Рішення № 28681598, 15.01.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.01.2013

Справа №5002-15/ 4367-2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Надежда»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим Інтеройл»

про стягнення 194388,6 грн.

Суддя І.А. Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача- Шупікова І.І., довіреність № 3 від 14.01.13, представник

Від відповідача- не з'явився

Суть спору: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Надежда» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим Інтеройл» та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 194388,60 грн., в тому числі суму основного боргу у розмірі - 156290,00 грн., 3 % річних у розмірі 14028,00 грн., інфляційні збитки у розмірі 24070,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у порушення умов контракту не здійснив у повному обсязі сплату за надані послуги, що і призвело до утворення заборгованості.

Відповідач явку свого представника до судового засідання не забезпечив. Про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином-рекомендованою кореспонденцією. Причина неявки представника відповідача суду не відома. (а.с. 44)

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просить суд позов задовольнити.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи здійснювався в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

29.07.20109 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Надежда» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крим Інтеройл» був укладений контракт № 10 (а.с. 13-18).

Відповідно до пункту 1.1. Контракта Замовник передає, а Підрядник приймає зобов’язання по ремонту ТХС «Альбіон», у обсязі, який включає роботи, пердбачені «Контрактною відомістю», яка є невід'ємною частиною даного Контракту – додаток № 1 (а.с. 19-23).

Відповідно до пункту 2.1 Контракта вартість робіт по ремонту судна на момент укладання контракту встановлена у сумі 150547,20 грн., у тому числі ПДВ.

Відповідно до пункту 2.3 Контракта кінцева вартість ремонта встановлюється по фактичним виконаним обсягам робіт, результатами дефектації, вимогам регістра та наданих послуг згідно «Протоколу узгодження остаточної вартості ремонту».

Відповідно до пункту 3.1 Контракту тривалість ремонту судна згідно «Графіка ремонту судна» встановлюється - 40 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання судна в ремонт, виключаючи вихідні та святкові дні.

Відповідно до пункту 3.3 Контракту датою закінчення ремонту судна є - дата підписання сторонами «Акту прийому - передачі виконаних робіт»

Згідно пункту 4.1, 4.2 Контракту замовник робить перший платіж у розмірі 20% контрактної вартості на протязі 10 календарних днів з дня поставлення судна в ремонт, другий платіж - 70% фактичної вартості ремонту з урахуванням першого платежу Замовник виробляє до відходу судна з ремонту, остаточний розрахунок за ремонт судна та надані послуги замовник виробляє до 01.12.2009.

На підставі пункту 12.1 Контракту даний контракт набирає чинність з моменту підписання та скріплення печатками сторін.

Відповідно до пункту 12.2 Контракту даний контракт діє до моменту його виконання або до моменту розірвання у відповідності до вимог Контракту.

Позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, про що свідчать у матеріалах справи акт прийому виконаних робіт вартістю 266400,00 грн., підписаний обома сторонами (а.с. 62).

Відповідач згідно до рахунку-фактури № 63 від 27.11.2009 здійснив оплату за надані послуги у сумі 110109,40 грн. (а.с. 25), у зв’язку з чим залишок заборгованості склав 156290,60 грн. у тому числі ПДВ.

27.11.2009 позивачем на адресу відповідача був спрямован лист з проханням виконати зобов’язання з а Контрактом, а саме: сплатити до 01.12.2009 залишок заборгованості у розмірі 156290,60 грн.(а.с. 50)

З лютого 2010 року сторони між сторонами було укладено графік погашення заборгованості за ремонт ТХС «Альбіон», згідно якого відповідач повинен у період з лютого по жовтень сплатити заборгованість розміром 135000,00 грн. рівними частками, по 15000,00 грн. – щомісячно, та у листопаді - 21290,00 грн.

Однак, до теперішнього часу відповідачем заборгованість сплачена не була, що й стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Надежда» із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку.

Дослідивши надані доводи та докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, з лютого 2010 року сторони між сторонами було укладено графік погашення заборгованості за ремонт ТХС «Альбіон», згідно якого відповідач повинен був сплатити борг 30.11.2010.

Таким чином, перебіг позовної давності повинен обчислюватися з 01.12.2010, тобто з наступного дня після спливу строку виконання зобов’язання відповідачем.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до господарського суду з позовною вимогою про стягнення заборгованості та штрафних санкцій 10.13.2012 (про що свідчить штамп канцелярії господарського суду на позовній заяві), тобто до закінчення спливу строку позовної давності.

Треба зазначити, що частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Однак, відповідач явку свого представника до судового засідання не забезпечив, був повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи (а.с. 44), своїм правом про застосування строків позовної давності не скористався, відповідної заяви суду представлено не було.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

При таких обставинах, позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню у розміру 156290,60 грн., оскільки підтверджені матеріалами справи.

Суд прийшов до висновку, що позов заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Надежда» обґрунтований, підтверджений належними по справі доказами і підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 14028,00 грн. та інфляційні збитки у розмірі 24070,00 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 14028,00 грн. та інфляційні збитки у розмірі 24070,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом сторонами не надано, в той час, як відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Судовий збір покладається на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено 18.01.2013.

Керуючись статями 32, 33, 49, 75, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим Інтеройл» (98320, м. Керч, вул. Свердлова, буд. 2, ЄДРПОУ 03889790) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Надежда» (98300, м. Керч, вул. Юних Ленінців, буд. 16, ЄДРПОУ 23197465) суму основного боргу у розмірі 156290,00 грн., 3 % річних у розмірі 14028,00 грн., інфляційні збитки у розмірі 24070,00 грн., та 3887,77 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.

Суддя І.А. Іщенко