Постанова № 28693403, 20.12.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2012 року Справа № 1170/2а-2887/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючого - судді Хилько Л.І.,

при секретарі судового засідання - Подкопаєва Д.В.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

представник відповідача - Скрипник О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просить, у урахуванням змін позовних вимог /а.с.215-232 т.2/:

1) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001970171 та №0001980171 від 26 липня 2012 року;

2) стягнути з відповідача судові витрати, а також витрати на оплату послуг адвоката згідно договору про надання правової допомоги від 08.08.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що головним державним податковим ревізор - інспектором відділу оподаткування фізичних осіб ДПС у Кіровоградській області проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.07.2010 по 31.12.2011 року. За результатами проведеної перевірки складено акт від 05.07.2012 року за №8/1710/НОМЕР_1 "Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1, за період з 01.07.2010 по 31.12.2011 року".

В акті описані порушення податкового законодавства, які на думку ревізора-інспектора, допущені позивачем. В подальшому відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 26.07.2012 року №0001980171, яким встановлено порушення п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.п."б" п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України, за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати та збільшено суму грошового зобов'язання на суму: 12760,90 грн. (за основним платежем - 10246,40 грн.., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2470,50 грн.); податкове повідомлення-рішення від 26.07.2012 року №0001970171, яким встановлено порушення п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та збільшено суму грошового зобов'язання на суму: 88280,09 грн. (за основним платежем - 70624,07 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 17656,02 грн.).

Позивач не погоджується з викладеними в акті перевірки обставинами та винесеними відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд в їх задоволенні відмовити. З наданих у судовому засіданні пояснень та письмових заперечень пояснив суду, що перевіркою достовірності визначення задекларованих валових витрат за перевіряємий період, відображених у деклараціях про доходи та документально підтверджених встановлено завищення валових витрат за період з 01.01.11 по 31.12.11 р. на 423 123,56 грн.. В ході перевірки встановлено, що до складу задекларованих витрат за 2011 рік, позивач включав вартість використаного дизельного пального згідно подорожніх листів його автомобіля, яка становить 443 605,44 грн..

Документальною плановою перевіркою встановлені порушення позивачем: 1) п.44.1, 44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового Кодексу України та абз.10 п.4 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", п.8 Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, який затверджений наказом ДПА України від 29.10.1999 року №599, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 року за №752/4045, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, п.3.10 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, який затверджено наказом ДПА України №1025 від 24.12.2010 р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 року за №1425/18720 - не надано на перевірку книги обліку доходів та витрат; 2) п.177.2, 177.4 ст.177 Податкового кодексу України - донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року в сумі 70624,07 грн.; 3) п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України - донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 10246,40 грн., у т.ч. за квітень 2011 року в сумі 405,00 грн., за травень 2011 року в сумі 486,00 грн., за червень 2011 року в сумі 1525,40 грн., за липень 2011 року в сумі 1512,00 грн., за серпень 2011 року в сумі 1134,00 грн., за вересень 2011 року в сумі 189,00 грн., за жовтень 2011 року в сумі 1188,00 грн., за листопад 2011 року в сумі 1701,00 грн., за грудень 2011 року в сумі 2106,00 грн.; 4) п.п."б" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, який затверджений наказом ДПА України від 24.12.2010 року за №1020, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 13.01.2011 року за №46/18784 - в податкових розрахунках за формою 1ДФ за ІІ, III, IV кв. 2011 року не в повному обсязі відображено виплату оподатковуваного доходу найманих працівників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

На підставі вищевказаного, відповідач вважає, що адміністративний позов задоволенню не підлягає, а винесені податкові повідомлення-рішення є такими, що відповідають вимогам закону /а.с.201-203 т.2/.

Згідно ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС) України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 24.12.2012 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд приходить до наступних висновків.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідний обов'язок закріплює і ч.1 ст.13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", згідно з якою посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

ОСОБА_1, зареєстрований 16.03.1999 року Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради як фізична особа-підприємець, про що видано свідоцтво НОМЕР_5.

З 15.04.1999 року позивач є платником податку на додану вартість /а.с.12-13 т.1/.

Судом встановлено, що на підставі абз.2 пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.4 ст.77 Податкового кодексу (далі - ПК) України, плану-графіка проведення планових документальних перевірок суб'єктів господарювання - фізичних осіб на II квартал 2012 року, наказу ДПС у Кіровоградській області від 28.05.2012 року №254 "Про проведення планової перевірки ФОП ОСОБА_1." та направлення на перевірку від 06.06.2012 року №283 виданого ДПС у Кіровоградській області, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу оподаткування фізичних осіб ДПС у Кіровоградській області проведено документальну виїзну планову перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ОСОБА_1 податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт від 05.07.2012 року №8/1710/НОМЕР_1 /а.с.16-55а т.1/.

Згідно висновків акту, перевіркою встановлені наступні порушення позивачем, а саме:

1) п.44.1, 44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 ПК України та абз.10 п.4 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", п.8 Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, який затверджений наказом ДПА України від 29.10.1999 року №599, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 року за №752/4045, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, п.3.10 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, який затверджено наказом ДПА України №1025 від 24.12.2010 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 року за №1425/18720 - не надано на перевірку книги обліку доходів та витрат;

2) п.177.2, 177.4 ст.177 ПК України - донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року в сумі 70 624,07 грн.;

3) п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України - донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 10 246,40 грн., у т.ч.: за квітень 2011 року в сумі 405,00 грн., за травень 2011 року в сумі 486,00 грн., за червень 2011 року в сумі 1525,40 грн., за липень 2011 року в сумі 1512,00 грн., за серпень 2011 року в сумі 1134,00 грн., за вересень 2011 року в сумі 189,00 грн., за жовтень 2011 року в сумі 1188,00 грн., за листопад 2011 року в сумі 1701,00 грн., за грудень 2011 року в сумі 2106,00 грн.;

4) п.п."б" п.176.2 ст.176 ПК України, Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, який затверджений наказом ДПА України від 24.12.2010 року за №1020, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 13.01.2011 р. №46/18784 - в податкових розрахунках за формою 1ДФ за ІІ, III, IV кв. 2011 року не в повному обсязі відображено виплату оподатковуваного доходу найманих працівників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

На підставі вказаних вище висновків, зокрема в пунктах 2-4, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 26.07.2012 року №0001980171, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на загальну суму 12 716,90 грн., в т.ч. 10 246,40 грн. основного платежу, 2 470,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та податкове повідомлення-рішення від 26.07.2012 року №0001970171, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в загальній сумі 88 280,09 грн., в т.ч. 70 624,07 грн. основного платежу, 17 656,02 грн. штрафних (фінансових) санкцій /а.с.68-69 т.1/.

Надаючи правову оцінку оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 26.07.2012 року №0001980171 та №0001970171, адміністративний суд зазначає наступне.

Що стосується порушень позивачем вимог п.177.2, 177.4 ст.177 ПК України, у зв'язку з чим донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 року в сумі 70 624,07 грн..

Як зазначено на сторінці 14, 15 та 16 акту перевірки, перевіркою достовірності визначення задекларованих валових витрат, за перевіряємий період, відображених у деклараціях про доходи та документально підтверджених витрат, встановлено завищення валових витрат за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 року на суму 423123,56 грн..

В ході перевірки встановлено, що до складу задекларованих витрат за 2011 рік позивач включав вартість використаного дизельного пального згідно подорожніх листів вантажного автомобіля, яка становить 443605,44 грн..

Позивачу кошти від замовників за надані транспортні послуги, на розрахункові рахунки надходили згідно рахунків виписаних на підставі актів виконаних робіт. В актах виконаних робіт зазначено маршрут перевезення вантажів та їх вартість. При цьому, позивачем в наданих на перевірку подорожніх листах відображено маршрути, які не відображені в актах виконаних робіт, відповідно дохід від здійснення таких маршрутів позивач не отримував /а.с.29-31 т.1/.

На сторінках 16-26 акту перевірки зазначено, зокрема, що згідно подорожнього листа №2 від 03.01.2011 року вантажним автомобілем Мерседес 817, номерний знак НОМЕР_2, здійснено 4 рейси без вантажу, які не зазначені в актах виконаних робіт, загальний пробіг зазначеного автомобіля від здійснення таких рейсів становить 1515 км.. Згідно подорожнього листа №2 від 03.01.2011 року витрати пального становлять 25,02 л. на 100 км.. Таким чином, позивачем включено до складу задекларованих витрат, вартість дизельного пального в сумі 2818,71 грн. (1515*25,02/100*7,70 (ціна придбання ДП в відповідному періоді) дохід від використання якого підприємець не отримував. Аналогічно й щодо інших подорожніх листів, а саме: №6 від 12 січня 2011 року, №8 від 18 січня 2011 року, №11 від 01 лютого 2011 року, №12 від 05 лютого 2011 року, №15 від 21 лютого 2011 року, №16 від 01 березня 2011 року, №17 від 07 березня 2011 року, №20 від 21 березня 2011 року, №21 від 28 квітня 2011 року, №25 від 21 квітня 2011 року, № 22 від 01 квітня 2011 року, №26 від 18 квітня 2011 року, №28 від 18 квітня 2011 року, №27 від 18 квітня 2011 року, №19 від 09 березня 2011 року, №23 від 04 квітня 2011 року, №30 від 03 травня 2011 року, №34 від 16 травня 2011 року, №24 від 02 квітня 2011 року, №32 від 06 травня 2011 року, №35 від 23 травня 2011 року, №37 від 07 червня 2011 року, №52 від 08 серпня 2011 року, №56 від 29 серпня 2011 року, №49 від 23 липня 2011 року, №55 від 29 серпня 2011 року, №45 від 07 липня 2011 року, №42 від 22 червня 2011 року, №40 від 20 червня 2011 року, №50 від 08 серпня 2011 року, №51 від 08 серпня 2011 року, №44 від 02 липня 2011 року, №46 від 18 липня 2011 року, №36 від 06 червня 2011 року, №39 від 06 червня 2011 року, №41 від 20 червня 2011 року, №65 від 07 жовтня 2011 року, №64 від 27 вересня 2011 року, №66 від 09 жовтня 2011 року, №68 від 16 жовтня 2011 року, №67 від 09 жовтня 2011 року, №60 від 19 вересня 2011 року, №57 від 05 вересня 2011 року, №54 від 29 серпня 2011 року, №59 від 19 вересня 2011 року, 70 від 31 жовтня 2011 року, №74 від 21 листопада 2011 року, №86 від 09 грудня 2011 року, №89 від 19 грудня 2011 року, №78 від 29 листопада 2011 року, №88 від 19 грудня 2011 року, №76 від 28 листопада 2011 року, №69 від 31 жовтня 2011 року, №73 від 21 листопада 2011 року, №90 від 19 грудня 2011 року, №87 від 19 грудня 2011 року, №75 від 21 листопада 2011 року, №71 від 31 жовтня 2011 року, №94 від 29 грудня 2011 року.

З огляду на вказане, податковий орган приходить до висновків про порушення позивачем вимог пунктів 177.2, 177.4 ст. 177 ПК України, тобто вважає, що позивачем включено до складу задекларованих витрат вартість дизельного пального в сумі 250974,54 грн. дохід від використання якого підприємець не отримував.

Проте, суд не погоджується з даними висновками.

Як встановлено матеріалами справи, між ТОВ "ДЛХ Логістика" (Україна), (далі - Замовник), що є платником податку на прибуток на загальних підставах (25%), в особі директора ОСОБА_7, який діє на підставі Статуту, з однієї сторони і ОСОБА_1 (далі - Перевізник), що є платником податку з другої сторони укладено Договір про надання транспортно-експедиційних послуг б/н від 01.01.2010 року.

Стаття 1 Договору вказує, що він визначає порядок взаємовідносин, які виникають під час організації та здійснення внутрішньо міських та міжміських перевезень вантажу на території України, розрахунки за ці перевезення між Перевізником та Замовником. Перевезення вантажів у міжміському та міському сполученні здійснюється відповідно до законодавчих та нормативних актів України, а також на підставі цього Договору. Замовник пред'являє, та Перевізник приймає до перевезення вантажі у обсязі, які були замовлені не пізніше 16:00 години до подачі транспорту на місце завантаження. Перевізник розпочинає виконання своїх обов'язків згідно з цим Договором безпосередньо після одержання від Замовника письмової заявки.

Згідно ст. 2 Договору, Перевізник приймає на себе обов'язки з подачі транспортних засобів, контролю за правильністю завантаження, несе відповідальність за перевезення вантажу та схоронність його цілісності, а також інформує Замовника про неможливість своєчасного надання транспортних засобів та інше.

В обов'язки Замовника згідно статті 3 Договору входить: 1) інформування Перевізника про характер вантажу та його кількість, 2)підготовка вантажу для перевезення та здійснення завантаження; 3) забезпечення належного оформлення товаросупровідних документів та інше /а.с.70-73 т.1/.

На виконання умов даного Договору, Перевізником надавались відповідні транспортні засоби для перевезення вантажу та складалась необхідна документація, надана позивачем до матеріалів справи.

Так, наприклад, відповідно до подорожнього листа №2 від 03.01.11 р. вантажним автомобілем Мерседес 817, номерний знак НОМЕР_2 здійснено перевезення вантажу до м. Гостомель /а.с.108-109 т.1/, при цьому, зрозуміло, що автотранспортний засіб подавався з м. Кіровограда і для цього йому потрібно було з початку отримати необхідну товаротранспортну документацію від Замовника і тільки після цього доставити автотранспорт до місця завантаження, яким є м. Гостомель. В подальшому, після завантаження товар з м. Гостомель був доставлений до м. Цюрупинськ, з м. Цюрупинськ до м. Донецьк, з м. Донецька автомобіль повернувся до м. Кіровограда для технічного огляду і заміни деталей, що потребували заміни (чи по закінченню відрядження). Після здійснення відповідних робіт, автотранспорт знову доставлявся до м. Гостомеля, де проходив процес завантаження товаром і далі направлявся за заздалегідь визначеним маршрутом: м. Цюрупинськ, м. Дніпропетровськ та повертався після виконаного замовлення до м. Кіровограда. Під зазначений подорожній лист на підтвердження виконаних робіт складались товарно-транспортні накладні (далі - ТТН) /а.с.110-116 т.1/, накази про відрядження, посвідчення про відрядження та звіти про використані кошти, видані на відрядження або під звіт, а також після виконання частини замовлення складались акти виконаних робіт.

Відповідно до подорожнього листа №3 від 05.01.2011 р. автомобілем Рено, номерний знак НОМЕР_3 (водій ОСОБА_5), здійснювались перевезення вантажу з м. Гостомель до м. Одеси, м. Цюрупінська (2 рази), м. Дніпропетровська. Загальна кількість кілометражу становить 3880 км, з вантажем 2037 /а.с.99-100 т.1/. Під зазначений подорожній лист на підтвердження виконаних робіт складались, як приклад, ТТН /а.с.101-107 т.1/, накази про відрядження /а.с.79, 91, 95 т.1/, посвідчення про відрядження та звіти про використані кошти, видані на відрядження або під звіт /а.с.80, 82, 92, 94, 96, 98 т.1/, а також після виконання частини замовлення складались акти виконаних робіт.

Аналогічна ситуація відображена й в інших первинних товаротранспортних документах, наданих позивачем до матеріалів справи, а саме:

1) подорожні листи: №6 від 12 січня 2011 року, № 8 від 18 січня 2011 року, №11 від 01 лютого 2011 року, №12 від 05 лютого 2011 року, №15 від 21 лютого 2011 року, №16 від 01 березня 2011 року, №17 від 07 березня 2011 року, №20 від 21 березня 2011 року, №21 від 28 квітня 2011 року, №25 від 21 квітня 2011 року, № 22 від 01 квітня 2011 року, №26 від 18 квітня 2011 року, №28 від 18 квітня 2011 року, №27 від 18 квітня 2011 року, №19 від 09 березня 2011 року, №23 від 04 квітня 2011 року, №30 від 03 травня 2011 року, №34 від 16 травня 2011 року, №24 від 02 квітня 2011 року, №32 від 06 травня 2011 року, №35 від 23 травня 2011 року, №37 від 07 червня 2011 року, №52 від 08 серпня 2011 року, №56 від 29 серпня 2011 року, №49 від 23 липня 2011 року, №55 від 29 серпня 2011 року, №45 від 07 липня 2011 року, №42 від 22 червня 2011 року, №40 від 20 червня 2011 року, №50 від 08 серпня 2011 року, №51 від 08 серпня 2011 року, №44 від 02 липня 2011 року, №46 від 18 липня 2011 року, №36 від 06 червня 2011 року, №39 від 06 червня 2011 року, №41 від 20 червня 2011 року, №65 від 07 жовтня 2011 року, №64 від 27 вересня 2011 року, №66 від 09 жовтня 2011 року, №68 від 16 жовтня 2011 року, №67 від 09 жовтня 2011 року, №60 від 19 вересня 2011 року, №57 від 05 вересня 2011 року, №54 від 29 серпня 2011 року, №59 від 19 вересня 2011 року, 70 від 31 жовтня 2011 року, №74 від 21 листопада 2011 року, №86 від 09 грудня 2011 року, №89 від 19 грудня 2011 року, №78 від 29 листопада 2011 року, №88 від 19 грудня 2011 року, №76 від 28 листопада 2011 року, №69 від 31 жовтня 2011 року, №73 від 21 листопада 2011 року, №90 від 19 грудня 2011 року, №87 від 19 грудня 2011 року, №75 від 21 листопада 2011 року, №71 від 31 жовтня 2011 року, №94 від 29 грудня 2011 року /а.с.152-159 т.1, а.с.243-250 т.2, а.с.1-51 т.3/;

2) ТТН /а.с.233-250 т.1, а.с.1-22, 253-117 т.2, а.с.54-74, 76-82, 84-88 т.3/;

3) акти приймання-передачі /а.с.75, 83, 89-190 т.3/;

4) листи повернення /а.с.191-250 т.3, а.с.1-15 т.4/.

Всі вищезазначені документи, на думку суду, містять підтвердження дійсності виконаних позивачем перевезень вантажу, оскільки містять не тільки печатки замовників, а й відповідні штампи кінцевого споживача отриманого товару.

Згідно із п.177.2 ст.177 ПК України, об'єктом оподаткування фізичних осіб-підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Відповідно п.177.4 ст.177 ПК України, до переліку витрат фізичних осіб-підприємців, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу ("Податок на прибуток підприємств").

Тобто, норма п.177.4 ст.177 ПК України, є відправною нормою, яка вказує на те, що витрати суб'єкта господарювання, який не є платником податку на прибуток, але надає звітність про доходи від заняття підприємницької діяльністю, формуються у тому ж порядку як у платників податку на прибуток.

Згідно із пп.139.1.5 п.139.1 ст.139 розділу ІІІ ПК України, не включаються до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144-148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

Згідно із п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Відповідно до абз."в" пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 ПК України, до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, це витрати на витрати на утримання основних засобів, до яких відноситься і амортизація.

Таким чином, суд погоджується з позивачем, що до складу витрат не включаються витрати на і придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів. Разом з тим, ці витрати підлягають амортизації у порядку, визначному статтями 144-146 ПК України та включаються до валових витрат у вигляді амортизаційних відрахувань. Витрати ж на технічне обслуговування також відповідно до пп. 138.10.2. п. 138.10. ст.138 ПК України відносяться до інших витрат. Зокрема, це витрати позивача на ремонт техніки.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України, всі витрати на технічне обслуговування повинні бути підтверджені первинними документами, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ ПК України.

Згідно пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 ПК України, платник податків має право обирати самостійно метод ведення обліку доходів і витрат. Частиною 3 ст.2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства і надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" надає фізичній особі-підприємцю право вести спрощений облік доходів і витрат, при цьому не позбавляє його права вести бухгалтерський облік валових витрат основних фондів, що підлягають амортизації та витрат на утримання основних засобів, придбання пально-мастильних матеріалів. Отже, висновок податкового органу про відсутність у позивача права включати до валових витрат вартість поліпшення основних фондів, є невірним.

Що стосується порушень позивачем п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України, у зв'язку з чим донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 10 246,40 грн., суд зазначає наступне.

Як зазначено на сторінці 27 акту документальної перевірки, згідно структури задекларованих витрат позивачем до складу валових витрат включено виплату добових найманим працівникам в сумі 68220,00 грн. Сума добових визначається в разі відрядження: у межах України та країн, в'їзд громадян України на територію яких не потребує наявності візи (дозволу на в'їзд), - згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами. За відсутності зазначених підтвердних документів, наказу або відміток уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України в паспорті або документі, що його замінює, сума добових не включається до складу витрат платника податку.

Для підтвердження сум виплачених добових, позивач на перевірку надав розпорядження про відрядження, посвідчення про відрядження, подорожні листи вантажених автомобілів та відомості про виплату добових найманим працівникам. Згідно зазначених документів перевіркою встановлено, що нанесені пункти зазначені в розпорядженнях та посвідченнях про відрядження не відповідають рейсам відображеним в подорожніх листах за відповідний період. Крім того, згідно наданих на перевірку розпоряджень про відрядження найманих працівників за період з 01.01.11 по 31.12.11 р. встановлено, що в даних розпорядженнях не визначено суму добових. Отже, на думку податкового органу, в порушення вимог пп.140.1.7 п.140.1 ст.140 ПК України позивачем включено до складу задекларованих витрат виплату добових в сумі 68 220,00 грн. без документального підтвердження.

Проте, суд з даними висновками теж не може погодитись.

Так, згідно п.п.140.1.7 п.140.1 ст.140 ПК України, при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення, зокрема, витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

До складу витрат на відрядження відносяться також витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон - не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження.

Сума добових визначається в разі відрядження: 1) у межах України та країн, в'їзд громадян України на територію яких не потребує наявності візи (дозволу на в'їзд), - згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами; 2) до країн, в'їзд громадян України на територію яких здійснюється за наявності візи (дозволу на в'їзд), - згідно з наказом про відрядження та відмітками уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України в закордонному паспорті або документі, що його замінює.

За відсутності зазначених відповідних підтвердних документів, наказу або відміток уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України в паспорті або документі, що його замінює сума добових не включається до складу витрат платника податку.

Як зазначив позивач, всі суми добових зазначені в відомостях та звітах. Вказані обставини підтверджено й в акті перевірки, де вказано, що для підтвердження сум виплачених добових, позивач на перевірку надав розпорядження про відрядження, посвідчення про відрядження, подорожні листи вантажених автомобілів та відомості про виплату добових найманим працівникам. Дані обставини підтверджуються й матеріалами адміністративної справи /а.с.74-98 т.1/.

Згідно частини першої Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 13.03.98 р. №59 (далі - Інструкція), службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Частина друга Інструкції вказує, що направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням:

- пункту призначення;

- найменування підприємства, куди відряджений працівник;

- строку й мети відрядження.

Суд погоджується з позицією позивача, що дана Інструкція не містить обов'язкової вимоги щодо визначення суми добових у наказі (розпорядження) про відрядження, а тому доводи відповідача щодо відсутності у розпорядженнях про відрядження сум добових є помилковими.

Далі, на сторінці 31 та 32 акту зазначено, що в перевіряємому періоді, згідно з наданими на перевірку документами позивач орендував у гр. ОСОБА_8, автомобіль марки Мерседес, номерний знак НОМЕР_4, та сплачував орендну плату згідно договору оренди від 30.11.11 року № б/н, а саме 500,00 грн. за місяць.

Податок нараховано, утримано та перераховано до бюджету у відповідності пп.168.1.1 п.168.1 ст. 168 ПК України.

Враховуючи викладене в пункті 2.3.2 акту, кошти в сумі 68 220,00 грн., виплачені найманим працівникам, не можуть вважатися добовими, тому у відповідності з пп.170.9.1 і 170.9 ст.170 ПК України, дана сума виплати доходу найманим працівникам підлягає оподаткуванню податку на доходи фізичних осіб.

Згідно пп.170.9.1 п.170.9 ст.170 ПК України, податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме: а) на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно відомостей про виплату добових, позивач виплачував готівкові кошти під звіт ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

Таким чином, позивачем в порушення пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України не утримано податок з доходів фізичних осіб у сумі 10246,40 грн., проте суд не погоджується з даними висновками, оскільки всі кошти, що видавались позивачем водіям а/т засобів під звіт були своєчасно внесені у звіти про використання кошті, виданих на відрядження або під звіт, про що складались відповідні первинні документи.

Згідно п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 р. № 2. З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам. Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності може бути підставою для задоволення позову за умови встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача.

З огляду на вищевикладене, суд, перевіривши відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України оскаржувані податкові повідомлення-рішення, дійшов висновку, що вони прийняті з порушенням принципів законності та обґрунтованості, без детального вивчення та дослідження (аналізу) первинних документів, а тому є протиправними і підлягають скасуванню.

У зв'язку з тим, що судове рішення ухвалене на користь позивача, що не є суб'єктом владних повноважень, у відповідності до ч.1 ст.94 КАС України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати по справі, що складаються із судового збору в сумі 1010,00 грн. /а.с.11 т.1/ та витрат на оплату послуг адвоката /а.с.121-122 т.1, а.с.233 т.2/.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 17, 69-71, 86, 94, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 26.07.2012 року №0001980171.

3.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 26.07.2012 року №0001970171.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, понесені судові витрати по справі, що складаються із судового збору в сумі 1010,00 грн., витрат на оплату послуг адвоката в сумі 500,00 грн., шляхом їх безспірного списання із рахунків Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби, ідентифікаційний номер 37096882.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 24 грудня 2012 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько