Постанова № 28686768, 17.01.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2013 р.Справа № 5017/2908/2012

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.

суддів: Петрова М.С., Колоколова С.І.,

при секретарі судового засідання Соколової Ю.М.

за участю представників сторін:

від позивача - Сивак А.Л., довіреність № 4048-4 від 04.12.12 р.;

від відповідача - Семенюка С.М. - директора, паспорт серія КЕ 359216 від 12.08.96р.; Ковальчук С.В., довіреність № 15, дата видачі : 17.01.13р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу та доповнення до неї Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал", м.Одеса

на рішення господарського суду Одеської області від 03.12.2012 року

по справі № 5017/2908/2012

за позовом скаржника

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фургон", м.Одеса

про стягнення 41 728, 93 грн.,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" (далі по тексту- Водоканал) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) „Фургон" про стягнення 41728,93 грн. основного боргу, також позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 609,50 грн..

В обґрунтування вимог позивач послався на ст.ст. 509,526,629 ЦК України, ст.ст.193, 198 ГК України, умови договору сторін № 1636/3 від 30.05.2006 р., оскільки відповідач вчасно не оплатив послуги з водовідведення ливневих стоків за період з 1.10.08р. по 01.08.12р., внаслідок чого утворився борг у сумі 41728,93 грн..

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.12.2012р. (суддя Малярчук І.А. ) у задоволенні позовних вимог Водоканалу було відмовлено повністю, але стягнуто з ТОВ „ Фургон " на користь позивача 804,75 грн. судового збору. Рішення мотивоване тим, що відповідач не відповідає за договором, оскільки ним 20.12.07р. відчужено об'єкт по вул.Разумовська,51, на якому споживалися послуги позивача.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, Водоканал звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким позовні вимоги про стягнення боргу за послуги водовідведення ливневих стоків у сумі 41 728,93 грн. задовольнити у повному обсязі.

Скаржник вважає оскаржене рішення необґрунтованим, таким, що не відповідає нормам матеріального права, умовам договору, діючому законодавству, стверджує, що висновки суду не відповідають обставинам справи та ґрунтуються тільки на доводах відповідача, та звертає увагу суду на те, що суд першої інстанції:

- не звернув уваги на ту обставину, що договір сторін на підставі п. 7.3. і п. 7.5. діє до 2014 року;

- надав неналежну оцінку тому факту, що відповідач не повідомив позивача про відчуження майна, а згідно до п.2.4.3, п.3.11 договору абонент зобов'язаний повідомляти Водоканал про припинення водопостачання та водовідведення, кількість водокористувачів та інші зміни, що сталися, в місячний строк з моменту їх виникнення, і позивач не несе відповідальності за несвоєчасне подання абонентом відомостей про зменшення обсягів водопостачання і водовідведення;

- не врахував, що відповідач в спірний період, не зважаючи на відчуження будівель, виконував умови договору в частині оплати водопостачання в тих же обсягах, що і до його відчуження;

- не врахував, що позивач надсилав відповідачу досудові попередження, повідомлення про припинення надання послуг водопостачання та водовідведення та акти звірки, якими ставив його до відома про заборгованість за послуги водовідведення.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про обгрунтованість апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2006 р. між Водоканалом та ТОВ "Фургон" укладений договір на послуги водопостачання та водовідведення № 1636/3 /т.1, а.с.23-25/, відповідно до умов якого перший надає послуги по подачі питної води, а також по прийому стічних вод, які скидає відповідач в систему комунальної каналізації на об'єкті за адресою: м.Одеса, вул.Разумовська,51, а другий зобов'язався оплачувати надані йому послуги водопостачання та водовідведення до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим / п. 3.2/.

Відповідно до п. 3.9. договору обсяг скинутих абонентом ливневих стоків, визначається розрахунковим шляхом відповідно до п.15.9 "Правил водокористування" і ДСТУ 3013-95, згідно п. 3.3. договору застосовують чинний тариф на водовідведення, який в спірний період становив 6,89 грн. за 1 м. куб. /т.1,а.с.37-39/.

Відповідно до п. 2.4.3 договору абонент зобов'язується сповіщати Водоканал про зміну банківських і поштових реквізитів, форми власності, характеру водокористування, зміни назви підприємства, про припинення водокористування, кількості водокористувачів і інших змінах, які відбулися, в місячний строк з моменту їх виникнення.

Згідно з п. 3.11. у випадку зменшення обсягів водопостачання-водовідведення, перерахунок проводиться з початку місяця, в якому були надані відомості. Водоканал не несе відповідальності за несвоєчасне надання абонентом даних про зменшення обсягів споживання.

У відповідності до п. 7.3. договір діє з 30.05.2006 р. до 31.12.2009р. та вважається продовженим на слідуючі п'ять років, якщо до кінця місяця після закінчення строку його дії ні одна із сторін не заявить про зміну або зупинення його дії. Оскільки жодна сторона таких заяв не робила, договір пролонговано до 31.12.2014р..

Пунктом 7.4. Письмовий документ з змінами і доповненнями складається в двох екземплярах і являється невід'ємною частиною даного договору.

Згідно із ст. 629 договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно зі ст. 526 зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В матеріалах справи знаходяться акти № 2163-Т4 від 25.09.02р. / т. 1, а.с.27/ та № 856-Т4 від 11.04.03р. /т.1,а.с.28/, які підписані сторонами і визначають, що по вул. Разумовська,51 забудована площа складає 0,152 га, а площа вдосконалених покрить - 0,4219 га, а також, що система каналізації є загально сплавною, ливневі стоки в період дощів і сніготанення з територією підприємства надходять в міську систему каналізації з площі 0,34 га.

Водоканал у спірний період надавав обумовлені договором послуги, а ТОВ "Фургон" сплачувало їх частково в частині водопостачання та відведення поставленої води, що підтверджено відповідними платіжними дорученнями /т.2, а.с.14-36/ та актами /т.2,а.с.38-42/. Послуги з відведення ливневих стоків, обсяг яких обраховано позивачем на підставі умов договору та ДСТУ 3013-95, п. 4.10 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, що затверджені Наказом Мінжитлокомунгоспу 27.06.2008 року № 190 та діяли в спірний період /далі-Правила/, даних довідок Гідрометеорологічного центру Чорного і Азовського морів про кількість опадів за відповідний період (т.1,а.с. 40-86) та з урахуванням площі ливнезбору об'єкту, розташованого за адресою вул. Разумовська,51, визначеної сторонами, відповідачем сплачено на 467,92грн. і заборгованість станом на станом на дату винесення рішення складає 41 728,93 грн. /т.1,а.с.9-22/.

Відповідач стверджує, що він не може відповідати за договором з Водоканалом, оскільки відповідно до договору купівлі-продажу від 20.12.2007р. ТОВ "Фургон" передало у власність споруди за адресою м. Одеса вул. Разумовська 51 ТОВ "Коншепшен Інвест Груп", а 01.02.2011р. уклало договір оренди, за яким орендує у ТОВ "Вектор Капітал" нежитлове приміщення площею лише 12 кв.м..

Місцевий суд погодився з тим, що відповідач мав повідомити позивача про зміну займаної території, із якої розраховується об'єм ливневих скидів, з метою уникнення подальшого нарахування позивачу заборгованості, однак вважає, що наслідком неповідомлення споживачем послуг водоканалу про фактичне зменшення займаної площі не може бути сплата ним вартості послуг Водоканалу.

Судова колегія не погоджується з такими твердженнями, оскільки по-перше, як видно з договору купівлі-продажу від 20.12.07р. відповідачем відчужено не весь об'єкт, а лише будівлі загальною площею 1201кв.м., по-друге, відповідач весь спірний період добровільно визнавав і продовжував оплачував все водопостачання на відчужений об'єкт, тобто не заперечував факту особистого користування означеними послугами.

Крім того, оскільки ТОВ "Фургон" не вчиняло дій, спрямованих на розірвання договору, відповідно до наведених вище норм права воно повинно виконувати свої договірні зобов'язання по договору № 1636/3 від 30.05.2006р. в повному обсязі належним чином, а їх припинення можливе зокрема належним виконанням. Пунктом 3.11 договору прямо встановлені наслідки невчасного повідомлення позивача про зменшення обсягів водовідведення, зокрема за рахунок зміни власника об'єкту, які полягають в тому, що відповідний перерахунок здійснюється з початку місяця, в якому були надані Водоканалу відомості про такі зміни. Оскільки Водоканал дізнався про обставини, на які посилається відповідач, лише в ході розгляду даної справи судом, то вони не впливають на обсяг зобов'язань відповідача в спірному періоді.

За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, але не надав вірну юридичну оцінку правовідносинам сторін та наявним в справі доказам, чим порушив норми матеріального права.

Згідно з ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, отже оскаржене рішення підлягає скасуванню з задоволенням позову.

Згідно із ст.49 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд позову та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.Апеляційну скаргу ТОВ „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" задовольнити, рішення господарського суду Одеської області від 03.12.2012р. скасувати, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

„Позовні вимоги ТОВ „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фургон" на користь ТОВ „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" - 41 728, 93 грн. основного боргу та 1609,5 грн. судового збору, сплаченого за подачу позову"

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фургон" на користь ТОВ „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" 804, 75 грн. судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги.

Видачу наказів за постановою доручити господарському суду Одеської області.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текс постанови складений 18.01.2013 р.

Головуючий суддя Г.П.Разюк

Суддя М.С. Петров

Суддя С.І.Колоколов