Постанова № 28682866, 05.11.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 листопада 2012 р. Справа № 2а/0270/4526/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Альчука Максима Петровича,

за участю секретаря судового засідання: Побережської В.В.

позивача: Балтака Д.О.

відповідача: Бондарчука Є.С., Опалко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: консорціуму "Енергобуд"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся консорціум "Енергобуд" до державної податкової інспекції у м. Вінниці, правонаступником якої є Вінницька об'єднана державна податкова інспекція, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю податкових повідомлень-рішень № № 0002402310, 0002412310 від 02.11.2011 року, прийнятих на підставі висновків про недійсність господарських операцій з контрагентами, які б надавали право позивачу на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити, посилаючись на викладені в ньому обставини.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позову з підстав, викладених в письмових запереченнях, посилаючись на законність прийнятих рішень, просили суд відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову, з наступних підстав.

Судом встановлено, що консорціум "Енергобуд" як суб'єкт господарювання зареєстрований виконавчим комітетом Вінницької міської ради 22.03.2006 року, взятий на облік в органах державної податкової служби 23.03.2006 року за № 201, є платником податку на додану вартість.

На підставі направлення ДПІ у м. Вінниці № 3252/23 від 19.09.2011 року № 3252/23, ревізором-інспектором ДПІ у м. Вінниці Полонським О.С. проведено планову виїзну документальну перевірку консорціуму "Енергобуд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.10.2007 року по 30.06.2011 року.

Результати перевірки оформлені актом № 4080/23/34272658 від 14.10.2011 року /т. 1 а.с. 19-64/, згідно якого зафіксовано порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств", ст. 138 ПК України, в результаті підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 1394649 грн., в тому числі - за 4 квартал 2009 року в сумі 205819 грн., за 1 квартал 2010 року - 42 972 грн., за 3 квартал 2010 року - 142279 грн., за 4 квартал 2010 року - 802444 грн., за 1 квартал 2011 року - 177549 грн. та за 2 квартал 2011 року - 23586 грн. Також вказаним актом зафіксовано порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1321216 грн., в тому числі за грудень 2009 року в сумі 190496 грн., за лютий 2010 року - 39380 грн., за травень 2010 року - 69026 грн., за серпень 2010 року - 7146 грн., за вересень 2010 року - 82903 грн., за жовтень 2010 року - 65938 грн., за листопад 2010 року - 201701 грн., за грудень 2010 року - 451221 грн., за лютий 2011 року - 59874 грн., за березень 2011 року - 54539 грн., за квітень 2011 року - 35230 грн., за травень 2011 року - 1834000 грн. та за червень 2011 року - 45422 грн. Як вбачається з акту перевірки, загалом встановлено завищення валових витрат на суму 5586801,57 грн.

На підставі акту перевірки, ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002402310 від 02.11.2011 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 1693030 грн. (1394649 грн. - основний платіж, 298381 грн. штрафні (фінансові санкції) та № 0002412310 від 02.11.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1598172 грн. (1321216 грн. - основний платіж, 276956 грн. штрафні (фінансові санкції). Дані рішення одночасно являються предметом оскарження у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, основною суттю виявлених податковим органом порушень є нікчемність правочинів з ТОВ "Українська технологічно-будівельна компанія" (далі - ТОВ "УТБК"), оскільки первинні документи, надані позивачем під час перевірки, не підтверджують факт здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом.

З даними висновками податкового органу суд погоджується, в зв'язку з наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 1-3, 5 і 6 ст. 203 ЦК України (яка встановлює умови дійсності правочинів).

Спеціальні підстави (статті 218-235 ЦК України) конкретизують застосування загальних умов, встановлюючи особливості порядку визнання правочину недійсним.

Зокрема, відповідно до положень ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вбачається, що відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Абзацом 2 вказаного пункту вказано, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.

Відповідач вважає, що укладені договори є нікчемними, а позивач категорично заперечує таке твердження, у зв'язку з чим виникає спір, який не може бути вирішено в позасудовому порядку.

Проаналізувавши вказані норми, суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що консорціум "Енергобуд", в перевіряюмий період, здійснював операції із надання генпідрядних послуг по виконанню будівельно-монтажних робіт з основним субпідрядником - ТОВ "УТБК".

Вінницькою міжрайонною державною податковою інспекцією з 21.03.2011 року по 29.03.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку вказаного контрагента з питань достовірності обчислення податку на додану вартість за період з 01.10.2008 року по 31.12.2010 року. Результати даної перевірки оформлені актом № 123/23-34610295 від 15.04.2011 року /т. 1 а.с. 224 - т. 2 а.с. 15/, яким зафіксовані порушення ТОВ "УТБК" ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України щодо укладення правочинів з контрагентами-постачальниками (субпідрядниками) ТОВ "Євроград КС" та ТОВ "Інвест Строй".

В акті перевірки відображено, що згідно баз даних ДПС у ТОВ "Євроград КС" та ТОВ "Інвест Строй" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а тому господарські операції з контрагентами-постачальниками не підтверджуються, виходячи з врахування реального часу здійснення всіх операцій.

З матеріалів справи вбачається, що допитані з цього приводу в судовому засіданні в якості свідків керівники ТОВ "УТБК" ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не стверджували про реальність спірних господарських операцій, а головний бухгалтер вказаного товариства ОСОБА_7 вказала, що керівництво ТОВ "УТБК" погодилось з зафіксованими в акті перевірки від 05.04.2011 року порушеннями, що стало наслідком сплати всіх зобов'язань.

Викладене свідчить про те, що дії підприємства спрямовувались на заниження бази оподаткування та завдання шкоди державі шляхом недоотримання дохідною частиною Державного бюджету України надходжень у вигляді податків, що також є порушенням публічного порядку.

В зв'язку з цим судом не беруться посилання позивача та його представника на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Булвес проти Болгарії" про те, що платник податків не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податків, оскільки, у даному випадку, позивач повинен був знати про реальний стан трудових і матеріальних ресурсів підрядника та його контрагентів для виконання будівельно-ремонтних робіт, адже вони відрізняються певною специфікою.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пред'явлені до перевірки та долучені до матеріалів справи документи, зокрема акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про їх вартість, банківські виписки, є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та дійсно вказують на реальність проведеного будівництва.

При цьому судом не ставиться під сумнів наявність збудованих об'єктів, що також підтверджується довідками зустрічних звірок відділів контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області з питань підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків консорціуму "Енергобуд" /т. 1 а.с. 169-205/ та рішенням господарського суду Вінницької області від 14.12.2011 року.

Натомість суд не приймає до уваги викладені документи, оскільки з встановлених у справі фактичних обставин вбачається, що позивачем не доведено те, що будівництво здійснювалось саме на виконання долучених до справи договорів підряду з ТОВ "УТБК" та його контрагентами.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній, або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

З огляду на попередні висновки про відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності субпідрядників ТОВ "Євроград КС" та ТОВ "Інвест Строй", безсумнівним є факт того, що вказані підприємства створені тимчасово, для мінімізації сплати податку на прибуток підприємств.

Отже, в розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" діяльність між вказаними субпідрядниками з генпідрядником, а відповідно і з замовником, не може вважатися господарською діяльністю, оскільки така діяльність не є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 цього ж Закону, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону).

Таким чином, судом встановлено, що господарські операції не пов'язані із наданими послугами позивачу від ТОВ "УТБК" його контрагентів ТОВ "Євроград КС" та ТОВ "Інвест Строй", оскільки з наданих документів не видно, яким чином надані послуги вплинули на формування валових витрат консорціуму "Енергобуд". Вказана господарська діяльність позивача за участю ТОВ "УТБК" не призвела до реальних змін в структурі капіталу позивача, правочини не направлені на настання наслідків, а тому консорціум "Енергобуд" не мав правових підстав для відображення результатів господарських операцій у складі валових витрат.

Щодо правомірності включення сум до податкового кредиту.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, з наведених вище мотивів щодо надання оцінки правомірності формування бази оподаткування з податку на прибуток, суд вважає, що позивачем протиправно включено 1321216 грн. до податкового кредиту, в зв'язку з чим відбулось заниження податку на додану вартість.

При цьому, суд не бере до уваги висновок експертного дослідження № 14-09/12 від 08.10.2012 року /т. 3 а.с. 208/, як доказ правомірності дій позивача щодо формування податкового кредиту та валових витрат, оскільки вказаний документ є лише дослідженням, який сам по собі не створює правових наслідків та не є обов'язковим для суду. Крім того, з дослідницької частини вказаного висновку не вбачається конкретної ідентифікації використаних документів, крім тих, які долучені до матеріалів справи та оцінені судом. Також дане дослідження проведено без використання матеріалів справи в сукупності з обставинами, які ними відображаються.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні відповідачем надано достатніх аргументів та доводів, які свідчать, що оскаржувані рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В той же час позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити.

Згідно ст. 94 КАС України судові витрати понесені позивачем відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Альчук Максим Петрович