Рішення № 28672596, 14.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-59/18684-2012 14.01.13

За позовом Приватного акціонерного товариства "ОТІС"

До Комунального підприємства по утриманню житлового господарства

Дніпровського району м. Києва

Про стягнення 15 187,71 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивача Мацюк В.В. -представник (дов. № 80 від 02.08.2012 р.)від відповідачаТурченко Д.Л. -представник (дов. № 64-6459 від 04.10.2012 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "ОТІС" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва про стягнення заборгованості по договору D 21 Т № 315/29 від 17.05.2011 р. на виконання відновлювальних робіт з ремонту ліфтів (далі - Договір) в розмірі 15 187,71 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем не виконано в повному обсязі зобов'язання по сплаті вартості за виконані роботи по Договору, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 15 187,71 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.12.2012 р. порушено провадження у справі №5011-59/18684-2012 та призначено справу до розгляду на 14.01.2013 р.

14.01.2013 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача заяву про розстрочку виконання рішення, відповідно до якого просить суд розстрочити виконання рішення на 4 місяці, згідно графіку наявному у клопотанні.

В судовому засіданні 14.01.2013 р. представник позивача надав суду заяву про припинення провадження у справі в частині стягнення 1920,00 грн., у зв'язку з добровільною частковою сплатою відповідачем суми боргу в розмірі 1920,00 грн.

В судовому засіданні 14.01.2013 р. представник відповідача надав суду додаток до клопотання про розстрочку виконання рішення, відповідно до якого просить суд розстрочити виконання рішення на 3 місяці, згідно графіку наведеного в даному клопотанні.

Представник позивача не заперечив проти задоволення даного уточненого клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 14.01.2013 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.05.2011 р. між Приватним акціонерним товариством "ОТІС" (підрядник, позивач) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (замовник, відповідач) був укладений договір D 21 Т № 315/29 (Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, відповідач доручив, а позивач прийняв до виконання роботи з ремонту ліфтів, згідно Додатку № 1 до Договору, на об'єктах відповідача.

Загальна вартість робіт згідно з пунктом 2.1. Договору складає 21 696,73 грн.

Свої зобов'язання за вищевказаним Договором Приватне акціонерне товариство "OTIC виконало належним чином, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) за травень 2011 р., які підписані сторонами, а саме: № 315/29 108-Т1 на суму 2458,06 грн., № 315/29108-Т2 на суму 4805,78 грн., № 315/29108-ТЗ на суму 3977,54 грн., № 315/29108-Т4 на суму 2241,84 грн., № 315/29108-Т5 на суму 660,89 грн., № 315/29108-16 на суму 4519,48 грн., № 315/29108-17 на суму 3033,14 грн., на загальну суму 21 696,73 грн.

Відповідач, відповідно до пункту 3.3. Договору оплачує позивачу фактично виконані роботи не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем їх виконання у відповідності з погодженими договірними цінами по конкретних об'єктах.

Відповідач не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання згідно з умовами Договору, не провівши повний розрахунок з позивачем за виконані роботи.

Так, відповідачем сплачено на рахунок позивача за виконані останнім роботи кошти в розмірі 6 509, 02 грн.

Таким чином, відповідач оплатив за надані позивачем роботи не в повному обсязі, у зв'язку з чим на день подачі позову до суду утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 15187,71 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що свої зобов'язання щодо оплати коштів за виконані позивачем роботи, відповідач у встановлений Договором строк виконав не в повному обсязі.

Так, відповідно до платіжного доручення № 65 від 10.01.2013 р., платіжного доручення № 77 від 14.01.2013 р. відповідач в січні 2013 р. сплатив позивачу кошти в рахунок погашення заборгованості по Договору в сумі відповідно 720,00 грн., 1200,00 грн., загалом 1920,00 грн.

Таким чином, станом на день розгляду справи, 14.01.2013 р., заборгованість відповідача за виконані позивачем Роботи по Договору D 21 Т № 315/29 від 17.05.2011 р. становить 13 267,71 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р., припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

Таким чином, оскільки відповідачем сплачено частково суму заборгованості в розмірі 1920,00 грн. в процесі розгляду даної справи, та відсутністю в цій частині позовних вимог предмету спору, суд припиняє провадження у справі № 5011-59/18684-2012 в частині стягнення з відповідача частини основної заборгованості в розмірі 1920,00 грн.

Таким чином, станом на день розгляду справи, сума основної заборгованості, що підлягає до стягнення становить 13 267,71 грн.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також вимоги ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач не заперечив проти суми основного боргу в розмірі 13 267,71 грн., господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 13 267,71 грн. підлягають задоволенню.

Стосовно клопотання представника відповідача про розстрочку виконання рішення, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із статтею 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

Застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК України, господарські суди повинні мати на увазі таке.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Розстрочка означає виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

За таких обставин, враховуючи те, що позивач не заперечив роти розстрочки виконання рішення, відповідач не є прибутковою організацією, що призводить до утруднення виконання рішення суду, а тому, враховуючи інтереси обох сторін у справі, з огляду на обов'язковість виконання рішення суду, суд приходить до висновку, що стягнення суми боргу необхідно розстрочити шляхом стягнення суми боргу трьома платежами, згідно графіку.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 121 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г, ідентифікаційний код 03366612) на користь Приватного акціонерного товариства "ОТІС" (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, 32, ідентифікаційний код 14357579) заборгованість в сумі 13 267 (тринадцять тисяч двісті шістдесят сім) грн. 71 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

3. Провадження в частині стягнення 1920 (одна тисяча дев'ятсот двадцять) грн. 00 коп. основного боргу припинити.

4. Розстрочити виконання рішення суду на 3 місяці, а саме:

до 28.02.2013 р. -5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.;

до 31.03.2013 р. -5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.;

до 30.04.2013 р. -4877 (чотири тисячі вісімсот сімдесят сім) грн. 21 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання

повного рішення: 18.01.2013 р.

Суддя Ю.В. Картавцева