Рішення № 28699800, 17.10.2012, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 404/2065/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2012 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі головуючого судді : САВЧЕНКА В.О.

при секретарі : ГОРБ С.Б.,

представника позивачки ОСОБА_1: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпродзержинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»про визнання недійсним кредитного договору та зобов'язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2012 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві вказано, що 05 квітня 2007 року між позивачкою ОСОБА_1 та Відповідачем ПАТ «Приватбанк»було укладено кредитний договір. При цьому Позивачкою була підписана лише анкета-заява на отримання картки кредитної з кредитним лімітом. Сам кредитний договір між обома сторонами не укладався та не підписувався. Відповідач надав лише анкету-заяву на отримання платіжної картки від 5 квітня 2007 року, у якій зазначено, що Відповідачу надається кредитна картка за номером НОМЕР_1, валюта - гривня, вказаний тип кредитного ліміту та сума кредитного ліміту - 5000 грн. Базова процентна ставка складає 30 процентів, строк дійсності - строк дії картки, тобто 1 рік. Окрім анкети-заяви позивачкою більше нічого не підписувалось. З початку користування кредитною карткою до теперішнього часу відповідач нарахував по цій карточці заборгованість у сумі 8919, 16 гривен.

Крім того, відповідач 02 липня 2007 року видав позивачці картку «Соціальну»за номером НОМЕР_2, на яку позивачці надходила грошова допомога від держави по догляду за дитиною, при цьому картка не була кредитною. Починаючи з 19.08.2008 року з цієї соціальної картки у позивачки почали списувати гроші,, які нібито пішли на погашення заборгованості по кредитній картці за номером НОМЕР_1, валюта - гривня, вказаний тип кредитного ліміту та сума кредитного ліміту - 5000 грн. Але ж на погашення заборгованості по цій картці пішло тільки 393 грн в серпні та вересні 2008 року.

Згодом відповідач безпідставно на цю та картку «Соціальну»за номером НОМЕР_2 почав нараховувати проценти та штрафні санкції, хоча картка ніколи не була кредитною і згоди на кредитування по цій карточці позивачка не надавала, навіть не писала анкету-заяву про надання кредитного ліміту. .На картку «Соціальну»позивачці нарахували заборгованість 5108,45 грн. При цьому у позивачки з картки була знята грошова допомога у розмірі 1441 грн. Після цього відповідач без згоди позивачки відкрив рахунок за номером НОМЕР_3, як перенос овердрафту та нарахував ще 5375,99 грн заборгованості. При цьому по картках за номером НОМЕР_2 та за номером НОМЕР_1 проценти і подалі нараховувалися з боку відповідача. Загальна сума заборгованості складає 19403,17 грн. Позивачка в обґрунтування своїх позовних вимог також зазначила, що спірний кредитний договір по наданню кредитного ліміту суперечить законодавству України з питання захисту прав споживачів з приводу відсутності з боку відповідача переддоговірної роботи з позивачкою, чим порушена ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів».

Також в обґрунтування позову вказано, що зміст спірного договору суперечить частині 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки ні перед укладенням Договору, ні протягом його дії, відповідач не повідомив позивачку у письмовій формі про умови надання кредиту, та не надав в повному обсязі інформації про умови кредитування, як того вимагає Закон.

Позивачка отримувала кредит тільки умовах, які передбачені у заяві відповідача, з якими вона була ознайомлена та підписувала. З додатковими «Умовами надання споживчого кредиту»за якими нараховувалися проценти на проценти, штрафні санкції позивачку відповідач не знайомив. Окрім того, позивачка не надавала згоди на надання їй кредитного ліміту по карточці за номером НОМЕР_2 та користування цим кредитним лімітом. Відповідно до розрахунку, який надав відповідач, передбачена подвійна відповідальність позивачки за невиконання обов'язків у вигляді пені та штрафу, нарахування пеня не відповідає вимогам закону, оскільки перевищує подвійну ставку НБУ. Позивачка вважає порушення з боку відповідача статті 73 Закону України "Про виконавче провадження", в якому зазначені перелік виплат, на які не можуть бути накладено стягнення, у тому числі "на допомогу по вагітності та пологах, одноразову допомогу при народженні дитини, на допомогу по догляду за дитиною і на інші допомоги на дітей, передбачені законодавством". Просила визнати недійсним кредитний договір без номеру про надання кредитного ліміту по карткам № НОМЕР_2, № НОМЕР_1, № НОМЕР_3, укладені з відповідачем та застосувати наслідки недійсності правочину,припинити дію договорів по карткам та зобов'язати скасувати заборгованість по карткам № НОМЕР_2, за номером НОМЕР_1, за номером НОМЕР_3, укладений між ПАТ «Приватбанк» та нею.

В судових засіданнях представник позивачки позовні вимоги підтримував в повному обсязі з тих же правових підстав, дав пояснення фактично установлені матеріалами справи.

Представник відповідача в судових засіданнях позовні вимоги не визнав, надавши пояснення фактично викладені в запереченнях.

Крім того, в судовому засіданні представником позивачки було заявлено клопотання про витребування доказів у вигляді оригіналів документів: кредитного договору про надання кредитного ліміту по карткам за номером НОМЕР_2 та за номером НОМЕР_1, номером НОМЕР_3, укладений між ПАТ «Приватбанк»та ОСОБА_1 або належним чином завірених копій і скріплених печаткою з зазначенням ідентифікаційного коду підприємств або організацій, яке було задоволено та винесена ухвала про витребування вищезазначених документів від відповідача. Але відповідачем ухвала суду виконана не була, витребувані документи відповідачем надані не були.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивачка посилається на те, що між нею та відповідачем ПАТ «Приватбанк» 5 квітня 2007 року було укладено кредитний договір. При цьому позивачкою була підписана лише анкета-заява на отримання картки кредитної з кредитним лімітом. Сам кредитний договір між обома сторонами не укладався та не підписувався. Відповідач надав лише анкету -заяву на отримання платіжної картки від 5 квітня 2007 року, у якій зазначено, що позивачці надається кредитна картка за номером НОМЕР_1, валюта-гривня, вказаний тип кредитного ліміту та сума кредитного ліміту-5000 грн. Базова процентна ставка складає 30 процентів, строк дійсності - строк дії картки, тобто 1 рік. Окрім анкети-заяви позивачкою більше нічого не підписувалось. З початку користування кредитною карткою до теперішнього часу відповідач нарахував по цій карточці заборгованість у сумі 8919,16 грн. Крім того, Відповідач 02 липня 2007 року видав позивачці картку «Соціальну» за номером НОМЕР_2, на яку позивачці надходила грошова допомога від держави по догляду за дитиною, при цьому картка не була кредитною. Починаючи з 19.08.2008 року з цієї соціальної картки у позивачки почали списувати гроші, які нібито пішли на погашення заборгованості по кредитній картці за номером НОМЕР_1, валюта-гривня, вказаний тип кредитного ліміту та сума кредитного ліміту - 5 000 гривен. Але ж на погашення заборгованості по цій картці пішло тільки 393 грн в серпні та вересні 2008 року.

Згодом відповідач безпідставно на цю та картку «Соціальну» за номером НОМЕР_2 почав нараховувати проценти та штрафні санкції, хоча картка ніколи не була кредитною і згоди на кредитування по цій карточці позивачка не надавала, навіть не писала анкету-заяву про надання кредитного ліміту. .На картку «Соціальну»позивачці нарахували заборгованість 5108,45 грн. При цьому у позивачки з картки була знята грошова допомога у розмірі 1441 грн. Після цього відповідач без згоди позивачки відкрив рахунок за номером НОМЕР_3, як перенос овердрафту та нарахував ще 5375,99 грн заборгованості. При цьому по карткам за номером НОМЕР_2 та за номером НОМЕР_1 проценти і надалі нараховувалися з боку відповідача. Загальна сума заборгованості складає 19403,17 грн. Позивачка та її представник вважали, що спірний кредитний договір по наданню кредитного ліміту суперечить законодавству України з питання захисту прав споживачів з приводу відсутності з боку відповідача переддоговірної роботи з позивачкою, чим порушена ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою-шостою ст. 203 ЦК України..

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

Таким чином, при укладенні правочину внутрішні спонукальні мотиви, тобто воля особи на його укладення, повинна відповідати її зовнішньому виразу волевиявлення.

Представник позивачки в судових засіданнях пояснив, що позивачка не мала наміру укладати з відповідачем спірні кредитні договори, тобто позивачка не мала внутрішньої волі на укладення правочину, та не підписувала кредитні договори за № НОМЕР_2, за № НОМЕР_1 та за № НОМЕР_3 і відповідно не виражала свою волю зовні на його укладення та отримання кредитних коштів.

Виходячи з вищевикладеного, судом встановлено, що у позивача не було внутрішніх спонукальних мотивів на укладення кредитних договорів.

Оцінюючи всі наявні докази по справі суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 повинні бути задоволені повністю, оскільки спірні кредитні договори нею не підписані та взагалі відсутні, що свідчить про відсутність її волі на укладення даних правочинів. Тому суд вважає за можливе визнати спірні кредитні договори недійсними із застосуванням наслідків недійсності таких правочинів, так як судом встановлено, що ОСОБА_1 спірні кредитні договори не укладала, кошти за даними кредитними договорами не отримувала.

Судом при вирішенні даної справи встановлено, що правовідносини сторін регулюються Законом «Про захист прав споживачів». Зміст спірних Договорів суперечить також і частині 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки ні перед укладенням Договору, ні протягом його дії, відповідач не повідомив позивачку у письмовій формі про умови надання кредиту та не надав в повному обсязі інформації про умови кредитування, як того вимагає Закон.

Закон України «Про захист прав споживачів»вимагає визначити в договорі:

- існуючі форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому

числі між зобов'язаннями споживача;

- тип процентної ставки;

- орієнтовну сукупну вартість кредиту й вартість послуги з оформлення кредитного договору (перелік витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням і поверненням;

- строк, на який кредит може бути отриманий;

- варіанти повернення кредиту і його умови;

- податковий режим сплати відсотків і державні субсидії, на які споживач має право,

або вказівка, від кого споживач може одержати докладну інформацію;

- позитивні й негативні аспекти пропонованих схем кредитування.

Відповідно до ст. 21 Закону «Про захист прав споживачів», права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:

а) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу

вибору продукції;

б) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач;

в) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; (банком обмежено право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про кредит.

Позивачка отримувала кредит виключно на умовах, які передбачені у заяві відповідача, з якими вона ознайомлена та підписувала. З додатковими «Умовами надання споживчого кредиту», за якими нараховувалися проценти на проценти, штрафні санкції позивачка ознайомлена не була. Окрім того, судом встановлено, що позивачка не надавала згоди на надання їй кредитного ліміту по карточці за № НОМЕР_2 та користування цим кредитним лімітом самого відповідача.

Згідно з вимогами ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця.

Відповідач в судових засіданнях не надав витребувані судом документи, а тому суд розглядає справу за наявними в справі доказами.

Як передбачено ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину (договору) є недодержання в момент вчинення правочину сторонами або однією із сторін, зокрема, вимоги про те, що зміст правочину не може суперечити ЦКУ, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Керуючись статтями 203, 215, 613, 614 ЦК України, статтями 11, 15, 22, 23 Закону України «Про захист прав споживачів», частиною 2 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статтями 2, 7, 56 Закону України «Про Національний банк України», статтями 10, 60, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»про визнання недійсним кредитного договору та зобов'язання вчинити певні дії, -- з а д о в о л ь н и т и .

Визнати недійсним кредитний договір без номеру про надання кредитного ліміту по карткам № НОМЕР_2, № НОМЕР_1, № НОМЕР_3, укладений між ПАТ «ПриватБанк» та ОСОБА_1.

Припинити дію договорів № НОМЕР_2, № НОМЕР_1, № НОМЕР_3, укладених між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк»(49000, м. Дніпропетровськ , вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 незаконно вилучені кошти з карткового рахунку № НОМЕР_2, що належать ОСОБА_1, в сумі 5108 (п'ять тисяч сто вісім) гривень 45 копійок.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір на користь держави у розмірі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок.

Протягом десяти днів з дня проголошення цього рішення сторонами або їх представниками може бути подана апеляційна скарга в апеляційний суд Дніпропетровської області через Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська.

С у д д я : Савченко В.О.