Ухвала суду № 28682221, 17.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2013 року м. Київ К-24156/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі -СДПІ)

на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2010

у справі № 2а-7893/09/2/0170

за позовом закритого акціонерного товариства "Укрпостач" (далі -Товариство)

до СДПІ

та Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим (далі -Управління)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та спонукання до вчинення певних дій.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.11.2009 позов задоволено повністю; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Красноперекопської ОДПІ від 15.12.2008 № 0000232304/1, від 13.01.2009 № 0000232304/1, від 01.04.2009 № 0000232304/2 та від 12.06.2009 № 000232304/3; Красноперекопську ОДПІ зобов'язано надати Управлінню висновок із зазначенням суми ПДВ в розмірі 560 641 грн., яка підлягає відшкодуванню позивачеві з Державного бюджету України. У прийнятті цієї постанови суд виходив з відсутності підстав, з якими чинне податкове законодавство пов'язує необґрунтованість податкової вигоди.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2010 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено частково; оспорювані акти індивідуальної дії визнано недійсними та скасовано з тих самих мотивів; в решті позову відмовлено з посиланням на неналежний спосіб захисту порушеного права, обраний позивачем.

На вказані судові рішення Красноперекопською ОДПІ подано касаційну скаргу, в якій скаржник зазначає про невідповідність висновків судів пункту 1.8 статті 1, підпунктам 7.7.1, 7.7.2, 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та просить повністю відмовити у задоволенні позову, скасувавши оскаржувані судові акти.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Красноперекопською ОДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок в банку за червень, липень 2008 року, результати якої відображено в акті від 10.12.2008 № 1453/23-4/30169718. За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.12.2008 № 0000232304/0, згідно з яким позивачеві було визначено суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ за перевірені звітні періоди в загальному розмірі 560 641 грн.

Правова позиція податкового органу, покладена в основу прийняття цього акта індивідуальної дії, полягає в тому, що позивачем було незаконно сформовано податковий кредит за операціями в рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта Трейд Плюс»у зв'язку з відсутністю доказів фактичного надходження надмірної суми ПДВ до бюджету. Адже, на думку СДПІ, названий контрагент був посередником у ланцюгах постачання за участю підприємств, зустрічну перевірку яких провести неможливо через їх банкрутство та\або відсутність за місцезнаходженням.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Наведені положення Закону не дають підстави для висновку про те, що право платника на бюджетне відшкодування пов'язується з повнотою відображення постачальниками продукції у своїй звітності відповідних господарських операцій та з фактичною сплатою постачальниками до бюджету ПДВ.

З цих підстав суди об'єктивно відхилили як неспроможні і посилання Красноперекопської ОДПІ на неможливість проведення зустрічних перевірок усіх постачальників позивача по ланцюгу. При цьому суди встановили, що безпосередній контрагент позивача -товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта Трейд Плюс»- відобразив у своїй податковій звітності результати виконання спірних операцій з позивачем. За відсутності доказів наявності замкнутої схеми руху коштів між усіма постачальниками по ланцюгу та узгодженості їх дій, спрямованих на безпідставне отримання позивачем податкової вигоди, правовідносини постачальників попередніх ланок (з якими платник не перебував у безпосередніх фінансово-господарських відносинах) та їх податкова дисципліна не можуть впливати ані на оцінку господарських операцій між кінцевим покупцем (позивачем у справі) та його безпосереднім постачальником, ані на порядок формування даних податкового обліку позивача.

А відтак, оскільки податковим органом не доведено існування будь-яких обставин, що виключають право платника на одержання податкової вигоди (як-от - відсутність фактичного виконання господарських операцій, здійснення операцій без ділової мети та облік операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженість дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування тощо), а також порушень Товариством наведених правил розрахунку суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету, слід погодитися з висновком судів про незаконність позбавлення Товариства права на отримання оспорюваної суми бюджетного відшкодування.

Водночас апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання СДПІ надати органу державного казначейства висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, адже така вимога не є належним способом захисту прав платника ПДВ. У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Таким чином, висновки судів, покладені в основу рішення про задоволення цього позову, відповідають вимогам чинного податкового законодавства та обставинам справи, встановленим на підставі правильної та об'єктивної оцінки наявних у справі доказів. Інша оцінка скаржником установлених судами фактичних обставин справи та тлумачення закону не є свідченням судової помилки.

Порушення норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, Вищим адміністративним судом України не виявлені.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим відхилити, а постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2010 у справі № 2а-7893/09/2/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко