Постанова № 28688055, 10.12.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

10 грудня 2012 р. Справа № 2а/0270/4787/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Мельника Віктора Сергійовича

представника позивача: не з'явився

представника відповідача: Кучер Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: територіального центру соціального обслуговування Козятинського району Вінницької області

до: управління Пенсійного фонду України у м. Козятині та Козятинського району

про: скасування рішення

ВСТАНОВИВ :

Територіальний центр соціального обслуговування Козятинського району Вінницької області звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Козятині та Козятинського району про скасування рішення.

Позовні вимог мотивовано наступним.

Як вбачається із позовної заяви, в липні 2012 року бухгалтером позивача було помилково перераховано кошти по єдиному внеску на інший розрахунковий рахунок Пенсійного фонду - 36,3% нарахування на основну заробітну плату в сумі 39602,16 грн. та єдиного внеску - 8,41 % нарахування за працюючих інвалідів в сумі 542,59 грн., у зв'язку із чим у позивача виникла недоїмка по сплаті єдиного внеску.

Рішенням №555/03-31 від 16.10.2012 року управління Пенсійного фонду України в м. Козятині та Козятинському районі до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 1794,94 грн. та нараховано пеню в розмірі 143,90 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування

Позивач, не погоджується із вищезазначеним рішенням управління Пенсійного фонду України в м. Козятині та Козятинському районі, звернувся до суду з позовом про його скасування.

Суд, ухвалою від 23.10.2012 року відкрив провадження у справі та призначив її до судового розгляду.

У чергове судове засідання 10.12.2012 року представник позивача не з'явився, надавши до суду клопотання від 06.12.2012 року вх. № 31296, яким просив відкласти судове засідання у зв'язку із перебуванням головного бухгалтера на лікарняному(а.с.41).

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, вказавши, що при прийнятті рішення за № 555/03-31 від 16.10.2012 року управління діяло відповідно до вимог чинного законодавства, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України, адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Як вбачається із позовної заяви, позивачем є територіальний центр соціального обслуговування Козятинського району Вінницької області, який являється юридичною особою з відповідним штатом працівників. Інтереси юридичної особи у суді мають право представляти керівник та/або працівники з відповідною довіреністю. Таким чином, за відсутності відповідних працівників, начальник територіального центру також мав право представляти інтереси позивача у суді. З огляду на викладене, суд констатував факт порушення позивачем вимог ч. 2 ст. 49 КАС України щодо зобов'язання осіб добросовісно користуватися належними їм правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, та не вважає причини неявки у судове засідання представників позивача поважними та такими, що дають підстави для відкладення судового засідання.

Крім того, суд зазначає, що це не перше клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Таким чином, за наявності у справі достатніх матеріалів для її розгляду, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступного.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Як вбачається із матеріалів справи, Територіальний центр соціального обслуговування Козятинського району Вінницької області зареєстровано 05.07.2000 року виконавчим комітетом Козятинської міської ради Вінницької області, за адресою вул. Грушевського, 36, м. Козятин, Вінницька область, 22100, ідентифікаційний код 20098490, що підтверджується свідоцтвом серія А00 №700398 (а.с. 7).

Позивач перебуває на обліку в УПФ у м. Козятині та Козятинському районі з 13.08.2002 року і починаючи з 01.01.2011 року є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Письмовими повідомленнями № 37/03 від 16.12.2010 року та № 05/03 від 01.12.2011 року позивача проінформовано про його взяття на облік в органах Пенсійного фонду України як платника єдиного внеску, розмір такого внеску, розрахункові рахунки для сплати внеску за цільовими призначеннями і строки його перерахування (а.с. 12-13).

Частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI закріплено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 9 Закону № 2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач самостійно визначив та подав до Пенсійного фонду звітність за липень 2012 року, у якій зазначив загальну суму єдиного внеску у розмірі 60402,17 грн., з них 36,3 % - 59271,02 грн. єдиного внеску нарахованого на заробітну плату та 8,41% - 437,35 грн. єдиного внеску нарахованого на заробітну плату працюючим інвалідам.

В подальшому, позивач платіжним дорученням від 31.07.2012 року № 604 перерахував єдиний соціальний внесок за липень 2012 року у розмірі 36,3 % нарахований на заробітну плату - 39602,16 грн. та платіжним дорученням № 609 від 31.07.2012 року перерахував єдиний внесок 8,41% нарахований на працюючих інвалідів - 542,59 грн.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, зазначені перерахування були помилково здійснені на інші розрахункові рахунки Пенсійного фонду.

Позивач, своїм листом № 274 від 28.08.2012 року повідомив відповідача про допущену ним помилку та просив зарахувати сплачені кошти на належні рахунки.

Разом з тим, відповідач своїм рішенням № 555/03-31 від 16.10.2012 року застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 1794,94 грн. та нарахував пеню у розмірі 143,90 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 20.08.2012 року по 28.08.2012 року (а.с. 15).

Позивач не погодився із таким рішення відповідача та оскаржив його до суду.

Так, на думку позивача, оскаржуване рішення було винесено за несвоєчасне перерахування коштів до Пенсійного фонду, що пов'язане з допущеною помилкою.

Проте, у судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що винесення зазначеного рішення було зумовлено перерахуванням позивачем єдиного внеску не в повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема із звіту за липень 2012 року, поданого позивачем до органів Пенсійного фонду, позивач самостійно нарахував зобов'язання із сплати єдиного внеску у розмірі 59271,02 грн., проте сплатив лише 39602,16 грн. та 542,59 грн., що підтверджується платіжними дорученнями. Таким чином, у період з 20.08.2012 року по 28.08.2012 року за позивачем рахується заборгованість (недоїмка) по єдиному внеску у розмірі 17396,97 грн., що підтверджується карткою особового рахунку (а.с.31-32).

Приписами частини 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Пунктом 2 частини 11 статті 25 цього Закону передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску територіальний орган Пенсійного фонду накладає на платника єдиного внеску штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Крім того, згідно із ч. 13 ст. 25 Закону платнику єдиного внеску, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно, нараховується пеня.

Таким чином, позивач не в повному обсязі сплатив зобов'язання, самостійно визначене у звітності за липень 2012 року по єдиному соціальному внеску, що стало підставою для застосування до нього штрафних санкцій і нарахування пені.

З огляду на вищевикладене, суд не вбачає правових підстав для визнання вищевказаного рішення протиправним, оскільки відповідачем доведено правомірність його винесення, а визначені ним суми нарахувань повністю підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.

Крім того, оскільки, предметом даного публічно-правового спору є рішення УПФ в м. Козятині та Козятинському районі про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, а не його бездіяльність щодо не надіслання платнику єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки за певний період, суд не приймає до уваги посилання Територіального центру на порушення відповідачем пункту 6.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-5 від 27.09.2010 року.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 71 КАС України), за згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на вищевикладене, суд, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування рішення УПФ в м. Козятині та Козятинському районі № 555/03-31 від 16.10.2012 року, а тому заявлений адміністративний позов задоволенню не підлягає.

В силу вимог ст. 94 КАС України підстав для присудження позивачу понесених ним судових витрат у справі немає.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя/підпис/ Жданкіна Наталія Володимирівна

Копія вірна:

Суддя:

Секретар: