Ухвала суду № 28695688, 15.01.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/5671/12

Головуючий у 1-й інстанції: Касап В.М.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Нетішинського відділення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергомонтаж" до Нетішинського відділення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Укренергомонтаж" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Нетішинського відділення Славутської ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000142300 від 02.04.2012 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.10.2012 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Нетішинського відділення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції №0000142300 від 02.04.2012 року.

Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час та дату слухання справи повідомлені належним чином. При цьому, представником відповідача подано до суду заяву про розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як правильно встановлено судом І інстанції, працівниками Нетішинського відділення Славутської ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ "Буд-Перспектива" за період 01.08.2011 року по 31.08.2011 року. В результаті проведеної перевірки виявлено порушення позивачем п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 44.1, 44.6 ст. 44, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, яке полягає у занижені суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, в розмірі 107 141 грн. На підставі виявлених порушень складено акт № 203/23/35642925 від 15.03.2012 року та винесено податкове повідомлення-рішення № 0000142300 від 02.04.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 133 926,25 грн., з яких 107 141 грн. основного платежу та 26 785,25 грн. штрафних санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору субпідряду № 07/07/11 від 07.07.2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ "Буд-Перспектива", останній зобов'язується на власний ризик якісно виконати роботи по монтажу технологічних трубопроводів на об'єкті Генпідрядника а позивач прийняти та оплатити роботи. На виконання умов договору ТОВ "Буд-Перспектива" виписано податкову накладну № 289 від 30.08.2011 року на суму 260 071,20 грн., в т.ч. ПДВ 43 345,20 грн.

Згідно договору субпідряду № 04/07/11 від 04.07.2011 року ТОВ "Буд-Перспектива" зобов'язується на власний ризик якісно виконати монтажні роботи по вапняковому відділенні на об'єкті Замовника а позивач прийняти та оплатити їх. На виконання умов договору ТОВ "Буд-Перспектива" виписано податкову накладну № 311 від 31.08.2011 року на суму 82 740 грн., в т.ч. ПДВ 13 790 грн.

Згідно договору субпідряду № 06/07/11 від 06.07.2011 року ТОВ "Буд-Перспектива" зобов'язується на власний ризик якісно виконати монтажні роботи на об'єкті Генпідрядника а позивач прийняти та оплатити їх. На виконання умов договору ТОВ "Буд-Перспектива" виписано податкову накладну № 288 від 30.08.2011 року на суму 300 037,20 грн., в т.ч. ПДВ 50 006,20 грн.

Факт виконання робіт (надання послуг), їх прийняття та оплати підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року № 3С-08/2011 на суму 300 037,20 грн., в т.ч. ПДВ 50 006,20 грн., № 4С-08/2011 на суму 82 740 грн., в т.ч. ПДВ 13 790 грн., № 2С-08/2011 на суму 260 071,20 грн., в т.ч. ПДВ 43 345,20 грн, а також податковими накладними.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач вказує на те, що правовідносини між позивачем та ТОВ "Буд-Перспектива" мають ознаки фіктивності та не направлені на реальне настання правових наслідків.

Визначаючись щодо спірних правовідносин та доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначено статтею 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно частини 1 статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсні правочини поділяються на: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ), (п. 7 постанови № 9).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Проаналізувавши вказані норми закону, колегія суддів приходить до висновку, що укладені між позивачем та ТОВ "Буд-Перспектива" правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідно до п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у статті 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, порушує принцип офіційності.

Крім того відповідачем надано суду копію протоколу допиту свідка ОСОБА_2 від 23.03.2012 року, в якому останній пояснив, що не являється засновником ТОВ «Буд-Перспектива» та те, що він не підписував будь-яких документів. На думку відповідача, даний протокол допиту свідка підтверджує фіктивність первинних документів, що були досліджені судом І інстанції та прийняті в якості доказів по справі.

Колегія суддів критично ставиться до таких тверджень відповідача, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно частини 4 статті 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, суд не може прийняти показання ОСОБА_2 в якості в якості достатнього та належного доказу, так як викладені в протоколі допиту свідка данні не спростовують у встановленому законом порядку докази, що наявні у матеріалах справи.

Відповідно до частини 2 статті 70 КАС України, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Крім того, частина 4 зазначеної статті КАС України передбачає, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частинами 3, 4 статті 71 КАС України визначено, що в разі, коли особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Доказами фіктивності підписів ОСОБА_2 у первинних документах, відповідно до положень глави 6 КАС України, може бути висновок експерта чи пояснення свідків, які б підтвердили факт неможливості підписання зазначених документів ОСОБА_2 в певний час та у певному місці.

Однак, питання фіктивності правочинів та фіктивності первинних документів не є предметом розгляду у даній справі та не є предметом оскарження. Як вже зазначалось, дане питання має бути з'ясовано в ході окремого судового розгляду із постановленням судового рішення про визнання чи не визнання первинних документів фіктивними, а відтак і правочинів між позивачем та ТОВ "Буд-Перспектива" недійсними, або шляхом ухвалення вироку в кримінальній справі.

Як правильно встановив суд І інстанції та підтверджується матеріалами справи, надані позивачем первинні документи містять всі необхідні реквізити, наявність яких є необхідною умовою при їх складанні, а відтак суми ПДВ правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту та відображені в деклараціях по податку на додану вартість за відповідні періоди, на основі отриманих податкових накладних.

Позивач не може нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Аналогічної позиції придержується Європейський Суд з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також Європейський Суд з прав людини у справі "Інтерсплав проти України" (Заява № 803/02) зазначив, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Нетішинського відділення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.