Ухвала суду № 28682257, 13.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" грудня 2012 р. м. Київ К-18717/10

К-18717/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Костенка М.І., Рибченка А.О., при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2008

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2010

у справі № 2-а-2549/08 Дніпропетровського окружного адміністративного суду

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (СДПІ у м. Дніпропетровську),

2. Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області

про стягнення коштів бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2008, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2010, у задоволенні позову відмовлено.

Висновок суду вмотивований неправомірністю декларування позивачем у податковому обліку за лютий 2006 року бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 8084293,00 грн. за рахунок сум податкового кредиту, сформованого у січні 2006 року за податковими накладними, виписаними ТОВ «Компанія «Ресурс»», у зв`язку з безтоварністю господарських операцій, щодо яких ці податкові накладні були виписані.

У касаційній скарзі ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, СДПІ у м. Дніпропетровську просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що позивач подав до податкового органу декларацію з ПДВ за лютий 2006 року, розрахунок сум бюджетного відшкодування та заяву про виплату бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 8084293,00 грн.. що дорівнює залишку від'ємного значення чистої суми податкових зобов'язань за січень 2006 року (різниця між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за цей звітний податковий період).

На виконання договору поставки агломерату залізорудного від 07.11.2005 № KV 342-05 позивач (покупець) перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «Компанія «Ресурс»»передплату у сумі 252534000,00 грн.(у т.ч. ПДВ -42089000,00 грн.), за наслідками вказаної господарської операції ТОВ «Компанія «Ресурс»виписало позивачу податкові накладні, суми ПДВ за якими були включені позивачем до складу податкового кредиту за січень 2006 року та враховані при визначенні суми бюджетного відшкодування, задекларованої за лютий 2006 року. Перерахування грошових коштів авансовим платежем мало місце при наявності у позивача станом на 1 січня 2006 року дебіторської заборгованості ТОВ «Компанія «Ресурс»»за непоставлену сировину в розмірі 290381800,00 грн. Поставки товару відповідно до умов договору здійснено не було. В лютому 2008 року ТОВ «Компанія «Ресурс»повернуло позивачу передплату у сумі 174943002,00 грн. (у т.ч. ПДВ -29157167,00 грн.), за наслідками чого позивач подав Розрахунок корегування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ за лютий 2006 року.

За наслідками перевірки ТОВ «Компанія «Ресурс», про що було складено акт від 21.08.2006 № 298-08-02/3-31076200, встановлено, що вказане підприємство не було виробником агломерату залізорудного, а основним постачальником цього товару у січні 2006 року, який мав бути поставлений позивачу, було ТОВ «Фірма «Вікторія плюс»з обсягом передплат 435289253,00 грн. (у т.ч. ПДВ -72548208,89 грн.). Для перевірки правомірності формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість, задекларованих ТОВ «Компанія «Ресурс»у податковому обліку за січень 2006 року, СДПІ у м. Дніпропетровську направило запит до ДПІ у Городецькому районі Львівської області на проведення зустрічної перевірки ТОВ «Фірма «Вікторія плюс». За інформацією, отриманою на цей запит, ТОВ «Компанія «Ресурс»не знаходиться за вказаним місцезнаходженням, за адресою реєстрації знаходиться кафе-бар, показники податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2006 року не відповідають показникам, задекларованим ТОВ «Компанія «Ресурс»»за цей період, обсяг задекларованих ТОВ «Фірма «Вікторія плюс»операцій - 55000,00 грн.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (у редакції Закону України від 25.03.2005 № 2505-IV) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Нормою підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону (у редакції Закону України від 25.03.2005 № 2505-IV) визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 цієї статті датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на включення сум податку на додану вартість. сплачену у вартості товарів (послуг) до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником -платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор»до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанції відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 27.03.2012 у справі за позовом Приватного підприємства «Ангара»до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетного відшкодування правильно виходили з того, що податкові накладні та перерахування грошових коштів не є безумовним свідченням реальності таких операцій за умови встановлення факту відсутності поставки товарів (послуг).

Враховуючи встановлені у судовому процесі обставини здійснення позивачем передплати на користь ТОВ «Компанія «Ресурс»у сумі 250132096,00 грн. за умови наявності заборгованості цього контрагента щодо поставки сировини станом на 01.01.2006 у сумі 290381800,00 грн.; повернення авансового платежу постачальником у зв'язку з відсутністю поставок; наявність обставин, що свідчать про фіктивний характер господарських операцій з поставки товару (агломерату) ТОВ «Компанія «Ресурс»»його контрагентом ТОВ «Вікторія Плюс»(відсутність останнього за своїм місцезнаходженням, не відображення у податковій звітності операції з ТОВ «Компанія «Ресурс»; відсутність виробничих та трудових ресурсів у цих суб'єктів підприємницької діяльності, необхідних для здійснення поставки агломерату залізорудного у кількостях, передбачених договором від 28.12.2005 № 200606), а також не встановлення в судовому процесі фактів, які б об'єктивно свідчили про реальність намірів зазначених суб'єктів підприємницької діяльності на здійснення операцій з поставки агломерату залізорудного, суди попередніх інстанції зробили правильний висновок, що дії з перерахування позивачем коштів без фактичного отримання товару та відсутності у постачальників по ланцюгу поставок об'єктивних умов для виконання поставок виключають встановлені законом підстави на податковий кредит, не зважаючи на пред'явлені позивачем податкові накладні. Висновок суду про безтоварність господарських операцій з поставки товарів за такими господарськими операціями зроблений на підставі досліджених у судовому процесі доказів, оцінка яких відповідає правилам статті 86 КАС України

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко А.О.Рибченко