Постанова № 28683284, 15.01.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

15 січня 2013 р. Справа № 2а/0270/5614/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової І.А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Панченка Т.Д.

представників позивача: Щітніцького В.А., Давискиби В.В.

представників відповідача: Лучинського П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до: Вінницької об"єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось дочірнє підприємство "Вінницький облавтодор" відкрите акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (надалі ДП "Вінницький облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України", ДП "Вінницький облавтодор", позивач) з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (надалі відповідач, Вінницька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

На обґрунтування позову зазначено, що за результатом проведеної невиїзної документальної позапланової перевірки складено акт та в подальшому винесено податкове повідомлення рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 128963 грн., з них: основного платежу в сумі 103170 грн., штрафних (фінансові) санкцій - 25793 грн.

Підставою для прийняття вказаного рішення стало порушення платником податків п. 198.1, п. 198.2, п.198.6 статті 198, п. 200.2 статті 200 Податкового Кодексу України, в результаті чого, на думку податкового органу, занижено суму ПДВ за серпень 2011 р. в розмірі 103170 грн., яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет.

На думку позивача, такі висновки податкового органу є помилковими, оскільки, відповідно до положень пункту 201.10 ПК України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг. Податковий кредит відображено та сформовано в податковій декларації за серпень 2011 р. на підставі відповідних податкових накладних, відтак, висновки щодо податкового органу про безпідставність формування останнього є необґрунтованими,

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали та в задоволенні позову просили відмовити, посилаючись на порушення ДП "Вінницький облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України" п. 198.1, п. 198.2, п.198.6 статті 198, п. 200.2 статті 200 Податкового Кодексу України, в зв'язку з тим, що господарські операції з ФОП ОСОБА_4 з продажу товарів, які закуповувались у ТОВ "Аврора", не знайшли свого підтвердження в ході проведення позапланових перевірок з останніми. За таких обставин, вартість реалізованих товарів не може відноситись до складу податкових зобов'язань ДП "Вінницький облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України".

Заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Відповідно до наказу Вінницької ОДПІ Вінницької області Державної податкової служби №1914/22 від 15.08.2012 р., в період з 15.08.2012 року по 20.08.2012 року головним державним податковим ревізором-інспектором Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ДП "Вінницький облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України" з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4) за серпень 2011 року, за наслідком якої складено акт № 1733/2201/32386477 від 12.11.2012 р. (акт перевірки), в якому зафіксовані виявлені перевіркою порушення.

Зокрема зазначено, що між ДП "Вінницький облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України" та ФОП ОСОБА_4 укладено договір поставки № 04/01/06 від 4.01.2006 р., згідно умов якого останній зобов'язався поставляти товар: мазут, бітум, асфальтобетон, гудрон, фарбу розміточну, скло кульки, автопослуги. На виконання вказаного правочину в серпні 2011 р. ФОП ОСОБА_4 виписано ДП "Вінницький облавтодор", поміж іншого, наступні податкові накладні: № 39 від 25.08.2011 р., №41 від 31.08.2011 р. та № 43 від 31.08.2011 р., на підставі яких до складу податкових зобов'язань за серпень 2011 р. ФОП ОСОБА_4 включив суму ПДВ 103170 грн.

Як зазначено у акті, відписані товарно-матеріальні цінності (фарба, розчинник), ФОП ОСОБА_4 отримав від ТОВ «Аврора РК». Однак, згідно акту № 474/23-205/36632064 від 21.11.2011 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Аврора РК» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з ПДВ за серпень 2011 р.» встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Аврора РК» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Внаслідок чого усі операції купівлі - продажу з ТОВ «Аврора РК» не спричиняють реального настання правових наслідків по ланцюгу до «вигодонабувача». Таким чином ФОП ОСОБА_4 безпідставно сформовано податкові зобов'язання, задекларовані в деклараціях з ПДВ за серпень 2011 р. на суму ПДВ 103170 грн. Оскільки господарські операції ФОП ОСОБА_4 з продажу товарів, які закуповувались у підприємств-постачальників не знайшли свого підтвердження належними умовами, що засвідчують реальний характер фінансово-господарської діяльності, тому вартість реалізованих товарів не може відноситись до складу податкових зобов'язань підприємця.

Згідно висновків акту планової виїзної документальної перевірки № 1543/1721/НОМЕР_1 від 20.07.12 р., встановлено порушення ФОП ОСОБА_4 п. 187.1 ст. 187, п. 198.1 ст. 198 ПК України та зменшено податкове зобов"язання податку на додану вартість у сумі 191485 грн. по реалізованим ТМЦ ДП «Вінницький облавтодор» за серпень 2011 р. на суму ПДВ 103170 грн. та листопад 2011 р. на суму ПДВ 88315 грн.

В зв'язку із встановленням актом перевірки № 1543/1721/НОМЕР_1 від 20.07.12 р. безпідставного формування ФОП ОСОБА_4 податкових зобов'язань з ДП «Вінницький облавтодор», задекларованих в декларації з ПДВ за серпень 2011 р. на суму ПДВ 103170 грн. досліджуваною у даній справі перевіркою встановлено: порушення ДП «Вінницький облавтодор» п. 198.1, п. 198.2 п. 198.6 ст. 198 ПК України, а саме: завищення податкового кредиту в частині придбання товарів (розчинник, фарба для розмітки доріг) по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_4 за серпень 2011 р. на суму 103170 грн.

За результатами проведеної перевірки та складеного акта перевірки № 1867/22/32054743 від 20.08.2012р. (а.с. 22-26), податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0000522330 від 06.09.2012 року, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 128963,00 грн. з них: основного платежу в сумі 103170 грн., штрафних (фінансові) санкцій - 25793 (а.с.21).

Не погоджуючись з таким рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог суд виходить з наступного.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.1 вказаної статті, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, за змістом положень статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку на додану вартість виникає в разі придбання товару, що підтверджене податковими та видатковими накладними.

Так, віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 103170 грн., які сплачені внаслідок придбання товарно-матеріальних цінностей у ФОП ОСОБА_4, відбувалось відповідно до договору поставки №04/01/06 від 04 січня 2006 року.

З вказаного договору видно, що відповідно до п.1.2 предметом поставки товару є: мазут М-40, М-100, бітум, асфальтобетон, гудрон, фарба розміточна, скло кульки, авто послуги. Згідно з п. 2.1.2 договору кожна партія товару визначається специфікацією, в якій зазначається термін поставки товару, найменування товару, кількість товару та ціна, що повинна постачатися в конкретній партії. На відвантажену партію товару продавець надає одержувачу всі бухгалтерські документи і сертифікати (паспорт) якості.

Придбання товарно-матеріальних цінностей та перехід права власності підтверджується первинними документами та документами бухгалтерського обліку, а саме:

- договором поставки №04/01/06 від 04 січня 2006 року;

- видатковими накладними: №А-00039 від 25.08.2011 року, №А-00041 від 31.08.2011 року, №А-00043 від 31.08.2011 року;

- податковими накладними: №39 від 25.08.2011 року, №41 від 31.08.2011 року, №43 від 31.08.2011 року;

- довіреностями: № 30 від 25.08.11р.; № 281 від 31.08.11 р., № 103 від 31.08.11 р.;

- платіжними дорученнями.

Пунктом 2 договору поставки № 04/01/06 від 04.01.2006 року передбачені умови постачання товару, п. 2.4.3 зазначено, що поставка товару філіям ДП "Вінницький облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України" проводиться автотранспортом продавця та покупця, а п.2.6 передбачено, що в разі поставки товару автотранспортом продавця, транспортні витрати підтверджуються товарно-транспортними накладними і сплачується покупцем.

Так, з наданих пояснень представника позивача та з видаткових накладних вбачається, що поставка товару здійснювалась за рахунок позивача автотранспортним засобом постачальника, як то передбачено умовами договору.

Отже, транспортування ТМЦ до фірми ДП "Вінницький облавтодор" відбувалось відповідно та до умов договору поставки № 04/01/06 від 04.01.2006 року.

Крім того, придбаний товар використано в господарській діяльності філій, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт: № 1 від 15.09.2011 р., №17 п/28 від 15.09.2011 р., № 1 від 26.10.2011 р.; накладними № 341 від 29.12.2011 р., № 352 від 30.12.2011 р., № 220 від 28.10.11 р.; відомостями ресурсів.

Вказані письмові докази свідчать про використання ДП "Вінницький облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України" у межах своєї господарської діяльності товарів, придбаних у контрагента ФОП ОСОБА_4 та спростовують твердження відповідача про безтоварність господарських операцій із вказаним контрагентом.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог пункту 3.2 статті 3 вищезазначеного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з вимогами Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операцій, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704 (Положення), первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Також необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена і пунктами 1.2, 2.1 наведеного Положення.

Крім того, відповідно до пункту 2.1 Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на послуги повинні оформлятись відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої послуги.

Відповідачем не доведено та не вказано у акті перевірки про те, що первинні документи, зокрема, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому останні є належними, допустимими та достовірними доказами, які документально підтверджують факт здійснення господарської операції.

Окремо суд вважає за необхідне зазначити й про таке.

Як зазначено у акті, перевірка проведена на підставі пп.78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Вказана норма передбачає, що документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Суду не надано доказів на підтвердження направлення платнику податків письмового запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження та, відповідно, відповіді на нього. Однак, при розгляді даної справи питання щодо правомірності призначення та проведення перевірки не досліджується, оскільки не є предметом оскарження. Разом з тим, суд звертає увагу на те, що за таких обставин податковий орган фактично позбавив підприємство можливості надати письмові пояснення та документи, необхідні для перевірки та, відповідно, доведення правомірності формування податкового зобов'язання.

Таким чином, здійснивши системний аналіз чинного на момент вчинення спірних правовідносин законодавства та наданих у справу доказів, суд дійшов висновку, що висновки відповідача щодо завищення суми податкового кредиту є необґрунтованими та безпідставними, як наслідок, прийняте податкове повідомлення-рішення за платежем податку на додану вартість 128963 грн. з них: основного платежу в сумі 103170 грн., штрафних (фінансові) санкцій - 25793 грн. - протиправним.

При прийнятті рішення суд також враховує позицію Вищого адміністративного суду, викладену в інформаційному листі № 742/11/13-11 від 06.05.2011 року, в якому зазначено, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первині документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що обов'язковою підставою для визначення податкового кредиту по податку на додану вартість є наявність податкових та видаткових накладних, оформлених із дотриманням чинного законодавства.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

Суд також бере до уваги, що згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статтей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У частині 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного законодавства України та, як наслідок, про правомірність збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі даного акту та застосування штрафних санкцій.

Суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні за участю присутніх учасників процесу, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат відповідно до статті 94 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об"єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби № 0000522330 від 6.09.2012 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. 40-річчя Перемоги, 27, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 32054743) судові витрати в розмірі 1289,63 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят дев"ять грн. 63 коп.), сплачені згідно платіжного доручення № 1187 від 27.11.2012 року, шляхом їх безспірного стягнення органом Державної казначейської служби України із рахунку Вінницької об"єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна