Ухвала суду № 28699813, 17.01.2013, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 412/14618/2012

провадження 4с/201/1/2013

УХВАЛА

17 січня 2012 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

при секретарі Дашкевич Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, зацікавлена особа ОСОБА_2 про визнання дій протиправними і визнання акту опису та арешту майна незаконним, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 07 листопада 2012 року звернувся до суду зі скаргою стосовно Жовтневого ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції на незаконність дій державного виконавця і визнання незаконним акту арешту та опису майна, посилаючись на те, що Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська виніс рішення, яке набрало законної сили, видано виконавчий лист, який направлено для виконання до Жовтневого ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції. Державний виконавець вказаного відділу виніс постанову про відкриття виконавчого провадження і надання часу для добровільного виконання рішення суду; в подальшому під час виконання вказаного рішення державний виконавець 23 жовтня 2012 року виніс постанову про опис та арешт його майна, вказаний акт та арешт його майна є протиправними, а дії виконавця по їх винесенню -незаконними, оскільки він як боржник має право брати участь у провадженні виконання дій виконавцем, заявляти свої доводи і клопотання, чого зроблено не було, державний виконавець не роз'яснював йому його права, під час наступного опису його майна в виконавця було відсутнє вмотивоване рішення суду про примусове проникнення до житла, а самі виконавчі дії, на думку заявника, проводилися за межами його житла в м. Черкаси; в акті опису та арешту майна відсутні дані про житло, особу боржника та інш. Вважає такі дії і акт незаконними, просив визнати ці дії ВДВС неправомірними та визнати акт опису та арешту майна незаконним, задовольнивши скаргу.

Представник Жовтневого ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, в зверненні до суду скаргу не визнав, вказавши, по дійсно з суду отримано для виконання виконавчий лист про стягнення сум з ОСОБА_1, відкрито виконавче провадження і проведено процесуальні виконавчі дії правильно, зроблене все можливе згідно вимог закону, порушень не допущено, мотиви скарги безпідставні, сама скарга необґрунтована, просив в її задоволенні відмовити в повному обсязі і справу розглянути без участі їх представника. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника Жовтневого ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції.

ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлялася належним чином, скаргу не визнав, винесені постанови і акт вважає законними, зроблене все можливе згідно вимог закону, порушень не допущено, мотиви скарги безпідставні, сама скарга необґрунтована, просив в її задоволенні відмовити в повному обсязі і справу розглянути без участі його і представника. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності вказаної зацікавленої особи.

З'ясувавши думку сторін та учасників спору, перевіривши матеріали скарги, оцінивши надані та добуті докази, суд вважає скаргу не обгрунтованою та не підлягаючою задоволенню.

Відповідно з вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до п.1 положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 30 грудня 1997 року N 1396/97, Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство юстиції України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення реалізації державної правової політики. Таким чином, при прийнятті до примусового виконання виконавчих документів, державний виконавець має діяти на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В судовому засіданні встановлено, що Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська видав виконавчий лист, який направлено для виконання до Жовтневого ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції. Державний виконавець вказаного відділу виніс постанову про відкриття виконавчого провадження; в подальшому під час виконання вказаного рішення державний виконавець 23 жовтня 2012 року виніс постанову про опис та арешт його майна, на думку заявника, вказаний акт та арешт його майна є протиправними, а дії виконавця по їх винесенню -незаконними, оскільки він як боржник має право брати участь у провадженні виконання дій виконавцем, заявляти свої доводи і клопотання, чого зроблено не було, державний виконавець не роз'яснював йому його права, під час наступного опису його майна в виконавця було відсутнє вмотивоване рішення суду про примусове проникнення до житла, а самі виконавчі дії, на думку заявника, проводилися за межами його житла в м. Черкаси; в акті опису та арешту майна відсутні дані про житло, особу боржника та інш. В скарзі заявник посилається на те, що копію акту опису та арешту майна від 17 жовтня 2012 року за № 32576409 ним було отримано лише 23 жовтня 2012 року, хоч жодного підтвердження даних обставин до позовної заяви не додано. В своїй скарзі заявник просить суд: «визнати дії державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Власенка Олександра Вікторовича по виконанню виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ по справі № 2-214/2011 виданого 08 травня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок стягнення боргу за договором позики від 25 квітня 2003 року -500000 грн., в рахунок відшкодування судових витрат -1730.00 грн., в частині складення акту опису та арешту майна ВП № 32576409 від 17 жовтня 2012 року -неправомірною та визнати акт опису та арешту майна ВП № 32576409 від 17 жовтня 2012 року складений старшим державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Власенком Олександром Вікторовичем -незаконним». Виконавча служба з цим не погодилася, виник спір, який в добровільному порядку не вирішено і ОСОБА_1 вимушений був звернутися до суду з цією скаргою на дії державного виконавця.

Суд вважає скаргу не обґрунтованою, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ч.1, 2 ст. З Закону України «Про виконавче провадження»примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, в тому числі, такі виконавчі документи -виконавчі листи судів у цивільних справах у випадках, передбачених законом.

Вимоги до форми та змісту виконавчого документу на час винесення оскаржуваної постанови були визначені ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»та включали зокрема необхідність внесення до такого документу індивідуального ідентифікаційного номеру стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб -платників податків). Тою ж нормою закону було передбачено внесення до виконавчого документу інших даних, що ідентифікують боржника (стягувача) або можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема дати та місця народження боржника -у випадку, якщо такі відомі органу або посадовій особі, що видала виконавчий документ. Аналогічні положення містить ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»в редакції, чинній на час розгляду скарги.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження»від 21 квітня 1999 року № 606-ХІУ у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. Статтею 32 Закону № 606 визначені заходи примусового виконання рішень, серед яких, зокрема: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб. Згідно ч. 1 ст. 52 Закону № 606 звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Частиною 4 статті 31 Закону № 606 встановлено, що державний виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам або іншим учасникам виконавчого провадження під розписку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч. 2 ст. 82 Закону № 606 боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку. Відповідно до ч. 4 ст. 82 Закону № 606 рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю Державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 384 ЦПК України скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби.

Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Частиною 1 статті 385 ЦПК України встановлено, що скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Судом встановлено, що заявник посилається на статтю 63 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої звернення стягнення на будинок, квартиру, земельну ділянку, інше нерухоме майно фізичної особи проводиться у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна, також частина 5 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження»встановлює право боржника запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення.

Згідно матеріалів виконавчого провадження вбачається, що представник боржника за довіреністю О.М. Кононович 09 липня 2012 року знайомився з матеріалами даного виконавчого провадження. Також представника боржника було ознайомлено з постановою про розшук майна боржника від 31 травня 2012 року за № ВП 32576409, якою державним виконавцем було оголошено в розшук автомобіль ВАЗ 2109, 1993 року випуску, державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 Але даний автомобіль до теперішнього часу для опису та арешту, а ні боржником, а ні його представником державному виконавцеві не надано. Також згідно матеріалів даного виконавчого провадження вбачається, що боржником рішення суду умисно не виконується, жодне майно для опису та арешту державному виконавцеві не надається.

Заявник помилково посилається на п. 4.2.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, а саме: заявник посилається на те, що державний виконавець повинен був вказати в акті опису та арешту майна строк дії обмеження заборони на руйнування, відчуження чи псування, але згідно вищевказаної інструкції державний виконавець повинен вказати строк обмеження, якщо ним заборонено право користування майном, яке описано та арештовано. В оскаржуваному акті опису та арешту майна боржника дана заборона не застосовувалася.

Заявник також помилково повідомляє про сумнів перебування державного виконавця в описаному приміщені, а саме в квартирі АДРЕСА_1. Але після виявлення належності даної квартири боржнику, державним виконавцем було встановлено, що дане приміщення займають треті особи, зі слів яких, вони орендують дану квартиру, які і допустили державного виконавця до опису та арешту даного майна.

Крім того, заявник повідомляє суд, що 10 жовтня 2012 року він звернувся до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції із заявою про надання копій матеріалів виконавчого провадження, але згідно Інструкції з організації примусового виконання рішень та Закону України «Про виконавче провадження»сторони виконавчого провадження та їх представники мають право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них копії, виписки, фотокопію у відділі державної виконавчої служби, від чого заявник відмовився.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що скарга не підлягає задоволенню.

Не може суд прийняти до уваги наполягання заявника на скарзі, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджуються.

Таким чином суд вважає, що обставини скарги не знайшли своє об'єктивне підтвердження в ході судового засідання, а тому скарга не підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 55, 124 Конституції України, ст. 3 Закону України «Про виконавчу службу», ст. ст. 3, 5, 6, 7, 11, 18, 19, 25, 27, 31, 32, 52, 63, 82 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 383 -388, 210, 293 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 в задоволенні скарги дії старшого державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, зацікавлена особа ОСОБА_2 про визнання дій протиправними і визнання акту опису та арешту майна незаконним відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 5 днів з дня проголошення ухвали, а у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя -