Постанова № 28693555, 21.01.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/6336/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2013 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юхтенко Л.Р.,

при секретарі судового засідання - Каракаш Ю.І.,

за участю

представника позивача - Меламед І.С., за довіреністю

представника відповідача - Пятниченко А.О., за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАДСТРОЙ - ОДІТЕЛ» до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000011500 від 11.10.2012 року та №0007242200 від 11.10.2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАДСТРОЙ - ОДІТЕЛ» до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000011500 від 11.10.2012 року та №0007242200 від 11.10.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної фахівцями Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області ДПС позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАДСТРОЙ - ОДІТЕЛ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображенні в податковому обліку взаємовідносин з платниками податків ТОВ «Забудова Світу», ТОВ «Дельта Плюс», ТОВ «Тетрабудсервіс», ТОВ «КПТ МІГ», ТОВ «Екстра-Білдінг» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року був складений та підписаний акт перевірки від 12.09.2012 року № 11092/22/343817, на підставі якого 11.10.2012 року ДПІ у Біляївському районі Одеської області ДПС були прийняті податкові повідомлення - рішення №0000011500 про збільшення позивачу сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 988614 грн. та застосовані штрафні (фінансові санкції) 201030 грн., та податкове повідомлення - рішення №0007242200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 1157289 грн., та застосовані штрафні (фінансові санкції) 2853 грн.

Позивач не згоден з висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАДСТРОЙ - ОДІТЕЛ» не може і не повинно здійснювати нагляд за діяльністю своїх контрагентів та відповідати за їх дії. Доводи відповідача стосовно правовідносин позивача з ТОВ «КПП МІГ» ґрунтуються на матеріалах незакінченої кримінальної справи до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. По іншим контрагентам рішення були прийняті відповідачем без врахування вище зазначених обставин.

Представник позивача у відкритому судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні, з підстав викладених у письмових запереченнях (а.с.57-67а).

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судом по справі встановлені наступні факти та обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАДСТРОЙ - ОДІТЕЛ» в якості юридичної особи було зареєстроване рішення виконавчого комітету Одеської міської ради 31.05.2006 року. У зв'язку із зміною місцезнаходження, 18.11.2011 року воно було перереєстровано Біляївською районної державною адміністрацією Одеської області та взяте на податковий облік ДПІ у Біляївському районі Одеської області ДПС.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 30.08.2012 року №355/22, згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, у зв'язку із отриманням постанови старшого слідчого з особливо важливих справ СУ ДПС в Одеській області ст. лейтенанта податкової міліції Вдовиченка Д.М. від 20.08.2012 року про проведення позапланової перевірки, та у зв'язку з отриманням актів перевірок, фахівцями ДПІ у Біляївському районі Одеської області ДПС була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАДСТРОЙ - ОДІТЕЛ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображенні в податковому обліку взаємовідносин з платниками податків ТОВ «Забудова Світу», ТОВ «Дельта Плюс», ТОВ «Тетрабудсервіс», ТОВ «КПТ МІГ», ТОВ «Екстра-Білдінг» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

Копія наказу про проведення документальної перевірки та направлення були вручені директору підприємства Риновському А.Ю.

З акту перевірки вбачається, що ТОВ «ГРАДСТРОЙ - ОДІТЕЛ» були порушені вимоги п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) та пп. 139.1.9 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VІ, в результаті чого позивачем було занижено податок на прибуток на загальну суму 1 157 289 грн., в тому числі по періодам: за 1 квартал 2011 року в сумі 5 700 грн., за 2 квартал 2011 року - 1 033 816 грн., за 3 квартал 2012 року - 70 007 грн., за 4 квартал 2011 року - 47 766 грн., а також п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VІ, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого позивачем було занижено податок на додану вартість за період з 01.03.2011 року по 30.08.2011 року на загальну суму 988 614 грн.

До такого висновку перевіряючи дійшли використовуючи, в тому числі висновки актів перевірок ДПІ у Оболонському районі м. Києва №187/23-63/37113986 від 07.03.2012 року «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Дельта плюс Юг», ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 07.09.2011 року №1985/23-04/37270370 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «КПТ МІГ», ДПІ у Печерському районі м. Києва №321/23-4/37242411 від 24.01.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Забудову світу», ДПІ у Печерському районі м. Києва №107/23-9/37508271 від 07.03.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тетрабудсервіс», та постанову старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у м. Києві від 02.03.2012 року про порушення кримінальної справи.

З опрацювання вищевказаної інформації перевіряючими зроблений висновок, що правочини укладені ТОВ «ГРАДСТРОЙ - ОДІТЕЛ» з ТОВ «Забудова Світу», ТОВ «Дельта Плюс», ТОВ «Тетрабудсервіс», ТОВ «КПТ МІГ», ТОВ «Екстра-Білдінг» за перевіряемий період не спричиняють реального настання правових наслідків, є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків.

Судом встановлено, що на підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у Біляївському районі Одеської області ДПС були прийняті податкові повідомлення - рішення 11.10.2012 року №0000011500 про збільшення позивачу сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 988614 грн. та застосовані штрафні (фінансові санкції) 201030 грн., та №0007242200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 1157289 грн., та застосовані штрафні (фінансові санкції) 2853грн. (а.с. 16-17).

Судом досліджені статут ТОВ «ГРАДСТРОЙ - ОДІТЕЛ», (т.1 а.с. 7-14), акти перевірок ДПІ у Оболонському районі м. Києва №187/23-63/37113986 від 07.03.2012 року, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 07.09.2011 року №1985/23-04/37270370, ДПІ у Печерському районі м. Києва №107/23-9/37508271 від 07.03.2012 року, ДПІ у Печерському районі м. Києва №321/23-4/37242411 від 24.01.2012 року (т.1 а.с. 68-91), запити ДПІ у Біляївському районі Одеської області ДПС (т. 1 а.с.103-107), первинні документи позивача, які надавались перевіряючим під час перевірки, а саме: договір поставки №01/03-11 від 01.03.2011 року, акт звірки, накладна, видаткова накладна, платіжні доручення, податкові накладні (т. 1 а.с.116-126), договори підряду №04/03-11 від 04.03.2011 року, акти звірки, платіжні доручення, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні (т. 1 а.с. 127-250, т.2 а.с. 1-43), договір про надання послуг №04/04-11 від 04.04.2011 року, договір підряду №06/04-11 від 06.04.2011 року, договір підряду №01/05-11 від 01.05.2011 року, договір підряду №07/06-11 від 07.06.2011 року, договір про перевід боргу №04/07-11 від 04.07.2011 року, договір поставки №01/06-11 від 01.06.2011 року, договір підряду №16/05-11 від 16.03.2011 року, договір про перевід боргу №06/06-11 від 06.06.2011 року, договір підряду №02/06-11 від 02.06.2011 року, договір про перевід боргу №04/08-11 від 04.08.2011 року, договір підряду №01/07-11 від 01.07.2011 року, договір про перевід заборгованості №04/07-11 від 04.07.2011 року, калькуляція, акти звірки, акти переводу та прийняття обов'язків, довідки про вартість виконаних робіт, платіжні доручення, акти прийняття виконаних робіт, відомості ресурсів, податкові накладні (т.2 а.с. 44-257), договір про перевід заборгованості №04/08-11 від 04.08.2011 року, акти переводу та прийняття обов'язків, акти звірки розрахунків, акт звірки, довідка про вартість виконаних робіт, акти прийняття виконаних робіт, податкові декларації з податку на додану вартість, платіжні доручення (т.3 а.с.1-81).

Проаналізувавши положення законодавства, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201. 4 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники

податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень - з 01 січня 2012 року, понад 100 тисяч гривень - з липня 2011 року. До платників податку, до яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців 8 і 9 п. 201.10 ст. 201 цього Кодексу.

Таким чином, Податковим кодексом України передбачені випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної, оформлення її з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу, складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість та/або відсутність мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість на час виникнення спірних правовідносин даний кодекс не передбачав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не враховані податкові накладні, видані ТОВ «Забудова Світу», ТОВ «Дельта Плюс», ТОВ «Тетрабудсервіс», ТОВ «КПТ МІГ», ТОВ «Екстра-Білдінг», оскільки правочини укладені позивачем з цими контрагентами, виходячи із даних актів ДПІ у Оболонському районі м. Києва №187/23-63/37113986 від 07.03.2012 року, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 07.09.2011 року №1985/23-04/37270370, ДПІ у Печерському районі м. Києва №107/23-9/37508271 від 07.03.2012 року, ДПІ у Печерському районі м. Києва №321/23-4/37242411 від 24.01.2012 року мають ознаки нікчемності.

Між тим, дослідивши у сукупності наявні у справі докази, провівши правовий аналіз норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що такий висновок відповідача є помилковим та хибним, виходячи з наступного.

З акту перевірки вбачається, що відповідач при встановленні фактів порушення позивачем податкового законодавства посилається на декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року, 2-4 квартали 2011 року, декларації з ПДВ з березня - серпня 2011 року, акти ДПІ у Оболонському районі м. Києва, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, ДПІ у Печерському районі м. Києва, не беручи до уваги первинну бухгалтерську документацію позивача.

В свою чергу, суд критично відноситься до посилання відповідача на висновки вище зазначених актів перевірки, оскільки відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010року №984, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п. 6 розділу І Порядку). Акти, на які робиться посилання в акті перевірки підприємства позивача не є такими документами. Тобто сам по собі акт перевірки є лише документом, що фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, та не містить у собі доказової бази щодо виявлених у ході перевірки обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами.

В свою чергу, слід зазначити, що відповідно до п. 10 Розділу 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року, у разі неможливості проведення перевірки складається відповідний акт, який засвідчує такий факт.

Відповідно до пп. 5.2.3 Наказу від 28 лютого 2007 року № 110 «Про затвердження Порядку взаємодії між структурними підрозділами органів державної податкової служби з питань реєстрації та обліку платників податків», якщо за наслідками перевірки встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то складається акт перевірки місцезнаходження платника податків та проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків.

Тобто, зі змісту вищевказаних норм, вбачається, що за результатами перевірки платника податку, місцезнаходження якого не встановлено, складається акт, проте в ньому повинно зазначатися лише причини неможливості проведення перевірки, та ніяким чином не можуть робитися висновки за результатами перевірки, які впливатимуть на права, свободи та інтереси інших осіб, в даному випадку позивача.

Крім того, дослідивши матеріали справи, які містять первинну документацію позивача, судом достовірно встановлено, що позивач мав правовідносини з контрагентами, які у спірний період були належним чином зареєстровані, як платники ПДВ, податкові накладні були належним чином оформлені, у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Посилання перевіряючих в акті перевірки, на те, що в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) за відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів спростовується наявними в матеріалах справи первинними документами позивача. Так, фактична передача товару відповідно до умов договору поставки №01/03-11 від 01.03.2011 року, укладеного позивачем з ТОВ «Дельта плюс Юг» підтверджується товарною накладною №33003 від 30.03.2011 року (т.1 а.с.121), передача виконаних підрядних робіт ТОВ «Екстра-Білдінг», ТОВ «Забудова Світу» та ТОВ «Тетрабудсервіс» актами прийому - передачі.

Суд критично відноситься до посилання відповідача в акті перевірки на відсутність у директора ТОВ «Дельта Плюс Юг» Попової А.М. громадянки Російської Федерації повноважень щодо вчинення письмових правочинів та цивільної дієздатності.

Відповідно до ст. 30 Цивільного кодексу України, цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

З поняття «цивільної дієздатності» випливає, що цивільна дієздатність не пов'язана з дозволом на виконання певних робіт та й не пов'язана з належністю до певного громадянства, це здатність особи усвідомлювати значення своїх дій та можливість керувати ними.

Відповідачем не доведено того факту, що вказана особа не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 04.02.1994 року № 3929-ХІІ, що діяв на час здійснення господарських операцій, іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для працевлаштування на визначений термін, можуть займатися трудовою діяльністю відповідно до одержаного у встановленому порядку дозволу на працевлаштування.

Згідно з ч.2, 3, 4, 6 ст. 8 Закону України «Про зайнятість населення», роботодавці мають право на використання праці іноземців та осіб без громадянства на умовах трудового договору лише за наявності виданого роботодавцю державною службою зайнятості дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Порядок видачі, продовження терміну дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства визначається Кабінетом Міністрів України. У разі використання роботодавцем праці іноземців або осіб без громадянства на умовах трудового договору без дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства державна

служба зайнятості стягує з роботодавця штраф за кожну таку особу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом. Порядок накладення штрафу визначається центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. Іноземці та особи без громадянства не можуть призначатися на окремі посади або займатися певною трудовою діяльністю, якщо відповідно до законодавства України призначення на ці посади або зайняття такою діяльністю пов'язано з належністю до громадянства

України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Посада директора підприємства в даному випадку не повязано з належністю до громадянства України. А у разі використання такої праці, ст.8 Закону України передбачена відповідальність для роботодавця, що не є наслідком для визнання правочинів нікчемними.

Також, слід зазначити, що відповідно до пп. 54.3.4. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків.

З матеріалів справи вбачається, що на час донарахування позивачу податку на додану вартість такого рішення суду не було.

Для висновку про нікчемність угоди необхідно мати належні та допустимі докази наявності умислу керівників позивача та його контрагента на момент укладання правочину, які на думку суду, відповідач суду не надав.

Тому, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення - рішення від 11.10.2012 року №0000011500 про збільшення позивачу сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що з аналогічних підстав перевіряючими встановлено заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 1157289 грн., що стало підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення від 11.10.2012 року №0007242200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (що діяв на час виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 вказаного Закону, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 5.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Також, п. 14.1.27 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 139.1.9. ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 140.5. ст. 140 Податкового кодексу України передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

З вищевикладених обставин та встановлених судом фактів, судом не приймаються до уваги посилання відповідача про завищення позивачем витрат, а отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 11.10.2012 року №0007242200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств є законними та обґрунтованими, та підлягають задоволенню.

Також суд вважає, що податковим органом було допущено порушення порядку винесення податкових повідомлень - рішень, що в даному випадку, є підставою для їх скасування.

Так, судом встановлено, що старшим слідчим з особливо важливих справ СУ ДПС в Одеській області старшим лейтенантом міліції Вдовиченком Д.М. було винесено постанову від 20.08.2012 року про проведення позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАДСТРОЙ - ОДІТЕЛ» по взаємовідносинам з платниками податків ТОВ «Забудова Світу», ТОВ «Дельта Плюс», ТОВ «Тетрабудсервіс», ТОВ «КПТ МІГ», ТОВ «Екстра-Білдінг».

З наказу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби від 30.08.2012 року № 377 вбачається, що виїзна позапланова перевірка ТОВ «ГРАДСТРОЙ - ОДІТЕЛ» була призначена у зв'язку з надходженням до ДПІ у Біляївському районі Одеської області ДПС постанови старшого слідчого СУ ДПС в Одеській області лейтенанта міліції Вдовиченка Д.М. від 20.08.2012 року на підставі пп. 20.1.4, п.20.1 ст. 20, пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75, пп. 78.1.11. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 78.1.11. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності постанови суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Згідно з п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної

відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

В свою чергу, слід зазначити, що положення ст. ст. 78, 86 Податкового кодексу України не містять будь-яких обмежень та виключень.

З вище приведеного правового аналізу положень Податкового кодексу України, з урахуванням досліджених доказів по справі вбачається, що перевірка позивача здійснювалась на підставі постанови слідчого про призначення такої перевірки відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно вказаний акт перевірки повинен бути тільки направлений до слідчого для залучення до матеріалів кримінальної справи, без винесення податкових повідомлень - рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач не довів правомірність винесених податкових повідомлень - рішень №0000011500 та №0007242200 від 1.10.2012 року, а тому, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 94 КАС України.

З огляду на вищевикладене, відповідно до приписів Податкового кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, 159-163, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАДСТРОЙ - ОДІТЕЛ» до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000011500 від 11.10.2012 року та №0007242200 від 11.10.2012 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби №0000011500 від 11.10.2012 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби №0007242200 від 11.10.2012 року.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки передбачені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений та підписаний 21 січня 2013 року.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя Л.Р. Юхтенко

.