Постанова № 28688783, 28.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 грудня 2012 року № 2а-14912/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Будівництво і комплектація"

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби

про

скасування податкового повідомлення-рішення №0005912203 від 10.07.2012

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Будівництво і комплектація" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0005912203 від 10.07.2012.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов’язання позивачу нараховані за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питань правомірності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті взаємовідносин з ТОВ "Компанія "Дефанс" за період з 01.05.2011 по 31.05.2011. Підставою для нарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість є визнання податковим органом недійсними правочинів здійснених між позивачем та ТОВ "Компанія "Дефанс" за період з 01.05.2011 по 31.05.2011.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, з ТОВ "Компанія "Дефанс" дійсно мав правовідносини за договорами № 26Р від 04.05.2011 та № 25А від 27.01.2011, які за твердженням позивача мали реальний характер, та за якими було надано послуги та виконано роботи використані ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

У судовому засіданні 26.12.2012 представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду 27.11.2012 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях та наведені його представниками підчас судових засідань аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 417/22-3/24364209 від 21.06.2012, інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки представниками відповідача не наведено.

У судовому засіданні 26.12.2012 представники сторін не заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження та подали заяву, в якій просили здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження, за відсутності представників сторін.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 08.06.2012 по 14.06.2012 Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на підставі наказу № 628 від 07.06.2012 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Будівництво і комплектація" з питань правомірності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті взаємовідносин з ТОВ "Компанія "Дефанс" за період з 01.05.2011 по 31.05.2011.

Перевіркою встановлено порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, підпункту а пункту 198.1, пунктів 198.2. 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість всього на 141 979,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

ПП "Виробничо-комерційна фірма "Будівництво і комплектація" мало взаємовідносини з ТОВ "Компанія "Дефанс" в період з 01.05.2011 по 31.05.2011 за результатами яких було сформовано податковий кредит на загальну суму 141 979,00 грн.

Відповідно до інформації, яка наведена в акті ДПІ у Печерському районі м. Києва № 1151/23-6/37144768 від 17.08.2011 встановлено наступне

- за юридичною адресою ТОВ "Компанія "Дефанс" директор відсутній, фактичне місцезнаходження підприємства встановити немає можливості.

- в ході аналізу податкової звітності встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та фактично згідно податкової звітності у ТОВ "Компанія "Дефанс" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

- стан платника ТОВ "Компанія "Дефанс" згідно баз даних АІС Податки 10 «запит на встановлення місцезнаходження».

Зазначеним актом встановлено, що ТОВ "Компанія "Дефанс" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов’язаних з наданням податкової вигоди третім особам, з огляду на що у зв’язку не формуванням податкових зобов’язань з ПДВ та валового доходу у ТОВ "Компанія "Дефанс" відсутні об’єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що актом № 1151/23-6/37144768 від 17.08.2011 встановлено нікчемність правочинів по ланцюгу до «вигодонабувача»в результаті взаємовідносин ПП «Будівництво і комплектація»з ТОВ «Компанія «Дефанс»», з огляду на що ПП «Будівництво і комплектація»відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з ТОВ «Компанія «Дефанс" без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження податкових зобов'язань.

За результатами перевірки складено акт № 417/22-3/24364209 від 21.06.2012 на підставі якого прийнято податкове повідомлення - рішення №0005912203 від 10.07.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 141980,00 грн.

19.07.2012 Приватним підприємством "Будівництво і комплектація" до Державної податкової адміністрації у місті Києві була подана скарга на податкове повідомлення- - рішення №0005912203 від 10.07.2012, яка рішенням про результати розгляду первинної скарги № 5795/10/12-114 від 17.09.2012 залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

01.10.2012 Приватним підприємством "Будівництво і комплектація" до Державної податкової адміністрації України була подана скарга на податкове повідомлення- - рішення №0005912203 від 10.07.2012, яка рішенням про результати розгляду скарги № 3969/0/01-12/10-2115 від 19.10.2012 залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

Приватне підприємство "Будівництво і комплектація" не погоджуюсь з податковим повідомленням - рішенням №0005912203 від 10.07.2012 вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з’ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п’ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з’ясування всіх обставин справи зобов’язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та ТОВ "Компанія "Дефанс" реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих послуг.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов’язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ "Компанія "Дефанс" за договором оренди будівельних механізмів № 25А від 27.01.2011 та за договором ремонту будівельних механізмів № 26Р від 04.05.2011.

Факт надання послуг за зазначеними договорами підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) № 053148 від 31.05.2011 та № 05319 від 31.05.2011.

Відповідно до акту перевірки видами діяльності позивача за КВЕД, зокрема, є "45.34.0 - Інші монтажні роботи" та "74.20.1 - Діяльність у сфері інжинірингу", а отже виконані ТОВ "Компанія "Дефанс" за договором оренди будівельних механізмів № 25А від 27.01.2011 та за договором ремонту будівельних механізмів № 26Р від 04.05.2011 роботи та надані послуги були використані позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази, не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що ТОВ "Компанія "Дефанс" не відобразило у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ТОВ "Компанія "Дефанс" не сплачувало податок на прибуток з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Компанія "Дефанс" за договором оренди будівельних механізмів № 25А від 27.01.2011 та за договором ремонту будівельних механізмів № 26Р від 04.05.2011.

Необґрунтованість посилань відповідача на акт № 1151/23-6/37144768 від 17.08.2011, зумовлюється тим, що підчас перевірки за результатами якої його було складено не досліджувались фінансово - господарські взаємовідносини позивача з ТОВ "Компанія "Дефанс", а також тим, що позивач взагалі не фігурує в зазначеному акті.

Доказів на підтвердження відсутності у ТОВ "Компанія "Дефанс" трудових та фінансово - господарських ресурсів для здійснення господарської діяльності відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження нікчемності договору укладеного позивачем з ТОВ "Компанія "Дефанс" та на спростування реальності та товарності укладених з ним договору відповідачем не надано, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Компанія "Дефанс" за договором оренди будівельних механізмів № 25А від 27.01.2011 та за договором ремонту будівельних механізмів № 26Р від 04.05.2011 мали реальний товарний характер.

Підпунктом “а” пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Компанія "Дефанс" за договором оренди будівельних механізмів № 25А від 27.01.2011 та за договором ремонту будівельних механізмів № 26Р від 04.05.2011 в ході судового розгляду справи судом було встановлено, у зв’язку з чим суд дійшов висновку, що у позивача було право на формування податкового кредиту по операціях з ТОВ "Компанія "Дефанс" за договором оренди будівельних механізмів № 25А від 27.01.2011 та за договором ремонту будівельних механізмів № 26Р від 04.05.2011.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «Булвес»АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДА, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивачем надано оригінал платіжного доручення про сплату судового збору у сумі 1419,00 грн.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Будівництво і комплектація" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0005912203 від 10.07.2012 - задовольнити повністю.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби №0005912203 від 10.07.2012.

3.Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на користь Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Будівництво і комплектація" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1419,00 грн. (одна тисяча чотириста дев'ятнадцять грн. 00 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов