Постанова № 28676379, 18.01.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Череповський Є.В.

Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2013 року справа №2а/0570/15270/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Компанієць І.Д., суддів Шальєвої В.А., Бишова М.В.,

секретар судового засідання Куліш А.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідача Тритяк Ю.І., Літвінічевої С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника начальника відділу державної виконавчої служби Ясинуватського міськрайонного управління юстиції Донецької області Тритяк Юлії Андріївни на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2012 року по адміністративній справі № 2а/0570/15270/2012 за позовом ОСОБА_6 до відділу державної виконавчої служби Ясинуватського міськрайонного управління юстиції Донецької області, начальника та заступника відділу державної виконавчої служби Ясинуватського міськрайонного управління юстиції Донецької області про визнання дій противоправними та скасування постанови про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач просив визнати противоправними дії заступника начальника ВДВС Ясинуватського МУЮ Донецької області Тритяк Ю.А. щодо прийняття відносно боржника ОСОБА_7 постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за № 33552613 від 16 жовтня 2012 року з позначенням ідентифікаційного номеру боржника, який належить позивачу; визнати противоправною бездіяльність начальника ВДВС Ясинуватського МУЮ Донецької області Літвінічевої С.В. щодо неприйняття постанови про зняття арешту з майна ОСОБА_6, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за № 33552613 від 16.10.2012 року; скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за № 33552613 від 16.10.2012 року, прийняту заступником начальника ВДВС Ясинуватського МУЮ Донецької області Тритяк Ю.А.

В обґрунтування позову зазначив, що 25.10.2012 року при укладені цивільно-правового договору, нотаріусом зроблено витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, відповідно до якого позивачу стало відомо, що відповідачем на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №33552613 від 16.10.2012 р. накладено заборону на відчуження всього рухомого та нерухомого майна боржника ОСОБА_7, код НОМЕР_2. Проте, зазначений ідентифікаційний код належить позивачу.

Про вказану помилку позивач 25.10.2012 року повідомив начальника ВДВС Ясиноватського МУЮ, який не вчинив жодних дій для виправлення помилки.

ОСОБА_6 01.11.2012 року повторно листом проінформував про помилку відповідача, однак на час подання позовної заяви до суду відповідач не вчинив жодних дій для усунення помилки в постанові про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

У зв'язку з помилкою 09.11.2012 року приватним нотаріусом прийнято постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії за № 546/02-31.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2012 року позов задоволено частково. Визнано противоправними дії заступника начальника ВДВС Ясинуватського МУЮ Тритяк Ю.А. щодо прийнятті відносно боржника ОСОБА_7. постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за № 33552613 від 16 жовтня 2012 року з позначенням ідентифікаційного номеру боржника НОМЕР_2, який належить ОСОБА_6

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Зауважує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: суд не звернув уваги на те, що державним виконавцем внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна код боржника, який зазначив стягував своїй заяві про відкриття виконавчого провадження. Тому не має підстав вважати протиправними дії державного виконавця щодо прийняття постанови про арешт майна боржника ОСОБА_7 із зазначенням ідентифікаційного номеру, який належить позивачу. Також судом не прийнято до уваги, що редакція ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» про обов'язковість зазначення у виконавчому документі (в даному випадку судовому наказі) ідентифікаційного номеру боржника набрала чинності тільки з 08.08.2012 року, а попередня редакція статті передбачала зазначення такого коду тільки при його наявності. Також не прийнято до уваги, що виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_7 боргу пред'являвся о виконання повторно.

Також не відповідають дійсності висновки суду першої інстанції, що відповідач, скасовуючи постанову про накладення арешту на майно боржника, фактично визнав свою протиправність, оскільки постанова про звільнення майна боржника з-під арешту виносилася на підставі неналежності боржнику ОСОБА_7 вказаного в постанові від 16.10.2012 року ідентифікаційного коду. При цьому не була встановлена протиправність відповідача при накладенні арешту на майно позивача, оскільки ІН, що належав позивачу, містився в матеріалах виконавчого провадження, тому правомірно був вказаний державним виконавцем в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм материального та процесуального права, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

На виконанні Відділу державної виконавчої служби Ясиноватського міськрайонного управлінням юстиції перебуває виконавче провадження № 33552613 від 16.07.2012 року з примусового виконання судового наказу №2-н-199, виданого 19.11.2008 року Ясинуватським міськрайонним судом Донецької області про стягнення заборгованості з ОСОБА_7 на користь ЗАТ «УМЗ» в сумі 1 775,81 грн. (а.с.38).

16.07.12 р. головним державним виконавцем Федорченко Л.В. відкрито виконавче провадження №33552613 за вказаним виконавчим листом (а.с.39).

16.10.2012 року заступником начальника ВДВС Ясиноватського МУЮ Тритяк Ю.А. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах суми боргу (а.с.42).

Відповідно до Запису № 1 із Витягу з Єдиного реєстру заборон відчужень об'єктів нерухомого майна від 16.10.2012 року за № 38305770, накладена заборона на все нерухоме майно ОСОБА_7, ідентифікаційний код НОМЕР_1 (а.с.44).

При цьому ідентифікаційний код НОМЕР_1 вказаний стягувачем ПРАТ «МТС Україна» в заяві про відкриття виконавчого провадження від 29.05.2012 року про стягнення боргу з ОСОБА_7 (а.с.38)

Ідентифікаційний код НОМЕР_1 є реєстраційним номером облікової картки платника податків ОСОБА_6 (а.с.12)

Тобто в реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна арешт було накладено на все майно ОСОБА_6, який не є боржником за вказаним виконавчим провадженням (а.с.44,45).

01.11.2012 року представник позивача письмово звернувся до начальника Відділу державної виконавчої служби Ясиноватського міськрайонного управління юстиції Літвінічевої С.В. та просив виправити допущену помилку у Державному реєстру обтяжень рухомого майна та в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та зняти арешт з майна ОСОБА_6 (а.с.13)

14.11.2012 року ВДВС Ясиноватського МУЮ прийнято постанову, якою звільнено з-під арешту майно боржника за виконавчим провадженням №33552613, про стягнення заборгованості з ОСОБА_7 на суму 1 775,81 грн., та вилучено запис з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.47-50).

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, визнаючи, що є протиправними дії заступника начальника ВДВС Тритяк Ю.А. щодо прийняття відносно боржника ОСОБА_7 постанови про арешт його майна та оголошення заборони його відчуження від 16.10.2012 року з позначенням ідентифікаційного номеру боржника, який належить позивачеві, - виходив з того, що державний виконавець при прийнятті постанови порушив вимоги ст.57,18 ЗУ «Про виконавче провадження»: наклав арешт на все майно боржника, а не в межах суми заборгованості, відкрив виконавче провадження за виконавчим документом, який не відповідає вимогам ст.18 Закону, прийняв до виконання документ, поданий з пропущенням строку пред'явлення виконавчих документів до виконання.

Проте вищезазначені висновки суду першої інстанції є помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

На підставі п. 2 ч. 2, 5 ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження» у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення, у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 27 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що в разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до частин 2, 5, 6 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

На підставі ст.57 ЗУ "Про виконавче провадження" постановами, передбаченими частиною другою цієї статті (в тому числі постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження), може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Звернення стягнення на нерухоме майно, провадиться у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

Тобто, вказаними нормами закону закріплено право державного виконавця прийняти постанову про арешт майна боржника як в розмірі суми стягнення з урахуванням інших виконавчих витрат, так і на все майно боржника. Жодною нормою законодавства про виконавче провадження не обмежено право державного виконавця виносити постанови про арешт всього майна боржника.

Відповідно до ч.1 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

За редакцією ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження», чинною з 15.08.2012 року, є обов'язковою наявність у виконавчому документі індивідуального ідентифікаційного номеру стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номеру і серії паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України.

Оскільки виконавчий документ - судовий наказ Ясинуватського міськрайоного суду Донецької області від 19.11.2008 р. в справі №2-н-199, набрав чинності 12.12.2008 р., постанова про відкриття виконавчого провадження за цим судовим наказом винесена 16.07.2012 року, тобто до набрання чинності приписів ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» щодо обов'язковості зазначення у виконавчому документів індивідуального ідентифікаційного номеру боржника, тому є неспроможними доводи позивача, що зазначений судовий наказ не відповідає вимогам ст.18 Закону з причин відсутності у ньому ідентифікаційного коду.

Крім цього, ІПП НОМЕР_1 вказаний стягувачем у заяві про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_7 суми боргу на користь ПРАТ «МТС».

Жодним нормативним документом стосовно проведення виконавчих дій на час прийняття постанови про накладення арешту на майно боржника ОСОБА_7 від 16.10.2012 року - не визначено обов'язку державного виконавця перевіряти на достовірність зазначені у виконавчому документі, в заяві про відкриття виконавчого провадження, дані ідентифікаційного коду боржника.

Також суд апеляційної інстанції вважає за необхідним зазначити, що в постанові про арешт майна боржника від 16.10.2012 року взагалі не вказано ніякого ідентифікаційного номеру.

Код НОМЕР_1, який належить позивачу, зазначений в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, проте з позовними вимогами про визнання протиправними дій щодо внесення запису до Єдиного реєстру стосовно боржника ОСОБА_7 з позначенням ідентифікаційного коду № НОМЕР_1 - позивач не звертався.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність протиправності дій державного виконавця при прийнятті щодо боржника ОСОБА_7 постанови про арешт його майна.

Відповідно до ст.60 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

14.11.12 року начальником ВДВС Ясиноватського МУЮ прийнята постанова, якою звільнено з під арешту майно боржника за виконавчим провадженням №33552613 про стягнення з ОСОБА_7 заборгованості на загальну суму 1775,81 грн. та зобов'язано державного виконавця вжити необхідні заходи щодо звільнення майна з-під арешту, вилучити записи з Єдиного державного реєстру обтяжень рухомого майна та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Тобто, на час розгляду справи відсутній предмет спору - постанова про арешт майна боржника ОСОБА_7 від 16.10.2012 року внаслідок її скасування начальником ВДВС.

Щодо визнання противоправною бездіяльності начальника ВДВС, які виразилися в неприйнятті постанови про зняття арешту з майна позивача за його заявою, судова колегія зазначає, що на час звернення позивача з листом від 01.11.2012 р., начальник ВДВС Ясинуватського МУЮ Донецької області Літвінічева С.В. перебувала на лікарняному (а.с.51), повноваження керівника ВДВС відповідно до наказу від 26.10.12 р. №2067-к (а.с.31) здійснював ОСОБА_9, тому вимоги до Літвінічевої С.В. щодо її бездіяльності як посадової особи відповідача, на час її перебування на лікарняному, є неспроможними.

Крім цього, Законом України «Про виконавче провадження» не визначено строки розгляду заяви заінтересованої особи про зняття арешту з майна, поданої начальнику відповідного ВДВС, а загальні строки розгляду звернень громадян, визначені Законом України «про звернення громадян» відповідачем не порушено.

Доводи позивача про відкриття виконавчого провадження за судовим наказом №2-н-199, виданим 19.11.2008 року Ясинуватським міськрайонним судом Донецької області про стягнення заборгованості з ОСОБА_7 на користь ЗАТ «УМЗ» в сумі 1 775,81 грн з порушенням строків спростовуються належним чином завіреною копією виконавчого провадження №24638500, за яким повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п.2 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження».

З огляду на вищезазначене, судова колегія прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим відповідно до приписів ст.202 КАС України, - підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статями 94, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника начальника відділу державної виконавчої служби Ясинуватського міськрайонного управління юстиції Донецької області Тритяк Юлії Андріївни на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2012 року по адміністративній справі № 2а/0570/15270/2012 - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2012 року по адміністративній справі № 2а/0570/15270/2012 - скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_6 до відділу державної виконавчої служби Ясинуватського міськрайонного управління юстиції Донецької області, начальника та заступника відділу державної виконавчої служби Ясинуватського міськрайонного управління юстиції Донецької області про визнання дій противоправними та скасування постанови про арешт майна - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання у повному обсязі.

У повному обсязі постанова складена 23 січня 2013 року.

Головуючий І.Д.Компанієць

Судді В.А.Шальєва

М.В.Бишов