Постанова № 28686981, 14.01.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2013 року Справа № 5013/538/12

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменка І.М. - доповідача

суддів: Павловського П.П., Швеця В.В.,

при секретарі судового засідання: Чумак А.В.,

представники сторін:

від позивача: Чорнокондратенко І.П., представник, довіреність №2665 від 21.12.12р.;

від відповідача: Овчаренко Т.В., представник, довіреність №б/н від 01.03.12р.;

від відповідача: Кочерга А.П., директор, посвідчення №105096 від 08.04.2000р.;

від третьої особи: Камінський О.М., представник, довіреність №б/н від 24.04.12р.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нафтатрейд", м.Світловодськ Кіровоградської області, на рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.08.2012р. у справі №5013/538/12

за позовом відкритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк

"Східно-Європейський банк", в особі Кременчуцької філії АКБ "Східно-

Європейський банк"

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нафтатрейд",

м.Світловодськ Кіровоградської області

третя особа Національний банк України, в особі Головного управління

без самостійних Національного банку України по м.Києву і Київській області

вимог на предмет

спору на стороні

позивача

про стягнення 863 258,23 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 13.08.2012р. (суддя Болгар Н.В.) у справі №5013/538/12 позовні вимоги ВАТ "Акціонерний комерційний банк "Східно-Європейський банк" задоволено повністю.

Стягнуто з ТОВ Компанія "Нафтатрейд" на користь ВАТ "Акціонерний комерційний банк "Східно-Європейський банк" 466 472,56 грн. заборгованості за кредитом; 258 380,89 грн. заборгованості по відсотках; 30 201,43 грн. пені за прострочення сплати відсотків за кредитом; 72 263,37 грн. пені за прострочення кредиту; 12 616,35 грн. штрафу за прострочення сплати відсотків за кредитом; 23 323,63 грн. штрафу за прострочення кредиту. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погодившись з зазначеним рішенням, скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій зауважує на частковому визнанні ним позовних вимог, а саме, в сумі 400 107,52 грн. Інші заявлені до стягнення суми, як-то, 66 365,04 грн. основного боргу, 258 380,89 грн. відсотків за період з 01.02.2010р. по 19.04.2012р., 30 201,43 грн. пені за прострочення сплати відсотків, 72 263,37 грн. пені за прострочення сплати кредиту, 12 616,35 грн. штрафу за прострочення сплати відсотків та 23 323,63 грн. штрафу за прострочення сплати кредиту, апелянт вважає необґрунтованими. Зокрема, скаржник наполягає на тому, що позивач (банк) є кредитором, що прострочив, в розумінні ч.1,2,3 ст.613 Цивільного кодексу України, адже останній відмовився прийняти належне виконання зобов'язання, запропоноване боржником. Окрім того, на думку апелянта, з 21.12.2009р. (день відкликання банківської ліцензії) позивач позбавлений права здійснювати свою господарську діяльність, що передбачає отримання прибутку від надання кредитів, проведення нарахування відсотків, пені та штрафів за кредитними договорами, що діяли на час відкликання цієї ліцензії. Таким чином, відповідач вважає, що під час прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції не було враховано приписи ст.610, ч.ч.1, 2, 4 ст.613 та ст.545 Цивільного кодексу України, а також, положення ч.3 ст.249 Господарського кодексу України, що є підставою для скасування останнього в зазначеній вище частині.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач викладені в ній заперечення повністю відхиляє, вважає рішення господарського суду першої інстанції правомірним, що виключає застосування визначених чинним законодавством України підстав для його скасування.

Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, а також, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на викладене нижче.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладений кредитний договір №2007-25С від 16.10.2007р. За даним кредитним договором банк зобов'язався надати відповідачеві кредит у розмірі 4 000 000,00 грн. на поповнення обігових коштів строком до 15.10.2010р. зі сплатою 18,5% відсотків річних. Умови даного кредитного договору, зокрема, сума кредиту та розмір процентної ставки змінювались шляхом укладення додаткових договорів №1 від 25.06.2008р., №2 від 11.09.2008р., №3 від 15.09.2008р., №4 від 01.12.2008р., №5 від 13.02.2009р., №6 від 22.06.2009р.

Отже, свої зобов'язання за кредитним договором банк належним чином виконав, кредит відповідачеві надав. Наведене підтверджено наявними у справі письмовими доказами, а саме, банківськими виписками про рух коштів тощо, та не заперечується відповідачем у справі.

Натомість, відповідач умови кредитного договору належним чином не виконав, у зв'язку з чим 13.05.2011р. позивачем на адресу ТОВ "Компанія "Нафтатрейд" було направлено вимогу №208 щодо погашення кредитної заборгованості (зазначена вимога отримана відповідачем 03.06.2011р., що підтверджено наявним у справі поштовим повідомленням про вручення кореспонденції адресату).

Проте, станом на 20.04.2012р. вимога банку про погашення кредитної заборгованості у розмірі 863 258,23 грн., з яких 466 472,56 грн. заборгованості за кредитом; 258 380,89 грн. заборгованості по відсотках; 30 201,43 грн. пені за прострочення сплати відсотків за кредитом; 72 263,37 грн. пені за прострочення кредиту; 12 616,35 грн. штрафу за прострочення сплати відсотків за кредитом; 23 323,63 грн. штрафу за прострочення кредиту, відповідачем виконана не була, що і стало приводом для звернення банком до суду для захисту порушеного права.

Отже, задовольняючи позовні вимоги та, відповідно, відхиляючи заперечення відповідача, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України (кредитні правовідносини), за якими банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В той же час, одним з правових наслідків порушення зазначеного вище зобов'язання, відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, є сплата неустойки, яка в даному випадку передбачена п.п.1.2, 4.1, 4.2 кредитного договору.

Враховуючи наведене та зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів належного виконання відповідачем зобов'язань зі сплати банку кредитної заборгованості, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про правомірність позовних вимог.

В той же час, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду з приводу відхилення викладених у відзиві на позов та апеляційній скарзі тверджень відповідача щодо вжиття ним належних заходів щодо погашення кредитної заборгованості, а отже, як наслідок, безпідставність нарахування йому 66 365,04 грн. основного боргу, 258 380,89 грн. відсотків за період з 01.02.2010р. по 19.04.2012р., 30 201,43 грн. пені за прострочення сплати відсотків, 72 263,37 грн. пені за прострочення сплати кредиту, 12 616,35 грн. штрафу за прострочення сплати відсотків та 23 323,63 грн. штрафу за прострочення сплати кредиту.

Так, з матеріалів справи вбачається, що постановою Правління НБУ від 18.12.2009р. №756 починаючи з 21.12.2009р. відкликано банківську ліцензію позивача та порушено процедуру ліквідації ВАТ "Акціонерний комерційний банк "Східно-Європейський банк" з призначенням ліквідатора.

Відповідно до ст.91 Закону «Про банки і банківську діяльність», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури; припиняється нарахування процентів, неустойки (штрафу, пені) та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банку.

Тобто, посилання відповідача у відзиві на позов та апеляційній скарзі на те, що з дня відкликання НБУ ліцензії позивача та призначення ліквідатора банк має припинити нарахування процентів, неустойки (штрафу, пені) та інших економічних санкцій на згаданому вище положенні Закону «Про банки і банківську діяльність» не ґрунтується, адже у даному положенні йдеться про припинення нарахування санкцій за заборгованістю саме банку, а не третіх осіб.

При цьому, місцевим господарським судом вірно зауважено на ненаданні відповідачем доказів здійснення ним всіх передбачених чинним законодавством України дій щодо погашення спірної кредитної заборгованості, зокрема, звернення до іншої банківської установи про перерахування коштів та, з іншого боку, ненадання доказів порушення договірних зобов'язань позивачем.

Надане апелянтом в якості доказу часткового виконання спірних зобов'язань за кредитом платіжне доручення №647 від 17.12.2009р. про перерахування 60 201,16 грн. в рахунок погашення основної заборгованості за кредитним договором №2007-25С від 16.10.2007р. цілком правомірно не прийнято до уваги місцевим господарським судом, оскільки матеріалами справи підтверджено призначення у ВАТ "Акціонерний комерційний банк "Східно-Європейський банк" з 01.10.2009р. тимчасової адміністрації з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на три місяці до 04.01.2010р. включно. Наведене виключало можливість виконання банком згаданого вище платіжного доручення відповідача, у даному випадку як кредитора ВАТ "Акціонерний комерційний банк "Східно-Європейський банк".

Окрім того, слід зауважити, що в процесі ліквідаційної процедури ВАТ "Акціонерний комерційний банк "Східно-Європейський банк" ліквідатором складено реєстр вимог кредиторів, серед який є також кредиторські вимоги ТОВ "Компанія "Нафтатрейд" на суму 60 201,16 грн. Підставою для внесення змін до зазначеного вище реєстру вимог кредиторів та зарахування зустрічних однорідних вимог є відповідне рішення суду. Натомість, таке рішення в якості доказу сторонами у справі надано не було, у зв'язку з чим, з урахуванням викладених вище обставин справи, звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості в розмірі 863 258,23 грн. господарським судом першої інстанції цілком обґрунтовано визнано правомірним та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

У підсумку, таким, що відповідає вимогам ст.49 Господарського процесуального кодексу України судова колегія вважає покладення на відповідача судових витрат у справі, у тому числі витрат на апеляційне оскарження.

Зважаючи на викладене вище, судова колегія вважає оскаржуване рішення правомірним, таким, що прийнято за умов надання належної юридичної оцінки наявним у справі доказам, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.08.2012р. у справі №5013/538/12 - залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нафтатрейд", м.Світловодськ Кіровоградської області, - без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя П.П. Павловський

Суддя В.В. Швець