Рішення № 28672606, 10.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-50/16427-2012 10.01.13

За позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий альянс»

до приватного акціонерного товариства «Український страховий дім»

про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 5 939,47 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача Опанасенко Б.Ю. (дов. № 123 від 27.12.2012)

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт»(надалі- ПрАТ «СК «Український страховий стандарт»та/або позивач) звернулось до господарського суду м. Києва із позовом до приватного акціонерного товариства «Український страховий дім»(надалі -ПрАТ «Український страховий дім»та/або відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 5 939,47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо - транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав в силу приписів статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України в межах виплаченого відшкодування право зворотної вимоги до відповідальної за збитки особи, якою є відповідач як страховик цивільної відповідальності винної у ДТП особи. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку здійснити регресну виплату.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.11.2012 порушено провадження у справі № 5011-50/16427-2012, розгляд справи призначено на 06.12.2012.

Представник позивача в судове засідання 06.12.2012 з'явився та надав пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання 06.12.2012 не з'явився, витребувані судом докази не подав, але через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання та відклав розгляд на 27.12.2012.

Представник позивача в судове засідання 27.12.2012 з'явився та надав додаткові пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання 27.12.2012 не з'явився, витребувані судом докази не подав, про причин неявки суд не повідомив, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 10.01.2013.

Представник позивача в судове засідання 10.01.2013 з'явився, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 10.01.2013 повторно не з'явився, хоча про час та місце був повідомлений належним чином.

Ухвала господарського суду м. Києва від 27.12.2012 була належним чином відправлена відповідачу за вказаною позивачем адресою, та отримана 17.12.2012, що підтверджується повідомленням про вручення.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції " у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.07.2009 між АСТ «АИС- Поліс», правонаступником якого є ПрАТ «СК «Український страховий стандарт»та Горовенко Анною Володимирівною (надалі -«страхувальник») було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу № 0112-0114-000755, за яким позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу- легкового автомобіля «КІА», д.н. АІ 4048 ВМ (надалі -«застрахований автомобіль»)

Предметом договору є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, розпорядженням та користуванням вказаним транспортним засобом на випадок настання страхових подій, а саме до страхових випадків відноситься: дорожньо-транспортні пригоди; незаконне заволодіння; протиправні дії третіх осіб; інші випадкові події (пожежа, вибух або самозаймання транспортного засобу, стихійне лихо чи природні явища і т.п.).

25.04.2010 в м. Боярка Києво - Святошинського району Київської області на вул.. Магістральна сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів : застрахованого автомобіля «КІА», д.н. АІ 4048 ВМ, під управлінням власника Горовенко А.В. та автомобіля «Фольксваген», д.н. ВА 8538 АК, під керуванням власника Бершадського Д.М.

Із довідки ВДАІ № 8610449 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що транспортний засіб -«Фольксваген», д.н. ВА 8538 АК, яким спричинено ДТП , що потягнуло нанесення шкоди застрахованому позивачем автомобілю «КІА», д.н. АІ 4048 ВМ, знаходився під керуванням громадянина Бершадського Д.М.

Згідно з постановою Києво - Святошинського районного суду Київської області від 05.05.2010 у справі № 3-2125/2010 Бершадського Дениса Михайловича за вчинення вказаного ДТП було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Тобто, за укладеним договором одна сторона за договором зобов'язалася за винагороду (страховий внесок), котра сплачується іншою стороною, відшкодувати їй збитки, завдані застрахованому транспортному засобові в результаті настання визначеного договором страхового випадку.

Застрахованим майном за вказаним Договором є автомобіль «КІА», д.н. АІ 4048 ВМ, а страховим випадком крім інших, вважаються також збитки: пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу або його частини в результаті ДТП та ін.

Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди завданої власнику КТЗ № 245 від 09.06.2010 вартість матеріального збитку склала 5 939,47 грн.

На підставі заяви на виплату страхового відшкодування, вищевказаних рахунків, страхового акту № 478-372/10 від 16.06.2010, розрахунку суми страхового відшкодування, позивач на виконання умов Договору страхування виплатив на рахунок, визначений страхувальником, страхове відшкодування у розмірі 6 032,58 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1800 від 06.12.2010.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України "Про страхування " та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина Баршадського Д.М. встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «Фольксваген», д.н. ВА 8538 АК, ним відшкодовується.

Цивільно-правова відповідальність Бершадського Д.М. як власника та водія даного автомобіля, на дату ДТП була застрахована ПрАТ «Український страховий дім»згідно із полісом № ВС/8742597, відповідно до якого ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну становить 25 500, 00 грн., франшиза становить 510,00 грн.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів "(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу підлягає зменшенню у зв'язку з вирахуванням франшизи -5 939,47 грн. - 510,00 грн. = 5 429, 47 грн.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 5 429, 47 грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів " (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з ст. 38.2.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів " страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов'язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Позивач з претензією вих.№1462 від 30.05.2011 звернувся до відповідача з проханням відшкодувати заподіяну в результаті ДТП шкоду.

Відповідачем доказів виконання зобов'язання не надано, як не надано доказів звільнення його від виконання свого обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем вимоги щодо стягнення з Відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч.5 ст.49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються:

На позивача в сумі 142 грн. 60 коп., на відповідача 1 466 грн. 90 коп.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт»задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» (01023, м. Київ, Печерський р-н, площа Спортивна, буд.3, ідентифікаційний код 32556540) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт»(04073, м. Київ, Оболонський р-н, пров. Балтійський, буд.20, ідентифікаційний код 22229921) суму страхового відшкодування у розмірі 5 429, 47 грн. (п'ять тисяч чотириста двадцять дев'ять) грн. 47 коп. та судовий збір у розмірі 1 466 (одна тисяча чотириста шістдесят шість) грн. 90 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Л. Д. Головатюк

Дата підписання повного тексту рішення -16.01.2013