Рішення № 28695046, 14.01.2013, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 812/9694/12

2/812/4105/12

РІШЕННЯ

Іменем України

13 грудня 2012 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Холода Р.С.,

при секретарі Жанжаровій О.О.,

за участі представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк»звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в сумі 6 800,74 гривень та судові витрати, посилаючись на те, що 29.11.2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № DNH4TP61920788, згідно вимог якого, відповідач отримав кредит у розмірі 2 415,00 грн. зі сплатою за користування кредитом у розмірі 2,09% у місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 29.11.2009 року. Однак ОСОБА_2 порушила вимоги кредитного договору, а саме, не виконала в обумовлені строки зобов'язання щодо сплати кредиту та відсотків по ньому, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позові та просила суд його задовольнити. Відповідаючи на запитання, ОСОБА_1 повідомила, що у банка відсутня інформація щодо підробки кредитного договору, укладеного з відповідачем. ОСОБА_2 із письмовою заявою з цього приводу до ПАТ КБ «ПриватБанк»не зверталася і, відповідно, жодна службова перевірка не проводилася.

Відповідач у судовому засіданні у повному обсязі заперечувала проти задоволення позову та вказала, що кредит в ЗАТ КБ «ПриватБанк»29.11.2006 року вона не отримувала, жодних документів, пов'язаних з цим кредитом (договір, заява), вона не підписувала. При пред'явленні ОСОБА_2 копії заяви, вона категорично відповіла, що підписи, які стоять у вказаній заяві, вона не ставила. Відповідаючи на питання щодо факту перебування копії її паспорта у кредитній справі, ОСОБА_2 пояснила, що коли точно вона вже не пам'ятає, але приблизно у 2006 році вона загубила свій паспорт, який у подальшому було їй повернуто за винагороду. Враховуючи, що паспорт знайшовся через 2 доби, тому вона заяву про зникнення паспорта до районного відділу міліції не подавала. Крім того, ОСОБА_2 пояснила, що по факту підробки документа (кредитного договору) вона подавала заяву до Комунарського РВ. Також, саме через підробку документів було скасовано судовий наказ Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08.05.2009 року. Враховуючи, що вона не має жодного відношення до кредитного договору № DNH4TP61920788 від 29.11.2006 року, просить суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

29.11.2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк»(банк) та ОСОБА_2 (позичальник) було укладено кредитний договір № DNH4TP61920788, згідно вимог якого, відповідач отримав кредит у розмірі 2 415 гривень на умовах його забезпечення строковості, повернення та плати за користування, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит у зазначеній сумі та сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 25,08 % річних в порядку, на умовах та в строки (до 29.11.2009 року), визначені договором (а.с.5-8). Вказаний договір складається із заяви позичальника (а.с.5-6) та умов надання споживчого кредиту фізичним особам (а.с.6-8).

Пунктом 2.1 кредитного договору № DNH4TP61920788 від 29.11.2006 року (умов надання споживчого кредиту фізичним особам) передбачено, що банк зобов'язався надати кредит позичальнику шляхом перерахування на рахунок торгівельно-сервісному підприємству. Строк, термін повернення, розмір кредиту, цілі, відсотки, винагороди, розмір щомісячного платежу та період уплати платежів визначені в заяві позичальника, підписанням якої клієнт та банк укладають кредитно-заставний договір.

Згідно п.3.2.3. кредитного договору (умов надання споживчого кредиту фізичним особам) позичальник зобов'язується сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до заяви та п.п. 4.1., 4.2. кредитного договору. Повну сплату відсотків за користування Кредитом здійснити не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту.

Відповідно до п. 3.2.9 кредитного договору № DNH4TP61920788 від 29.11.2006 року (умов надання споживчого кредиту фізичним особам) відповідачу необхідно повністю повернути кредит до дати, зазначеної у заяві. При непогашенні кредиту в строки, зазначені у заяві, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою.

На підставі п.4.4. кредитного договору (умов надання споживчого кредиту фізичним особам) нарахування відсотків здійснюється в останню дату сплати відсотків, при цьому відсотки розраховуються на фактичний залишок заборгованості за кожний календарний день, виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом -360 днів у році. Відсотки розраховуються щомісяця, за період з першої дати поточного періоду сплати включно.

Відповідно до кредитного договору № DNH4TP61920788 від 29.11.2006 року (умов надання споживчого кредиту фізичним особам) позичальник зобов'язаний погасити заборгованість по кредиту в повній сумі, сплатити нараховані за весь період користування кредитом відсотків, винагороду й неустойку (штраф, пеню), не пізніше дати, зазначеної в повідомленні банку.

На підставі п.5.1 кредитного договору у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менш 1 гривні за кожний день прострочки.

Згідно п.5.3 кредитного договору № DNH4TP61920788 від 29.11.2006 року (умов надання споживчого кредиту фізичним особам) при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 гривень + 5% від суми заборгованості.

ОСОБА_2 вимоги кредитного договору № DNH4TP61920788 від 29.11.2006 року не виконує, в обумовлені строки кредит, відсотки, комісію та штраф по ньому не сплачує. Станом на 15.06.2009 року у ОСОБА_2 виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 6 800,74 грн., яка складається з наступного: 2 415,00 грн. -заборгованість за кредитом; 2 521,74 грн. -заборгованість за відсотками за користування кредитом; 1 063,96 грн. -пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 500,00 грн. -штраф (фіксована частина); 300,04 грн. штраф (процентна складова). Зазначене підтверджується наданим до суду розрахунком (а.с. 4-5).

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статті 47 та 49 Закону «Про банки і банківську діяльність»визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, на підставі ч.2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду справи встановлено, що на підставі кредитного договору № DNH4TP61920788 від 29.11.2006 року (умов надання споживчого кредиту фізичним особам) позивач ПАТ КБ «ПриватБанк»надав відповідачу ОСОБА_2 кредит. Однак, остання порушила вимоги вказаного кредитного договору, а саме, не виконала в обумовлені строки зобов'язання щодо сплати кредиту та відсотків по ньому. Тому, є підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача суми заборгованості по несплаченому кредиту, відсотках, нарахованого штрафу відповідно до приведеного позивачем розрахунку, який суд визнає належним доказом по справі.

Суд вважає, що при розгляді цієї справи та для підтвердження доводів відповідача щодо підробних підписів на кредитному договорі, необхідні спеціальні пізнання у галузі почеркознавства. Головуючим у справі учасникам процесу було роз'яснено право надати клопотання про призначення експертизи та роз'яснені наслідки відмови від призначення та її проведення, про що свідчить відповідна розписка. Разом із тим, із відповідним клопотанням ні позивач, ні її представник до суду не звернулися.

Твердження відповідача щодо скасування судового наказу у зв'язку із підробкою кредитного договору не підтверджується матеріалами справи. Так, дійсно 30.03.2009 року, розглянувши заяву ЗАТ КБ «ПриватБанк», Комунарський районний суд м. Запоріжжя виніс судовий наказ, згідно якого стягнув з ОСОБА_2 не сплачену суму за кредитним договором № DNH4TP61920788 від 29.11.2006 року у розмірі 5 820 грн. на користь позивача. 08.05.2009 року на підставі заяви ОСОБА_2 від 08.05.2009 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя було скасовано зазначений наказ. Разом із тим, в ухвалі про скасування судового наказу не було зазначено причини його скасування - підробка кредитного договору, або не укладання ОСОБА_2 відповідного кредитного договору.

Судом звертається також увага на той факт, що ОСОБА_2 згідно її заяви до Комунарського районного суду м. Запоріжжя про скасування судового наказу ще 08.05.2009 року було відомо про існування кредитного договору № DNH4TP61920788 від 29.11.2006 року, проте із позовом про визнання недійсним зазначеного договору вона у законному порядку до цього часу так не звернулася.

Відповідно до постанови оперуповноваженого СКР Комунарського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області від 22.07.2009 року у порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_2 щодо підробки кредитного договору було відмовлено та вказано, що під час дослідчої перевірки не встановлено будь-яких фактів, що вказують про наявність складу злочину.

Враховуючи викладене, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.88 Цивільно-процесуального кодексу України, так як судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 610, 611, 612, 617, 625, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст.47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 11, 57, 58, 60, 88, 209, 214-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (р\р 29092829003111, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) 6 800 (шість тисяч вісімсот) грн. 74 (сімдесят чотири) коп. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DNH4TP61920788 від 29.11.2006 року.

Стягнути з ОСОБА_2, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (р\р 64993919400001, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) витрати з оплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 30 (тридцять) грн. та витрати з оплати судового збору в розмірі 68 (шістдесят вісім) грн. 01 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод