Рішення № 28672074, 17.01.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 січня 2013 р.

Справа № 19/902/1/13

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Кеміагротрейд" ( вул. Цитадельна, буд. 7, м. Київ, 01015)

до:Державного підприємства Сільськогосподарського підприємства "Іллінецьке" ( вул.Леніна,6, с. Іллінецьке, Іллінецький р-н, Вінницька обл., 22712)

про стягнення 95252,53 грн.

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Резніченко Ю.В.

Представники

позивача : Гузенко М.Ю.,

відповідача : Петрівський Р.Л.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов товариством з обмеженою відповідальністю "Кеміагротрейд"до державного підприємства Сільськогосподарського підприємства "Іллінецьке" про стягнення 95252,53 грн., з яких 78 275,70 грн. сума основного боргу; 9701,05 грн. 24 % річних; 6063,15 грн. пені ; 1212,63 3% річних.

Ухвалою суду від 02.01.2013 року порушено провадження у справі з призначенням судового засідання на 17.01.2013 року.

17.01.2013 року представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву (вх. № канц. 08-46/655/13), в якому останній проти позову заперечує, та зазначає - що позовні вимоги є обґрунтованими лише в частині наявної заборгованості за видатковою накладною № РН-0000041 від 08 червня 2012 року. За цією накладною було отримано засоби захисту на суму з ПДВ 133275 гривень 70 копійок. Що стосується посилання на договір поставки товару на умовах надання товарного кредиту № 08-06/2012 від 08 червня 2012 року, то згідно пункту 1.2. під товаром розуміється саме насіння соняшнику та насіння кукурудзи. Відповідно до пункту 9.4. договору зміни в Договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього Договору. Такої додаткової угоди щодо засобів захисту рослин не складалось, а тому договір стосовно поставки насіння соняшнику та насіння кукурудзи є таким, що не відбувся, В наявній накладній № РН-0000041 від 08 червня 2012 року не встановлено строку оплати за цією накладною. Відповідач зазначає, що по видатковій накладній № РН-0000041 від 08 червня 2012 року здійснено 3 (три) оплати: 03 липня 2012 року - 5000 гривень, 25 вересня 2012 року - 50000 гривень та 27 грудня 2012 року - 5000 гривень. Всього оплачено 60000 гривень. Заборгованість складає 73275 гривень 70 копійок. Відповідач вважаємо, що строк оплати цієї суми ще не настав. Спосіб захисту прав, обраний позивачем не відповідає способам, встановленим законодавством.

В судовому засіданні (17.01.2013р.) представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, при цьому врахувавши проплату відповідача за поставлений товар в сумі 5000 грн. здійсненну після порушення провадження по даній справі про що останнім надано суду копію банківської виписки від 26.12.2012р.

Представник відповідача позов визнав частково в частинні стягнення основного боргу, щодо решти позову заперечив посилаючись на обставини викладенні у відзиві від 17.01.2013р.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

08.06.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Кеміагротрейд» та державним підприємством «Іллінецьке» укладено договір поставки товару на умовах надання товарного кредиту №08-06/2012.

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов" язується поставити покупцеві товар на умовах відстрочення оплати на певний термін і під відсоток, а покупець зобов" язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі (додаткових угод та специфікацій до нього) прийняти товар та оплатити його вартість і відсотки.

Згідно із п. 1.2 Договору під товаром розуміється насіння соняшника, насіння кукурудзи найменування, одиниці виміру, ціна та загальна кількість товару, що підлягає поставці за Договором, його часткове співвідношення асортимент, сортамент, номенклатура) визначаються у специфікаціях, що є невід'ємним додатком до Договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору ціна вказується у специфікаціях до Договору і у супроводжувальних документах на товар, що постачається. У випадку, якщо в супроводжувальних документах на товар, що постачається вказана ціна вище тої, яка вказана в специфікації до Договору, то покупець має право відмовитись від прийняття товару. Зміна ціни товару, що постачається за Договором оформлюється окремою додатковою угодою до Договору.

Згідно із п. 5.3 Договору датою поставки товару за Договором є дата підписання представником покупця накладної на передачу товару у двох екземплярах та специфікації.

Відповідно до п. 5.7 Договору загальна ціна Договору складається із суми вартості товару по всіх специфікаціях, підписаних в рамках договору, які є невід'ємною його частиною, з урахуванням суми процентів за користування товарним кредитом.

Згідно із п. 5.8 Договору товарний кредит з відстрочкою платежу по Договору надається на умовах сплати 24% річних за користування товарним кредитом, якщо інший розмір процентів не встановлений умовами оплати товару по специфікації до Договору, товарний кредит наданий постачальником покупцю в межах строків визначений умовами до Договору.

Відповідно до п. 5.9 Договору нарахування процентів по договору здійснюється на суму товарного кредиту, тобто на суму вартості товару, що передавався на умовах товарного кредиту, за період з моменту фактичного відвантаження товару до моменту сплати покупцем суми вартості товару отриманого на умовах товарного кредиту, момент фактичного відвантаження товару - дата вказана у видатковій накладній.

Згідно із п. 5.12.2 Договору перший авансовий платіж у розмірі 30% річних від загальної вартості товару, який не є товарним кредитом. Покупець зобов'язаний здійснити протягом п'яти банківських днів з дня підписання сторонами специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 5.12.3 Договору другий платіж у розмір 70% від загальної вартості товару покупець зобов'язується сплатити до 01.09.2012р.

Згідно із п. 8.4 Договору у випадку порушення термінів оплати, обумовлених в Договорі, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення оплати.

08.06.2012 року між сторонами було підписано специфікацію №1 до договору поставки товару на умовах надання товарного кредиту № 08-06/2012 на поставку товару, а саме засоби захисту рослин на загальну суму 133275,70 грн.

08.06.2012 року позивач виконав свої зобов'язання по договору та спеціфікції , а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 133 275, 70 грн., що потверджується видатковою накладною № 41, яка підписана обопільно між сторонами та скріплена мокрими печатками сторін.

Відповідач свої зобов"язання стосовно оплати за поставлений товар здійснив частково, а саме 03.07.2012 року проплатив 5 000,00 грн., 25.09.2012 року проплатив 50 000,00 грн., що підтверджено виписками банку.

11.12.2012 року позивач на адресу відповідача направив претензію з вимогою сплатити заборгованість, яка залишена без задоволення.

Разом з тим, 27.12.2012 року відповідач проплатив 5000,00 грн. (копія виписки банку у справі)

З врахуванням наведеного сума боргу відповідача становить 73 275,70 грн.

Не здійснивши вчасно розрахунків із позивачем, відповідач порушив умови укладеного між сторонами договору, тому останньому було нараховано 9701,05 грн. 24 % річних; 6 063,15 грн. пені ; 1212,63 3% річних

Непроведення відповідачем розрахунків спонукало позивача звернутися з позовом до суду.

Суд задовольняючи позовні вимоги виходив з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору № 08-06/2012 на умовах надання товарного кредиту від 08.06.2012 року, між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 статті 625 ЦК України).

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи те, що на день розгляду справи в суді відповідач надав суду докази погашення основного боргу в розмірі 5000,00 грн., що підтверджується банківською випискою, суд дійшов висновку, що дана вимога підлягає припиненню.

У пункті п.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір в сумі 5000,00 грн., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Стосовно основної заборгованості в розмірі 73 275,70 грн., та дана вимога підлягає задоволенню повністю, як така що доведена та підтверджена матеріалами справи.

Крім суми основного боргу відповідачу було нараховано: 9701,05 грн. 24 % річних; 6063,15 грн. пені ; 1212,63грн. 3% річних.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із п. 5.8 Договору товарний кредит з відстрочкою платежу по Договору надається на умовах сплати 24% річних за користування товарним кредитом, якщо інший розмір процентів не встановлений умовами оплати товару по специфікації до Договору, товарний кредит наданий постачальником покупцю в межах строків визначений умовами до Договору.

Відповідно до п. 5.9 договору - нарахування процентів по договору здійснюється на суму товарного кредиту, тобто на суму вартості товару, що передався на умовах товарного кредиту, за період з моменту фактичного відвантаження товару до моменту сплати покупцем суми вартості товару отриманого на умовах товарного кредиту. Момент фактичного відвантаження товару - дата вказана у видатковій накладній.

Відповідно до п. 5.13.1. договору - вартість товару представляє собою основну суму товарного кредиту. Ця сума товарного кредиту, за виключенням першого (авансового платежу) п. 5.12.2. сплачується в строк вказаний в п. 5.12.3. Крім суми товарного кредиту покупець сплачує проценти за товарним кредитом.

Відповідно до п. 8.4. договору у випадку порушення термінів оплати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позов в частині стягнення 9701,05 грн. 24 % річних; 1212,63 3% річних заявлені правомірно.

Проте, судом здійснено перерахунок розрахунку пені (період прострочення з 14.06.2012р.-14.12.2012р.), який становить в розмірі 5902,76 грн.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення 9701,05 грн. 24 % річних; 5902,76 грн. пені ; 1212,63 3% річних підлягає задоволенню.

Судом не беруться до уваги заперечення відповідача викладені у відзиві виходячи з наступних міркувань.

Посилання відповідача на те, що умовами договору не передбачено поставку захисту захисту рослин, спростовуються специфікацією до вказаного договору, оскільки п.1.2. договору сторони погодили, що специфікація є невід'ємним додатком до договору, таким чином сторонами було погоджено предмет поставки. А відтак, сторони погодивши предмет поставки та підписавши обопільно дану специфікацію до договору № 08-06/2012 від 08.06.2012 року несуть відповідальність згідно з умовами даного договору. Разом з тим, з наданих пояснень сторін та заяви представника позивача, судом встановлено, що між сторонами не існували інші договірні відносини.

Щодо строку оплати товару, та суд зазначає, що п. 5.12.3. договору сторони погодили що другий платіж 70 % від загальної вартості товару покупець зобов'язується сплатити до 01.09.2012 року.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення штрафних санкцій, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягає задоволенню частково.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до п.3 ч. 5 ст. 49 ГПК України.

При цьому в частині вимог, відносно яких провадження у справі припинено судовий збір повертається судом позивачу згідно приписів ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства сільськогосподарського підприємства "Іллінецьке" ( вул.Леніна,6, с. Іллінецьке, Іллінецький р-н, Вінницька обл., 22712, код ЄДРПОУ 36131454) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кеміагротрейд" ( вул. Цитадельна, буд. 7, м. Київ, 01015, код ЄДРПОУ 36131454 ) 73 275,70 грн. суму основного боргу; 9701,05 грн. 24 % річних; 5902,76 грн. пені; 1212,63 3% річних; 1801,83 судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 5 000,00 грн.

4. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Кеміагротрейд" ( вул. Цитадельна, буд. 7, м. Київ, 01015, код ЄДРПОУ 36131454 ) з Державного бюджету України 103,21 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 37 від 19 грудня 2012 року. Оригінал платіжного доручення № 37 від 19 грудня 2012 року знаходиться в матеріалах справи № 19/902/1/13.

5. Дане рішення за підписом судді, скріплене гербовою печаткою суду, є підставою для повернення товариству з обмеженою відповідальністю "Кеміагротрейд" ( вул. Цитадельна, буд. 7, м. Київ, 01015, код ЄДРПОУ 36131454 ) із Державного бюджету України судового збору в розмірі 103,21 грн.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18 січня 2013 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу ( вул. Цитадельна, буд. 7, м. Київ, 01015)

3 - відповідачу ( вул.Леніна,6, с. Іллінецьке, Іллінецький р-н, Вінницька обл., 22712)