Постанова № 28682891, 03.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 грудня 2012 року 12:50 № 2а-12149/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства "Київопорядкомплект"

до

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.02.2012 року №0001591530/0

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 01.02.2012 р. №0001591530/0.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, було прийняте протиправне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено до сплати штраф за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов’язання з земельного податку (за затримку на 154 календарних дні сплати суми грошового зобов’язання), що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим на підставі та на виконання вимог податкового законодавства України за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Відповідачем була проведена перевірка дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати сум податкових зобов’язань позивачем за період з 01.01.2009р. по 17.01.2012 р. за результатами якої складено акт від 17.01.2012 р. № 33/15-30/05503326.

Так, під час перевірки встановлено, зокрема, порушення строків сплати узгоджених сум податкового зобов’язання по земельному податку.

На підставі зазначеного акта перевірки позивача, відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 01.02.2012 р. № 0001591530/0, яким позивачу нараховано штраф у розмірі 256 629,14 грн. (20 % узгодженої суми грошового зобов’язання по земельному податку сплаченого з затримкою на 154 календарних дні).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про помилковість позиції відповідача та обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов’язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до п.46.1. ст.46 Кодексу податкова декларація, розрахунок – це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків (п.49.1. ст.49 Кодексу).

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пп.49.18.1. п.49.18. ст.49 Кодексу).

У разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов’язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного органу державної податкової служби не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею, а при поданні податкової звітності в електронній формі, - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк (п.49.5. ст.49 Кодексу).

Відповідно до пп.57.1. ст.57 Кодексу платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалі справи встановлено, позивачем подавалися відповідачу податкові розрахунки земельного податку за 2009 рік (№ 2976 від 29.01.2009) на суму 648088,04 грн.; за 2010 рік (№ 31742 від 28.01.2010) на суму 708 019,82 грн.; за 2011 рік (№ 1994 від 25.01.2011) на суму 708 019,82 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.10.2009 р. стосовно позивача було порушено провадження у справі про банкрутство, введено мараторій на задоволення вимог кредиторів та зупинено виконання позивачем грошових зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів, строк виконання яких настав до введення мораторію).

Зобов’язання зі плати за землю згідно розрахунку № 31742 від 28.01.2010 було частково сплачено позивачем до моменту порушення Господарським судом м. Києва провадження у справі № 44/627-6 про банкрутство позивача.

08.09.2010 p. відповідачем до Господарського суду м. Києва у справі № 44/627-6 було подано заяву про визнання конкурсним кредитором на суму 823 188,36 грн. в тому числі у зв’язку з несплатою в повному обсязі суми заборгованості з плати землю за 2010 p. в сумі 231 066,93 грн. згідно розрахунку за № 31742 від 28.01.2010 p.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2011 р. у справі №44/627-б, було припинено провадження у справі про банкрутство позивача.

Відповідно до п.1.3. ст.1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов’язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми розділу V Закону України "Про банки і банківську діяльність", та погашення зобов’язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до абз.23 ч.1 ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно ч. 4 ст. 12 зазначеного закону, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів).

Відповідно до абз.4 п.17, п.44 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 № 15 "Про судову практику у справах про банкрутство", за змістом ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов’язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк непов’язаний із його суттю.

Не нараховуються штрафні санкції (штрафи) та пеня за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань щодо сплати податків і зборів і обов’язкових платежів), про які йдеться у частині четвертій статті 12 Закону, передбачені статтями 16 та 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". До інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання цих зобов’язань, на які поширюється дія мораторію, слід віднести адміністративний арешт активів, передбачений статтею 9 зазначеного Закону.

Таким чином, враховуючи викладене, протягом процедури банкрутства позивача, а саме в період з 02.10.2009 р. по 09.11.2011 р., до нього не повинні були застосовуватися штрафні санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань щодо сплати податків і зборів і обов’язкових платежів).

Крім того, слід звернути увагу що, як вбачається з матеріалів справи та доведено в суді, під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідач, всупереч законодавчих норм, самовільно спрямовував поточні платежі з плати за землю за відповідними розрахункам в рахунок погашення заборгованості з плати за землю згідно інших розрахунків (вимог), зокрема, конкурсних вимог, на які розповсюджувалась дія мораторію.

Так, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.03.2012 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2012 у справі № 2a-19139/11/2670 за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва до ВАТ "Київопорядкомплект" про стягнення заборгованості у розмірі 947 161,40 грн., у задоволені позову відмовлено повністю.

В судовому порядку встановлено факт повної та своєчасної сплати позивачем суми визначеного ним грошового зобов’язання з плати за землю за 2011 р, згідно розрахунку №1994 від 27.01.2011 p. в сумі 708 019,82 грн. та відсутність у відповідача права чи обов’язку змінювати призначення платежу, визначене платником податків, у разі якщо останній має боргові зобов’язання (недоїмки) перед бюджетом.

Відповідно до ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб’єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов’язку щодо доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Київопорядкомплект" задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 01.02.2012 р. № 0001591530/0 на суму 1283145,71 грн. винесене за несвоєчасну сплату земельного податку Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва ДПС.

Судові витрати в сумі 2146,00 грн. присудити на користь Публічного акціонерного товариства "Київопорядкомплект" за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Держаної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій