого іпотекою зобов'язання від 24.11.2009р., які залишені останніми без задоволення та без відповіді (а.с. 29-32).

Оцінюючи обставини справи у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що внаслідок невиконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань щодо сплати кредиту, позивач має право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи, що власниками двохкімнатна квартира під АДРЕСА_1, є ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло, то позовні вимоги на звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду повинен бути зазначений спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленої ч. 1 ст.38 цього Закону.

В позовній заяві представник позивача просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом прилюдних торгів, оскільки такий порядок найбільш повно враховує інтереси відповідачів. Приймаючи до уваги, що такий порядок звернення стягнення нерухомого майна закону не суперечить і найбільш повно враховує інтереси відповідачів, суд приходить до висновку про те, що ця вимога позивача підлягає задоволенню.

Враховуючи вимоги ч.6 ст.38 Закону України «Про іпотеку», суд зазначає, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій щодо реалізації майна).

Що стосується позовної вимоги на примусове виселення відповідачів з житлового приміщення, то суд приходить до висновку, що вони не підлягають до задоволення з наступного.

Пункт 43 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вказує на те, що згідно з ч.4 ст. 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Відповідно до ст. ст. 33, 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

Як вбачається з матеріалів справи такі листи-вимоги про порушення забезпеченого іпотекою зобов'язання від 24.11.2009р., в яких зазначена вимога позивача добровільно звільнити житлове приміщення, яке є предметом іпотеки є наявними, однак доказів того чи відправлялися вони для поштового вручення відповідачам суду не представлено, як не представлено таких листів в оригіналі для огляду.

А тому, на час ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні виконання імперативно-диспозитивних приписів, встановлених ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ч. 3 ст. 109 ЖК УРСР, щодо примусового виселення за рішенням суду мешканців із житлового будинку або житлового приміщення, на які здійснюється звернення як на предмет іпотеки, а тому такі позовні вимоги на цій стадії не можуть бути задоволені, так як відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя щодо звільнення таких житлових приміщень їх мешканцями в розумінні вимог ст. 3 ЦПК щодо права особи для звернення до суду за захистом.

Що стосується вимоги позивача на передачу йому нерухоме майно в управління, протягом періоду реалізації предмета іпотеки, оскільки непередача може суттєво ускладнити його подальшу реалізацію, то суд зазначає, що такі заходи по передачі його в управління на період до реалізації, не є необхідні, оскільки співвласники та особи які зареєстровані і фактично проживають в даній квартирі, на думку суду зможуть забезпечити належне управління таким майном.

Пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки, позивачем суду не надано.

За таких обставин та доказів, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому з відповідачів також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 124 Конституції України, ст. 11, 14,15, 16, 526, 530, 589-592,610-612, 1049-1050, 1054 ЦК України, ст.33-40 Закону України «Про іпотеку», керуючись ст.ст. 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути на користь публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за рахунок продажу предмета іпотеки заборгованість в сумі 27461,84 дол.США, що за офіційним курсом НБУ станом на 06.06.2011р. складає 218966,98 грн. та 16362,97 грн. пені за порушення умов договору, а всього 235329 (двісті тридцять п'ять тисяч триста двадцять дев'ять) гривень 95 коп. Вартість предмета іпотеки визначено сторонами договору в сумі 161600 грн.

Звернути стягнення на предмет іпотеки - двохкімнатну квартиру під АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на праві власності в цілому підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Агенством по приватизації державного житлового фонду м.Івано-Франківська 14.06.1996р., загальною площею 48,5 кв.м., житловою площею - 32,2 кв.м.

Застосувати процедуру продажу предмета іпотеки, передбачену ст.41 Закону України «Про іпотеку» шляхом проведення публічних торгів., зазначивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій щодо реалізації майна.

Стягнути на користь публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 1820 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідачів протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя О.В. Шамотайло