Постанова № 28688658, 09.01.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2013 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/7289/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

при секретарі - Ємець Я.М.,

за участю:

представника позивача - Намінас О.В.,

представників відповідачів - Чирва Є.В., Тур Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо - збагачувальний комбінат" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

20 листопада 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо - збагачувальний комбінат" (далі по тексту - ТОВ "ЄГЗК") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі по тексту - Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000342302/92 від 07 червня 2011 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на протиправність висновків податкового органу щодо завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2011 року в розмірі 7 636 064 грн., що є наслідком порушення пункту 198.6 статті 198, пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум, підтверджених податковими накладними, оформленими з дотриманням вимог чинного законодавства і сплатою постачальникам вартості послуг з ПДВ, що є достатніми підставами на включення суми ПДВ до податкового кредиту. У позивача наявні всі документи первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують фактичне здійснення і виконання господарських операцій, отримання послуг від контрагентів їх оплату та використання в господарській діяльності ТОВ "ЄГЗК".

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000342302/92 від 07 червня 2011 року.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували, просили відмовити у їх задоволенні. В обгрунтування своїх заперечень посилалися на те, що ТОВ "ЄГЗК" здійснювало роботи по розробці Єристівського кар'єру. Добування залізних руд товариством не здійснювалося. Позивач отримував незначні доходи від ведення фінансово-господарської діяльності, про що свідчить податкова звітність та збитковість за результатами діяльності за 2-е півріччя 2010 року, перший квартал 2011 року. У позивача обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів). Позивач має право на формування податкового кредиту, але право на бюджетне відшкодування виникає при господарській діяльності, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, тобто використати від'ємне значення по податку на додану вартість можливо лише в періодах , в яких фінансово-господарська діяльність підприємства направлена, в першу чергу, на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. Таким чином, ТОВ "ЄГЗК", укладаючи угоди на придбання основних фондів, товарів, робіт, послуг, при цьому завідомо використовуючи їх не для отримання прибутків, а для ведення позиційно збиткової діяльності порушує публічний порядок, а отже, такі угоди є нікчемними та ніяких зобов'язань бюджету не породжують в плані бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Вважає, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно та на підставі чинного законодавства.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 14 липня 2008 року, ідентифікаційний код юридичної особи - 35713283, про що видане свідоцтво про реєстрацію серії А00 №648972. (т. 1 а.с. 52).

Позивач взятий на податковий облік як платник податків Кременчуцькою ОДПІ 15.07.2008 року за реєстраційним №1348, зареєстрований платником податку на додану вартість 24.07.2008 року, про що видане свідоцтво №100130216. (т.1 а.с. 55).

Кременчуцькою ОДПІ в період з 26.04.2011 року по 04.05.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "ЄГЗК" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в грудні 2010 року, січні 2011 року.

За результатами даної перевірки Кременчуцькою ОДПІ складений акт від 19.05.2011 року № 3084/23-309/35713283, у висновках якого відповідачем зазначено про порушення ТОВ "ЄГЗК" вимог пункту 198.6 статті 198, пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2011 року на суму 7 636 064 грн. (т. 1 а.с. 11-29)

У зв'язку зі встановленням в ході проведення перевірки порушення вимог податкового законодавства, Кременчуцькою ОДПІ було винесене податкове повідомлення-рішення від 07.06.2011 року № 0000342302/92, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7 636 064 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в порядку адміністративного оскарження. За результатами розгляду скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

З вимогою про визнання протиправним та скасування вищезазначеного податкового повідомлення-рішення позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню Кременчуцької ОДПІ від 07.06.2011 року № 0000342302/92, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Пунктом 200.5 статті 200 Податкового кодексу України, визначено, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:

були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

В ході проведення Кременчуцькою ОДПІ перевірки встановлено, що основними постачальниками (контрагентами) ТОВ "ЄГЗК" у лютому 2011 року були:

- ВАТ "Полтавський ГЗК" на підставі договорів з надання послуг оренди, зв'язку, постачання дизпалива, електроенергії, послуг використання технологічних мереж, водопостачання, перевезення, послуги з обслуговування обладнання, суборенда землі ( т.1 а.с. 176-210, т.2 а.с 65-99, 133-136, 205-225, т.3 а.с. 83-85, 95-97);

- ТОВ з іноземними інвестиціями "Цепелін Україна ТОВ" на підставі договору №SR-KR 16-12-2009 від 16.12.2009 року про надання послуг з сервісного обслуговування устаткування ТОВ "ЄГЗК" (т.1 а.с. 211-250, т.2 а.с. 1-64);

- ТОВ "Атрибут Бізнес Констракшинз" на підставі договору № 162 від 03.01.2011 року на поставку, монтаж та передачу у власність ТОВ "ЄГЗК" на об'єкт "Тимчасовий АПК-2 на монтажній площадці Єристівського кар'єру" збірної будівельної конструкції блочного типу CONTAINEX 41 шт. офісно-побутових контейнерів Транспак (т. 3 а.с. 86-94);

- ВАТ "Нафтоавтоматика" на підставі договорів № 68/50110 від 18.02.2011 року та № 8 від 21.02.2011 року на купівлю спеціалізованих автомобілів на базі автомобіля КрАЗ;

- ТОВ "Термастил Україна" на підставі договору № 422/11-10/03 від 26.11.2010 року з надання будівельних та монтажних робіт по тимчасовому спорудженню для технічного обслуговування техніки на монтажному майданчику Єристівського кар'єру;

- ТОВ "Феррошлях" на підставі договору-підряду № 497/12-10/03 від 31.12.2010 року на виконання робіт по об'єкту "Єристівський кар'єр";

- ЗАТ "Кременчуцьке спеціалізоване підприємство № 410" на підставі договору № 484//12-10/03 від 31.12.2010 року на технічне обслуговування устаткування та обладнання ТОВ "ЄГЗК";

- ТОВ "Ендар" на підставі договору № 033-01 від 12.11.2010 року на купівлю генераторів з освітлювальними вишками фірми Towerlight (Італія).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації па їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій документів первинного бухгалтерського обліку, на умовах вказаних договорів, контрагенти виконали визначені договорами роботи, поставили товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи: прибутковими ордерами, накладними, рахунками-фактурами, податковими накладними, актами приймання виконаних робіт та інше. (т.3 а.с. 126 -250, т.4 а.с. 1-89, 108-144, 161-183, 244-248, т. 5 а.с 5-7, 38-52, 59-66).

Згідно наданих контрагентами податкових накладних позивачем включено відповідні суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту та відображено у податковій звітності з податку на додану вартість.

Здійснення оплати по вищевказаним договорам підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

В ході судового розгляду доведено та надано позивачем до матеріалів справи належним чином оформлені копії податкових накладних та інших первинних документів, на підставі яких сформований спірний податковий кредит, що відповідають вимогам чинного законодавства і видані платниками податку на додану вартість, зареєстрованими, на дату вчинення операцій, у встановленому законодавством порядку.

З урахуванням зазначеного, позивачем податковий кредит сформований за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено письмовими доказами, роботи й товари, в ціні яких сплачені суми податку на додану вартість, були безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача і отримані від контрагентів, що зареєстровані на дату вчинення господарських операцій платниками податку на додану вартість в порядку, визначеному Податковим кодексом України. Документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій по виконанню робіт та їх виконання у зв'язку із господарською діяльністю позивача, оформлені у відповідності до вимог Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

З урахуванням факту отримання мінімального доходу від фінансово-господарської діяльності та факту декларування значних сум відшкодування податку на додану вартість, Кременчуцькою ОДПІ вибірково витлумачене законодавство з питань оподаткування податком на додану вартість та зроблено необґрунтований висновок, що діяльність ТОВ "ЄГЗК" заснована на меті отримання податкової вигоди, шляхом відшкодування ПДВ без мети сплати даного податку до бюджету, тобто мінімізації своїх податкових зобов'язань шляхом формування власного податкового кредиту.

На підставі вищевикладених міркувань Кременчуцька ОДПІ дійшла висновку, що правочини позивача протягом спірного періоду, спрямовані на розвиток та формування основних засобів і проведення підготовчих робіт, є такими, що порушують публічний порядок, а отже є нікчемними в розумінні статті 228 Цивільного кодексу України.

Таким чином, податковим органом в ході проведення перевірки зроблено висновок щодо неправомірності заявлення ТОВ "ЄГЗК" до бюджетного відшкодування суми в розмірі 7 636 064 грн.

В ході з'ясування обставин справи, судом проведено детальне вивчення господарської діяльності підприємства позивача та встановлено, що остання відповідає статуту, підтверджено факт реальності та економічної доцільності придбання основних фондів та проведення робіт з підготовки до експлуатації Єристівського родовища, спростовано доводи відповідача щодо невикористання зазначених основних фондів у господарській діяльності позивача, а також підтверджено відповідність фінансово-господарської діяльності позивача вимогам технічної документації та інвестиційного проекту.

Так, доцільність придбання позивачем у лютому 2011 року основних фондів для підтримання потужностей ТОВ "ЄГЗК" обґрунтовується Техніко-економічним обгрунтуванням інвестицій (ТЕО) по Єристівському родовищу залізної руди (т. 1 а.с. 66-101).

Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що твердження податкового органа щодо нікчемності угод позивача, щодо формування основних фондів та здійснення підготовчих робіт є необґрунтованим, безпідставним, непідтвердженим жодними належними доказами.

Щодо перевищення заявленої суми бюджетного відшкодування над обсягом оподаткованих операцій за попередні 12 місяців, що на думку відповідача є порушенням пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

В ході розгляду справи судом досліджено господарські договори та первинну документацію стосовно сум податку на додану вартість, віднесених до складу податкового кредиту, які призвели до виникнення від'ємного значення, а, в подальшому, до бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Аналіз наявних у матеріалах справи документів дає підстави вважати, що позивач правомірно та обґрунтовано розрахував, а також заявив до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість в розмірі 7 636 064 грн.

Виходячи з викладеного, твердження відповідача про перевищення заявленої суми бюджетного відшкодування над обсягом оподаткованих операцій за попередні 12 місяців є необґрунтованим.

Посилання відповідача на те, що укладені ТОВ "ЄГЗК" з його контрагентами угоди суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними, суд відхиляє, з огляду на наступне.

Згідно із частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Абзацом 1 частини 1 статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частина 1 статті 228 ЦК України зазначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорювані правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обов'язки. Проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку. Тобто, в даному випадку існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним. Суд зазначає, що хоча відповідач і використав в акті перевірки такий термін, як "нікчемний правочин", проте не звернув уваги на те, що згідно із частиною 2 статті 215 ЦК України нікчемним правочином є правочин, недійсність якого встановлена законом. Кременчуцькою ОДПІ, при використанні терміну "нікчемний правочин", не звернуто увагу на те, що недійсність нікчемних правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі.

Приписами закону, які прямо передбачають нікчемність правочину, є приписи, які містяться: у частині 1 статті 219 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним; у частині 1 статті 220 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 частини 2 статті 221 ЦК України, відповідно з якою у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним, тощо.

Відповідач не звернув увагу на те, що згідно із частиною 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставин, які підтверджують той факт, що укладаючи згадані договори, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, порушує публічний порядок, спрямована на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а їхні наміри були спрямовані на ухилення від сплати податків, а тому висновки відповідача щодо нікчемності укладених правочинів є безпідставними.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення від 07 червня 2011 року № 0000342302/92, внаслідок чого суд має всі підстави вважати, що відповідачем необґрунтовано зменшено суму податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету, на 7 636 065 грн.

На підставі вищевикладеного, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0000342302/92 від 07 червня 2011 року визнати протиправним та скасувати.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" витрати зі сплати судового збору в сумі 2 146 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 14 січня 2013 року.

Суддя І.С. Шевяков