Ухвала суду № 28694291, 15.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2013 року м. Київ К-34525/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Лосєва А.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2009 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року

у справі № 2а-12945/09/2670

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року, позов Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС»(позивач) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя (відповідач) задоволено повністю. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000310220 від 01 липня 2009 року та № 0000310220/1 від 27 липня 2009 року.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2009 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку Севастопольської філії ПрАТ «Страхова Група «ТАС»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2006 року по 31 березня 2009 року, за результатами якої складно акт № 725/10/22-009/25750050 від 18 червня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000310220 від 01 липня 2009 року, яким філії визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток страхових організацій в розмірі 4 458,03 грн. (2 972,02 грн. -основний платіж, 1 486,01 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження скаргу позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000310220/1 від 27 липня 2009 року.

Перевіркою встановлено порушення Севастопольською філією ПрАТ «Страхова Група «ТАС»підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з невіднесенням до складу скоригованого валового доходу від діяльності іншої, ніж страхова, суми нормативних витрат на ведення справи, яка вираховується страховиком при поверненні страхувальнику страхових платежів за період, що залишився до закінчення дії договору, при достроковому припиненні його дії за вимогою страхувальника.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 334/94-ВР оподатковувані доходи від страхової діяльності (крім страхування життя) страховиків-резидентів оподатковуються за ставкою у розмірі 3 відсотки суми валового доходу, одержаного від страхової діяльності, та не підлягають оподаткуванню за ставкою, встановленою статтею 10 цього Закону.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 334/94-ВР передбачено, що якщо страховик одержує доходи із джерел інших, ніж ті, що визначені у підпункті 7.2.1 цього пункту, такі доходи оподатковуються за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 цього Закону.

Відповідно до статті 10 Закону України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 85/96-ВР) страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) -це плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Страховий тариф -це ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування.

Страхові тарифи при добровільній формі страхування обчислюються страховиком актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків, а за договорами страхування життя -також з урахуванням величини інвестиційного доходу, яка повинна зазначатися у договорі страхування. Конкретний розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін.

Згідно з частиною 4 статті 28 Закону № 85/96-ВР у разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійсненні за цим договором страхування. Якщо вимога страхувальника обумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, то останній повертає страхувальнику сплачені ним страхові платежі повністю.

Таким чином, сума коштів у вигляді компенсації нормативних витрат на ведення справи, яка утримується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування, є страховим платежем, який сплачує страхувальник при укладанні договору страхування, а тому не може змінювати своє призначення та включатись до складу доходу від іншої діяльності, ніж страхова.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Лосєв А.М.