Постанова № 28688038, 20.11.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2012 р. Справа № 2а/0470/11611/11 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чорної В.В.

при секретарі судового засідання Молчановій В.В.

за участі представників сторін:

позивача Данилова А.В.

відповідача Коваленко Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолютний Альянс» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0101252301 від 01.04.2011 р., № 0101932301, № 0101912301 від 05.07.2011 р.,-

в с т а н о в и в :

16 вересня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Абсолютний альянс» (далі - ТОВ «Абсолютний альянс») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 02.02.2012 р. (т. 2 а.с. 21-22), просить визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська (далі - Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська) № 0101252301 від 01.04.2011 р. про донарахування ТОВ «Абсолютний Альянс» податкових зобов'язань по податку на прибуток на загальну суму 156 518 грн. 75 коп. (в тому числі 125 215 грн. - за основним платежем, 31 303 грн. 75 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями), № 0101932301 від 05.07.2011 р. про донарахування податкових зобов'язань по податку на прибуток на загальну суму 187 821 грн. 75 коп. (в тому числі 150 257 грн. 40 коп. - за основним платежем, 37 564 грн. 35 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями), та № 0101912301 від 05.07.2011 р. про донарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість на загальну суму 125 214 грн. 50 коп. (в тому числі 100 171 грн. 60 коп. - за основним платежем, 25 042 грн. 90 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на висновках документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Абсолютний Альянс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Дніпро-Бріг» за відповідні періоди 2010 року, які є безпідставними та необґрунтованими. Зокрема, позивач не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності угод, укладених ТОВ «Абсолютний Альянс» з ТОВ «Дніпро-Бріг», посилаючись на відсутність правових підстав та відповідної компетенції у відповідача для визнання зазначених правочинів нікчемними. Так, позивач зазначив, що у акті перевірки податковим органом не вказано, яким чином правочини, укладені між ТОВ «Абсолютний Альянс» та ТОВ «Дніпро-Бріг», порушують публічний порядок, та суперечать інтересам держави і суспільства. З огляду на це, позивач не погоджується з висновком податкового органу щодо завищення ним у періоді, що перевірявся, валових витрат та податкового кредиту з ПДВ внаслідок віднесення до їх складу, відповідно, витрат, понесених ТОВ «Абсолютний Альянс» при отриманні товару від ТОВ «Дніпро-Бріг», та сум ПДВ, сплачених позивачем у складі вартості товару, отриманого від зазначеного контрагента за нікчемними угодами. При цьому, позивач зазначив, що податковим органом у акті перевірки не наведено жодної підстави неправомірності віднесення ним до складу валових витрат, понесених у зв'язку з придбанням товару у ТОВ «Дніпро-Бріг». Що стосується віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у ціні товару, отриманого від ТОВ «Дніпро-Бріг», зазначені суми правомірно віднесені до складу податкового кредиту підприємства на підставі належним чином оформлених податкових накладних. Враховуючи зазначені обставини, позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі наведених вище висновків податкового органу, є неправомірними та підлягають скасуванню. Крім того, позивач вважає неправомірним застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій за вчинення правопорушень, які мали місце у 2010 році, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України, з посиланням на п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, який набув чинності з 01.01.2011 року.

18 вересня 2012 року представником позивача за довіреністю Даниловим А.В. надані додаткові письмові пояснення, у яких останній зазначив, що придбаний у ТОВ «Дніпро-Бріг» товар був транспортований з місця його знаходження (площа для відвалів металургійного комбінату у м. Дніпродзержинську) до м. Вільногірськ відповідно договору транспортного експедирування № 30/07 від 30.07.2010 р. з ТОВ «Екомодуль» (т. 1 а.с. 111-114), де його було передано на відповідальне зберігання та переробку ВАТ «Буддеталь» згідно договорів, відповідно, № 30-А від 01.03.2010 р. (т. 1 а.с. 185-186), № 71Б від 02.08.2010 р. (т. 1 а.с. 193-196). В подальшому, товар, отриманий у процесі переробки, було передано залізничним транспортом (згідно договору № 71 від 02.08.2010 р. (т. 1 а.с. 203205)) до ВАТ «Запоріжсталь» відповідно до умов договору № 20/2010/1158 від 22.07.2010 р. (т. 1 а.с. 199-202). Також, посилаючись на практику Вищого адміністративного суду України, представник позивача зазначив, що податковим органом ні при проведенні перевірки, ні під час судового розгляду справи не наведено належних доказів наявності у ТОВ «Абсолютний Альянс» умислу, спрямованого на безпідставне формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ. Натомість, лише підтверджений належними доказами факт узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками, з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань, може бути підставою для відмови підприємству у праві на податковий кредит. Крім того, за умови реального здійснення господарської операції, покупець не може бути позбавлений права на податковий кредит у зв'язку з порушенням його контрагентом вимог податкового законодавства (т. 2 а.с. 96).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та письмових поясненнях від 18.09.2012 р.

Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на правомірність висновків, викладених у акті перевірки ТОВ «Абсолютний Альянс». Так, відповідач зазначив, що згідно податкової звітності ТОВ «Дніпро-Бріг», у ІІІ кварталі 2010 року на підприємстві працювало три особи, підприємство має стан 32 (фактична адреса не встановлена, юридична адреса масової реєстрації), первинні документи за серпень 2010 року до перевірки не надані, основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби відсутні. Також, у податковій звітності ТОВ «Дніпро-Бріг» відображено господарські операції по взаємовідносинам з ТОВ «Е-Восток Україна» та ТОВ «Елфра Дисплей», які мають ознаки «податкової ями». Крім того, ТОВ «Е-Восток Україна» та ТОВ «Елфра Дисплей» ще в травні 2010 року анульовані свідоцтва платників ПДВ, а тому в серпні 2010 року вони не могли підписувати податкові накладні для ТОВ «Дніпро-Бріг». Щодо посилання позивача на наявність документів, підтверджуючих факт транспортування придбаного товару, відповідач зазначив, що під час перевірки податковий орган звертався до позивача за наданням відповідних документів, проте, на відповідний запит підтверджуючі документи надані не були. Також, відповідач зазначив, що СВ ПМ ДПА у Дніпропетровській області порушено кримінальну справу № 99106210 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво) відносно невстановлених осіб, які з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом неправомірного використання паспортних даних «підставних» осіб створили ТОВ «Дніпро-Бріг» і в подальшому використовували поточні рахунки та інші обов'язкові реквізити даного підприємства для протиправного формування податкового кредиту з ПДВ іншими суб'єктами підприємницької діяльності, використовуючи при цьому завідомо підроблені документи бухгалтерського обліку та податкової звітності. З огляду на вказані обставини, відповідач вважає висновки, викладені у акті перевірки ТОВ «Абсолютний Альянс» правомірними та обґрунтованими, внаслідок чого, прийняті на підставі них податкові повідомлення-рішення скасуванню не підлягають. Посилаючись на це, представник відповідача за довіреністю Коваленко Д.П. проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Враховуючи, що період, за який проведено перевірку позивача, охоплює 2010 рік, суд розглядає справу також з урахуванням норм законодавства, яке діяло у зазначеному періоді, тобто, до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 року).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Абсолютний Альянс» зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 14.08.2009 р. (т. 1 а.с. 69), та перебуває на податковому обліку в Лівобережній МДПІ м. Дніпропетровська.

У період з 02.03.2011 р. по 12.03.2011 р., на підставі наказів № 313 від 01.03.2011 р., № 361 від 10.03.2011 р. (т. 1 а.с. 212, 213, ), та відповідно до направлень № 144 від 02.03.2011 р., № 163 від 11.03.2011 р. (т. 1 а.с. 210, 211), службовими особами Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Абсолютний Альянс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Дніпро-Бріг» за відповідні періоди 2010 року, за результатами якої складено акт № 832/23-2/36639536 від 18.03.2011 р. (т. 1 а.с. 10-46).

Акт перевірки підписано директором ТОВ «Абсолютний Альянс» куксою О.М. без заперечень, а також останнім підтверджено, що всі документи, надані до перевірки, є достовірними, та надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність суб'єкта господарювання (спростовують викладені в акті перевірки факти) за період, що перевірявся, відсутні (т. 2 а.с. 99).

Перевірку проведено згідно постанови про проведення позапланової виїзної перевірки слідчого слідчої групи з розслідування кримінальної справи № 99106210 - старшого слідчого по СВ ПМ ДПА у Дніпропетровській області майора податкової міліції Бабенка М.А. від 25.01.2011 р. (т. 1 а.с. 215).

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем в межах даної справи не оскаржуються.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Абсолютний Альянс» ч. 1 ст. 203, ст. ст. 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України) по правочинах, здійснених з ТОВ «Е-Восток Україна», ТОВ «Елфра Дисплей» та ТОВ «Дніпро-Бріг», внаслідок чого платником податків порушено п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97/ВР (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за серпень 2010 року на загальну суму 153 505 грн., а також порушення платником податків п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету за ІІІ квартал 2010 року на загальну суму 125 215 грн.

Зокрема, перевіркою встановлено, що 17.03.2010 р. між ТОВ «Абсолютний Альянс» (покупець) та ТОВ «Дніпро-Бріг» (постачальник) було укладено договір № 17/03 про систематичне постачання продукції, а саме, шлаку титанового алюмотермічного (флюсу стабілізованого) (т. 1 а.с. 72-73). Згідно п. 1.2 договору, найменування, асортимент, кількість, якість, марка згідно ДСТУ та ціна кожної партії продукції зазначаються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Партії продукції формуються згідно заявки від покупця, яка надходить не пізніше 25-го числа на наступний місяць (п. 1.3 договору). Поставка продукції відбувається на склад покупця (пункт 3.1 договору). Повна сплата за поставлений товар відбувається шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 15-ти банківських днів з дати прийому товару на склад покупця (п. 5.1 договору).

До перевірки надано специфікацію № 2 від 01.08.2010 р., у якій визначено найменування товару - шлак титановий алюмотермічний (флюс стабілізаційний), його кількість - 40 т., вартість за тону - 1 333 грн. 33 коп., та вартість усієї партії - 64 000 грн., у тому числі ПДВ - 10 666 грн. 67 коп. (т. 1 а.с. 74).

Поставка продукції за даним договором здійснена на підставі наступних документів: рахунків-фактури № 03/08-11 від 03.08.2010 р. на суму 48 911 грн. 88 коп., № 30/08-25 від 30.08.2010 р. на суму 319 999 грн. 20 коп., видаткових накладних № 03/08-11 від 03.08.2010 р. на суму 48 911 грн. 88 коп., № 30/08-25 від 30.08.2010 р. на суму 319 999 грн. 20 коп., податкових накладних № 30811 від 03.08.2010 р. на суму 48 911 грн. 88 коп., № 300825 від 30.08.2010 р. на суму 319 999 грн. 20 коп. (т. 1 а.с. 80-82, 86-88).

Оплата за придбані товари на виконання умов договору № 17/03 від 17.03.2010 р. здійснена на розрахунковий рахунок ТОВ «Дніпро-Бріг» згідно платіжних доручень: № 28 від 06.10.2010 р., № 31 від 12.10.2010 р., № 41 від 22.10.2010 р., № 46 від 02.11.2010 р., № 64 від 22.11.2010 р., на загальну суму 38 372 грн. 97 коп.

Також, 01.08.2010 р. між ТОВ «Дніпро-Бріг» (продавець) та ТОВ «Абсолютний Альянс» (покупець) було укладено договір № 01-08/10 купівлі-продажу товару, а саме, продукту переробки сталеплавильних шлаків (ППСШ) на умовах, визначених в доповненнях до договору, які є його невід'ємною частиною (т. 1 а.с. 75-78). Згідно п. 2.1 договору, оплата товару здійснюється в українських гривнях протягом 10 днів з моменту переходу права власності на партію товару у відповідності до п. 1.3 договору прямим банківським переказом. Поставка товару здійснюється на склад покупця, датою поставки кожної партії товару вважається дата, зазначена в товарно-транспортній накладній, кількістю поставленої партії товару вважається кількість, зазначена у відповідності до товарно-транспортної накладної (п. 3.1, п. 3.2, п. 3.3 договору). Пунктом 3.5 договору передбачено, що разом з відвантаженою партією товару продавець передає покупцю наступні документи: рахунок-фактуру, сертифікат якості, податкову накладну.

До перевірки надано специфікацію № 1 від 01.08.2010 р., у якій визначено найменування товару - продукт переробки сталеплавильних шлаків (ППСШ), його кількість - 40 т., вартість за тону - 1 416 грн. 67 коп., та вартість усієї партії - 68 000 грн. , у тому числі ПДВ - 56 666 грн. 67 коп. (т. 1 а.с. 79).

Поставка продукції за даним договором здійснена на підставі наступних документів: рахунків-фактури № 03/08-12 від 03.08.2010 р. на суму 62 118 грн. 14 коп., № 30/08-24 від 30.08.2010 р. на суму 170 000 грн. 40 коп., видаткових накладних № 03/08-12 від 03.08.2010 р. на суму 62 118 грн. 14 коп., № 30/08-24 від 30.08.2010 р. на суму 170 000 грн. 40 коп., податкових накладних № 30812 від 03.08.2010 р. на суму 62 118 грн. 14 коп., № 300824 від 30.08.2010 р. на суму 170 000 грн. 40 коп. (т. 1 а.с. 83-85, 89-90).

Оплата за придбані товари на виконання умов договору № 01-08/10 від 01.08.2010 р. здійснена на розрахунковий рахунок ТОВ «Дніпро-Бріг» згідно платіжного доручення № 23 від 20.09.2010 р. на суму 10 353 грн. 02 коп.

Витрати, понесені ТОВ «Абсолютний Альянс» у зв'язку з придбанням товарів у ТОВ «Дніпро-Бріг» згідно договорів № 17/03 від 17.03.2010 р., № 01-08/10 від 01.08.2010 р., віднесені позивачем до складу валових у ІІІ кварталі 2010 року (рядок 04.1 декларації з податку на прибуток за ІІІ квартал 2010 року) (т. 1 а.с. 18).

Суми ПДВ згідно податкових накладних № 30811, № 30812 від 03.08.2010 р., № 300824, № 300825 від 30.08.2010 р. в розмірі 153 504 грн. 80 коп. включені ТОВ «Абсолютний Альянс» до складу податкового кредиту серпня 2010 року згідно податкових декларацій з ПДВ № 70517 від 13.09.2010 р., № 10335 від 15.12.2010 р., № 6595 від 21.02.2011 р.(розрахунок коригування податку на додану вартість) (т. 1 а.с. 44).

Водночас, при проведенні перевірки позивача встановлено, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Дніпро-Бріг» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності та обґрунтованості формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ за відповідні періоди 2010 року, у тому числі по операціям формування податкового кредиту в схемі штучного нарощування, документального оформлення як операції придбання товарів, робіт та послуг по правовим відносинам з платниками податків ТОВ «Елфра Дисплей» та ТОВ «Е-Восток Україна», складеного службовими особами Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (акт № 86/23-5/36574373 від 24.01.2011 р.), встановлено порушення ТОВ «Дніпро-Бріг» ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених платником податків при придбанні та продажу товарів (послуг). З огляду на це, операції з продажу товарів (послуг) ТОВ «Дніпро-Бріг» на адресу його покупців (у тому числі, ТОВ «Абсолютний Альянс»), порушують ч.ч. 1, 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства (т. 2 а.с. 62-84).

З огляду на наявність вказаного акту, під час проведення перевірки позивача на його адресу податковим органом було направлено запит (лист від 01.03.2011 р.) про надання письмових пояснень та документальних підтверджень фінансово-господарських операцій підприємства з ТОВ «Дніпро-Бріг» та висвітлення питання щодо умов зберігання та транспортування придбаної продукції. Станом на кінець перевірки, платником податків витребувані документи надані не були, що відображено у тексті акту перевірки (т. 1 а.с. 18).

Враховуючи висновки акту перевірки ТОВ «Дніпро-Бріг», а також відсутність документального підтвердження факту транспортування та зберігання платником податків товару, отриманого від ТОВ «Дніпро-Бріг», Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська дійшла висновку про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «Абсолютний Альянс» та ТОВ «Дніпро-Бріг», наслідком чого є безпідставне віднесення ТОВ «Абсолютний Альянс» у ІІІ кварталі 2010 року до складу валових витрат на загальну суму 500 858 грн., понесених у зв'язку з придбанням товару у ТОВ «Дніпро-Бріг», та безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ серпня 2010 року сум ПДВ в розмірі 153 505 грн., сплачених у складі вартості товарів, отриманих від ТОВ «Дніпро-Бріг». Внаслідок цього, платником податків у відповідному періоді занижено базу оподаткування податком на прибуток, та, відповідно, занижено податок на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету, на 125 215 грн. (25 % від бази оподаткування), а також завищено податковий кредит з ПДВ серпня 2010 року на суму 153 505 грн., що призвело до заниження у відповідному періоді ПДВ, який підлягає сплаті до державного бюджету, на 153 505 грн.

На підставі зазначених висновків, Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська були винесені податкові повідомлення-рішення від 01.04.2011 р. № 0101252301 про донарахування позивачу податкових зобов'язань по податку на прибуток на загальну суму 156 518 грн. 75 коп. (в тому числі 125 215 грн. - за основним платежем, 31 303 грн. 75 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями), та № 0101242301 про донарахування позивачу податкових зобов'язань по ПДВ на загальну суму 191 881 грн. 25 коп. (в тому числі 153 505 грн. - за основним платежем, 38 376 грн. 25 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями) (т. 1 а.с. 8, 9).

Не погодившись із зазначеними рішеннями податкового органу, ТОВ «Абсолютний Альянс», відповідно до п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України, оскаржило їх в адміністративному порядку (т. 1 а.с. 47-49). За результатами розгляду скарги платника податків, рішенням Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області № 18903/25-008 від 23.06.2011 р. скаргу останнього було задоволено частково: залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0101252301 від 01.04.2011 р. в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 156 518,75 грн.; збільшено на 150 257,40 грн. суму основного платежу і на 37 564,35 грн. суму штрафних (фінансових) санкцій, визначених податковим повідомленням-рішенням № 0101252301 від 01.04.2011 р.; скасовано податкове повідомлення-рішення № 0101242301 від 01.04.2011 р. в частині донарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 53 333,4 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 13 333,35 грн. (т. 1 а.с. 53-56). При цьому, підставою для часткового скасування податкового повідомлення-рішення № 0101242301 від 01.04.2011 р. стало встановлення при розгляді скарги ТОВ «Абсолютний Альянс» факту допущення Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська помилки при визначенні сум ПДВ, віднесених платником до складу податкового кредиту у періоді, що перевірявся. Зокрема, податковим органом встановлено, що у 2010 році ТОВ «Абсолютний Альянс» віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суми податку, сплачені у складі вартості товарів, отриманих від ТОВ «Дніпро-Бріг» - в розмірі 100 171 грн. 60 коп., а саме, у серпні 2010 року - 18 505 грн., у листопаді 2010 року - 81 667 грн. Таким чином, сума грошового зобов'язання по ПДВ, донарахована платнику податків за результатами перевірки, має складати 125 214 грн. 50 коп. (замість 153 505 грн.), у тому числі 100 171 грн. 60 коп. - за основним платежем, 25 042 грн. 90 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (замість 153 505 грн. та 38 376 грн. 25 коп., відповідно). Крім того, посилаючись на твердження позивача щодо використання товару, придбаного у ТОВ «Дніпро-Бріг», у власній господарській діяльності, Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області за результатами розгляду скарги ТОВ «Абсолютний Альянс» збільшила валовий дохід підприємства на суму доходу, отриманого ним за результатами використання зазначеного товару у власній господарській діяльності, а саме на 601 029 грн. 62 коп., що призвело до збільшення бази оподаткування податком на прибуток на зазначену суму, та, відповідно, до донарахування позивачу податку на прибуток в сумі 150 257 грн. 40 коп. (25 % від 601 029 грн.), та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 37 564 грн. 35 коп. (25 % від 150 257 грн. 40 коп.). При цьому, суд зазначає, що обґрунтування протиправності збільшення податковим органом валового доходу ТОВ «Абсолютний Альянс» у періоді, що перевірявся, на суму 601 029 грн. 62 коп. позивачем у позовній заяві не наведено.

Враховуючи зазначене рішення Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області, Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська 05.07.2011 р. прийняла податкові повідомлення-рішення № 0101912301 про донарахування ТОВ «Абсолютний Альянс» податкових зобов'язань по податку на додану вартість на суму 125 214 грн. 50 коп., у тому числі 100 171 грн. 60 коп. - за основним платежем, 25 042 грн. 90 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0101932301 про донарахування податкових зобов'язань по податку на прибуток в сумі 187 821 грн. 75 коп., у тому числі 150 257 грн. 40 коп. - за основним платежем, 37 564 грн. 35 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 216).

Рішення Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області від 23.06.2011 р. № 18903/25-008 було оскаржено ТОВ «Абсолютний Альянс» до Державної податкової адміністрації України (т. 1 а.с. 57-61). Рішенням ДПА України від 02.09.2011 р. № 15954/6/25-0115 оскаржуване рішення ДПА у Дніпропетровській області було залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська - залишені без змін (т. 1 а.с. 62-68).

Не погодившись із вказаними рішеннями органів державної податкової служби, ТОВ «Абсолютний Альянс» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська по податку на прибуток від 01.04.2011 р. № 0101252301, від 05.07.2011 р. № 0101932301, та по податку на додану вартість від 05.07.2011 р. № 0101912301.

Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми податкового законодавства України, що діяло на час прийняття оскаржуваних рішень, а також на час періоду, що перевірявся, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. виходячи з наступного.

Нормою ч.ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначеними ст. 228 ЦК України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу-землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Нормами ст. 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

З огляду на це, а також враховуючи відсутність рішень суду про визнання угод, укладених між ТОВ «Абсолютний Альянс» та ТОВ «Дніпро-Бріг» недійсними, або вироку суду про встановлення вини посадових осіб позивача або його контрагента, суд погоджується з твердженням позивача про безпідставність висновку податкового органу щодо нікчемності в силу закону договорів від № 17/03 від 17.03.2010 р., № 01-08/10 від 01.08.2010 р.

Водночас, вирішуючи питання стосовно правомірності висновків відповідача про відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників через їх безтоварність, а також відсутність у позивача права на формування валових витрат по операціях з підприємствами-постачальниками через їх безтоварність та непідтвердження факту використання товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, суд виходить з наступного.

Так, розглядаючи питання щодо відповідальності особи за несплату ПДВ по ланцюгу придбання, Вищий адміністративний суд України у інформаційному листі від 20.07.2010 року за № 1112/11/13-10 «Про проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» дійшов висновку про те, що відповідальною за сплату ПДВ до бюджету є особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Разом з тим, наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з ПДВ є достатніми, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету. У разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій, визначення податкового кредиту є безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

З огляду на це, Вищим адміністративним судом зроблено висновок про необхідність дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податків, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Аналогічна позиція викладена й у листі Вищого адміністративного суду від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, доведеному до судів нижчого рівня у зв'язку з набранням чинності 01.01.2011 р. Податковим кодексом України, на який посилався позивач у своїх письмових запереченнях від 26.01.2012 р.

Враховуючи зазначену позицію Вищого адміністративного суду, судом при вирішенні даного спору прийняті до уваги наступні обставини.

В обґрунтування своєї позиції, позивачем до матеріалів позовної заяви були долучені первинні документи, які, на його думку, є належними та достатніми доказами реальності виконання угод № 17/03 від 17.03.2010 р., № 01-08/10 від 01.08.2010 р. Зокрема, це копії зазначених договорів, специфікації до них, рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні.

Проте, дослідивши оригінали зазначених документів в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що вони не є достатніми доказами реальності виконання вказаних правочинів, укладених між ТОВ «Абсолютний Альянс» та ТОВ «Дніпро-Бріг».

Так, під час проведення перевірки, листом від 01.03.2011 р. документи щодо підтвердження факту зберігання та транспортування ТМЦ згідно зазначених договорів були витребувані податковим органом. Лист-запит вручено під розписку особисто директору позивача (т. 1 а.с. 214). Проте, як вже зазначалося вище, витребувані документи підприємством надані не були, про що прямо зазначено у тексті акту перевірки (т. 1 а.с. 18), і не заперечувалося позивачем в судовому засіданні.

Натомість, на зазначений запит податкового органу від 01.03.2011 р. позивачем замість документів щодо підтвердження факту зберігання та транспортування ТМЦ згідно договорів з ТОВ «Дніпро-Бріг» були надані лише калькуляції вартості виробництва продукції за серпень-грудень 2010 року, оборотно-сальдова відомість по рахунку № 361, та перелік платіжних доручень (т. 1 а.с. 218-219).

Керуючись принципом офіційного з'ясування обставин справи, у відповідності до вимог ч. ч. 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, під час розгляду справи судом у позивача також були витребувані документи на підтвердження факту транспортування та зберігання придбаних згідно договорів № 17/03 від 17.03.2010 р., № 01-08/10 від 01.08.2010 р. ТМЦ.

На вимогу суду, позивачем було надано копії документів, зокрема: договору 30/07 від 30.07.2010 р. транспортного експедирування між ТОВ «Абсолютний Альянс» та ТОВ «Еко-Модуль», акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2010 р., від 03.08.2010 р., від 20.08.2010 р., від 27.08.2010 р., від 23.08.2010 р., від 24.08.2010 р., від 27.08.2010 р., від 30.08.2010 р., від 31.08.2010 р., та інші (дати збігаються з вищенаведеними) (т. 1 а.с. 111-114, 116, 120, 123, 125. 127, 129, 131, 133, 136 - 184), а також протоколи погодження договірної ціни на експедиційні послуги та доручення на організацію перевезення (т. 1 а.с. 117-119, 121-122, 124, 126, 128, 130, 132, 134-135).

Дослідивши вказані документи у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що вони не є доказами фактичного транспортування придбаного у ТОВ «Дніпро-Бріг» товару, з огляду на наступні обставини.

Наданий позивачем договір транспортного експедирування № 30/07 від 30.07.2010 р., а також додані до нього первинні документи (податкова накладна від 31.08.2011 р. № 310811, акт здачі-приймання робіт № 310811, протоколи погодження договірної вартості, доручення на організацію перевезення, акти прийомки-здачі транспортно-експедиційних послуг) не є належними доказами фактичного перевезення товару, який був придбаний у ТОВ «Дніпро-Бріг» від м. Дніпродзержинськ до м. Вільногірськ, оскільки зазначені документі підтверджують лише організацію перевезення вантажу (т. 1 а.с. 111-184).

Так, ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно п. 1.1 договору транспортного експедирування № 30/07 від 30.07.2010 р., укладеного між ТОВ «Еко-Модуль» (експедитор) та ТОВ «Абсолютний Альянс» (клієнт), клієнт доручає, а експедитор приймає на себе зобов'язання за винагороду, визначену даним договором, від свого ім'я та за рахунок клієнта організувати виконання визначених даним договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів клієнта автотранспортом або інших послуг, пов'язаних з обслуговуванням вантажів клієнта, в межах території України. Проте, зі змісту договору не вбачається обов'язку експедитора перевезти конкретний товар з конкретного пункту відправки до конкретного пункту призначення (т. 1 а.с. 111-114).

З акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 310811 також не вбачається, що ТОВ «Еко-Модуль» були виконані послуги саме з перевезення товару, зазначеного у даному акті. Так, вказаний акт підтверджує передачу ТОВ «Абсолютний Альянс» товару, найменування якого зазначено в акті, на адресу ТОВ «Еко-Модуль» для виконання транспортного експедирування, без конкретизації, які саме послуги транспортного експедирування (організація перевезення або саме перевезення товару) належать до виконання ТОВ «Еко-Модуль» (т. 1 а.с. 116). Те ж стосується і актів приймання-передачі від 03.08.2010 р., від 20.08.2010 р., від 21.08.2010 р., від 23.08.2010 р., від 24.08.2010 р., від 27.08.2010 р., від 30.08.2010 р., від 31.08.2010 р. (т. 1 а.с. 137-184).

Решта актів приймання-передачі транспортно-експедиційних послуг складені про виконання перевезення товарів згідно договору транспортно-експедиційних послуг № 30/07 від 30.07.2010 р., але без зазначення, ким саме, та на підставі яких супровідних документів здійснюється перевезення вказаних товарів.

При цьому, товарно-транспортні накладні, довіреності на уповноважених осіб щодо прийняття товару, акти зважування товару позивачем на вимогу суду надані не були, хоча акти містять зазначення ваги (в тонах) товару, що переданий для виконання умов договору транспортного експедирування. Також, із зазначених документів не зрозуміло, з якого місця зберігання, яким транспортом, та до якого місця зберігання було перевезено товари в рамках договорів № 17/03 від 17.03.2010 р., № 01-08/10 від 01.08.2010 р., а також, яка особа та яким транспортом здійснювала таке перевезення. Натомість, як вже зазначалося раніше, за умовами п. 1.2 договору № 01-08/10 від 01.08.2010 р., датою передачі товару вважається дата, зазначена у товарно-транспортній накладній, дата поставки та кількість фактично поставленого товару також зазначається у товарно-транспортній накладній.

Крім того, суд зазначає, що всі акти приймання-передачі товару підписані лише директорами ТОВ «Абсолютний Альянс» та ТОВ «Еко-Модуль» без зазначення місця складання актів, а отже, залишається незрозумілим, яким чином та де саме директори підприємств особисто проводили приймання товару, перевіряли його вагу, найменування, відповідність супровідним документам (якщо вони були), тощо.

За викладених обставин, а також з огляду на те, що документи на підтвердження факту зберігання та транспортування товарів в межах виконання договорів № 17/03 від 17.03.2010 р., № 01-08/10 від 01.08.2010 р. (товарно-транспортні накладні, оформлення яких передбачено умовами договору, довіреності на прийняття товарів, складські квитанції) до перевірки на вимогу податкового органу надані не були, суд вважає, що факт перевезення товару, придбаного ТОВ «Абсолютний Альянс» у ТОВ «Дніпро-Бріг», матеріалами справи не підтверджений.

Стосовно наданих позивачем документів на підтвердження факту зберігання придбаного у ТОВ «Дніпро-Бріг» товару (шлаку титанового алюмотермічного (флюсу стабілізаційного), матеріалу ППСШ та брикетів кольорових руд), суд зазначає наступне.

На підтвердження зазначених обставин, позивачем в судове засідання 26.01.2012 року були надані договір № 30-а від 01.03.2010 р. відповідального зберігання матеріальних цінностей від 01.03.2010 р., та договір виготовлення продукції № 71Б від 02.08.2010 р., укладені між позивачем та ВАТ «Буддеталь» (т. 1 а.с. 185-186, 193-196).

При дослідженні оригіналів вказаних договорів, а також доданих до них документів, судом встановлено, що акти приймання-передачі матеріальних цінностей на зберігання згідно договору № 30-а від 01.03.2010 р. №№ 2-6 містять фотокопії печатки ТОВ «Буддеталь», виконаної на кольоровому принтері. Це ж стосується й договору № 71Б від 02.08.2010 р., та доданих до нього специфікації № 1 та акту № 1 приймання-передачі обладнання (т. 1 а.с. 193-198).

У зв'язку з наявністю сумнівів у достовірності наданих позивачем доказів, в судовому засіданні 13.09.2012 року під час дослідження оригіналів документів судом було вилучено наданий позивачем в якості оригіналу примірник договору підряду № 71Б від 02.08.2010 р., додаток № 1 до нього (специфікація), та акт № 1 від 02.08.2010 року приймання-передачі обладнання до договору підряду № 71Б від 02.08.2010 р. (який містить посилання на договір від 28 січня 2011 року, тобто, з датою, яка ще не настала). Вилучені документи долучено судом до матеріалів справи (т. 2 а.с. 90-95).

З огляду на викладені обставини, зазначені вище документи, укладені між позивачем та ВАТ «Буддеталь», не можуть бути прийняті судом в якості доказів, що є належними та підтверджують реальність виконання угод (зокрема, щодо зберігання придбаного у ТОВ «Дніпро-Бріг» товару).

Також, суд зазначає, що всі надані позивачем договори: № 30/07 від 30.06.2010 р., № 30-А від 01.03.2010 р., № 71 Б від 02.08.2010 р., № 20/2010/1158 від 22.06.2010 р., № 71 від 02.08.2010 р. та додані до них документи містять адресу ТОВ «Абсолютний Альянс» (м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, 15) (т. 1 а.с. 111-205), яка не відповідає юридичній адресі підприємства, зазначеній у свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 054928, та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копії яких долучені до матеріалів справи (т. 1 а.с. 69, 71).

При вирішенні спору, суд приймає до уваги також факт анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ «Елфра Дисплей» та ТОВ «Е-Восток Україна», що підтверджено актами про анулювання реєстрації платника ПДВ № 271/1/15-3 від 05.05.2010 р., № 173/1/15-7 від 05.05.2010 р., відповідно (т. 2 а.с. 58-61).

Зазначені обставини свідчать про неможливість взаємовідносин ТОВ «Дніпро-Бріг» із зазначеними підприємствами у серпні 2010 року.

Крім того, з рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Дніпро-Бріг» № 446/290 від 28.03.2011 р. вбачається, що повідомленням № 1893/7/26-205 від 19.08.2010 року підтверджено неможливість встановити місцезнаходження платника податків, а з жовтня 2010 року ТОВ «Дніпро-Бріг» не подає податкові декларації (т. 2 а.с. 98-99).

Отже, твердження податкового органу щодо сумнівності реального виконання фінансово-господарських операцій ТОВ «Дніпро-Бріг» у серпні 2010 року підтверджено матеріалами справи.

З огляду на це, суд погоджується з твердженням податкового органу, що правочини, укладені між ТОВ «Абсолютний Альянс» та ТОВ «Дніпро-Бріг» № 17/03 від 17.03.2010 р., № 01-08/10 від 20.09.2010 р., не були фактично виконані сторонами. Відповідно, не підтверджено і факт використання товару, придбаного позивачем у ТОВ «Дніпро-Бріг», у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

З огляду на вищевикладені обставини, а також норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд погоджується з висновком податкового органу, що витрати, понесені платником податків на виконання умов договору, щодо якого відсутні докази його реального виконання, не мають господарського (економічного) обґрунтування. Такі витрати не повинні відноситись на результати саме господарської діяльності платника податків, оскільки відсутні обставини витрат, заснованих на компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, що визначені у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» як валові витрати. Сума таких витрат, віднесена підприємством до валових витрат, не є компенсацією вартості товару (робіт, послуг), втратами у господарській діяльності підприємства, та не містить ознак отримання прибутку від укладення такої угоди (отримання таких послуг). Розумні економічні причини можуть бути лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект за результатами підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок необґрунтованого завищення валових витрат. Намір одержання доходу лише в зазначений спосіб, без здійснення реальної господарської діяльності, не може розглядатися як самостійна ділова мета підприємства.

Отже, витрати, понесені ТОВ «Абсолютний Альянс» згідно договорів № 17/03 від 17.03.2010 р., № 01-08/10 від 01.08.2010 р., які не були фактично виконані сторонами, не є витратами в розумінні п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Також, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено ставку податку на рівні 20 відсотків.

Враховуючи зазначені норми Закону, а також викладений вище висновок суду про те, що факт придбання товарів згідно умов договорів № 17/03 від 17.03.2010 р., № 01-08/10 від 01.08.2010 р. матеріалами справи не підтверджений, суд погоджується з позицією податкового органу щодо порушення платником податків п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97/ВР (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за серпень 2010 року на суму 100 171 грн. 60 коп., а також про порушення платником податків п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за ІІІ квартал 2010 року на загальну суму 275 472 грн. 40 коп.

Також, суд погоджується із застосуванням до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 25-ти відсотків від суми нарахованих згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень зобов'язань, що відповідає нормам п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України. При цьому, суд не бере до уваги посилання позивача на неправомірне застосування відповідачем норм законодавства, яке набрало чинності після вчинення ним порушень, що стали підставою для застосування таких санкцій, оскільки податковим органом при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 01.04.2011 р. № 0101252301, від 05.07.2011 р. № 0101932301, № 0101912301 було правомірно застосовано законодавство, яке діяло на час їх прийняття, а саме, норми Податкового кодексу України, який набув чинності з 01.01.2011 р., а не норми законодавства, яке на час винесення зазначених рішень вже втратило чинність (зокрема, Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

З урахуванням сукупності встановлених в судовому засіданні обставин справи, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська за результатами перевірки ТОВ «Абсолютний Альянс», відповідають нормам чинного на час їх складання законодавства, а отже, скасуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолютний Альянс» - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 24.09.2012 р.

Суддя В.В.Чорна