Рішення № 28689787, 17.01.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.13 року Справа№ 5015/5047/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,

при секретарі Іваночко В.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон-Трейд», м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-інвестиційна компанія «Вид», м. Львів,

про: стягнення 12 368 грн. 33 коп. суми заборгованості за поставлений товар, 599 грн. 77 коп. пені, 119 грн. 95 коп. трьох відсотків річних, 12 грн. 36 коп. інфляційних нарахувань та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Пилипяк В.М. - представник (довіреність в матеріалах справи),

Від відповідача: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник позивача не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон-Трейд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-інвестиційна компанія «Вид» про стягнення 12 368 грн. 33 коп. суми заборгованості за поставлений товар, 599 грн. 77 коп. пені, 119 грн. 95 коп. трьох відсотків річних, 12 грн. 36 коп. інфляційних нарахувань та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.11.2012 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 18.12.2012 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач - 05.12.2012 року рекомендованою поштою №79005 0623744 7, відповідач - 17.12.2012 року рекомендованою поштою №79024 0342229 0 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

Судове засідання 18.12.2012 року відкладено на 17.01.2013 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду по справі.

Представник позивача в судове засідання 17.01.2013 року з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які вимагалися судом (копії в матеріалах справи), просить позов задоволити повністю.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча 26.12.2012 року був належно повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується долученим до матеріалів справи повідомленням про вручення поштового відправлення №79024 0347417 6.

Враховуючи повторну неявку повноважного представника відповідача та неподання ним відзиву на позовну заяву, справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Легіон-Трейд» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 35968493, знаходиться за адресою: 79005, Львівська область, м. Львів, вул. Туган-Барановського, буд. 24, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №204237 та Довідкою Головного правління статистики у Львівській області з ЄДРЮО та ФОП серії АА №057428 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-інвестиційна компанія «Вид» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 36659241, знаходиться за адресою: 79056, Львівська область, м. Львів, вул. Ковельська, буд. 109-А, (докази в матеріалах справи).

14.10.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Легіон-Трейд» (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-інвестиційна компанія «Вид» (надалі - відповідач, покупець) укладено договір №125/09 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язаний поставити та передати у власність покупцеві товари (надалі - товар) згідно з заявками покупця в асортименті та за цінами, зазначеними у Специфікації (Додаток № 1 до договору) в кількості, що відповідає заявці покупця, та вказується в видаткових накладних на партію товару, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених договором.

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Доказів розірвання та/або визнання недійсним договору від 14.10.2009 року №125/09 станом на час розгляду справи в суді сторонами не заявлено та не подано.

Вказаний договір за своєю правовою природою, основними та не основними (другорядними) ознаками є договором поставки, який укладено відповідно до статті 712 ЦК України.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Основною і визначальною ознакою договору поставки є правовий статус постачальника товару.

Відповідно до пунктів 1.3. та 1.4. договору Поставка товару проводиться у відповідності до заявок, які подаються покупцем. Заявка обов'язково повинна містити дані щодо асортименту та кількості товару. Заявка може подаватись постачальнику по факсу, електронною поштою, кур'єром або іншим погодженим сторонами способом.

Розділом 2 договору встановлено ціну, розділом 3 - строки і умови поставки.

Так, відповідно до пункту 2.1. договору ціна на товар встановлюється в гривнях та базується на Специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Згідно пункту 3.1. та 3.2. договору поставка товару здійснюється силами та за рахунок постачальника в роздрібні магазини протягом двох робочих днів з моменту подання покупцем заявки. Адреса поставки вказується покупцем в заявці на партію товару. Датою поставки вважається дата передачі постачальником товару покупцю. Вантажно-розвантажувальні роботи здійснюються силами та засобами постачальника. Право власності на партію товару переходить покупцю в момент отримання останнім товару. Моментом отримання товару вважається відмітка покупця про отримання товару на видатковій накладній постачальника.

Розділом 4 договору встановлено умови оплати, розділом 8 - відповідальність сторін.

Так, відповідно до пункту 4.1. договору покупець здійснює оплату на умовах відстрочки платежу на двадцять один календарний день з моменту здійснення поставки.

Згідно пунктів 4.3. та 4.4. договору оплата проводиться на поточний рахунок постачальника. Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, списана з поточного рахунку покупця.

Пунктом 8.2. договору сторони погодили за порушення умов договору винна сторона відшкодовує іншій стороні спричинені цим останній прямі збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Згідно пункту 8.4. договору у випадку порушення покупцем строків оплати за товар, передбачених пунктом 4.1. договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день такої прострочки.

Відповідно до пункту 8.8. договору виплата винною стороною штрафних санкцій не звільняє її від належного виконання своїх зобов'язань за договором.

Згідно пунктів 9.1. та 9.2. договору всі спори, що виникають по договору або у зв'язку з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо сторони не можуть дійти згоди, то спір підлягає врегулюванню відповідним господарським судом.

Пунктом 10.1. договору сторони погодили, що договір вступає в силу з дати його підписання і діє до 31.12.2009 року. Якщо за 20 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить про свій намір його розірвати, договір вважається пролонгованим до кінця наступного календарного року на тих же умовах.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, в період з 29.03.2012 року по 29.06.2012 року поставив відповідачу товар на суму 12 956 грн. 90 коп., що підтверджується видатковими накладними від 29.03.2012 року №Бе-0005752, від 12.04.2012 року №Кв-0002669, від 27.04.2012 року №Кв-0005563 та №Кв-0005693, від 29.06.2012 року №Че-0006838. Вказані видаткові накладні підписані повноважними представниками та завірені відтисками печаток юридичних осіб - сторін за договором (належним чином завірені копії вказаних видаткових накладних долучено до матеріалів справи).

Відповідач своїх зобов'язань з оплати поставленого за договором товару належним чином не виконав, сплатив 588 грн. 57 коп., внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 12 368 грн. 33 коп., що підтверджується Актом звірки розрахунків за період з 01.01.2012 року по 19.09.2012 року. Вказаний акт підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб - сторін за договором (належним чином завірена копія вказаного акту долучена до матеріалів справи).

Станом на час розгляду справи в суді доказів погашення заборгованості в розмірі 12 368 грн. 33 коп. сторонами суду не заявлено та не подано.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача претензією від 26.09.2012 року вих. №153 з вимогою про погашення заборгованості, яку відповідачем залишено без реагування та відповіді.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло з договору від 14.10.2009 року №125/09, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Статтею 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів та умов договору.

Статтею 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 219 ГК України визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 2 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є різновидом неустойки, яка може встановлюватися за будь-яке порушення зобов'язання та як різновид неустойки, є відмінним від штрафу, оскільки штраф є сталою величиною, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002 року №2921-111, передбачено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищенаведеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 2 статті 343 ГК України чітко визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини другої статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Вищий господарський суд України у пункті 1 Інформаційного листа від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» вказує, що відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 №5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 року №9/252-10).

Крім стягнення суми основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 599 грн. 77 коп. пені за прострочення оплати поставленого за договором товару, нарахованої за період з 21.07.2012 року по 15.11.2012 року відповідно до пункту 8.4. договору (розрахунок пені в матеріалах справи).

Як вбачається із підписаного сторонами Акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2012 року по 19.09.2012 року, 20.04.2012 року виникла заборгованість відповідача перед позивачем з оплати поставленого товару в розмірі 5 697 грн. 69 коп. (3 892 грн. 65 коп. поточна заборгованість і 1 805 грн. 06 коп. - за видатковою накладною від 29.03.2012 року №Бе-0005752). 26.04.2012 року відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості в розмірі 2 200 грн. 00 коп.

з 20.04.2012 року по 25.04.2012 року: 5 697 грн. 69 коп. х 7,5% х 2 х 6 /365 = 14 грн. 05 коп.

03.05.2012 року виникла заборгованість з оплати поставленого товару за видатковою накладною від 12.04.2012 року №Кв-0002669 в розмірі 2 888 грн. 90 коп.

з 26.04.2012 року по 02.05.2012 року: 3 497 грн. 69 коп. х 7,5% х 2 х 7 / 365 = 10 грн. 06 коп.

19.05.2012 року виникла заборгованість з оплати поставленого товару за видатковими накладними від 27.04.2012 року №Кв-0005693 та №0005563 в розмірі 4 596 грн. 12 коп.

з 03.05.2012 року по 18.05.2012 року: 6 386 грн. 59 коп. х 7,5% х 2 х 16 / 365 = 41 грн. 99 коп.

22.06.2012 року відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості в розмірі 2 100 грн. 00 коп.

з 19.05.2012 року по 21.06.2012 року: 10 982 грн. 71 коп. х 7,5% х 2 х 34 / 365 = 153 грн. 46 коп.

21.07.2012 року виникла заборгованість з оплати поставленого товару за видатковою накладною від 29.06.2012 року №Че-0006838 в розмірі 4 596 грн. 12 коп.

з 22.06.2012 року по 20.07.2012 року: 8 882 грн. 71 коп. х 7,5% х 2 х 29 / 365 = 105 грн. 86 коп.

з 21.07.2012 року по 19.10.2012 року: 12 549 грн. 53 коп. х 7,5% х 2 х 91 / 365 = 469 грн. 32 коп.

з 20.10.2012 року по 02.11.2012 року: 10 744 грн. 47 коп. х 7,5% х 2 х 14 / 365 = 61 грн. 82 коп.

з 03.11.2012 року по 15.11.2012 року: 7 855 грн. 57 коп. х 7,5% х 2 х 13 / 365 = 41 грн. 97 коп.

Таким чином, загальна сума пені, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача за прострочення оплати поставленого товару за період з 21.07.2012 року по 15.11.2012 року становить: 469 грн. 32 коп. + 61 грн. 82 коп. + 41 грн. 97 коп. = 573 грн. 11 коп.

Таким чином суд дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 573 грн. 11 коп. пені за прострочку оплати поставленого товару за період з 21.07.2012 року по 15.11.2012 року.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ (Лист Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97Р) встановлено, що сума, внесена за період з першого по п'ятнадцяте число відповідного місяця індексується за період з врахуванням індексу інфляції цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок розпочинається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулось з 1 по 15 число відповідного місяця, то інфляційна зміна розраховується без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця - інфляційна зміна розраховується з врахуванням індексу інфляції цього місяця.

Абзацом 3 пункту 2 Інформаційного листа від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» визначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2011 року №23/466.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 12 грн. 36 коп. інфляційних нарахувань за період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року та 119 грн. 95 коп. трьох відсотків річних за період з 21.07.2012 року по 15.11.2012 року, нарахованих у відповідності до приписів статті 625 ЦК України (розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних в матеріалах справи).

Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані сторонами документи, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов є документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, а тому підлягає до задоволення частково.

Судові витрати: позивачем за подання позову до суду платіжним дорученням від 15.11.2012 року №1518 сплачено судовий збір в розмірі 1 677 грн. 00 коп. (оригінал платіжного доручення про сплату судового збору є додатком №7 до позовної заяви).

Із позовних заяв майнового характеру, сплачується судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати, встановлених законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду ( ч. 1, п.п. 1 п. 2 ч. 2 статті 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір»).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином суд дійшов до висновку про те, що судові витрати у справі відповідно до статті 49 ГПК України слід покласти на відповідача, оскільки спір виник внаслідок неналежного виконання ним умов договору від 14.10.2009 року №125/09, стягнути з відповідача на користь позивача 1 609 грн. 50 коп. судового збору та повернути позивачу з Державного Бюджету України судовий збір в розмірі 67 грн. 50 коп. у зв'язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 20, 22, 32 - 34, 43, 44, 49, 75, 77, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-інвестиційна компанія «Вид» (79056, Львівська область, м. Львів, вул. Ковельська, буд. 109-А; код ЄДРПОУ 36659241) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон-Трейд» (79005, Львівська область, м. Львів, вул. Туган-Барановського, буд. 24; код ЄДРПОУ 35968493) 12 368 грн. 33 коп. суми основної заборгованості за договором, 573 грн. 11 коп. пені, 12 грн. 36 коп. інфляційних втрат, 119 грн. 95 коп. 3% річних та 1 609 грн. 50 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Легіон-Трейд» (79005, Львівська область, м. Львів, вул. Туган-Барановського, буд. 24; код ЄДРПОУ 35968493) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 67 грн. 50 коп. у зв'язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

5. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.