Рішення № 28673526, 17.01.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 січня 2013 р. Справа № 9/96/2012/5003

Господарський суд Вінницької області у складі судді Балтака О.О.,

при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентиф. НОМЕР_1 (юр. адреса: АДРЕСА_1 поштова адреса: АДРЕСА_2)

до: Державного підприємства "Вінницька виправна колонія № 86", код ЄДРПОУ 08679617 (вул. Привокзальна, 26, м. Вінниця, 21100)

про стягнення 5 829,18 грн. боргу

за участю представників сторін :

позивача: ОСОБА_2 - довіреність № 354459 від 16.01.13 р.

відповідача: Шоломицького О.А. - довіреність № б/н від 11.06.12 р.

ВСТАНОВИВ :

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 заявлено позов до державного підприємства "Вінницька виправна колонія № 86" про стягнення 5829,18 грн. боргу, з яких 5 169,08 грн. - основного боргу; 111,08 грн. - 3 % річних; 549,02 грн. - пені.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 27.12.12 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 9/96/2012/5003 та призначено її до розгляду на 17.01.13 р..

17.01.13 р. в судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача надав пояснення з приводу заявленого позивачем позову та усно клопотав про незастосування до нього штрафних санкцій. Вказане клопотання судом відхилено з огляду не безпідставність та необгрунтованість.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

24.05.12 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Постачальник) та державним підприємством "Вінницька виправна колонія № 86" (Покупець) укладено договір поставки товару № 4236, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник передає у власність Покупця товар в асортименті і кількості, згідно замовлень Покупця, а Покупець зобов"язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору.

Ціни на товар встановлюються в національній валюті України. Відпускна ціна товару вказується у видаткових накладних, які є невід"ємною частиною даного договору. Ціна вказана у видаткових накладних на кожну партію товару, є погодженою обома сторонами, і не може бути змінена (п.п. 2.2., 2.3. договору).

У розділі 3 договору сторони передбачили порядок проведення розрахунків, а саме:

- Покупець оплачує поставлений Постачальником товар, що є предметом поставки за цим договором за ціною передбаченої у специфікації, яка додається до цього договору (Додаток № 1). Ціни в специфікації за цим договором зазначені з врахуванням ПДВ (п. 3.1. договору);

- Покупець сплачує на поточний рахунок Постачальника авансовий платіж в розмірі 2000,00 грн., що становить 20% вартості товару до 24.05.12 р. (п. 3.2. договору);

- остаточний розрахунок 7 169,08 грн. Покупець здійснює протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару, але не пізніше 24.06.12 р. (п. 3.3. договору);

На виконання умов договору поставки № 4236 від 24.05.12 р. позивачем було передано відповідачу товару на суму 9 169,08 грн., що підтверджується накладною №7360 від 24.05.12 р. та довіреністю № 75/215 від 24.05.12 р. (а.с. 11-12).

Однак, всупереч вищезазначеним умовам договору відповідач лише частково розрахувався з позивачем за поставлений товар на загальну суму 4000,00 грн., що стверджується банківськими виписками № 1545 від 20.09.12 р. на суму 1000,00 грн., №1605 від 28.09.12 р. на суму 2000,00 грн., № 1741 від 16.10.12 р. на суму 1000,00 грн.. Тоді як узгоджений строк оплати по накладній № 7360 від 24.05.12 р. пройшов 25.06.12р.. Окрім того, відповідачем не сплачено авансовий платіж в сумі 2000,00 грн..

Як вбачається з наявних в матеріалах справи фіскального чеку від 24.09.12 р. та реєстру відправлених листів № 48 від 21.09.12 р. (а.с. 16) фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з метою досудового врегулювання спору надсилав державному підприємству "Вінницька виправна колонія № 86" претензію від 19.09.12р. вих. № 3679 з вимогою погасити решту боргу. Проте, відповідач на вимоги претензії не відреагував, борг не погасив.

Таким чином, за неналежне виконання договірних зобов"язань у відповідача перед позивачем утворився борг у розмірі 5 169,08 грн. (9 169,08 грн. - 4 000,00 грн.).

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

Як випливає з договору, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, що випливають з договору поставки товару.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Враховуючи наведені приписи діючого законодавства, суд вважає, що заявлена до стягнення сума боргу у розмірі 5 169,08 грн. нарахована правомірно та обгрунтовано, а відтак підлягає задоволенню.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов"язань позивачем заявлено до стягнення 111,08 грн. - 3 % річних; 549,02 грн. - пені.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

В силу ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п. 6.1. договору сторони визначили, що у випадку несвоєчасної оплати одержаного товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день затримки.

Провівши перерахунок заявлених до стягнення 111,08 грн. - 3 % річних; 549,02 грн. - пені, суд дійшов висновку, що дані вимоги заявлено та нараховано правильно, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а в силу статей 32, 33 вказаного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень шляхом подання доказів. Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заявленої суми, в тому рахунку доказів проведення розрахунків на зазначену суму (платіжні доручення, виписки банківських установ тощо).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача судовий збір покладається на останнього.

Керуючись ст.ст.4-5, 32, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Вінницька виправна колонія № 86", код ЄДРПОУ 08679617 (вул. Привокзальна, 26, м. Вінниця, 21100) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентиф. № НОМЕР_1 (юр. адреса: АДРЕСА_1 поштова адреса: АДРЕСА_2) 5 169,08 грн. - основного боргу; 111,08 грн. - 3 % річних; 549,02 грн. - пені; 1 609,50 грн. - витрат, пов"язаних зі сплатою судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення суду складено та оформлено 18 січня 2013 р.

Суддя Балтак О.О.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи