Постанова № 28687820, 27.12.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 грудня 2012 р. Справа № 2а/0270/5425/12

Вінницький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Яремчука Костянтина Олександровича,

за участі секретаря судового засідання: Яковенка Дмитра Олександровича

представників позивача: Стукаленка О.Т., Ілініча М.О.,

представників відповідача: Почапської О.В., Нєнова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону"

до: державної фінансової інспекції у Вінницькій області

про: визнання протиправними дій та скасування окремих пунктів вимоги,

ВСТАНОВИВ :

27 листопада 2012 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватне акціонерне товариство "Гніванський завод спецзалізобетону" (ПрАТ «Гніванський завод спец залізобетону», Товариство) до державної фінансової інспекції у Вінницькій області (надалі - ДФІ у Вінницькій області) про визнання протиправними дій службових осіб ДФІ у Вінницькій області у зв'язку з відсутністю актів із зазначенням фактів, виявлених на момент зупинення ревізії та скасування пунктів 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 листа-вимоги №02-06-20-14/8080 від 01 листопада 2012 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що ДФІ у Вінницькій області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" за період з 01 грудня 2010 року по 01 червня 2012 року, за наслідками якої складено акт ревізії №06-15/22 від 27 вересня 2012 року, в якому зафіксовані виявлені в ході ревізії порушення.

На підставі цього акту фінансовою інспекцією сформовано та направлено на адресу Товариства лист-вимогу №02-06-20-14/8080 від 01 листопада 2012 року.

Позивач не погоджується з висновками, що наведені у акті ревізії, та вважає частину вимог, викладених у листі №02-06-20-14/8080 від 01 листопада 2012 року, а саме пункти 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 протиправними та такими, що підлягають скасуванню з огляду на те, що ці вимоги сформовані без врахування заперечень та зауважень до акту ревізії, при неповному з'ясуванні всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення.

Під час судового розгляду справи по суті представниками позивача уточнено позовну вимогу щодо визнання протиправними дій службових осіб ДФІ у Вінницькій області у зв'язку з відсутністю актів із зазначенням фактів, виявлених на момент зупинення ревізії, та просив не розглядати дану вимогу як таку, що адресована до службових осіб ДФІ у Вінницькій області. Натомість, просив визнати протиправними дії ДФІ у Вінницькій області у зв'язку з відсутністю актів із зазначенням фактів, виявлених на момент зупинення ревізії.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представники відповідача проти позову заперечували та просили відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дослідивши докази, суд встановив наступне.

Відповідно до плану на ІІ квартал 2012 року ДФІ у Вінницькій області проведено ревізію ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" за період з 01 грудня 2010 року по 01 червня 2012 року, за результатами якої складено акт планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" №06-15/22 від 27 вересня 2012 року.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті ревізії №06-15/22 від 27 вересня 2012 року, позивач 09 жовтня 2012 року подав заперечення та зауваження до зазначеного акту, однак вони не були взяті відповідачем до уваги, про що зазначено у висновках ДФІ у Вінницькій області на заперечення та зауваження.

За результатами проведеної ревізії ДФІ у Вінницькій області сформовано лист-вимогу №02-06-20-14/8080 від 01 листопада 2012 року "Про усунення виявлених порушень".

Не погоджуючись із окремими вимогами, що визначені у листі№02-06-20-14/8080 від 01 листопада 2012 року, позивач просить скасувати наступні з них:

- пункт 2, відповідно до якого в порушення умов Колективних договорів, норм частини 1 статті 69 Господарського кодексу України, статті 15 Закону України "Про оплату праці" та статті 5 Закону України "Про колективні договори і угоди" Товариством зайво нараховано та виплачено працівникам премії на суму 86200 грн., матеріальної допомоги - 11750 грн., провівши при цьому зайве нарахування 32340,2 грн. внесків до державних цільових фондів, внаслідок чого занижено чистий прибуток на суму 130290 грн. та розмір відрахувань до державного бюджету до фонду дивідендів на державну частку на суму в сумі 39087,06 грн., в зв'язку з чим необхідно провести претензійно-позовну роботу з фізичними особами (працівниками Товариства) щодо повернення зайво виплаченої заробітної плати (премій, матеріальної допомоги) в сумі 97950,0 грн.; здійснити коригування розрахунків з державними цільовими фондами на суму 32340,2 грн.; відкоригувати розмір непокритих збитків і відрахувань до державного бюджету на державну частку та забезпечити перерахування коштів до бюджету в сумі 39087,06 грн.;

- пункт 3, відповідно до якого згідно укладених договорів, у ревізійному періоді Товариством надавалися послуги з утримання обладнання 3-х операторів мобільного зв'язку (ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем.", ЗАТ "Український мобільний зв'язок" та ЗАТ "Телесистеми України"), з безоплатним використанням для цих цілей належної Товариству водонапірної вежі та димаря котельні, яке здійснювалося без укладання договорів оренди, внаслідок чого Товариством недоотримано 69815,59 грн. доходів у розмірі 70-ти відсотків орендної плати, розрахованої відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04 жовтня 1995, державним бюджетом - 37401,22 грн., або 30-ти відсотків орендної плати та 15072,62 грн. відрахувань до фонду дивідендів на державну частку, в зв'язку з чим необхідно стягнути з ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем.", ЗАТ "Український мобільний зв'язок" та ЗАТ "Телесистеми України" кошти в сумах відповідно 44824,95 грн., 44824,95 грн. та 17566,91 грн., всього 107216,81 грн. за надане Товариством в безоплатне користування майно, з яких 37401,22 грн., а також 15072,62 грн. перерахувати до державного бюджету відповідно як належну частину орендної плати та відрахування до фонду дивідендів на державну частку; переукласти угоди щодо оренди майна. В іншому випадку вжити заходів щодо їх розірвання та, у разі незгоди іншої сторони, - звернутися до суду з позовом про визнання правочину удаваним;

- пункт 4, відповідно до якого в грудні 2010 року Товариством здійснено витрат на благодійну допомогу, перерахувавши Гніванському ДЮСШ "Будівельник" 10000 грн. та Благодійному фонду "Вінничина" - 1000 грн., чим порушено вимоги пункту 2 Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану суб'єкта господарювання державного сектору економіки, затвердженого наказом Міністерства економіки України №173 від 21 червня 2005 року, в частині здійснення витрат на благодійництво, не передбачених фінансовим планом на 2010 рік, внаслідок чого занижено розмір відрахувань до державного бюджету до фонду дивідендів на державну частку в сумі 3300 грн., в зв'язку з чим необхідно забезпечити повернення Товариству використаних 11000 грн. на надання благодійної допомоги; відкоригувати розмір непокритих збитків і відрахувань до державного бюджету на державну частку та забезпечити перерахування до бюджету 3300 грн.;

- пункт 5, відповідно до якого ревізією встановлено факт завищення у грудні 2010 року - березні 2011 року вартості виконаних ВООІ "Лайм-Центр" ремонтних робіт по реконструкції форм Ш-1-1 під СБ-3 на суму 164570,43 грн. внаслідок укладання Товариством відповідного договору з зазначеним суб'єктом господарювання та перерахування на користь останнього коштів в сумі 754849,9 грн., при тому, що фактична їх вартість становила 590279,47 грн. (ДП МОУ "45-й Експериментальний механічний завод"). Зазначене призвело до нанесення Товариству збитків на суму 164570,43 грн., з урахуванням суми податку на додану вартість, в зв'язку з чим необхідно відобразити в обліку Товариства дебіторську заборгованість в сумі 164570,43 грн.; стягнути зайво перераховані Товариством кошти у сумі 164570,43 грн.; зменшити балансову вартість об'єктів основних засобів, з відповідним коригуванням непокритих збитків, податкового кредиту і відрахувань до державного бюджету на державну частку, забезпечивши перерахування визначеної суми (по останньому показнику) до бюджету;

- пункт 6, відповідно до якого ревізією встановлено списання 5457,26 грн. паливно-мастильних матеріалів понад встановлені Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту України №43 від 10 лютого 1998 року, що призвело до завищення адміністративних витрат та нанесення Товариству збитків на відповідну суму, в зв'язку з чим необхідно забезпечити стягнення з винних осіб 5457,26 грн.; відкоригувати розмір непокритих збитків і відрахувань до державного бюджету на державну частку та забезпечити перерахування відповідної суми до бюджету;

- пункт 7, в якому зазначено, що на суму нарахованої амортизації на основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, що не ввійшли до статутного капіталу господарського товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації), не відображено дохід у сумі 1599,49 грн., внаслідок чого Товариством занижено доходи та фінансовий результат (чистий прибуток), а відтак державним бюджетом недоотримано 479,7 грн. відрахувань до фонду дивідендів на державну частку, в зв'язку з чим необхідно відкоригувати розмір непокритих збитків і відрахувань до державного бюджету на державну частку та забезпечити перерахування 479,7 грн. до бюджету;

- пункт 8, відповідно до якого ревізією встановлено безпідставне нарахування Товариством зносу на основні засоби (будівлю ощадкаси, тепловози, 12 одиниць автотранспортних засобів) в сумі 23907,6 грн. в період відсутності їх корисного використання (без експлуатації, під час ремонту), внаслідок чого завищено витрати та занижено розмір відрахувань до державного бюджету на державну частку на суму 3988,88 грн., в зв'язку з чим необхідно відкоригувати балансову вартість об'єктів основних засобів, розмір непокритих збитків і відрахувань до державного бюджету на державну частку та забезпечити перерахування 3988,88 грн. до бюджету.

Визначаючись щодо заявлених вимог, суд зважає на таке.

З приводу вимоги позивача щодо визнання протиправними дій відповідача у зв'язку з відсутністю актів із зазначенням фактів, виявлених на момент зупинення ревізії, суд вважає, що вона підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 22 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №550 від 20 квітня 2006 року, планова виїзна ревізія може бути зупинена у разі необхідності проведення значної кількості зустрічних звірок, без завершення яких неможливе якісне проведення ревізії в межах встановленої Законом тривалості, а також за обґрунтованим зверненням об'єкта контролю і погодженням з керівником підрозділу служби. При цьому ревізія повинна бути закінчена протягом 60 робочих днів. У разі зупинення ревізії на строк понад 3 робочих дні орган служби надсилає об'єкту контролю та органу, який ініціював проведення ревізії, письмове повідомлення про дату зупинення ревізії. Строк, на який зупинено ревізію, не включається до тривалості її проведення. В усіх випадках зупинення ревізії на строк понад 3 робочих дні складається акт із зазначенням фактів, виявлених на момент зупинення ревізії, який долучається до матеріалів ревізії. Акт підписується та вручається об'єкту контролю у тому ж порядку, що і акт ревізії.

Як видно із акту ревізії, ревізію було зупинено на період з 03 липня 2012 року по 17 серпня 2012 року для проведення зустрічних перевірок, однак акти із зазначенням фактів, виявлених на момент зупинення ревізії посадовими особами ДФІ у Вінницькій області не складались, що не заперечується відповідачем.

Крім того, суд звертає увагу на те, що пункт 22 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою встановлює обов'язок складання акту із зазначенням фактів, виявлених на момент зупинення ревізії в усіх випадках незалежно від наявності виявлених порушень. В такому акті зазначаються виявлені факти на момент зупинення ревізії, а не обов'язково порушення. Однак, цієї норми відповідачем не дотримано, в зв'язку із чим вимогу позивача щодо визнання протиправними дій відповідача у зв'язку з відсутністю актів із зазначенням фактів, виявлених на момент зупинення ревізії, слід задовольнити.

Щодо вимоги позивача про скасування пункту 2 листа-вимоги, то суд зважає на таке.

Судом встановлено, що на підставі наказів голови правління Товариства здійснювались виплати матеріальної допомоги працівникам: в зв'язку з сімейними обставинами та важкими сімейними обставинами, в зв'язку з важким матеріальним становищем та в зв'язку з хворобою, які не передбачені колективним договором, на загальну суму 11750 грн. Крім того, в березні та травні 2011 року згідно з наказами голови правління здійснювалось одноразове преміювання працівників до Міжнародного жіночого дня 8 березня та преміювання за виконання значних обсягів роботи з інвентаризації необоротних активів, що не передбачено колективним договором на 2010-2012 роки, на загальну суму 86200 грн.

На думку представників відповідача, такі виплати матеріальної допомоги та премій здійснювались з порушенням статті 97 КЗпП України, пункту 1 статті 69 Господарського кодексу України, статті 15 Закону України "Про оплату праці" та статті 5 Закону України "Про колективні договори і угоди", адже їх виплата не передбачена колективним договором Товариства.

Так, статтею 97 КЗпП України визначено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Аналогічні положення закріплені в статті 15 Закону України "Про оплату праці".

Відповідно до пункту 1 статті 69 Господарського кодексу України питання щодо поліпшення умов праці, життя і здоров'я, гарантії обов'язкового медичного страхування працівників підприємства та їх сімей, а також інші питання соціального розвитку вирішуються трудовим колективом за участі власника або уповноваженого ним органу відповідно до законодавства, установчих документів підприємства, колективного договору.

Умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод. Забороняється включати до трудових договорів умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та угодами (стаття 5 Закону України "Про колективні договори і угоди").

З аналізу наведених вище положень видно, що ними не передбачено заборони виплачувати додаткові види матеріальної допомоги та премії порівняно із тими, що передбачені колективним договором. Наведені положення визначають заборону в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. В іншому випадку, зміна умов оплати праці повинна бути узгоджена з профспілковим комітетом, що і було зроблено позивачем.

Таким чином, право підприємства на здійснення виплат вказаних видів матеріальної допомоги та преміювання працівників передбачено чинним законодавством України, а здійснення таких виплат не погіршує умови працівників, встановлені в законодавстві. Крім того, для забезпечення законності та справедливості надання разової матеріальної допомоги та премій в кожному конкретному випадку її погоджували з профкомом, тому пункт 2 оскарженого листа-вимоги підлягає скасуванню.

З приводу пункту 3 листа-вимоги контролюючого органу суд звідзначає наступне.

Судом встановлено, що в ревізійному періоді оператори мобільного зв'язку (ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем.", ЗАТ "Український мобільний зв'язок" та ЗАТ "Телесистеми України") для здійснення власної господарської діяльності користувались майном Товариства (водонапірною вежею та димаром) без укладення договорів оренди та без справляння орендної плати.

Пунктом 1 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України №898 від 22 серпня 2006 року «Про заборону дій, пов'язаних з розпорядженням майном підприємств, установ та організацій, що входять до сфери управління Мінтрансзв'язку» встановлено, що до прийняття окремого рішення заборонити дії по розпорядженню майном об'єднань, підприємств, установ та організацій, що входять до сфери управління Мінтрансзв'язку (відчуження, списання, передача у заставу, лізинг, оренду, спільну діяльність, до комунальної власності), дозволи на здійснення яких були надані Міністерством після 01 січня 2006 року.

Листом Державної адміністрації залізничного транспорту "Укрзалізниця" №ЦЗЛ-13/1023 від 08 травня 2007 року вказаний наказ направлено керівникам підприємств, організацій та установ залізничного транспорту для виконання в роботі.

Крім того, згідно з поясненнями представників позивача водонапірна вежа використовується в основному виробництві Товариством як резервуар для зберігання води, а димохід використовується для виведення диму з приміщення.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Оренда структурних підрозділів державних та комунальних підприємств не повинна порушувати виробничо-господарську цілісність, технологічну єдність даного підприємства.

З огляду на зазначене, передача в оренду водонапірної вежі та димаря в даному випадку неможлива, оскільки оренда цих об'єктів ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем.", ЗАТ "Український мобільний зв'язок" та ЗАТ "Телесистеми України" порушить їх виробничо-господарське призначення.

Крім того, передача вказаних об'єктів в оренду порушить роботу підприємства, оскільки вказані об'єкти використовуються підприємством в основному виробництві.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність порушень вимог чинного законодавства України в частині неукладення Товариством договорів оренди, тому вказаний пункт вимоги підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про скасування пункту 5 листа-вимоги, то суд зважає на таке.

Як видно із матеріалів справи, позивачем протягом періоду з грудня 2010 року по березень 2011року на підставі укладеного договору №112-ГТ від 16 листопада 2010 року про закупівлю робіт з підприємством, створеним на власності громадської організації "Вінницька обласна організація інвалідів "Лайм", "Лайм-Центр" проведено оплату ремонтних робіт по реконструкції форм Щ-1-1 під СБ-3 в кількості 31 шт. на загальну суму 754849,9 грн. Ціна цього договору становила 852 262,74 грн., у тому числі ПДВ 142043,79 грн.

Проте, при здійсненні ревізії Товариства особами, що здійснювали ревізію, зроблено висновок про, те що перерахування на користь ВООІ "Лайм-Центр" коштів в сумі 754 849,9 грн. за виконання робіт по реконструкції 31-ї форми призвело до нанесення Товариству збитків на суму 164570,43 грн. з урахуванням ПДВ, так як фактична їх вартість, на думку ревізорів, становить 590279,47 грн., оскільки фактичне виконання ремонтних робіт по реконструкції форм Ш-1-1 під СБ-3 проводилось ДП МОУ "45-ий експериментальний механічний завод" по замовленню ВООІ "Лайм-Центр" та за окремим договором за ціну меншу, ніж позивач оплатив ВООІ "Лайм-Центр". Відтак, на думку ревізорів, зазначену різницю необхідно повернути ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону".

Суд критично оцінює доводи представників відповідача щодо правомірності зроблених ревізорами висновків з огляду на таке.

Роботи по реконструкції 31-ї форми були закуплені через процедуру конкурсних торгів.

20 вересня 2012 року була проведена процедура розкриття пропозицій учасників конкурсних торгів на закупівлю реконструкції форм Ш-1-1 під СБ-3 у 2010 році, що відображена в протоколі №135.

У проведеній процедурі закупівлі робіт по реконструкції 35 штук форм Ш-1-1 під СБ-3 приймали участь два суб'єкти господарювання - ДП МОУ "45-ий експериментальний механічний завод" з ціновою пропозицією в розмірі 849181,55 грн. без ПДВ та ВООІ "Лайм-Центр" з пропозицією в розмірі 710218,95 грн. без ПДВ.

За результатами оцінки акцептовано пропозицію ВООІ "Лайм-Центр" як таку, що найбільш економічно вигідна для Товариства.

ВООІ "Лайм-Центр" не була обмежена у праві на укладення договорів субпідряду чи інших договірних зобов'язань із залученням найманих працівників, працівників за цивільно-правовими угодами на виконання всієї чи частини роботи, залишаючись повністю відповідальним перед Товариством за якість та своєчасність виконання обумовлених робіт.

Оскільки умови договору сторонами були виконані в повному обсязі, а також зважаючи на відсутність зазначення в акті ревізії норми права, яку порушено Товариством при здійсненні даної господарської операції, тому правові підстави для виконання вимог, що зазначені у пункті 5 листа-вимоги, відсутні.

Більше того, ревізорами зроблено висновок щодо завищення вартості ремонтних робіт на підставі актів виконаних робіт, що підписані уповноваженими представниками ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» та ВООІ «Лайм-Центр», а також представниками ВООІ «Лайм-Центр» та ДП МОУ « 45-ий експериментальний механічний завод». При цьому, ревізорами не досліджено чи наявні інші акти виконаних робіт у ВООІ «Лайм-Центр» на суму завищення.

З огляду на викладене, пункт 5 вимоги також належить скасувати.

З приводу пункту 7 листа-вимоги суд дійшов висновку про його скасування з огляду на таке.

Так, ревізією встановлено, що з 01 грудня 2010 року по 01 січня 2011 року позивачем не розмежовувалися на окремих субрахунках третього порядку рахунків 10 "Основні засоби" та 11 "Інші необоротні активи" із зазначенням належності до державної та/або комунальної власності. Крім того, на думку ревізорів, в порушення пункту 3 розділу ІІІ Положення про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій підприємств державного, комунального секторів економіки і господарських організацій, які володіють та/або користуються об'єктами державної, комунальної власності, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1213 від 19 грудня 2006 року, Товариством в періоді з 01 грудня 2010 року по 01 січня 2011 року на суму нарахованої амортизації на основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, що не ввійшли до статутного капіталу господарського товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації), не відображено дохід на загальну суму 1599,49 грн.

Однак, як з'ясовано судом в процесі розгляду справи, соціальні об'єкти, що не ввійшли до статутного капіталу Товариства, створеного в процесі приватизації (корпоратизації), не є державною власністю. Вони були створені за рахунок власного прибутку від комерційної діяльності підприємства та обліковуються на балансі як матеріальні активи Товариства, на які в ревізійному періоді у відповідності із Положенням бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №92 від 27 квітня 2000 року, правомірно нараховувалась амортизація.

Крім того, згідно із актом Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції №1/23/00282435 від 10 січня 2011 року про результати планової виїзної перевірки ВАТ "Гніванський завод спецзалізобетону", зокрема в розділі 3.1.3 "амортизаційні відрахування" зазначено, що проведеною перевіркою не встановлено заниження або завищення задекларованих ВАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" показників у рядку 07 Декларації "сума амортизаційних витрат".

З приводу вимоги позивача про скасвання пункту 8 листа-вимоги, то суд зважає на таке.

Із акту ревізії випливає, що на балансі Товариства рахується будівля ощадкаси та побутових послуг, яка введена в експлуатацію 01 грудня 1991 року первісною балансовою вартістю в розмірі 55643 грн. Однак, в порушення пункту 23 П(С)БО 7 "Основні засоби" в частині здійснення нарахування амортизації протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта за період з 01 грудня 2012 року по 01 червня 2012 року на будівлю ощадкаси нараховано знос на суму 1677,78 грн. Також, Товариством в порушення пункту 29 П(С)БО 7 "Основні засоби" не припинялося нарахування амортизації на об'єкти основних засобів (тепловози) на період виведення основних агрегатів з ладу та проведення їх капітальних ремонтів. Так, згідно з наданими до ревізії шляховими листами роботи тепловозів встановлено, що протягом січня 2012 року останні не використовувались у виробничій діяльності Товариства по причині виходу з ладу основних агрегатів - двигуна на тепловозі ТГМ-3 №1643 та розмотування бандажу на двумашинному агрегаті ТГМ-3 №2678. У зв'язку з тим, що дані тепловози не використовувалися позивачем безпідставно нараховано знос на суму 5497,38 грн. Також ревізією встановлено, що на основні засоби автотранспортного підрозділу в кількості 32 одиниць Товариства, які не використовувались впродовж тривалого часу та не проходили технічний огляд в органах ДАІ, в порушення пункту 23 П(С)БО 7 "Основні засоби" нараховано знос на суму 16732,44 грн.

Однак, суд не погоджується із такими висновками контролюючого органу, оскільки відповідно до пункту 23 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №92 від 27 квітня 2000 року, нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Згідно з пунктом 29 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію. Нарахування амортизації при застосуванні виробничого методу амортизації припиняється з дати, що настає за датою вибуття об'єкта основних засобів.

Як встановлено ревізією, будівля ощадкаси, тепловози та 32 одиниці транспортних засобів рахуються на балансі Товариства. При цьому, факту вибуття вказаних об'єктів основних засобів, переведення їх на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання або консервацію ревізією не встановлено.

Відтак, у Товариства не було підстав для призупинення або припинення нарахування амортизації на об'єкти основних засобів (транспортні засоби, які знаходяться на балансі підприємства), оскільки відповідно до Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №803 від 06 червня 2007 року, Товариством подані документи суб'єкту управління майном на отримання згоди/дозволу на реалізацію і списання цих транспортних засобів, однак рішення суб'єктом управління ще не прийнято. За таких обставин пункт 8 листа-вимоги також підлягає скасуванню.

Разом з тим, на переконання суду, не підлягає задоволенню вимога позивача щодо скасування пункту 4 листа-вимоги з огляду на таке.

Так, ревізією встановлено, що в грудні 2010 року відповідно до платіжних доручень №265 від 13 грудня 2010 року та №336 від 28 грудня 2012 року Товариством здійсненні витрати на благодійну допомогу шляхом перерахування коштів в сумі 10000 грн. на рахунок Гніванський ДЮСШ "Будівельник" та коштів в сумі 1000 грн. на рахунок БФ "Вінничинна", чим порушено пункт 2 Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану суб'єкта господарювання державного сектору економіки, затвердженого наказом Міністерства економіки України 21 червня 2005 року №173.

Відповідно до пункту 2 Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану суб'єкта господарювання державного сектору економіки фінансовий план підприємства складається за формою згідно з додатком 1 на кожен наступний рік з поквартальною розбивкою і відображає очікувані фінансові результати в запланованому році. Фінансовий план підприємства також містить довідкову інформацію щодо фактичних показників минулого року та планових показників поточного року. Підприємство може складати фінансовий план та готувати пояснювальну записку із використанням рекомендацій щодо складання фінансового плану підприємства та звіту про його виконання, підготовки пояснювальних записок до них, зазначених у додатку 2.

В порушення вказаного Порядку до фінансового плану 2010 року не були внесені відповідні коригування стосовно надання вказаної благодійної допомоги, що позивачем не заперечується та про що зазначено в позовній заяві.

Таким чином, вимога, викладена в пункті 4 листа-вимоги відповідача, є обгрунтованою, а відтак, в задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

Також суд дійшов висновку, що не підлягає задоволенню вимога Товариства про скасування пункту 6 листа-вимоги, зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 3 наказу Міністерства транспорту України №43 від 10 лютого 1998 "Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті" право встановлення конкретних величин норм витрат палива на виконання транспортної роботи у регламентованих межах надається керівникам підприємств. Визначений підприємством порядок встановлення та використання норм витрат палива на виконання транспортної роботи затверджується наказом (розпорядженням) по підприємству.

Ревізією встановлено, що в періоді, який інспектувався, списання паливно-мастильних матеріалів здійснювалось Товариством згідно з нормами, що затверджені наказами голови правління №12 від 14 січня 2011 року та №8 від 06 січня 2012 року, в пункті 1 яких зазначено, що норми витрат паливо-мастильних матеріалів автотранспортом автотранспортного цеху розроблені згідно з наказом Міністерства транспорту України №43 від 10 лютого 1998 року.

Тобто, з вищезазначеного слідує, що Товариством норми витрат паливо-мастильних матеріалів автотранспортом транспортного цеху розроблені згідно з наказом №43 за виключенням норм витрат пального для службового автомобіля Mitsubishi Outlander 2.4 Sport AT, мотивуючи це тим, що у наказі №43 Міністерства транспорту України станом на момент видання наказів по підприємству в січні місяці 2011 року та в січні місяці 2012 року такої марки, як Mitsubishi Outlander 2.4 Sport AT не було. Саме тому заводом норма витрат пального була визначена відповідно до інструкції з експлуатації зазначеного автомобіля з його технічних характеристик як витрата пального для міського циклу в кількості 13.8 л на 100 км та затверджена наказами голови правління №12 від 14 січня 2011 року та №8 від 06 січня 2012 року.

Разом з тим, суд встановив, що згідно з підпунктом 2.3 наказу №43 тимчасові норми витрат палива і мастильних матеріалів, визначені згідно з підпунктами 2.1-2.3, вводяться в дію наказом керівника підприємства, є чинними тільки для автомобілів цього підприємства та втрачають чинність при введенні в дію в Україні постійних норм витрат палива та мастильних матеріалів на відповідні моделі (модифікації) автомобілів.

Міністерством інфраструктури України наказом №36 від 24 січня 2012 року "Про затвердження зін до норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті" внесено зміни до наказу Міністерства транспорту України №43.

Зокрема, в додатку 1 до наказу №43 визначена норми витрат пального на автомобіль Mitsubishi Outlander з об'ємом двигуна 2378 см3 - 10,7 літрів на 100 км.

Наказ Міністерства інфраструктури України №36 набрав чинності 01 березня 2012, крім додатку 1 та додатків Д, Е, Ж, що набирають чинності з дня офіційного його опублікування, яке відбулося в січні 2012 року.

Проте, Товариством не були приведені у відповідність із змінами накази по підприємству.

Окрім наведеного, суд критично оцінює посилання представників позивача на рекомендаційний характер Наказу №43, адже його положення є обов'язковими для підприємств, які входять до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України. ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» належить до сфери управління Мінінфраструктури, що є правонаступником Мінтрансзв'язку України.

Не можуть бути підставою для задоволення цієї вимоги позивача посилання його представників на те, що марка автомобіля Mitsubishi Outlander з'явилася у наказі №43 лише в березні 2012 року (адже саме з 01 березня зміни набули чинності), а наказом по підприємству ще в січні місяці встановлено норми витрат пального, в тому числі й для автомобіля Mitsubishi Outlander 2.4 Sport AT, зважаючи на таке. Пунктом 2.1.5 наказу №43 передбачено,що для нових моделей (модифікацій) автомобілів та автомобільних оригінальних контрукцій, що не увійшли до цього документа, встановлюються тимчасові індивідуальні базові лінійні норми витрат палива, які розробляються головним інститутом Міністерства транспорту України ДержавтотрансНДІпроектом за заявками заводів-виробників чи підприємств-власників автомобілів на договаірних засадах. Проте, позивачем не надано доказів того, що на автомобіль Mitsubishi Outlander 2.4 Sport AT проектною установою розроблено тимчасові базові лінійні норми витрат палива в розмірі 13,8 л на 100 км. З пояснень представників позивача випливає, що такі докази відсутні, адже Товариство не зверталося до проектної установи із заявкою щодо розроблення таких тимчасових базових лінійних норм витрат палива для автомобіля Mitsubishi Outlander 2.4 Sport AT.

Таким чином, списання пального на службовий автомобіль Mitsubishi Outlander 2.4 Sport AT здійснювалось Товариством за нормою 13,8 л на 100 км необгрунтовано, що призвело до понаднормового списання пального за лютий-травень 2012 року в кількості 609,3 літрів на загальну суму 5457,26 грн. Відтак, пункт 6 вимоги-листа є правомірним.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов Товариства слід задовольнити частково.

З приводу розподілу судових витрат суд звертає увагу на лист Вищого адміністративного суду України №2135/11/13-11 від 21 листопада 2011 року, яким роз'яснено особливості застосування частини 1 статті 94 КАС України. Так, у листі, зокрема, йдеться про те, що з урахуванням положень підпункту 3 пункту 9 розділу 6 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та пункту 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Відтак, з урахуванням частини 3 статті 94 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 10,73 гривень.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної фінансової інспекції у Вінницькій області, що полягають у нескладанні актів із зазначенням фактів, виявлених на момент зупинення ревізії.

Скасувати пункти 2, 3, 5, 7, 8 вимоги державної фінансової інспекції у Вінницькій області №02-06-20-14/8080 від 01 листопада 2012 року.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" судовий збір в розмірі 10,73 гривень шляхом його безспірного списання органом державної казначейської служби України із рахунку Державної фінансової інспекції у Вінницькій області.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович