Постанова № 28675032, 18.01.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2013 рокум. ПолтаваСправа №816/74/13-а

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Кукоба О.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово - будівельне управління №9" до управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області про скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово - будівельне управління №9" 03 січня 2013 року звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області (далі по тексту - відповідач, УПФ України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області) про скасування рішення від 04 липня 2012 року №1241 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі, донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

В обґрунтування даної вимоги позивач послався на те, що відповідачем відповідно до спірного рішення безпідставно нараховано пеню на суму своєчасно несплачених фінансових санкцій на підставі частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", адже вказана норма втратила чинність з 01 січня 2011 року.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Надав до суду письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що спірне рішення вважає правомірним та обґрунтованим, оскільки позивачем фінансові санкції відповідно до рішення про їх застосування від 29 жовтня 2009 року №593 сплачено лише 02 липня 2012 року, відтак, з пропущенням законодавчо встановленого строку. Також, вказував, що відповідно до приписів абзацу 6 пункту 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом. Таким чином, оскільки станом на 01 січня 2011 року строк сплати фінансових санкцій не настав, УПФ України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області правомірно застосовано до спірних правовідносин положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Окрім того, у поданих до суду письмових запереченнях відповідач просив суд розглядати справу без участі представника УПФ України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області.

З огляду на положення частин четвертої, шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи достатність наданих сторонами доказів та зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд перейшов до розгляду справи в письмовому провадженні.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово - будівельне управління №9" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Лубенське ШБУ №9") у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа та як платник страхових внесків (з 01 січня 2011 року - єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) перебуває на обліку в УПФ України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області за реєстраційним номером 16320336.

Рішенням УПФ України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області від 04 липня 2012 року №1241 ТОВ "Лубенське ШБУ №9" за несвоєчасну сплату фінансових санкцій відповідно до рішення від 29 жовтня 2009 року №593 нараховано пеню за період з 01 липня 2011 року по 02 липня 2012 року в розмірі 25 364 грн. 43 коп. (а.с. 11).

За результатами звернення позивача зі скаргами на дане рішення до Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області та Пенсійного фонду України скарги товариства залишено без задоволення, а спірне рішення - без змін (а.с. 22-25).

Не погоджуючись з рішенням УПФ України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області про нарахування ТОВ "Лубенське ШБУ №9" пені на суму несвоєчасно сплачених фінансових санкцій, останнє звернулося до суду з позовом про скасування даного рішення.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що визначені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийняте дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що пеню в розмірі 25 364 грн. 43 коп. відповідачем нараховано на суму несвоєчасно сплачених ТОВ "Лубенське ШБУ №9" фінансових санкцій, застосованих відповідно до рішення від 29 жовтня 2009 року №593, за період несплати з 01 липня 2011 року по 02 липня 2012 року.

Так, відповідно до рішення від 29 жовтня 2009 року №593 позивачу нараховано штраф в розмірі 69 364 грн. 84 коп. та застосовано пеню в розмірі 36 159 грн. 48 коп. з огляду на несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 30 жовтня 2008 року по 03 серпня 2009 року (а.с. 12).

Дане рішення було оскаржене ТОВ "Лубенське ШБУ №9" до Полтавського окружного адміністративного суду, який постановою від 11 березня 2010 року задовольнив позов та скасував рішення УПФ України в м. Лубнах Полтавської області від 29 жовтня 2009 року №593 (а.с. 13-16).

Однак, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2010 року вказану постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 березня 2010 року скасовано, у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Лубенське ШБУ №9" про скасування рішення УПФ України в м. Лубнах Полтавської області від 29 жовтня 2009 року №593 відмовлено (а.с. 17-20).

Зважаючи на приписи статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2010 року набрала законної сили та є обов'язковою до виконання.

Таким чином, позивач зобов'язаний сплатити суму фінансових санкцій загалом в розмірі 105 524 грн. 32 коп.

Відповідно до картки особового рахунку страхувальника ТОВ "Лубенське ШБУ №9" вказану суму повністю сплачено лише 02 липня 2012 року (а.с. 41-45).

У зв'язку з несвоєчасною сплатою фінансових санкцій в розмірі 66 752 грн. 51 коп., з посиланням на положення частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка втратила чинність з 01 січня 2011 року, позивачу нараховано пеню за період з 01 липня 2011 року по 02 липня 2012 року в розмірі 25 364 грн. 43 коп.

Суд зазначає, що порядок та умови нарахування пені на суми несвоєчасно сплачених фінансових санкцій до 01 січня 2011 року було врегульовано статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV.

Зокрема, відповідно до частини дев'ятої вказаної статті на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Разом з тим, частина дев'ята статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" втратила чинність з 01 січня 2011 року відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI.

У зв'язку з викладеним, варто звернути увагу на положення частини першої статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов'язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такою особою.

Разом з тим, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Виходячи з викладеного, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.

Отже, позивач зобов'язаний сплатити суму фінансових санкцій в розмірі 105 524 грн. 32 коп., що застосовані до ТОВ "Лубенське ШБУ №9" на підставі рішення УПФ України в м. Лубнах Полтавської області від 29 жовтня 2009 року №593, адже таке рішення набуло статусу обов'язкового до виконання 18 жовтня 2010 року, що пов'язується з набранням законної сили постановою Харківського апеляційного адміністративного суду у справі №2а-47873/09/1670.

Разом з тим, що стосується обов'язку позивача зі сплати пені за несвоєчасне перерахування вказаних фінансових санкцій, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Абзацом 6 пункту 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Виходячи зі змісту вказаного пункту, органи Пенсійного фонду після 01 січня 2011 року зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в тому числі, повноваження, передбачені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відтак, органи Пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 01 січня 2011 року. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та має застосовуватися з посиланням на пункт 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Однак, з 01 січня 2011 року органи Пенсійного фонду невправі, за порушення, вчинені до 01 січня 2011 року, застосовувати нові штрафи та нараховувати нову пеню у порядку, визначеному статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, а відтак, їх застосування з 01 січня 2011 року суперечить вимогам статті 58 Конституції України.

Вищевикладене прямо відображено у абзаці 6 пункту 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до якого, як зазначалося судом вище, органи Пенсійного фонду зберегли повноваження щодо стягнення сум фінансових санкцій, які виникли до 01 січня 2011 року. Нові ж фінансові санкції повинні застосовуватися органами Пенсійного фонду на підставі законодавства, чинного на момент їх застосування.

Так, застосування відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення недіючої норми права суперечить засадам верховенства права, що передбачає, в першу чергу, суворе дотримання суб'єктами владних повноважень вимог чинного законодавства під час виконання останніми владних управлінських функцій при реалізації публічно-правового інтересу.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем суду таких доказів не надано. Разом з тим, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті спірного рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси позивача, а відтак рішення УПФ України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області від 04 липня 2012 року №1241 підлягає скасуванню.

При цьому, зважаючи на те, що оскаржуване в даній справі рішення є правовим актом індивідуальної дії та згідно з частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати рішення УПФ України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області від 04 липня 2012 року №1241.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, на користь позивача з Державного бюджету підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 253 грн. 64 коп., що сплачений відповідно до платіжного доручення Лубенського відділення ПАТ "Банк Національний кредит" від 26 грудня 2012 року №1530.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово - будівельне управління №9" до управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області про скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області від 04 липня 2012 року №1241.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово - будівельне управління №9" (код ЄДРПОУ 03450436) витрати зі сплати судового збору в розмірі 253 (двісті п'ятдесят три) гривні 64 (шістдесят чотири) копійки.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Кукоба