Ухвала суду № 28681998, 19.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" грудня 2012 р. м. Київ К-29141/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні

на постанову Господарського суду Херсонської області від 10 жовтня 2007 року

та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2009 року

у справі № 11/384-АП-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продексім»

до Державної податкової інспекції у місті Херсоні

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень -рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Продексім»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Херсоні (далі -відповідач) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Херсоні від 13 березня 2007 року № 0001592301/0, від 11 квітня 2007 року № 0001592301/1, від 22 червня 2007 року № 0001592301/2 та від 07 вересня 2007 року № 0001592301/3 в частині визначення податку на прибуток у сумі 36219,12 грн. та штрафних санкцій у сумі 4080,45 грн. (в редакції заяви про зміну позовних вимог від 10 жовтня 2007 року за вих. № 68).

Постановою Господарського суду Херсонської області від 10 жовтня 2007 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13 березня 2007 року № 0001592301/0, від 11 квітня 2007 року № 0001592301/1, від 22 червня 2007 року № 0001592301/2 та від 07 вересня 2007 року № 0001592301/3 в частині визначення ДПІ у м. Херсоні ТОВ «Продексім»2292,69 грн. податкового зобов'язання з податку на прибуток та 687,81 грн. штрафу. В решті позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Продексім»6,80 грн. витрат зі сплати судового збору. Повернуто ТОВ «Продексім»з Державного бюджету України 6,80 грн. надмірно сплаченого судового збору.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2009 року постанову Господарського суду Херсонської області від 10 жовтня 2007 року скасовано. Позов задоволено. Визнано частково нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 13 березня 2007 року № 0001592301/0, від 11 квітня 2007 року № 0001592301/1, від 22 червня 2007 року № 0001592301/2 та від 07 вересня 2007 року № 0001592301/3 в частині визначення 36219,12 грн. податкового зобов'язання та 4080,45 грн. штрафу.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Херсоні, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Херсонської області від 10 жовтня 2007 року в частині задоволених позовних вимог та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2009 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Херсоні провела планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Продексім»за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року, за результатами якої був складений акт № 465/23-4/31006594 від 27 лютого 2007 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пунктів 5.1, 5.9 статті 5, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 11.3.6 пункту 11.3 статті 11, підпунктів 12.1.1, 12.1.4 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 57421,50 грн.

Зокрема, перевіркою було встановлено, що позивачем неправомірно були завищені валові витрати за 2006 рік на суму 9710,98 грн., оскільки ТОВ «Продексім»не здійснено компенсацію вартості таких товарів (робіт, послуг), яка по закінченню терміну позовної давності стала безповоротною фінансовою допомогою. Також перевіркою було встановлено, що ТОВ «Продексім» неправомірно включило до складу валових витрат в рядок 05.3 (урегулювання безнадійної дебіторської заборгованості) декларації з податку на прибуток підприємства за 4 квартал 2006 року суму податку на додану вартість 135705,05 грн. у складі безнадійної дебіторської заборгованості у розмірі 814231,00 грн.

13 березня 2007 року ДПІ у м. Херсоні на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення -рішення № 0001592301/0, яким на підставі підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Продексім»суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 53560,37 грн., у тому числі: 47421,50 грн. -за основним платежем, 6138,87 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 11 квітня 2007 року № 0001592301/1, від 22 червня 2007 року № 0001592301/2 та від 07 вересня 2007 року № 0001592301/3 на аналогічні суми нарахувань.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачає обов'язку платника податку зменшувати або коригувати валові витрати на суму вартості товарів (робіт, послуг), які віднесені ним до складу валових витрат за першою подією (оприбуткування товарів, отримання результатів робіт та послуг) у випадку їх неоплати в межах терміну позовної давності і віднесення такої кредиторської заборгованості до валових доходів відповідно до вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 цього Закону. Відмовляючи у решті задоволення позовних вимог, суд виходив з того, що витрати зі сплати податку на додану вартість не відносяться до складу валових витрат, у зв'язку з чим відсутні підстави для їх включення до валових витрат і на стадії відображення у податковому обліку сумнівної, безнадійної заборгованості.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, виходив з того, що позивач правомірно включив до валових витрат суму податку на додану вартість у складі безнадійної дебіторської заборгованості.

Однак, з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток слугував висновок податкового органу, зокрема, про те, що підстави для віднесення вартості товарів (робіт, послуг) у сумі 9170,98 грн. до складу валових витрат були відсутні, оскільки не відбулася компенсація вартості цих товарів, що суперечить положенням пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», кредиторська заборгованість на вказану суму, по якій минув строк позовної давності, була віднесена позивачем до складу валових доходів.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За приписами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) у відповідності до положено підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 115 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що позивач правомірно сформував валові витрати за правилом першої події.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що валовий доход -загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валовий доход включає платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині 4 статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Згідно із абзацом 3 підпункту 1.22.1 пункту 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) безповоротна фінансова допомога -це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що позивач правомірно, виконавши обов'язок щодо віднесення суми кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності, до валового доходу, не повинен зменшували валові витрати, сформовані за правилом першої події, на суму такої кредиторської заборгованості.

Щодо включення до складу валових витрат суми податку на додану вартість у розмірі 135705,05 грн. у складі дебіторської заборгованості у розмірі 814231,34 грн. колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність такого віднесення, з огляду на наступне.

Підпунктом 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) надано можливість платнику податку -продавцю товарів (робіт, послуг) збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості.

Водночас, підпунктом 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податку -покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса.

Згідно з підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податок на додану вартість становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг).

За приписами підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що позивач як платник податку на прибуток - продавець згідно з підпунктом 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) повинен був збільшити валові витрати у рядку 05.3 декларації з податку на прибуток підприємства за 4 квартал 2006 року на вартість товарів (робіт, послуг) без урахування податку на додану вартість, включеного до складу ціни товару (роботи, послуги).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та про неправомірність визначення податковим органом позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у сумі 2292,69 грн. -за основним платежем та у сумі 687,81 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2009 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Господарського суду Херсонської області від 10 жовтня 2007 року.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2009 року скасувати, а постанову Господарського суду Херсонської області від 10 жовтня 2007 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна