Постанова № 28689145, 18.12.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 року Справа №5004/1054/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дужич С.П.

судді Саврій В.А. ,

судді Філіпова Т.Л.

при секретарі Ткач Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: Лапковський О.Ю. (довіреність №70 від 17.08.2012р.)

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги" в особі Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" на рішення господарського суду Волинської області від 24 вересня 2012 року у справі №5004/1054/12 (суддя Сур'як О.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕП"

до Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги" в особі Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор"

про стягнення 81 367,71 грн.

Судом роз'яснено представнику відповідача права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

24 вересня 2012 року рішенням господарського суду Волинської області було задоволено позов ТОВ "НЕП" до ДП Волинський облавтодор ВАТ ДАК "Автомобільні дороги" та стягнуто з відповідача на користь позивача 81 367,71 грн., з яких 77 317,00 грн. - заборгованості, 2 736,20 грн. - пені, 224,47 грн. - інфляційних втрат, 1 090,04 грн. - 3 % річних, а також 1 627,36 грн. - судового збору та 8 000,00 грн. - витрат на послуги адвоката.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову в частині стягнення 8 000,00 грн. витрат на послуги адвоката відмовити вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального права, оскільки розмір гонорару і порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги та відповідне відшкодування цих витрат здійснюється шляхом зазначення господарським судом про це в рішенні, ухвалі чи постанові за наявності документального підтвердження витрат, які пов'язані з наданням послуг щодо ведення справи в суді та належно оформленої довіреності виданою стороною якої він представляє інтереси, а також платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг. Вважає, що розмір відшкодування даних витрат повинен бути співрозмірним, а не завищеним, оскільки категорія спору не відноситься до складних справ, то заявлена сума 8 000 грн. є значно завищеною.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає дане рішення таким, що прийняте у чіткій відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

09 листопада 2012 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено на 05 грудня 2012 року.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте, 03 грудня 2012 року надіслав на адресу Рівненського апеляційного господарського суду клопотання №1737, а також та 04 грудня 2012 року надіслав електронне повідомлення №1, в яких просив відкласти розгляд скарги на іншу дату, в зв'язку з тим, що уповноважений представник приймає участь в інших судових засіданнях, а тому не може бути присутнім на судовому засіданні.

05 грудня 2012 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги було відкладено на 18 грудня 2012 року.

Представник позивача у судове засідання не не прибув, хоча і був завчасно повідомлений про час і місце судового розгляду, на що вказує повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення. Заяв про відкладення судового засідання не надходило.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просить її задоволити і скасувати рішення господарського суду в частині стягнення 8 000,00 грн. витрат позивача на послуги адвоката.

Враховуючи вимоги ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що сторони по справі належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представника позивача.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила що:

26 квітня 2011 року, між ДП Волинський облавтодор ВАТ ДАК "Автомобільні дороги", як генпідрядник, та ТОВ "НЕП", як субпідрядник, було укладено Договір субпідряду №19 на виконання робіт по експлуатаційному утриманню автомобільної дороги державного значення Н-22 Устилуг -Луцьк - Рівне (а.с. 10-11).

Відповідно п.п.1.1, 1.2, Договору, субпідрядник зобов'язувався на свій власний ризик надати послуги, як зазначені в п.1.2, а генпідрядник - прийняти і оплатити їх в межах виділених фінансових ресурсів.

Пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що генпідрядник здійснює щомісячні розрахунки за надані послуги з субпідрядником на підставі "Актів приймання виконаних підрядних робіт" (форма №КБ-2в) та "Довідок про вартість виконаних підрядних робіт" (форма КБ №3) на протязі 30 днів, при умові надходження коштів Замовника.

На виконання умов договору, ТОВ "НЕП" здійснило електромонтажні роботи на загальну суму 77 317,00 грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за січень 2012р. (КБ-3) та актом приймання виконаних будівельних робіт за січень 2012р. (КБ-2в) від 31 січня 2012р. (а.с. 12-15).

Позивач, згідно Договору зобов'язання щодо оплати послуг, належним чином не виконав, що стало причиною виникнення заборгованості в сумі 77 317,00 грн.

18 червня 2012 року, між позивачем і адвокатом Книшем С.В., був укладений Договір доручення №18/06/12-1 на ведення господарської справи, за умовами якого адвокат взяв на себе зобов'язання надавати юридичні послуги позивачу до остаточного стягнення заборгованості через орган Державної виконавчої служби та отримання коштів, а позивач оплатити отримані послуги у сумі 8 000 грн. (п.п.3.1.1., 3.2.3., 2.2 Договору).

19 червня 2012 року, ТОВ "НЕП" направило до ДП Волинський облавтодор ВАТ ДАК "Автомобільні дороги" лист з претензією про оплату виконаних робіт, а також пені, 3% річних та інфляційних витрат.

Дані вимоги щодо своїх зобов'язань по оплаті послуг, позивач не виконав, доказів розрахунку з відповідачем за виконані роботи суду не надав.

21 серпня 2012 року, ТОВ "НЕП" звернулося до господарського суду Волинської області з позовом до ДП Волинський облавтодор ВАТ ДАК "Автомобільні дороги" про стягнення 81 367,71 грн., з яких 77 317,00 грн. - основного боргу, 2 736,00 грн. - пені, 1 090,04 - 3% річних та 224,47 грн. - інфляційних втрат, а також 1 627,36 грн. - судового збору і 8 000,00 грн. - за отримані послуги адвоката.

24 вересня 2012 року рішенням господарського суду Волинської області було повністю задоволено позов ТОВ "НЕП" до ДП Волинський облавтодор ВАТ ДАК "Автомобільні дороги" та стягнуто з відповідача на користь позивача 81 367,71 грн., з яких 77 317,00 грн. - заборгованості, 2 736,20 грн. - пені, 224,47 грн. - інфляційних втрат, 1 090,04 грн. - 3 % річних, а також 1 627,36 грн. - судового збору та 8 000,00 грн. - витрат на послуги адвоката.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.2 вищевказаної статті, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених кодексом, іншими законами або договором.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 546 ЦК України передбачено, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610, п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).

Виходячи зі змісту ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно пунктом 8 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне або неналежне виконання сторонами своїх зобов'язань за договором винна сторона сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання за кожен день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач не виконав зобов'язання у строк встановлений договором, тобто вважається таким, що прострочив.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо правомірності стягнення з ДП Волинський облавтодор ВАТ ДАК "Автомобільні дороги" 77 317,00 грн. - основного боргу, 2 736,20 грн. - пені, 1 090,04 грн. - 3% річних та 224,47 грн. - інфляційних втрат.

Посилання позивача, як на підставу скасування рішення в частині стягнення 8 000,00 грн. за послуги адвоката, у зв'язку тим, що заявлена сума вимоги за дані послуги є неспіврозмірною та явно завищеною, а також, що представник позивача - адвокат Книш С.В. не надав суду належно оформленої довіреності виданої позивачем на ведення даної господарської справи, судовою колегією оцінюється критично, оскільки до складу судових витрат відповідно до ст. 44 ГПК України відноситься й оплата послуг адвоката.

Відповідно до ч.3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Поняття особи, яка є адвокатом наводиться у ст. 2 Закону України "Про Адвокатуру", яка зазначає, що адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Надання позивачеві адвокатських послуг Книшем С.В. підтверджується Договором доручення №18/06/12-1 на ведення господарської справи від 18 червня 2012 року (а.с.18), а також актом виконаних робіт від 24 вересня 2012 року та прибутковим касовим ордером №10/09/12-1 (а.с.38-39) на загальну суму 8 000,00 грн. Отже стягнення суми 8 000,00 грн. за надання послуг адвоката є співрозмірною з позовними вимогами, та не є такою, що завищена.

Інші заперечення відповідача, викладені у апеляційній скарзі, також, не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 43 ГПК України із всебічним, повним та об'єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для скасування рішення господарського суду та задоволення вимог апеляційної скарги.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 49, 105 ГПК України, у зв'язку з відмовою в її задоволенні, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 24.09.12 р. у справі №5004/1054/12 залишити - без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги" в особі Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №5004/1054/12 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Філіпова Т.Л.