Постанова № 28693248, 21.12.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2012 р. Справа № 2а/0570/16430/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12:15

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Толстолуцької М.М.

при секретарі Перовій В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Донецьк)

до

Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (м. Донецьк)

про

часткове скасування податкового повідомлення-рішення, -

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2 - за довіреністю,

від відповідача - Нестерова М.Є. - за довіреністю,

Орєховська С.В. - за довіреністю

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, заперечували проти їх задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 23.11.2012 № 0000421702 в частині завищення сум податкового кредиту з податку на додану вартість у липні 2011 року на суму 12 192,00 гривень, у серпні 2011 року на суму 17 940,00 гривень, у вересні 2011 року на суму 3 640,00 гривень та застосовані у цій частині штрафні санкції всього на загальну суму 42 215 гривень, з них основного платежу 33 772 гривень, штрафні санкції 8443 гривні.

В порядку статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України позивач уточнила позовні вимоги та просила суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.11.2012 № 0000421702, виданого ДПІ у Кіровському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визначення ФОП ОСОБА_1 грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 42 215,00 гривень (у тому числі за основним платежем - 33 772,00 гривень, за штрафними санкціями - 8 443,00 гривень).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту перевірки від 09.11.2012 № 1750/17-2/НОМЕР_2, яким встановлено порушення пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України в частині завищення сум податкового кредиту з податку на додану вартість у липні 2011 року на суму 12 192,00 гривень, у серпні 2011 року - на суму 2 398,00 гривень, у вересні 2011 року - на суму 3 640,00 гривень. Вказане порушення відповідач обґрунтовує нікчемністю угоди, укладеної позивачем з ТОВ «Зернова компанія «Агромир», за наслідками виконання якої був сформований податковий кредит з податку на додану вартість. Позивач з такими висновками відповідача не погоджується, вважає їх необґрунтованими та, посилаючись на приписи Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, в яких вказав, що висновки акту перевірки, що стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, ґрунтуються на матеріалах перевірки контрагента позивача, здійсненої ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС, якою встановлено відсутність в ТОВ «Зернова компанія «Агромир» нерухомого майна, транспортних засобів, основних виробничих фондів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності. Вказане підприємство відсутнє за своїм місцезнаходженням, що стало підставою для анулювання свідоцтва платника ПДВ. Директор ТОВ «Зернова компанія «Агромир» пояснив, що поставок у липні 2011 року не здійснював. За таких обставин, угода, укладена між позивачем та вказаним підприємством, є нікчемною, та такою, що не спричинила реального настання правових наслідків. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24.12.2012 відповідача у справі Державну податкову інспекцію у Кіровському районі м. Донецька замінено на правонаступника Державну податкову інспекцію у Кіровському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач - ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця 26.06.2008 Виконавчим комітетом Донецької міської ради, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (бланк НОМЕР_3). Позивач зареєстрована платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва № 100318719 від 01.02.2011.

З 27.06.2008 позивач перебуває на обліку в ДПІ у Кіровському районі м. Донецька за № 9167, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 01.07.2008 № 574/29-014.

З 22.10.2012 по 02.11.2012 ДПІ у Кіровському районі м. Донецька Донецької області ДПС проводилась документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 за період з 01.07.2009 по 31.12.2011, за наслідками якої складено акт від 09.11.2012 № 1750/17-2/НОМЕР_2.

Відповідно до висновку вказаного акту, встановлено, у тому числі, порушення позивачем:

- п.п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в частині включення до складу податкового кредиту у квітні 2011р. сум ПДВ, не підтверджених на час перевірки податковими накладними та завищення податкового кредиту на загальну суму 2 398,00 гривень;

- п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в частині завищення сум податкового кредиту з ПДВ у липні 2011 року на суму 12 192,00 грн., у серпні 2011р. на суму 17 940 грн., у вересні 2011р. на 3640,00 грн.;

- п.п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України в частині заниження суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, у сумі 36 170,00 грн., у т.ч. за квітень 2011р. на суму 2 398,00 грн., за липень 2011р. на суму 12 192,00 грн., за серпень 2011р. на суму 17 940,00 грн., за вересень 2011р. на суму 3 640,00 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки, 23.11.2012 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000421702, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 44 614,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 36 170,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8 444,00 грн.

Позивач не погоджується із прийнятим податковим повідомленням-рішенням в частині збільшення податкового зобов'язання на суму 42 215,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 33 772,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8 443 грн., на підставі порушень п. 198.3 ст. 198 та п.п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту та заниження податкового зобов'язання з ПДВ за липень 2011р. на суму 12 192,00 грн., за серпень 2011р. на суму 17 940,00 грн., за вересень 2011р. на суму 3 640,00 грн.

Отже, в межах даної справи суд досліджує обставини правомірності спірного податкового повідомлення-рішення у зазначеній позивачем частині.

Відповідно до акту перевірки, порушення п. 198.3 ст. 198 та п.п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України виразилось в тому, що позивач неправомірно включила до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплаченого при придбанні товару у ТОВ «Зернова компанія «Агромир», на підставі угоди, яка має ознаки нікчемності та не спричинила настання реальних правових наслідків для сторін, внаслідок чого занизила податкове зобов'язання з ПДВ (аркуші акту 13-19).

З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2011 між ТОВ «Зернова компанія «Агромир» як Продавцем та ФОП ОСОБА_1 як Покупцем укладено договір № 24, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити лісо пиломатеріали у кількості та за ціною згідно рахунку, а Покупець прийняти та оплатити їх. Загальна сума договору складає 750 000 грн., у т.ч. ПДВ 125 000,00 грн.

Виконання договору підтверджується наступними документами:

- витратними накладними № 132 від 14.07.2011 на суму 18 900,00 грн., у т.ч. ПДВ 3 150,00 грн.; № 189 від 19.07.2011 на суму 52 899,85 грн., у т.ч. ПДВ 8 816,64 грн.; № 291 від 29.07.2011 на суму 20 250,00 грн., у т.ч. ПДВ 3 375,00 грн.; № 64 від 08.08.2011 на суму 32 400,00 грню., у т.ч. ПДВ 5 400 грн.; № 1608 від 16.08.2011 на суму 27 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 4 500,00 грн.; № 313 від 23.08.2011 на суму 29 340,00 грн., у т.ч. ПДВ 4 890,00 грн.;

- рахунками-фактурами № 13/07 від 13.07.2011 на суму 18 900,00 грн., у т.ч. ПДВ 3 150,00 грн.; № 19/07 від 19.07.2011 на суму 52 899,85 грн., у т.ч. ПДВ 8 816,64 грн.; № 26/07 від 26.07.2011 на суму 20 250,00 грн., у т.ч. ПДВ 3 375,00 грн.; № 05/08 від 08.08.2011 на суму 32 400,00 грн., у т.ч. ПДВ 5 400,00 грн.; № 15/08 від 08.08.2011 на суму 27 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 4 500,00 грн.; № 22/08 від 08.08.2011 на суму 29 340,00 грн., у т.ч. ПДВ 4 890,00 грн.; № 05/09 від 05.09.2011 на суму 21 840,00 грн., у т.ч. ПДВ 3 640,00 грн.

- специфікаціями до договору на суми 18 900,00 грн., у т.ч. ПДВ 3 150,00 грн.; 52 899,85 грн., у т.ч. ПДВ 8 816,64 грн.; 20 250,00 грн., у т.ч. ПДВ 3 375,00 грн.; 27 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 4 500,00 грн.; 29 340,00 грн., у т.ч. ПДВ 4 890,00 грн.;

- платіжними дорученнями № 97 від 14.07.2011 на суму 18 900,00 грн.; № 106 від 22.07.2011 на суму 52 899,85 грн.; № 107 від 28.07.2011 на суму 20 250,00 грн.; № 122 від 17.08.2011 на суму 32 400,00 грн.; № 124 від 22.08.2011 на суму 27 000,00 грн.; № 126 від 26.08.2011 на суму 29 340,00 грн.; № 135 від 07.09.2011 на суму 21 840,00 грн.

За наслідками господарських операцій ТОВ «Зернова компанія «Агромир» виписало позивачу податкові накладні від 13.07.2011 № 132 на суму 18 900,00 грн., у т.ч. ПДВ 3 150,00 грн., від 19.07.2011 № 189 на суму 52 899,85 грн., у т.ч. ПДВ 8 816,64 грн., від 28.07.2011 № 291 на суму 20 250,00 грн., у т.ч. ПДВ 3 375,00 грн., від 08.08.2011 № 64 на суму 32 400,00 грн., у т.ч. ПДВ 5 400,00 грн., від 16.08.2011 № 135 на суму 27 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 4 500,00 грн., від 23.08.2011 № 199 на суму 29 340,00 грн., у т.ч. ПДВ 4 890,00 грн., від 07.09.2011 № 61 на суму 21 840,00 грн., у т.ч. ПДВ 3 640,00 грн.

Вказані податкові накладні позивач включила до Реєстру отриманих податкових накладних липня-вересня 2011 року. Суми ПДВ згідно податкових накладних позивач віднесла до складу податкового кредиту вказаних податкових періодів, що відобразила у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Водночас, ч.ч. 1, 2 ст. 9 цього Закону встановлюються вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Надані позивачем документи на підтвердження здійснення господарських операцій за договором з ТОВ «Зернова компанія «Агромир» відповідають наведеним вище вимогам до первинних документів згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочину - договору купівлі-продажу № 24 від 01.07.2011, укладеного позивачем із ТОВ «Зернова компанія «Агромир». Також, вказаний правочин не визнавався недійсним у судовому порядку.

В акті перевірки відповідач посилається на такі документи на підтвердження висновку про нікчемність укладеного правочину:

- акт від 20.09.2011 № 31/15-2/36505175 «Про результати зустрічної звірки ТОВ «ЗК «Агромир» (ЄДРПОУ 36505175) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків у червні-липні 2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку»;

- акт від 04.10.2011 № 45/15-2/36505175 «Про результати зустрічної звірки ТОВ «ЗК «Агромир» (ЄДРПОУ 36505175) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків у серпні 2011р., їх реальності та повноти відображення в обліку»;

- акт від 23.11.2011 № 73/15-2/36505175 «Про результати зустрічної звірки ТОВ «ЗК «Агромир» (ЄДРПОУ 36505175) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків у вересні 2011р., їх реальності та повноти відображення в обліку».

Згідно вказаних актів встановлено відсутність у ТОВ «Зернова компанія «Агромир» земельних ділянок, нерухомого майна, транспортних засобів, трудових ресурсів, а також відсутність підприємства за юридичною адресою. Крім того, в актах містяться посилання на пояснення директора ТОВ «Зернова компанія «Агромир» та на анулювання свідоцтва платника ПДВ з 30.09.2011.

На переконання суду, акти перевірок контрагента позивача не може вважатися доказом нікчемності укладеного договору з огляду на приведені вище положення законодавства. Крім того, у судовому засіданні представники відповідача не підтвердили документально обставин, викладених у цих актах, зокрема, не надали суду декларації з податку на прибуток підприємства (з додатками), розрахунку комунального податку, тощо.

Суд також звертає увагу, що можлива відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів у контрагента позивача не може бути підставою для висновку про нікчемність укладених з ними договорів на підставі ч.ч 1, 5 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України. Зазначені норми законодавства не пов'язують нікчемність правочину із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не довів обставин, які б свідчили про нікчемність правочину - договору купівлі-продажу № 24 від 01.07.2011, укладеного позивачем із ТОВ «Зернова компанія «Агромир». Натомість, позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат по придбанню товару за вказаними договором з її господарською діяльністю та фактичне використання отриманого товару у власній господарській діяльності (акт приймання-передачі ТМЦ, технічний паспорт на будівлю СТО).

Відповідно до положень підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виникнення у ФОП ОСОБА_1 права на формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій по договору з ТОВ «Зернова компанія «Агромир» підтверджено зазначеними вище податковими накладними. Податкові накладні позивач включив до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних відповідних податкових періодів. В акті перевірки немає жодного зауваження податкового органу щодо правильності оформлення податкових накладних. Станом на час вчинення спірних операцій ТОВ «Зернова компанія «Агромир» було платником ПДВ, оскільки відповідно до акту перевірки, свідоцтво платника ПДВ було анульоване 30.09.2011.

Відповідно до положень пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Оскільки суд прийшов до висновку про правомірність включення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту липня-вересня 2011 року, то, відповідно, є правильним обчислення нею податку на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету у ці періоди.

Таким чином, з урахуванням наведених правових норм та наданих до матеріалів письмових документів, суд дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи, у зв'язку з чим є необґрунтованим у даному випадку донарахування податковим органом позивачу податкових зобов'язань з податку з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням на суму 33 772,00 гривень.

Оскільки суд прийшов до висновку про неправомірність донарахування податковим органом податкових зобов'язань позивачу, то, відповідно, є неправомірним застосування до неї штрафних (фінансових) санкцій. Відповідно до наданого відповідачем розрахунку фінансових санкцій, по вказаним порушенням вони визначені у розмірі 8 443,00 грн.

З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

На підставі ст. 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про часткове скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби, № 0000421702 від 23 листопада 2012 року в частині збільшення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податку на додану вартість на суму 42 215 (сорок дві тисячі двісті п'ятнадцять) гривень 00 копійок, у тому числі за основним платежем - 33 772 (тридцять три тисячі сімсот сімдесят дві) гривні 00 копійок, за штрафними (фінансовими) санкціями - 8 443 (вісім тисяч чотириста сорок три) гривні 00 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 422 (чотириста двадцять дві) гривні 15 копійок.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 24 грудня 2012 року.

Повний текст постанови складений 26 грудня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Толстолуцька М.М.