Рішення № 28685069, 15.01.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2013 р. Справа № 5016/2598/2012(17/99)

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Кондратовій О.В..,

з участю представників сторін:

від позивача: Полубоярова К.В., довіреність № 09/48 від 19.10.2012р.,

від відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5016/2598/2012(17/99)

За позовом: Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт", 54020, м. Миколаїв, вул. Заводська,23,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "РАНГ", 54010,

м. Миколаїв,вул.7-а Поперечна,3/4,

про: стягнення штрафних санкцій в сумі 7 072,42 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РАНГ" про стягнення штрафних санкцій в сумі 7 072,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не виконано умови договору № 4-0/Т від 07.02.2012р. на поставку продуктів нафто перероблення, а саме зобов'язання продавця щодо передачі у власність покупця встановленого договором у строки товару.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи. Причини неявки повноважного представника відповідача суду не відомі. Вимоги ухвали суду від 16.11.2012 року та від 18.12.2012 року не виконав, відзив по суті заявлених позовних вимог суду не надав, позов не спростував.

Згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд визнає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, у зв'язку з таким.

07 лютого 2012 року між Державним підприємством "Миколаївський морський торговельний порт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ранг" було укладено договір № 4-О/Т на поставку продуктів нафто перероблення, у відповідності до п 1.1. якого ТОВ «Ранг» зобов'язався протягом лютого-липня 2012р. поставити Державному підприємству "Миколаївський морський торговельний порт" товар, зазначений в п.1.2, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Ранг"- прийняти та оплачувати такий товар.

Розділом третім сторони визначили ціну договору, так у відповідності до п. 3.1 договору, ціна договору становить 3 632 825,00 грн. у тому числі 20 % ПДВ 605470 грн.

Розділом 4 сторони визначили порядок здійснення оплати. У відповідності до п. 4.1. та п.4.2 договору, розрахунки проводяться шляхом оплати позивачем партії товару після пред'явлення відповідачем рахунка на оплату поставленої партії товару (далі - рахунок) протягом 10 банківських днів після підписання накладної на поставлений Товар. До рахунка додаються: податкова накладна (заповнена з зазначеними реквізитами згідно статті 201 п. 201.1. Податкового кодексу України); накладна на поставлений товар, оформлена сторонами договору, що підтверджує факт поставки товару; сертифікат відповідності та паспорт якості.

Пунктом 5.1 договору сторони обумовили строк поставки товару, який повинен був поставлятись партіями протягом 3-х календарних днів з моменту отримання письмової заявки замовника у період з лютого по липень 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання взятих на себе зобов'язань направив на адресу відповідача наступні заявки на поставку порту дизельного палива: заявка вих. № 184 від 13.07.2012 року, заявка вих. № 191 від 17.07.2012 року.

Проте, свої зобов'язання за договором відповідач належно не виконав, так 13.07.2012 року відповідачем було отримано заявку (вхідний № 921) на поставку порту дизельного палива в кількості 40 тн. та бензину А-95 у талонах по Україні в кількості 4000 л.

Даний товар згідно умов вищевказаного договору відповідач повинен був поставити в порт 16.07.2012 року. Однак, відповідно до видаткової накладної на нафтопродукти № РНП-002624 від 24.07.2012 року бензин Д-95 у талонах по Україні був поставлений в порт 24.07.2012 року в кількості 4 000л.

Заявку на поставку порту дизельного палива в кількості 40 тн. від 17.07.2012р. було отримано відповідачем (вхідний № 934) 17.07.2012р.

Даний товар відповідач повинен був поставити в порт 20.07.2012, але відповідно до товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 23.07.2012 № 3519 001-АV/0-38410 та № 3522 001-АV/0-38413 дизельне паливо

в кількості 3935 кг. було поставлено в порт 23.07.2012 року та в кількості 8250 кг.

відповідно було поставлено в порт 24.07.2012 року.

Також, згідно з товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 3523 001-АV/0-38414 дизпаливо в кількості 33990 кг. було поставлено в порт 25.07.2012 та № згідно з товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №3523 001-АV/0-38418 дизпаливо в кількості 34114 кг. було поставлено в порт 27.07.2012 року.

У відповідності до п. 6.3.1 та п. 6.3.2 відповідач повинен забезпечити поставку товару у строк, встановлений договором та забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, встановленим договором.

Пунктом 7.2.1 договору сторони обумовили, що за порушення учасником строків виконання зобов'язання стягуються пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, враховуючи день поставки товару, а за прострочку понад тридцять днів стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Враховуючи вищевикладене, позивачем було нараховано пеню за період з 17.07.2012 року по 24.07.2012 року за прострочення поставки дизпалива за заявкою позивача (вих. № 184 від 13.07.2012р.) у розмірі 345, 60 грн., пеню за період з 17.07.2012 року - 23.07.2012 року за прострочення поставки дизпалива за заявкою позивача (вих. № 191 від 17.07.2012р.) у розмірі 3 080,00 грн., пеню за період з 24.07.2012 року - 24.07.2012 року за прострочення поставки дизпалива за заявкою позивача (вих. № 191 від 17.07.2012р.) у розмірі 396, 715 грн., пеню за період з 25.07.2012 року - 25.07.2012 року за прострочення поставки дизпалива за заявкою позивача (вих. № 191 від 17.07.2012р.) у розмірі 305, 96грн., пеню за період з 21.07.2012 року - 25.07.2012 року за прострочення поставки дизпалива за заявкою позивача (вих. № 191 від 17.07.2012р.) у розмірі 2200,00 грн., пеню за період з 26.07.2012 року - 27.07.2012 року за прострочення поставки дизпалива за заявкою позивача (вих. № 191 від 17.07.2012р.) у розмірі 744,15 грн.

Даний розрахунок судом визнається частково, так нарахована позивачем пеня за період з 17.07.2012 року по 24.07.2012 року за прострочення поставки дизпалива за заявкою позивача (вих. № 184 від 13.07.2012р.) у розмірі 345, 60 грн. підлягає зменшенню з огляду на те, що відповідач повинен був поставити товар згідно заявки № 184 від 13.07.2012 року- 18.07.2012 року, тому прострочення складає 6 днів. Таким чином, підлягає задоволенню пеня за період з 17.07.2012 року по 24.07.2012 року за прострочення поставки дизпалива за заявкою позивача (вих. № 184 від 13.07.2012р.) у розмірі 259, 20 грн. (43 200,00 грн. * 0,1 % * 6) та решта позовних вимог в частині нарахування пені за вищевказаними періодами визнається судом правильними та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що підлягають задоволенню частково й вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "РАНГ" грошових коштів у сумі 6 986,02 грн.- пені, з яких пеня за період з 17.07.2012 року по 24.07.2012 року за прострочення поставки дизпалива за заявкою позивача (вих. № 184 від 13.07.2012р.) у розмірі 259,20 грн., пеня за період з 17.07.2012 року - 23.07.2012 року за прострочення поставки дизпалива за заявкою позивача (вих. № 191 від 17.07.2012р.) у розмірі 3 080,00 грн., пеня за період з 24.07.2012 року - 24.07.2012 року за прострочення поставки дизпалива за заявкою позивача (вих. № 191 від 17.07.2012р.) у розмірі 396, 715 грн., пеня за період з 25.07.2012 року - 25.07.2012 року за прострочення поставки дизпалива за заявкою позивача (вих. № 191 від 17.07.2012р.) у розмірі 305, 96грн., пеня за період з 21.07.2012 року - 25.07.2012 року за прострочення поставки дизпалива за заявкою позивача (вих. № 191 від 17.07.2012р.) у розмірі 2200,00 грн., пеня за період з 26.07.2012 року - 27.07.2012 року за прострочення поставки дизпалива за заявкою позивача (вих. № 191 від 17.07.2012р.) у розмірі 744,15 грн..

Згідно з частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі з договорів.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, інших вимог, що звичайно ставляться; невиконання або неналежне виконання зобов'язання спричиняє настання правових наслідків, встановлених договором або законом.

За статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У випадку порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

За статтею 265 Господарського кодексу України, статтею 712 Цивільного кодексу України правовідносини за договором поставки передбачають існування у продавця (постачальника) товару зобов'язання передати товар покупцю у встановлений строк, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити за нього певну грошову суму; за частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або випливає з характеру спірних правовідносин.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу; за частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Розглядаючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару, суд прийняв до уваги співвідношення права сторін договору врегулювати правовідносини за цим договором на власний розсуд та обов'язковість положень актів цивільного законодавства щодо умов договору, що викладено в частині 3 статті 6 Цивільного Кодексу України, та належність спірних правовідносин до відносини у сфері господарювання між суб'єктами господарювання, які регулюються нормами Господарського кодексу України.

Так, сторони в договорі вправі відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в актах прямо зазначено про неможливість відступити від їх положень, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті правовідносин між сторонами.

Також до господарських правовідносин сторін застосовуються приписи частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, де зазначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відтак можливість визначення сторонами у господарських правовідносинах в якості договірної відповідальності та стягнення пені за порушення умов виконання іншого, ніж грошове, зобов'язання відповідає наведеним положенням Господарського кодексу України та не суперечить положенням частини 3 статті 549 Цивільного Кодексу України.

За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не надав суду доказів, які свідчать про належне виконання взятих на себе зобов'язань за договором поставки продуктів нафтоперероблення № 4-О/Т від 07.02.2012 року.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані чинним законодавством, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82, 84,85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РАНГ", 54010, м. Миколаїв,вул.7-а Поперечна,3/4, ідентифікаційний код 13863642 на користь Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт", 54020, м. Миколаїв, вул. Заводська,23, ідентифікаційний код 01125608, пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання у розмірі 6 986, 02 грн. (шість тисяч дев'ятсот вісімдесят шість грн. 02 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1589,83 грн. (одна тисяча п'ятсот вісімдесят дев'ять грн.. 83 грн.)

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Коваль

Рішення підписано 18.01.2013 року.