Постанова № 28672693, 16.01.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2013 р.Справа № 5017/1978/2012Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді Жекова В.І.

суддів Величко Т.А., Аленіна О.Ю.

(склад колегії змінено згідно розпорядження голови суду № 23 від 14.01.2013р.)

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

за участю представників сторін 16.01.2013р.:

від ПАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів» не з'явився

від Прокуратури - Ставська І.С.

від Державної екологічної інспекції в Одеській області - Порубіна Ю.Д.

розглянувши апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів"

на рішення Господарського суду Одеської області

від 22.10.2012р.

у справі № 5017/1978/2012

за позовом Заступника Одеського міжрайонного природоохоронного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Одеській області

до Публічного акціонерного товариства „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів"

про стягнення 30 204, 75 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного Господарського суду від 23.11.2012р., яка надіслана сторонам 23.11.2012р. апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів" прийнята до провадження та призначена до розгляду на 05.12.2012р.

Розгляд справи за правилами ст. 77 ГПК України відкладався.

Учасники судового процесу відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялись про час і місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України судовий процес фіксується технічними засобами та відображається у протоколі судового засідання у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні, яке відбулось 16.01.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

03.07.2012р. Заступник Одеського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Одеській області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів", в якому просив стягнути з відповідача ПАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів" збитки, заподіяні державі, внаслідок самовільного водокористування - забору води в кількості 575 м., в розмірі 30 204, 75 гривень.

Позов обґрунтований тим, що у ході перевірки, проведеної 06.04.2012р. Одеською міжрайонною природоохоронною прокуратурою спільно з спеціалістами Держаної екологічної інспекції в Одеській області, з питань дотримання ПАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів", у порушення вимог п.9 ч.1 ст. 44, ч.1 ст. 49 та ч.1 ст. 50 Водного кодексу України, в період з 10.11.2011р. по 20.03.2012р. здійснило самовільний забір води у кількості 575 м. з шахтного колодязю глибиною 24,6 м., який знаходиться за місцем розташування товариства (м. Одеса, вул. Бугаївська (Індустріальна), 21).

Обґрунтовуючи позов заступник прокурора зазначає, що вказаний факт зафіксовано в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 06.04.2012р.

Крім того, в обгрунтувння позову заступник прокурора вказує, що Державною екологічною інспекцією в Одеській області відповідно до „Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009р. №389, розраховано 20.04.2012р. збитки, заподіяні державі внаслідок самовільного водокористування - забору товариством води в кількості 575 м., в розмірі 30 204, 75 гривень.

Також заступник прокурора звертає увагу на те, що Державною екологічною інспекцією в Одеській області 20.04.2012р. направлено на адресу ПАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів" претензію № 17, в якій запропоновано відповідачу добровільно відшкодувати заподіяні збитки. Вказаний лист підприємством був проігнорований.

На думку прокурора ці обставини і стали підставою для зверненя до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів" грошової суми у розмірі 30 204, 75 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.10.2012р. (суддя Смелянець Г.Є.) позов заступника Одеського міжрайонного природоохоронного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Одеській області задоволено та стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Одеській області збитки в сумі 30 204,75 грн. та судовий збір в сумі 1609 грн. 50 коп.

Рішення мотивоване тим, що ПАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів" без спеціального дозвілу було здійснено самовільний забір води з шахтного колодязю глибиною 24,6 м. чим і було порушено вимоги природоохоронного законодавства України.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, „Публічне акціонерне товариство Одеський завод радіально-свердлильних верстатів" звернулось до Одеського апеляційного Господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 22.10.2012р. у справі №5017/1978/2012 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Звертаючись з апеляційною скаргою апелянт посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції не досліджені всі фактичні обставини справи, які мали суттєве значення для вирішення спору.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що під час проведення перевірки 06.04.2012р. Державною екологічною інспекцією в Одеській області на дотримання вимог природоохоронного законодавства ПАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів" було встановлено, що на території підприємства працює шахтний колодязь, на який керівництвом було надано: акт на опломбування з'єднань водомірного вузла №5280 від 10.11.2011р.; акт пломбування №5281 від 10.11.2011р.; аналіз води №493 від 21.06.2011р., дозвіл на спеціальне водокористування від 14.05.2007р. з терміном дії до 31.03.2010р. та дозвіл на спеціальне водокористування від 20.03.2012р. з терміном дії до 26.07.2014р.

Відповідно до акту від 06.04.2012р., який був складений Державною екологічною інспекцією в Одеській області встановлено, що підприємством у період з 31.01.2010р. по 20.03.2012р. здійснювався самовільний забір води при відсутності дозволу на спецводовикористання; що згідно наданого керівництвом звіту про водоспоживання кількість самовільно забраної води склала 575 куб.м. (т.1, а.с. 11-12).

Крім того, Державною екологічною інспекцією в Одеській області був складений протокол про адміністративне правопорушення від 06.04.2012р. за № 000461 щодо притягнення до адміністративної відповідальності керівника ПАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів" за ст. 60 КУпАП України (т.1, а.с.13-14).

Відповідно до постанови Державної екологічної інспекції в Одеській області від 06.04.2012р. було накладено на керівника ПАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів" адміністративне стягнення у розмірі 170, 00 гривень (т.1, а.с. 51).

З матеріалів справи вбачається, що згідно з Переліком підприємств-водокористувачів Малиновського та Київського районів м. Одеси, які повинні мати дозволи на спеціальне водокористування станом на 03.02.2012р., який наданий супровідним листом Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області від 02.02.2012р. №813/05-07 на вимогу Одеського міжрайонного природоохоронного прокурора, відповідач ПАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів" входить до переліку Малиновського та Київського районів м. Одеси, які повинні мати дозволи на спеціальне водокористування.

23.04.2012р. Одеською міжрайонною Природоохоронною прокуратурою Одеської області внесено подання з вимогою до відповідача невідкладно розглянути подання та вжити вичерпних заходів для усунення виявлених порушень з боку відповідача ПАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів"; притягнути винних посадових осіб відповідальних за водокористування з шахтного колодязя до дисциплінарної відповідальності, а також повідомити Одеську міжрайонну природоохоронну прокуратуру Одеської області про результати розгляду подання в місячний термін.

Відповідно до листа від 13.06.2012р. за вих. №108 вбачається, що ПАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів" повідомив Одеського міжрайонного природоохоронного прокурора про відсутність правових підстав для виконання вимог, викладених в поданні від 23.04.2012р., оскільки ПАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів" своїми діями не порушувало вимог діючого законодавства України та здійснює водозабір при наявності всіх необхідних документів (т.1, а.с. 40-41).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 20.04.2012р. Державною екологічною інспекцією в Одеській області було складено претензію №17 з вимогою відшкодування збитків в сумі 30204,75 грн., що спричинені державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів ПАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів", додатком до якої є Обґрунтований розрахунок збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування, який здійснений на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, яка затверджена Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 20.07.2009р. №389 та зареєстрована в Мінюсті України 14.08.2009р. за №767/16783 (т.1, а.с. 52-53).

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що розмір збитків за самовільне водокористування ПАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів" у період з 10.11.2011р. по 20.02.2012р. становить 30257,28 грн.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується із доводами наведеними в оскаржуваному судовому рішенні, а відтак і не погоджується з доводами викладеними в апеляційній скарзі виходячи з наступного.

Приписами частини 1 статті 2 Водного Кодексу України встановлено, що завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.

Частиною 2 статті 2 Водного Кодексу України встановлено, що водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України „Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства. Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об'єктами, регулюються відповідним законодавством України.

Згідно з положеннями статті 46 Водного кодексу України визначено, що водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Відповідно до положень ст. 38 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що Використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Крім того, згідно з приписами статті 48 Водного кодексу України визначено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Положеннями статті 49 Водного кодексу України визначено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Відповідно до пункту 9 статті 44 Водного кодексу України визначено, що водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до дозволу на спецводокористування, який виданий ПАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів" 14.05.2007р. на термін до 31.03.2010р. вбачається, що ПАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів" дозволено здійснювати забір води з шахтного колодязю з лімітом в обсязі 4,0 тис. куб. м/рік.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у період з 01.04.2010р. по 20.03.2012р. забір води з шахтного колодязю здійснювався відповідачем ПАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів" за відсутністю дозволу на спеціальне водокористування, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 06.04.2012р., який складений Державною екологічною інспекцією в Одеській області під час проведення перевірки та підписаний керівником підприємства без жодних зауважень щодо проведеної перевірки, а також відповідними Дозволами, які видані відповідачу Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області із строком дії з 14.05.2007р. по 31.03.2010р. та з 20.03.2012р. по 26.07.2014р.

Отже, відповідно до приписів статті 110 Водного Кодексу України, порушення водного законодавства, зокрема, порушення правил спеціального водокористування, тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Аналогічні вимоги щодо відповідальності за самовільне спеціальне використання природних ресурсів містяться і у ст.68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища".

Згідно з приписами статті 111 Водного Кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Відповідно до розрахунку розміру заподіяних державі збитків вбачається, що розрахунок здійснений позивачем на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, яка затверджена Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 20.07.2009р. №389 та зареєстрована в Мінюсті України 14.08.2009р. за №767/16783.

Пунктом 9.1. цієї Методики встановлено, що розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), здійснюється за формулою З сам = 100 х W х Тар, де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), куб.м; Тар - розмір, грн/100 куб.м, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення (для води з лиманів - розмір, грн/100 куб.м, аналогічний ставці збору за спеціальне використання поверхневих вод для показника „Інші водні об'єкти", встановленої статтею 325 Податкового кодексу України.

Таким чином, твердження апелянта щодо того, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції не досліджені всі фактичні обставини справи, які мали суттєве значення для вирішення спору, колегією суддів апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції всебічно та в повному обсязі були досліджені всі обставини справи та цілком обґрунтовано було прийнято рішення щодо задоволення позовних вимог.

При розгляді справи в апеляційному порядку апелянт не спростував викладені в рішенні суду обставин, а отже, відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Крім того, відповідно до вимог ст.38 ГПК України, (в редакції Закону № 2453 -V1), забезпечення судового процесу доказами покладено виключно на сторони у справі.

З огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване рішення прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак останнє підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.77, 85,99,101-105 ГПК України,

колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 22.10.2012р. у справі № 5017/1978/2012-залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 17.01.2013р.

Головуючий суддя: Жеков В. І.

Судді: Величко Т.А.

Аленін О.Ю.