Постанова № 28693224, 24.12.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2012 р. Справа № 2а/0570/13567/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Стойки В.В.

при секретарі Мангуш З.В.

за участю

представника позивача Бодряги В.В.,

представника відповідача Псарева О.В.

розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕРАНТИ - ПЛЮС" до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002212342 та № 0002182342 від 26.06.2012 року,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕРАНТИ - ПЛЮС" звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002212342 та № 0002182342 від 26.06.2012 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що на підставі акта перевірки № 1027/22-2/30701802 від 18 червня 2012 року відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення - рішення № 0002212342 від 26 червня 2012 року, відповідно до якого товариству зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 8909 грн. та № 0002182342 від 26 червня 2012 року, яким позивачу донараховані грошові зобов'язання за основним платежем у розмірі 11137 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 2784 грн.

Підставою зазначених донарахувань став висновок податкового органу про те, що підприємством порушено ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Меранти-Плюс» при придбанні товарів у ПП «Домінант-постачальник», пп. 7.4.1, пп.7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97 року із змінами та доповненнями, що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту всього у сумі 5434 грн., а саме: за листопад 2009 року - на суму 1737 грн., грудень 2009 року - на суму 3697 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту всього у сумі 3475 грн., а саме: за жовтень 2009 року - на суму 3475 грн., в результаті формування податкового кредиту за нікчемними правочинам, укладеними з постачальника ПП «Домінант-постачальник», п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.94 № 334/94-ВР (в редакції закону від 22.05.97 № 283/97-ВР) «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 11137 грн., у тому числі: за 2009 рік на суму 11137 грн., в тому числі (4 кв. - 11137 грн.).

Позивач не згоден з висновками податкового органу, оскільки податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем неправомірно, що призвело до порушення п. 86.7 та 86.8 ст. 86 Податковго Кодексу України. У разі незгоди платника податків з висновками перевірки чи фактами даними, викладеними в акті перевірки, підприємство має право подати свої заперечення до органу державної податкової служби, податкове повідомлення - рішення в такому випадку приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень надання (надіслання) письмової відповіді платнику податків. Слід зазначити, що рішення було прийнято без врахування заперечень та надання письмової відповіді платнику податків, без витребування додаткових документів у позивача. Також, позивач не згоден з висновком податкового органу про відсутність у ПП «Домінант-Постачальник» права здійснювати таку послугу, як перевезення товару та зазначає, що не слід ототожнювати обов'язок продавця зазначений в договорі купівлі-продажу товару, поставити товар власними засобами з іншим видом договору, за яким перевізник бере на себе зобов'язання перевезти товар.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надавши суду письмове заперечення, пояснивши, що Державною податковою інспекцією у Куйбишевському районі Донецької області Державної податкової служби була проведена невиїзна позапланова перевірка ТОВ «Меранти-плюс» з питань відносин з ПП «Домінант-Постачальник» за жовтень - грудень 2009 року. В ході перевірки було виявлено, що у ПП «Домінант-постачальник» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. З цього слідує, що фактичного здійснення господарської операції між ТОВ «Меранти-плюс» та ПП «Домінант-постачальник» не було здійснено. Також, слід зазначити, що до перевірки не були надані документи, що стосуються товару і підлягають переданню разом із товаром відповідно актів цивільного законодавства (технічний паспорт, сертифікат якості, довіреності та інші). Державною податковою інспекцією у Куйбишевському районі Донецької області Державної податкової служби було зроблено запит від 25.04.2012 року № 3922/10/22-2 щодо надання письмового пояснення та документального підтвердження взаємовідносин з ПП «Домінант-постачальник», в тому числі і факту транспортування товарів (технічний паспорт, сертифікат якості, одержувач вантажу, доручення на відпущення товару). Відповідь щодо наявності документів: технічний паспорт, сертифікат якості, одержувач вантажу, доручення на відпущення товару не отримана, письмові пояснення не надані. Таким чином, платником податків для цілей оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з ПДВ використано формально складені та недостовірні документи, що не підтверджує факт отримання товарів від ПП «Домінант-постачальник». Тобто, укладена угода на придбання товару ПП «Домінант-постачальник» має противоправний характер, а правочин, в наслідок яких неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту та витрати до складу валових витрат ТОВ «Меранти-плюс» по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважаються такими, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемними. Також, підприємством до складу валових витрат безпідставно було віднесено витрати на придбання виробів на загальну суму 44546 грн., в тому числі за 2009 рік - 44546 грн. (4 кв. - 44546 грн.) за нікчемними угодами, укладеними без мети настання реальних наслідків по постачальнику ПП «Домінант-постачальник». На підставі вищевикладеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши представника позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меранти-плюс» (далі за текстом - ТОВ«Меранти-плюс») згідно свідоцтва про державну реєстрацію, - є юридичною особою, дата проведення державної реєстрації 12 січня 2000 року , включено до ЄДРПОУ за № 30701802 та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби як платник податків.

Відповідач, - Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (далі за текстом - ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області ДПС), у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, - є суб'єктом владних повноважень.

ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області ДПС проводила невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Меранти-плюс», з питань відносин з ПП «Домінант-постачальник», за результатами якої було складено акт № 1027/22-2/30701802 від 18 червня 2012 року /а.с. 9-21/(далі за текстом - акт перевірки) та встановлено порушення:

- ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Меранти-Плюс» при придбанні товарів у ПП «Домінант-постачальник»;

- пп. 7.4.1, пп.7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97 року із змінами та доповненнями, що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту всього у сумі 5434 грн., а саме: за листопад 2009 року - на суму 1737 грн., грудень 2009 року - на суму 3697 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту всього у сумі 3475 грн., а саме: за жовтень 2009 року - на суму 3475 грн., в результаті формування податкового кредиту за нікчемними правочинам, укладеними з постачальника ПП «Домінант-постачальник»;

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.94 № 334/94-ВР (в редакції закону від 22.05.97 № 283/97-ВР) «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 11137 грн., у тому числі: за 2009 рік на суму 11137 грн., в тому числі (4 кв. - 11137 грн.).

04 липня 2012 року ТОВ «Меранти-Плюс» було подано заперечення до акту перевірки № 1027/22-2/30701802 від 18 червня 2012 року до ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби. В наданих запереченнях підприємство висловило клопотання до податкового органу додати в акт перевірки дані з бухгалтерського та податкового обліку.

10 липня 2012 року ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області ДПС надала відповідь у листі № 10568/10/22-213 на заперечення ТОВ «Меранти-Плюс», в якому зазначила, що актом перевірки правомірно відображені порушення ТОВ «Меранти-Плюс» податкового законодавства в частині обчислення податку на прибуток, що призвело до заниження об'єкту оподаткування з податку на прибуток та в частині обчислення податку на додану вартість, що призвело до заниження об'єкту оподаткування з податку на додану вартість.

За змістом акту перевірки № 1027/22-2/30701802 від 18 червня 2012 року вбачається, що між ПП «Домінант-постачальник» та ТОВ «Меранти-Плюс» укладено договір поставки виробів від 13.10.2009 року № 2009/10/13. На виконання умов договору, згідно наступних документів, що мають назву «специфікація» від 13.10.2009 року до договору ПП «Домінант-постачальник» було поставлено на користь ТОВ «Меранти-Плюс» вироби у вигляді комплектів пакувальних. Фактичне придбання виробів ТОВ «Меранти-Плюс» від ПП «Домінант-постачальник» відображено документами, що мають назву «видаткові» та «податкові». Суми податку на додану вартість за зазначеними документами, що мають назву «податкові накладні» включено до ПП «Домінант-постачальник» до податкових зобов'язань жовтня, листопада та грудня 2009 року, відображено у реєстрах виданих податкових накладних за відповідні періоди, які відповідають даним Додатків 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даними декларацій з податку на додану вартість та даними декларацій з ПДВ за жовтень, листопад та грудень 2009 року. До перевірки не були надані документи, що стосуються товару і підлягають переданню разом із товаром (технічний паспорт, сертифікат якості тощо) відповідно актів цивільного законодавства. З цього слідує, що фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи, які були надані під час перевірки не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, в ході проведення перевірки було встановлено заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податного кредиту всього у сумі 5434 грн., а саме: за листопад 2009 року - на суму 1737 грн., грудень 2009 року - на суму 3697 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту всього у сумі 3475 грн., а саме: за жовтень 2009 року - на суму 3475 грн., в результаті формування податкового кредиту за нікчемними правочинами, укладеними з постачальником «Домінант-постачальник».

26 червня 2012 року ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області ДПС винесено податкові повідомлення-рішення ТОВ «Меранти-Плюс»:

- № 0002212342 згідно з п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та згідно з п.п.7.7.1, абзац б п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» від 03.04.2007 року, на підставі акта перевірки №1027/22-2/30701802 від 18 червня 2012 року за порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року, яким зменшено розмір від'ємного значення у розмірі 8909 грн. /а.с. 7/;

- № 0002182342 згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, на підставі акта перевірки №1027/22-2/30701802 від 18 червня 2012 року за порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.94 № 334/94-ВР (в редакції закону від 22.05.97 № 283/97-ВР) «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 13921,00 грн., 11137 - за основним платежем та 2784 грн. за штрафними фінансовими санкціями /а.с. 8/.

26 червня 2012 року позивачем до Державної податкової служби у Донецькій області була подана скарга на податкові повідомлення-рішення ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області ДПС № 0002182342 та № 0002212342 від 26.06.2012 року, яка згідно рішення Державної податкової служби у Донецькій області від 15 серпня 2012 року № 12500/10/10-2-12.5 була залишена без задоволення. Не погоджуючись з рішенням податкового органу підприємством було подану повторну скаргу до Державної податкової служби України, яку в листі від 20.09.2012 року № 2271/0/61-12/10-2115 було залишено без задоволення.

Суд приходить до висновку про протиправність прийнятих податкових повідомлень-рішень № 0002182342 та № 0002212342 від 26.06.2012 р. в повному обсязі з огляду на такі обставини.

13 жовтня 2009 року між ПП «Домінант-постачальник» (Постачальник) та ТОВ «Меранти-Плюс» (Покупець) було укладено договір поставки виробів № 2009/10/13, за умовами якого Постачальник зобов'язується за заявкою Покупця, поставити в обумовлені строки Покупцеві продукцію, зазначену в Специфікації, а Покупець зобов'язується сплатити за неї грошові кошти і прийняти вказані Вироби.

Фактичне виконання умов зазначених договорів (у періоді, що перевірявся податковим органом), підтверджується наступними документами:

- специфікацією № 1 до Договору № 2009/10/13 від 13 жовтня 2009 року;

- Додатком №1 д Договору № 2009/10/13 від 13 жовтня 2009 року;

- товарно - транспортними накладними від 19.10.2009 року, 09.11.2009 року, 02.12.2009 року, 09.12.2009 року, 25.12.2009 року;

- платіжними дорученнями № 17 від 28.10.2009 року, № 76 від 23.11.2009 року, № 58 від 03.12.2009 року, № 29 від 1612.2009 року, № 27 від 16.12.2009 року, № 1083 від 20.10.2009 року, № 1219 від 23.11.2009 року.

Суми податкового кредиту за зазначеними господарськими операціями на підставі отриманих податкових накладних внесених до реєстру виданих та отриманих податкових накладних позивач відніс до податкового кредиту, відобразивши їх у податкових деклараціях. Зазначена обставина відображена в акті перевірки, та в ході судового розгляду була визнана сторонами, отже не є спірною, а тому не підлягає доказуванню.

З урахуванням наведених письмових доказів суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(чинний у 2010 році) Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції не дозволяється включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами Закону України "Про податок на додану вартість" ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обов'язок щодо визначення об'єкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку -продавця товару.

Обов'язок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку - покупця.

Закон України "Про податок на додану вартість" не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг), за правильність визначення платником податку -продавцем об'єктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, зазначене узгоджується із практикою Верховного Суду України та Європейського Суду з прав людини.

Так, в тому числі у рішеннях: від 19.11.2010 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, та від 21.01.2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІК" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи.

У справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, суд вважає, що у даному випадку позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про фактичне виконання обома сторонами договору поставки виробів №2009/10/13, що свідчить про спрямованість укладеного договору на настання реальних правових наслідків.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Згідно частини 5 п.9 цього Закону господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

За приписами п. 2.1 Положення "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 - первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

З огляду на викладене аналіз господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Враховуючи викладене, суд вважає, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірний правочин набув реального настання тих правових наслідків, на настання яких був спрямований.

В якості доводів податкового органу щодо нікчемності укладених правочинів у акті перевірки посилається на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рога Дніпропетровської області № 1-45/11 від 15.06.2011 року з посиланням на висновок спеціалістів Північної МДПІ м. Кривого Рога від 20.05.2010 року «Про результати проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності ПП «Домінант-постачальник» з питань дотримання вимог податкового законодавства», яким встановлено, що директор ПП «Домінант-постачальник» Мархутов І.Б. для здійснення незаконної діяльності в приміщенні тіньового офісу в адміністративній будівлі по вул. Книжна, буд. 1/11 в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області надав організатору кримінальній групіровки за його вказівкою свій паспорт серії АН № 38712, виданий 01.07.2005 року Дзержинським РВ Криворізького ГУ УМВД України в Дніпропетровській області, та ідентифікаційний код на використання та виготовлення копій. В результаті умисних дій організатора, був створений фіктивний суб'єкт підприємницької діяльності «Доминант-поставщик».

25 рудня 2012 року Донецьким окружним адміністративним судом було отримано відповідь на ухвалу суду від 21.11.2012 року № 1-633/11/0408, № 1/408/88/12 від 18.12.2012 року з Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу по кримінальній справі № 1-45/11/0408, у якої зазначено, що вирок по зазначеній кримінальній справі було скасовано ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.10.2011 року та повернуто на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. До теперішнього часу справа знаходиться в провадженні, вирок по справі не постановлено.

Отже, посилання податкового органу на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рога Дніпропетровської області № 1-45/11 від 15.06.2011 року з посиланням на висновок спеціалістів Північної МДПІ м. Кривого Рога від 20.05.2010 року «Про результати проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності ПП «Домінант-постачальник» з питань дотримання вимог податкового законодавства» є безпідставними для визнання правочину нікчемним.

Будь яких доказів на підтвердження взаємозв'язку між кримінальною справою та укладеним позивачем правочином відповідач не надав.

Також, суд не приймає посилання відповідача про нікчемність правочинів у зв'язку з відсутністю у позивача технічного паспорту та сертифікатів якості на товар, оскільки в даному випадку зазначені документи не є обов'язковими документами бухгалтерського обліку, т.я. позивач отримував пакети пакувальні, які не є складними технічними виробами, та договір не передбачав передання зазначених документів продавцем покупцю.

Суд приймає доводи позивача про відсутність довіреностей на отримання товару, у зв'язку з переданням їх покупцю, з огляду на те, що суду було надано журнал обліку виданих доручень, з якого вбачається, що позивачем видавались довіреності № 499 від 21.10.2009, № 670 від 12.2009, № 717 від 16.12.2009 на отримання товару від ПП «Домінант-постачальник».

Суд зазначає, що чинне законодавство, не передбачає визнання договору нікчемним на підставі відсутності вищезазначених документів у позивача.

07 липня 2012 року ТОВ «Меранти-Плюс» було направлено до ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області ДПС заперечення на акт перевірки, у якому зазначив, що вважає висновок у ньому необґрунтованим, тому що операція по триманню товару була реальною, в дійсності ці комплекти були отримані та оприбутковані і відображені у бухгалтерському та податковому обліку підприємства, про що свідчать надані до податкового органу декларації з податку на додану вартість та декларації на прибуток.

Як було встановлено у судовому засіданні податковим органом були порушені приписи вищезазначених норм в частині порядку розгляду заперечень на акт перевірки та строків прийняття спірних податкових повідомлень рішень.

Так, з матеріалів справи вбачається, що акт перевірки було отримано позивачем 26.06.2012, та в той же день податковим органом були прийняті спірні податкові повідомлення рішення. Подані позивачем заперечення на акт перевірки від 04.07.2012 були розглянуті податковим органом та надано відповідь від 10 липня 2012 року /а.с.41-42/.

Відповідно до п.86.7. ста.86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Згідно з п.86.8.ст.86 Податкового кодексу України Податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Отже, податковим органом були порушені приписи п.86.7., п.86.8. ст.86 Податкового кодексу України щодо дотримання порядку розгляду заперечень та строків прийняття спірних податкових повідомлень рішень.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Тобто визнання правочину нікчемним можливо лише за наявності наміру на порушення.

Виходячи з правової позиції Верховного суду України із цього питання, викладеної у Постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦКУ, у відповідності до Постанови Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Вина дістає вияв у намірі порушити публічний порядок з боку осіб, які вчиняють такий правочин. При цьому немає значення, чи такий намір був у однієї сторони правочину, чи він мав місце у обох чи більше учасників договору.

Водночас, умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Аналізуючи наведені норми суд дійшов висновку, що питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочинів - договору від 13 жовтня 2009 року, укладеного ПП «Домінант-постачальник» («Постачальник») та ТОВ «Меранти-Плюс» («Покупець»). Також, вказані правочини не визнавалися недійсними у судовому порядку.

Таким чином, у відповідача не було підстав для збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як передбачено п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну податкову службу в Україні " органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведених правових норм та наданих письмових документів, суд дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи, у зв'язку з чим є необґрунтованим у даному випадку прийняття податкових повідомлень-рішень про зменшення розміру від'ємного значення у розмірі 8909 грн. та про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на 13921,00 грн.

Отже, виходячи з вищенаведеного суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Меранти-плюс» підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 201 грн. 19 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Меранті-плюс» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкової повідомлень-рішень № 0002212342 та № 0002182342 від 26.06.2012 - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення № 0002212342 та № 0002182342 від 26.06.2012.

Стягнути з державного бюджету України на користь позивача судові витрати у сумі 201 грн. 19 коп.

Вступна та резолютивна частина рішення проголошена у судовому засіданні 24 грудня 2012 у присутності представників сторін.

Повний текст постанови буде виготовлений 29 грудня 2012 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя Стойка В. В.