Постанова № 28695924, 15.01.2013, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 121/12163/12

Справа 121/12163/12

2а/119/23/13

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2013 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Микитюк О.А. при секретарі Касянюк Т.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Феодосії справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції МУЮ в АР Крим, Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосії, про визнання дій протиправними та відміну постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГУЮ МУЮ в АР Крим Пекарської О.В. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження протиправними та скасувати зазначену постанову.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі постанови Феодосійського міського суду АР Крим за № 2-а-3840/10 від 30.11.2010 року позивачу року був виданий виконавчий лист про зобов'язання Управління ПФУ в м. Феодосії здійснити на його користь перерахунок та виплату грошової допомоги як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 11 травня 2010 року по 30 листопада 2010 року. На підставі виконавчого листа державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГУЮ МУЮ в АР Крим було відкрито виконавче провадження. Однак, 19 жовтня 2012 року нею була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, оскільки боржник має статус бюджетної організації, отримує кошти для виконання державної програми соціального захисту з державного бюджету, фінансування забезпечення державних програм законом України «Про Державний бюджет»на 2012-2013 роки не передбачено і не проводилося, а тому не може нести відповідальність за обов'язками держави. Позивач вважає, що відповідач не виконала усі передбачені законом дії щодо виконання постанови Феодосійського міського суду по адміністративній справі №2-а-3840/10, у зв'язку з чим постанова про закінчення виконавчого провадження від 19 жовтня 2012 року не відповідає діючому законодавству, винесена передчасно, без реалізації усіх повноважень, наданих державному виконавцю законом та є незаконною. Крім того, позивач просив визнати протиправними та незаконними дії управління ПФУ в м. Феодосії, оскільки останнє порушило вимоги Конституції України, ЗУ «Про виконавче провадження»і порушило права позивача у справі невиконанням рішення суду, хоча останнє є обов.язковим для виконання усіма установами України.

Позивач та його представник в судовому засіданні, уточнивши позовні вимоги, просили суд визнати, що відповідачами порушені права позивача в частині невиконання рішення суду, а саме управління ПФУ в м. Феодосії не нарахувало та не виплатило йому соціальну допомогу як дитині війни за рішенням суду і після постановлення цього рішення, також, не нараховує йому допомогу у відповідності до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». А відділ примусового виконання рішень не виконавши рішення суду, закрив виконавче провадження, не виконавши усі необхідні дії щодо виконання останнього, чим також порушив норми Основного закону України та ЗУ «Про виконавче провадження».

Представник відповідача -Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ МЮ України в АРК в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив. На пропозицію суду, відповідно до ухвали суду про відкриття провадження у справі від 23 листопада 2012 року, надати суду письмові заперечення та відповідні докази, відповідач не побажав висловити свої заперечення проти позову та надати докази в їх підтвердження. Представник відповідача -управління ПФУ в м. Феодосії в судовому засіданні позовні вимоги не визнав і суду пояснив, що вони є бюджетною організацією і проводять виплати лише за державні кошти, які надійшли цільовим призначенням, яке не можуть змінювати. Залежне від них, а саме нарахування допомоги у відповідності до рішення суду вони провели одразу після набрання останнім законної сили, а виплати не мають змоги, оскільки державою не фінансувалося ця стаття витрат. Вони направили заявку на грошові кошти, необхідна для виплати позивачу у справі, однак будь-яких грошей до їх фонду не надходило.

Суд, вислухавши сторони, їх представників, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково з наступних підстав. Судом встановлено, що на підставі постанови Феодосійського міського суду АР Крим по адміністративній справі за № 2-а-3840/10 від 30 листопада 2010 року, яка набрала законної сили, позивачу 31.08.2012 року був виданий виконавчий лист про зобов'язання Управління ПФУ в м. Феодосії нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 11 травня 2010 року і до 30 листопада 2010 року. На підставі виконавчого листа державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГУЮ МУЮ в АР Крим Пекарською О.В. було відкрито виконавче провадження. Однак, 19 жовтня 2012 року нею була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ч. 1 ст. 49 та ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки боржник Управління ПФУ в м. Феодосія має статус бюджетної організації, яка отримує фінансові кошти від державних органів виконавчої влади для виконання державної програми соціального захисту та не може нести відповідальність за обов'язками держави. Також, у постанові зазначено, що грошові кошти УПФУ в м. Феодосії використовуються виключно за призначенням за не підлягають вилученню, боржник діє виключно у межах виділених бюджетних асигнувань місцевого бюджету у вигляді субвенцій з Державного бюджету України, які направляються фінансовими органами. ЗУ «Про Державний бюджет на 2012 рік»таки витрат не передбачено, а отже виконання рішення без участі боржника є неможливим.

Згідно ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справи в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини , на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суду не надано будь -яких доказів того, що відповідачем було вжито всіх передбачених законом заходів для виконання рішення суду. Відповідно до частині 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Стаття 6 ЗУ «Про виконавче провадження»передбачає, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Згідно зі ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Пунктом 8 частини 3 статті 11 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення. Згідно частини 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, має право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. У відповідності до вимог ст. 49 вище вказаного закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону. 14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

2. У випадках, передбачених пунктами 1 - 6, 8, 9, 11 - 13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

3. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідачем не надано суду доказів звернення до суду згідно вищевказаних норм Закону України «Про виконавче провадження» із заявою про роз'яснення рішення суду, відстрочку або розстрочку виконання рішення суду, вжиття інших передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів по примусовому виконанню рішення суду.

З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку про те, що державним виконавцем не було вжито всіх передбачених законом заходів для виконання рішення суду, оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження винесено передчасно і з порушенням норм діючого законодавства, оскільки ст.. ЗУ «Про виконавче провадження»не передбачено таких підстав закриття провадження у справі які вказані в постанові від 19 жовтня 2012 року, у зв'язку із чим позовні вимоги в частині визнання постанови незаконною та її скасування, є законними та обґрунтованими.

Що стосується позовних вимог про визнання порушень з боку УПФУ в м. Феодосії Конституції України та ЗУ «Про виконавче провадження», суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в цій частині, оскільки УПФУ в м. Феодосії нарахувало соціальну допомогу позивачу у справі у відповідності до розміру та періоду, вказаному в рішенні суду від 30 листопада 2010 року, що підтверджується даними пенсійної справи позивача та наданими суду копіями розрахункових листів. Що стосується нарахування такої допомоги в подальшому і до тепер суд вважає, що управління діяло у відповідності до вимог діючого законодавства, а саме нараховувало допомогу в розмірі, встановленому КМУ. Щодо не виконання рішення, то враховуючи вище наведене , УПФУ в м. Феодосії дійсно є бюджетною організацією, отримує фінансові кошти від державних органів виконавчої влади для виконання державної програми соціального захисту, грошові кошти УПФУ в м. Феодосії використовуються виключно за призначенням і не підлягають вилученню, відповідач діяв виключно у межах виділених бюджетних асигнувань у вигляді субвенцій з Державного бюджету України, які направляються фінансовими органами, а тому порушень з його боку судом не встановлено.

Що стосується інших позовних вимог, то вони виходять за межі компетенції суду, а тому не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 8-12, 159-163,181 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим Пекарської О.В. про закінчення виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа №2-а-3840/10, виданого Феодосійським міським судом АР Крим 31.08.2012. року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського адміністративного апеляційного суду АР Крим через Феодосійський міський суд в порядку та строки, передбачені ст. ст. 184, 186 КАС України.

Головуючий (підпис) О.А. Микитюк

копія вірна: суддя- секретар -