Постанова № 28692784, 15.01.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Загацька Т.В.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2013 року справа №2а/0570/13010/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенка Д.В. та Попова В.В.,

при секретарі Полторацькій С.С.,

за участю представників позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

за участю представника відповідача Олійникова С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 6 листопада 2012 року у справі № 2а/0570/13010/2012 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 20 вересня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень відповідача від 20 вересня 2012 року № 0001991740 від 20.09.2012 року, яким позивачу донарахований податок на додану вартість у сумі 19156 гривень та застосовані фінансові санкції у сумі 4789 гривень, та № 0001988740, яким позивачу донарахований податок з доходів фізичних осіб у сумі 10157,4 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 2539,35 грн. В обґрунтування позовних вимог послався на безпідставність висновків податкової інспекції про нікчемність правочинів з постачання товарів від ТОВ «Футурама», внаслідок чого відповідачем було неправомірно виключено зі складу податкового обліку відображені наслідки виконання правочинів із вказаним контрагентом. Зазначив, що висновки податкового органу про порушення ним статей 176, 177, 198 Податкового Кодексу України є безпідставними, оскільки факт реального виконання операцій з вказаними контрагентами повністю підтверджується первинними бухгалтерськими та податковими документами, а висновки податкового органу носять характер припущень та не відповідають фактичним обставинам справи.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 6 листопада 2012 року позовні вимоги задоволено повністю, оскаржувані податкові повідомлення-рішення визнані недійсними. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надані первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, а відповідачем не доведено умислу позивача на скоєння нікчемних правочинів.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що у контрагента позивача - ТОВ «Футурама» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт та торгівельне обладнання, що свідчить про неможливість здійснення вказаним товариством господарських операцій. Крім того, в ході перевірки позивачем не були надані докази, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій із вказаним контрагентом. За таких обставин відповідач вважав, що правочини між позивачем та ТОВ «Футурама» носять ознаки нікчемних, а тому не можуть породжувати правових наслідків та підлягають виключенню з податкового обліку, у зв'язку з чим позивачем було неправомірно сформовано податковий кредит. Вважав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши за матеріалами справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що остання підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 13.09.2012 року по 19.09.2012 року відповідачем здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, за наслідками якої складений акт №4489/17-211-3-НОМЕР_4 від 19.09.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 з питань дослідження господарських відносин з ТОВ «Футурама» та правомірності нарахування податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік та податку на додану вартість за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року».

За висновками вказаного акту перевіркою встановлено порушення позивачем п.176.1 ст.176 Податкового кодексу України, що виявилось у неналежному веденні обліку витрат, в результаті чого завищені витрати на суму 95780 гривень за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року; п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 10157,4 грн. за період 01.01.2011 року по 31.12.2011 року; п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 19156,00 за серпень 2011 року.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення: № 0001991740 від 20.09.2012 року, яким був нарахований податок на додану вартість в сумі 23945,00 грн., в тому числі за основним платежем 19156,00 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4789,00 грн. та № 0001988740 від 20.09.2012 року, яким був нарахований податок на доходи фізичних осіб у розмірі 12696,75 грн., в тому числі за основним платежем 10157,40 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2539,35 грн.

При вирішенні спору колегія суддів виходить з наступного.

Згідно пп. «а» пункту 176.1 статті 176 Податкового Кодексу України платники податків зобов'язані, зокрема, вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі, якщо такий платник податків зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України об'єктом оподаткування доходів фізичних осіб-підприємціів є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:

бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 3 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:

1. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

2. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку

Згідно статті 4 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах:

обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

За приписами статті 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Системний аналіз вищенаведених законодавчих норм підстави стверджувати, що податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача є підставою для нарахування податкового кредиту та формування витрат останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що наявність цивільно-правового договору не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції у тому разі, якщо такий договір не визнаний недійсним у судовому порядку. У даній категорії спорів дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та формування валових витрат. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність людських ресурсів, кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Колегія суддів також зазначає, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

У разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту є безпідставним і податок на додану вартість не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Оскільки підставою для нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість стало встановлене при перевірці податковим органом порушення позивачем порядку формування витрат та податкового кредиту, колегія суддів вважає необхідним надати оцінку та розглянути в цілому обґрунтованість формування податкового кредиту та витрат позивача на предмет їх належності, реальності та правомірності за спірний період, в якому встановлені порушення.

Виходячи із приписів чинного законодавства України, платник податків в податковому обліку має відобразити господарські операції, що реально відбувалися. Реальність виконання господарських операцій має встановлюватися, окрім іншого, за наслідками співставлення даних первинного бухгалтерського обліку та даних податкового обліку платника податків.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 1 серпня 2011 року між ТОВ «Футурама», яке є продавцем та позивачем, яка є покупцем укладено договір купівлі-продажу № 16, за яким продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а останній - оплатити його на умовах даного договору. Згідно п. 3.2 розділу 3 вищевказаного договору його ціна визначається згідно виписаних продавцем накладних або рахунків, які є невід'ємною частиною даного договору. Відповідно до п. 5 вказаного Договору передача (прийомка-здача) товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами в пункті поставки. \ т. № 1 а.с. 46-47\.

На підтвердження реального виконання вказаного Договору позивачем під час перевірки надані представникам податкового органу податкові, прибуткові та видаткові накладні, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, а також угоди від 1 та 31 серпня 2011 року. Інші документи на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Футурама» у серпні 2011 року позивачем не надавались.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що місцем розташування позивача є м. Слов'янськ Донецької області, а юридичною адресою ТОВ «Футурама» є с. Петропавлівська Борщаговка Києво-Святошинського району Київської області. \ т. № 1 а.с. 47\.

З накладної ж від 1 серпня 2011 року, наприклад, вбачається, що цього дня ТОВ «Футурама» було поставлено позивачу буряк 98,2 кг, томати свіжі 129,1 кг, цибуля ріпчаста 150,5 кг, картопля 1500 кг, морква 150 кг, баклажани 70 кг, яблуко 363 кг, укріп 10 кг, перець солодкий 112 кг, петрушка 10 кг, сік ОКЗДХ 0,2 л - 3910 штук, печиво «Обжора» 6 кг, пряник 432 кг, печиво пісочне «Ромашка» 100 кг, сушка «Малюк» 180 кг, роглики з повидлом 230 кг, печиво Крекер 40 кг, печиво пісочне 125 кг, язики слойоні 430 кг, карамель Барбарис 16 кг, кондитерська булочка 1300,53 кг, чай «Принцеса Канді» 90 г 109 штук, кавовий напій 100г «Галка» 512 штук, чай «Ахмад» 100гр 23 штуки, ча «Ристон» 100гр 30 штук, чай «Ахмад» 100пак. 1 штука, сухарі паніровочні 100гр 2295 штук, кава «Нескафе» 25ст 4 уп, Родзинки 64 кг, огірки консервовані 3 літри - 112 штук, горішок консервований 0,5 256 банок, томатна паста 480гр - 436 штук, огірки консервовані 3 літри - 176 штук, зелений горішок 0,5 450 штук, капуста квашена 60 кг, макаронні вироби Донецьк - 731 кг. \ т. № 1 а.с. 48, 50, 52, 54\.

Таким чином, лише 1 серпня 2011 року за наданими податковими та видатковими накладними ТОВ «Футурама» нібито поставило позивачу товару загальною вагою 8811,42 кг.

При цьому жодних доказів реального постачання вказаного товару позивачем ні в ході перевірки, ні до прийняття відповідачем оскаржуваних повідомлень-рішень позивачем не надано.

В судовому засіданні представниками позивача було заявлено, що в дійсності вказаний товар постачався позивачу з міста Алчевська Луганської області ТОВ «Інтенція» та ТОВ «Оріал», яким за договорами від 4 серпня 2011 року ТОВ «Футурама» поступилось правом вимоги до позивача, і перевозився автомобілем «Mercedes-Benz» державний номер НОМЕР_5, який позивачем був орендований у громадянина ОСОБА_6

Вказані доводи позивача спростовуються наявними в матеріалах справи накладними, з яких вбачається, що постачальником вказаних в них товарів є саме ТОВ «Футурама», а не якесь інше підприємство. \ т. № 1 а.с. 48, 50, 52, 54, 56, 58, 60\.

Крім того, договір оренди транспортного засобу від 1 квітня 2011 року ( т. № 2 а.с. 66-67), на який посилається позивач як на підтвердження своїх доводів, є нікчемним з огляду на положення статей 799 та 220 Цивільного Кодексу України, оскільки не був посвідчений нотаріально.

Також колегія суддів зазначає про неможливість здійснення перевозки вказаного вище товару загальною вагою 8811,42 кг автомобілем «Mercedes-Benz» 208 CDI з огляду на недостатність вантажопідйомності останнього для здійснення такого перевезення навіть з огляду на дворазову поїздку як вбачається з подорожнього листа від 1 серпня 2011 року.

Крім того, є неможливим одночасне перевезення в одному фургоні картоплі, цибулі, баклажанів, печива, карамелі, кондитерських виробів тощо.

До того ж згідно пункту 85.2 статті 85 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового Кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Як зазначалось вище судом, відповідачем ні в ході перевірки, ні до прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не надавались податковому органу, зокрема, договір оренди автомобіля від 1 квітня 2011 року, подорожні листи від 1, 8, 15 та 22 серпня 2011 року, а також договори про переуступку права вимоги боргу від 4 серпня 2011 року.

Доводи представників позивач про юридичну необізнаність позивача, а також, що перевіряючи ми ці документи не вимагались, суперечать положенням пункту 85.2 статті 85 Податкового Кодексу України, оскільки позивач повинен надати всі наявні у нього документи, які мають відношення до предмету перевірки без наявності чи відсутності вимоги податкового органу про це.

Вказана правова норма є імперативною та підлягає беззаперечному виконанню, оскільки податковому органу до початку перевірки невідомо, які ж первинні документи, що стосуються предмету перевірки, є у платника податків, а яких немає.

Оскільки вищевказані первинні документи не надавались податковому органу, колегія суддів з огляду на положення пункту 44.6 статті 44 Податкового Кодексу України вважає, що на момент перевірки ці документи у позивача були відсутні, а тому посилання на них в судовому засіданні є безпідставними.

Досліджуючи реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Футурама», суд апеляційної інстанції також зазначає, що у позивача відсутні будь-які дані, що підтверджують безпосередню передачу товару від ТОВ «Футурама».

Так, всупереч положенням п. 5 Договору купівлі-продажу від 1 серпня 2011 року акти приймання-передачі товару в пункті поставки останнього не складались, відсутні у позивача і картки складського обліку або будь-які інші документи, які підтверджують оприбуткування та завезення на склад придбаного товару. Видаткові накладні, на які в судовому засіданні посилались представники позивача, такими документами не є.

Фактично єдиним документом, яким позивач підтверджує реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Футурама» є податкові накладні, що з огляду на вищезазначені положення Податкового кодексу України щодо формування платником податків своїх витрат та податкового кредиту є недостатнім і не може свідчити про виконання цих операцій і фактичне постачання товару.

Такі висновки суду кореспондуються зі змістом акту Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 30.11.2011 року № 1214/23-3/34564773, з якого вбачається відсутність у ТОВ «Футурама» трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, нездійснення вказаним товариством господарської діяльності, що свідчить про неможливість останнього бути постачальником товарів позивачу.

Крім того, ТОВ «Футурама» не знаходиться за своїм місцезнаходженням, а особа, яка значиться директором останнього та нібито підписала податкові накладні, а саме. ОСОБА_7, є особою без визначеного місця проживання, зареєстрований в місті Києві у Будинку соціального піклування для осіб без визначеного місця проживання, веде антисоціальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями, неодноразово втрачав паспорт. Згідно висновку Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в місті Києві від 24.11.2011 року № 1958 підписи в реєстраційних документах ТОВ «Футурама» від імені ОСОБА_7 виконані не останнім, а іншою особою. В ході перевірки ОСОБА_7 заявив, що господарською діяльність від імені ТОВ «Футурама» не займається і податкові накладні від вказаного товариства не підписував.

Відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації, від 21.12.2010 року № 969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", який діяв на час виникнення спірних відносин, податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно пункту 5 Порядку № 969 податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Зважаючи на те, що податкові накладні від імені ТОВ «Футурама» виписані та підписані особою, яку неможливо встановити та ідентифікувати, що, у свою чергу, не дає можливості встановити факт наявності у цієї особи відповідних повноважень щодо підпису зазначених податкових накладних, колегія суддів приходить до висновку, що податкові накладні складені у порушення вимог чинного законодавства і тому не можуть слугувати документом, який підтверджує право позивача на включення до податкового кредиту суми ПДВ.

Неналежним чином оформлена (підписана невідомою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги чи постачання товарів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 21 січня 2011 року (справа № 21-37а10) та відповідно до статті 244І КАС України є обов'язковою для застосування в судовій практиці.

З огляду на вказане колегія суддів у сукупності з іншими вищезазначеними обставинами вважає, що відповідачем доведено відсутність реального виконання договору купівлі-продажу від 1 серпня 2011 року, у зв'язку з чим позивач не мав права нараховувати податковий кредит та формувати витрати на підставі вказаного договору

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про правомірність дій відповідача при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів дійшла висновку,що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, його висновки суперечать обставинам справи, що призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з винесенням нової про відмову у задоволенні позову.

Повний текст складений 18 січня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 196, ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 6 листопада 2012 року у справі № 2а/0570/13010/2012 скасувати.

В задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 20 вересня 2012 року відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі .

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

В.В. Попов