Ухвала суду № 28676324, 14.01.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2013 року справа №2а/0570/14793/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді: Ханова Р.Ф., Гайдар А.В.

при секретарі судового засідання Марциновському А.К.

за участю представників від:

позивача Сагін М.В.

відповідача Проскурін В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої держаної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2012 року по адміністративній справі № 2а/0570/14793/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» до Спеціалізованої держаної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 12 липня 2012 року, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Єнакієвський металургійний завод» (надалі - позивач, ПАТ «ЄМЗ») звернулось до суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку Державної податкової служби (надалі - відповідач, СДПІ у м.Донецьку) про оскарження прийнятого податкового повідомлення-рішення від 12.07.2012р. №0000151510/11323/10/15-17/1-1/00191193.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків акту перевірки від 19.06.2012р. №186/15-17/1-1-00191193, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яке винесене без урахування фактичних обставин справи та в порушення приписів податкового законодавства.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2012 року позов ПАТ «Єнакієвський металургійний завод» задоволений. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 12 липня 2012р. №0000151510/11323/10/15-17/1-1/00191193, яким Публічному акціонерному товариству «Єнакієвський металургійний завод» відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 377 851,00 грн.. Вирішене питання про судові витрати (а.с.60, 61-63).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, СДПІ у м.Донецьку звернулось з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, просили постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю. (а.с.66-69). Податкове повідомлення - рішення є обґрунтованим, законним прийняте на підставі здійсненої перевірки, відповідно до якої встановлені відповідні порушення податкового законодавства.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються, у порушенні положень п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.198.6 ст.198, п.200.4 ст.200, п.201.12 ст.201 ПК України, невірному застосуванні норм 1,4, п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої в Мінюсті України 29.03.2004 року за №377/8976 (Інструкція №22), не враховано норми абз.1 п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984, ст.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІУ (Закон №996). Не досліджено структуру сплачених Позивачем сум ПДВ. Частина залишку від'ємного значення, нібито сплачена Позивачем постачальникам товарів (послуг) в сумі 377851 грн. не підтверджується. Надані до перевірки платіжні доручення, не відповідають вимогам п.3.8 Інструкції №22, в них відсутні періоди, в яких отримані товари, що оплачувались, а тому не відповідають поняттям платіжного доручення та первинного документу, тобто Позивачем не підтверджено факт сплати постачальникам у складі ціни таких товарів (послуг) частини від'ємного значення, яке в свою чергу є частиною податкового кредиту березня 2012 року. Судом не враховано акт перевірки від 19.06.2012 року, що є письмовим доказом по справі.

Представник відповідача - апелянта наполягав на задоволенні апеляційної скарги, просив скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні вимог позивача. Зазначив, що висновки податкового органу засновані на проведеній камеральній перевірки, наданих платіжних документів, з яких неможливо було встановити факт сплати частини залишку від'ємного значення сформованого за результатами господарської діяльності у березні 2012 року внаслідок неповних даних в платіжних документах.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою. Зазначив, що податковий кредит з податку на додану вартість на суму 377851грн. сформований правомірно, усі наявні документи податкової та бухгалтерської звітності надають право позивачу на формування такого кредиту та у повному обсязі вказують на сплату по господарським операціям за придбаний товар (роботи, послуги), в тому числі і суми ПДВ. Будь-яких порушень податкового законодавства, зазначених податковим органом допущено не було. Надав письмові заперечення проти апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій, встановлено, що ПАТ «Єнакієвський металургійний завод» відповідно до свідоцтва №100332685 зареєстровано в якості платника податку на додану вартість від 17.07.1997 р.

ПАТ «ЄМЗ» надало до відповідача податкові декларації з податку на додану вартість:

- за березень 2012 року від 18.04.2012р., відповідно до якої сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню становить 33 760 939,00 грн.;

- за квітень 2012 року від 16.05.2012р., відповідно до якої сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню становить 377 851,00 грн.

СПДІ у м.Донецьку проведена камеральна перевірка ПАТ «ЄМЗ» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2012 року, по закінченню якої складено акт перевірки від 19.06.2012р. №189/15-17/1-1-00191193 (а.с.7-10).

Як вбачається із акту перевірки перевіркою показників Довідки щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додатку 2 до податкової декларації) за квітень 2012 року встановлено, що на порушення пп.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.200.4 ст.200 ПКУ ПАТ «ЄМЗ» у податковій декларації з ПДВ за квітень 2012 року та заяві про повернення суми бюджетного відшкодування не підтверджено факт сплати частини залишку від'ємного значення саме березня 2012 року у сумі 377 851 грн.

Згідно висновків вказаного акту в порушення п.201.10 ст.201, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, суб'єкт господарювання не має право на бюджетне відшкодування по декларації за квітень 2012 року у сумі 377 851,00 грн. За результатами перевірки не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за квітень 2012 року на суму 377 851,00 грн., у зв'язку з тим, що ПАТ «ЄМЗ» не підтверджено факт сплати частини залишку від'ємного значення за березень 2012 року у сумі 377 851,00 грн.

Заперечення від 02.07.2012р. до акту перевірки від 19.06.2012р. №189/15-17/1-1-00191193 залишені без задоволення (а.с.11-12, 13-14).

На підставі акту перевірки від 19.06.2012 року винесено податкове повідомлення-рішення від 12.07.2012р. №0000151510/11323/10/15-17/1-1/00191193, відповідно до якого ПАТ «ЄМЗ» відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 377 851,00 грн. (а.с.15).

Відповідно до податкової декларації з ПДВ за березень 2012 року, різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у березні 2012 року становить від'ємне значення у розмірі 4 844 530,00 грн. Згідно з декларацією з ПДВ за квітень 2012 року позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду становить 4 466 679,00 грн. (а.с.16-26)

Із акту вбачаться, що за результатами опрацювання податкових декларацій за звітні (податкові) періоди починаючи з періоду, за наслідками якого виникло від'ємне значення до періоду, у якому заявлено бюджетне відшкодування ПДВ включно не встановлено розбіжностей сум податкових зобов'язань та сум податкового кредиту за даними платника та за даними перевірки. Таким чином, перевіркою підтверджено, що сума від'ємного значення у розмірі 4 844 530 грн., зазначена у рядку 19 декларації з ПДВ за березень 2012 року та позитивного значення у розмірі 4 466 679 грн., зазначена у рядку 18 декларації з ПДВ за квітень 2012 року є правильними.

Таким чином, ПАТ «ЄМЗ» у декларації за квітень 2012 року у рядку 22 відобразило залишок від'ємного значення у розмірі 377 851 грн.

Як встановлено судом першої інстанції позивач, листом №73/07-96 від 17.05.2012р. ПАТ «ЄМЗ» надав СДПІ у м.Донецьку документи, що підтверджують фактичну сплату податкового кредиту у розмірі, що перевищує заявлену до бюджетного відшкодування суму у розмірі 377 850,48 грн.

Як вбачається із акту перевірки від 19.06.2012р. №189/15-17/1-1-00191193 перевіряючими при проведені перевірки використані у тому числі виписки банків, декларації за квітень 2012 року та за березень 2012 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування рахунок, вантажно-митні декларації.

Позивачем до матеріалів справи надана копія платіжного доручення на суму 2 453 812,84 грн. (а.с.29), яке на думку відповідача не дає можливості підтвердити фактичну сплату податкового кредиту.

У платіжному дорученні позивач у призначенні платежу зазначав товар (роботу, послугу) за який здійснюється платіж та відповідні рахунки.

У відповідному рахунку від ТОВ «Сервис-Інвест» зазначені дані щодо найменування товару та його кількості.

Згідно з п.3.8 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976, встановлено, що реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Із наданих до суду платіжного доручення вбачається, що реквізит «Призначення платежу» має посилання про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів.

Колегія суддів зазначає, що зазначене платіжне доручення має всі необхідні реквізити та відповідає вимогам Інструкції №22.

Крім того, до перевірки були надані рахунки (рахунки-фактури) із яких вбачається також періоди за які здійснювались платежі за надані послуги (роботи) та кількість і одиниця виміру придбаного товару.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, наявність податкової накладної, яка оформлена згідно вимог п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України є виключною підставою для виникнення у суб'єкта господарювання права на формування податкового кредиту. Факту відсутності належним чином оформленої податкової накладної щодо спірних господарських відносин позивача з ТОВ «Сервис-Інвест» при перевірці податковим органом не виявлено.

Доводи апелянта про не врахування судом першої інстанції вимог Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 року №22, щодо порядку заповнення платіжних доручень, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996 не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, вони є безпідставними та необґрунтованими.

Колегія суддів звертає увагу, що факт порушення податкового законодавства на думку податкового органу, встановлений за наслідками проведеної камеральної перевірки, суть якої полягає у проведені такої перевірки суцільним порядком (ст.76 ПК України).

Колегія суддів зазначає, що у випадку сумнів щодо правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкової накладної, платіжного доручення, в якому, на думку Відповідача було не достатньо інформації для визначення такої правомірності, податковий орган не був позбавлений можливості з метою всебічного, повного та об'єктивного вирішення цього питання, провести у встановленому законом порядку іншого виду перевірки ( з витребовуванням необхідних документів), та прийняти обґрунтоване рішення за наслідками такої перевірки.

Доводи апелянта на не врахування судом першої інстанції абз.1 п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.10.2010 року №984, є також безпідставними, з огляду на те, що зазначений Порядок не стосується порядку проведення камеральної перевірки.

Колегія суддів зазначає, що Позивач, з урахуванням положень п.198.2 ст.198 та п.201.10 ст.201 ПК України сформував податковий кредит у березні 2012 року на підставі отриманої податкової накладної та розрахункових документів. Сукупність податкової накладної виданої ТОВ «Сервіс -Інвест», яка оформлені відповідно до ст.201 ПК України, та Порядку заповнення податкової накладної №1379 від 01.11.2011 року, первинних документів (договору про постачання електричної енергії, протоколу розбіжностей до проекту договору між ВАТ «ЄМЗ» та ТОВ «Сервіс-Інвест», рахунку за спожиту електроенергію за березень 2012 року, платіжного доручення), також підтверджують та доводять факт отримання таких товарів /послуг та сплату за них.

Крім того, колегія суддів зазначає, що надані позивачем та досліджені судом первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції, їх невідповідність ст.ст. 3,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не встановлено.

Колегія суддів зазначає, що позивачем дотримані вимоги пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України. При придбанні товару (послуг) Позивачем сплачено суму податку у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг, та правомірно сформоване від'ємне значення за наслідками таких господарських операцій. Наявна інформація в платіжному доручені у розділі призначення платежу, в сукупності з іншими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, надають достатньо інформації щодо сплати по господарським операціям за придбаний товар, послуги, та як наслідок правомірності формування податкового кредиту.

Крім того, у податковому повідомленні-рішенні від 12.07.2012 р. №0000151510/11323/10/15-17/1-1/00191193 відповідач повідомив про виявлення відсутності права на отримання бюджетного відшкодування та зазначив суму, на яку відмовлено у наданні бюджетного відшкодування, але не зазначив певні підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування, тобто факту, за яким законодавство позбавляє платника податку на отримання бюджетного відшкодування. п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України передбачаються наслідки у разі, якщо сума, що розрахована за правилами п.200.1 ст.200 цього Кодексу, буде мати від'ємне значення, а не встановлює або скасовує право платника податку на додану вартість на отримання бюджетного відшкодування.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, що у разі якщо на думку відповідача позивач не мав документального підтвердження правомірності включення 377 851,00 грн. до податкового кредиту та відповідно бюджетного відшкодування, СДПІ у м.Донецьку мало зменшити розмір бюджетного відшкодування на відповідну суму, а не визнавати позивача таким, що не має права на бюджетне відшкодування.

Позивачем спростоване твердження відповідача щодо неможливості за наданими до перевірки документами встановити факт сплати відповідних платежів, у тому числі з податку на додану вартість, за відповідні періоди.

На підставі наведеного суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що у відповідача не було жодних законних підстав для зменшення Позивачу сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 377851 грн.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем неправомірно.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Доводи апелянтів не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої держаної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2012 року по адміністративній справі № 2а/0570/14793/2012 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 14 січня 2013 року. Ухвала у повному обсязі виготовлена 16 січня 2013 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Р.Ф.Ханова

А.В.Гайдар