Ухвала суду № 28693908, 17.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2012 року м. Київ К-16003/10-С

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві

на постанову Господарського суду Миколаївської області від 24.09.2008

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2010

у справі №6/434/08

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Лиман»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 24.09.2008, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2010, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ ВПП у м.Миколаєві від 20.05.2008 №00004936/0.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ТОВ НВП «Транс Лок»у листопаді 2006 року, за наслідками якої складено акт №344/36/01373890 від 16.05.2008.

За висновками акта перевірки основним постачальником позивача у спірному періоді було ТОВ «Транс Лок», яке, однак, було посередником, останнім у ланцюгу постачання є ТОВ «Компанія промислового призначення», яке повинно було внести сплачений в ціні товару податок на додану вартість до Державного бюджету України, однак цього не зробило, оскільки не знаходиться за юридичною адресою, що позбавляє позивача права на включення сплаченого у ціні придбання податку на додану вартість до складу податкового кредиту та заявлення бюджетного відшкодування.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №00004936/0 від 20.05.2008, яким за порушення п.1.8 ст.1, пп.7.2.1 п.7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зменшено суму бюджетного відшкодування за листопад 2006 року на 26675,43 грн.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 даного Закону встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно з пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 згаданого Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість»передбачено єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку -відсутність податкової накладної.

За наявності у позивача належно оформлених податкових накладних, правильними є висновки суду першої та апеляційної інстанції про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, з підстав відсутності даних щодо сплати податкових зобов'язань останнім постачальником в ланцюгу ТОВ «Компанія промислового призначення».

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Сплата позивачем постачальнику товарів (послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість підтверджена та не заперечується відповідачем.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, висновки судів попередніх інстанцій про протиправність оскаржуваного рішення податкового органу ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві відхилити, а постанову Господарського суду Миколаївської області від 24.09.2008 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук