Рішення № 28671572, 17.01.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.13 Справа№ 5015/5522/12

за позовом: Приватного підприємства «Торговий дім «Галпідшипник», м.Львів

до відповідача: Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»в особі Відокремленого підрозділу «Служба матеріально-технічного постачання ДТГО «Львівська залізниця»

про: стягнення 108834,30грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Якімець Б.Ю.

Представники:

Від позивача: Гриценко С.І. -представник за довіреністю

Від відповідача: Поліщак Р.В. -представник за довіреністю

Суть спору: Приватне підприємство «Торговий дім «Галпідшипник», м.Львів звернулось з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»в особі Відокремленого підрозділу «Служба матеріально-технічного постачання ДТГО «Львівська залізниця»про стягнення 108834,30грн., з яких 104378,70 грн. основного боргу, 3180,08грн. пені та 1275,52грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 28.12.2012р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.01.2013 року.

Представникам сторін роз'яснено їх права згідно ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що між Приватним підприємством «Торговий дім «Галпідшипник»та відповідачем -Державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця», в особі якого діяв начальник Відокремленого підрозділу «Служба матеріально-технічного постачання ДТГО «Львівська залізниця»Олексій І.М., укладено договір поставки № Л/НХ -111419/НЮ від 08.07.2011р., відповідно до якого позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 104378,70грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи накладними. Проте, на момент подання позовної заяви відповідач, не зважаючи на надіслану йому претензію, не здійснив оплату за рахунками, виставленими на підставі накладних при передачі товару. Крім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню та 3% річних, а також судові витрати пов'язані з оплатою судового збору та послуг адвоката.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у судовому засіданні підтвердив факт укладення зазначеного договору та поставки товару. Ствердив зокрема, що відповідачем не погашено основний борг, розмір якого станом на 17.01.2012р. становить 104378,70грн., через відсутність фінансування та наявність значної кредиторської заборгованості за поставлені товарно-матеріальні цінності, проте звернув увагу суду на неточності, допущені відповідачем при розрахунку суми пені та 3% річних, зазначивши, що відстрочення оплати за умовами договору рахується у банківських, а не календарних днях, таким чином фактичний строк прострочення платежу є меншим, ніж вказано позивачем. Також відповідач просить зменшити заявлений позивачем розмір стягнення оплати послуг адвоката.

Представник позивача погодився з наданими відповідачем розрахунками розміру пені та 3% річних, а також не заперечив проти заявлених вимог про зменшення розміру оплати послуг адвоката.

В матеріалах справи наявно достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст. 77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між Приватним підприємством «Торговий дім «Галпідшипник»та Державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця», в особі якого діяв начальник Відокремленого підрозділу «Служба матеріально-технічного постачання ДТГО «Львівська залізниця» Олексій І.М. укладено договір поставки № Л/НХ -111419/НЮ від 08.07.2011р., відповідно до якого постачальник поставив покупцю товар, а саме підшипники відповідно до специфікації №1 (додаток №1 до договору), на загальну суму 104378,70грн., що підтверджується накладними № 8473 від 11.05.2012р., № 8472 від 11.05.2012р., № 9425 від 22.05.2012р. та № 10295 від 31.05.2012р. Виставлені на підставі накладних рахунки до проплати були передані відповідачу при передачі товару, що відповідає вимогам п.4.2 договору, укладеного між сторонами. Відмов від прийняття товару чи претензій щодо його якості від відповідача не надходило.

Відповідно до п.4.1 зазначеного договору, розрахунки між сторонами проводяться шляхом оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару протягом 60 банківських днів після дати поставки товару, проте на момент розгляду справи в судовому засіданні оплата за такими рахунками не була здійснена. На виставлену позивачем претензію №1 від 03.12.2012р., в якій він просив перерахувати кошти за поставлену продукцію в розмірі 104378,70грн., отримана відповідь № НХ - 3588 від 18.12.2012р. про те, що заборгованість буде сплачена за наявності фінансування.

Станом на день подання позову сума основного боргу становить 104378,70грн. та визнається відповідачем у повному обсязі.

Згідно п.7.5 вказаного договору, у разі несвоєчасної оплати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, що становить 3180,08грн. Згідно ст.625 ЦК України позивач також просить стягнути з відповідача 1275,52грн. 3% річних.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

У відповідності до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч.2 ст.343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України, передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 104378,70грн. суми основного боргу підтверджені поданими доказами, відповідачем визнані та підлягають до задоволення. Що стосується вимог про стягнення пені та 3% річних, то суд, здійснивши перерахунок вказаних сум з врахуванням відстрочки сплати на 60 банківських днів, дійшов до висновку, що до задоволення підлягає 3051,02грн. та 1220,41грн. відповідно.

Спір виник та розглядається з вини відповідача, а тому судові витрати слід покласти на нього пропорційно до задоволених вимог, згідно норм ст.49 ГПК України.

Відповідно до ст.44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ст..48 ГПК України, витрати за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». У Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»зазначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26), в якому встановлюється порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо (ч.2 ст.30). При встановлені розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини, а гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.3 ст.30). Закон не містить іншого порядку визначення розміру коштів за послуги адвоката.

Внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання позивач був вимушений звернутись за правовою допомогою до адвоката. Таким чином, укладення з адвокатом договору про надання юридичних послуг було зумовлене неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за укладеним договором.

З аналізу договору про надання правової допомоги від 25.12.2012 року випливає, що надання цих послуг та їх об'єм безпосередньо пов'язані із даною справою і її розглядом в господарському суді. Послуги адвоката оплачені в повному обсязі в розмірі 1600,00 грн. позивачем відповідно до платіжного доручення № 1433 від 26.12.2012 року.

Однак, враховуючи те, що дана справа відноситься за складністю до категорії простих справ, а також те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд вважає за можливе задоволити оплату послуг адвоката в сумі 1500,00грн.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84,85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»(м.Львів, вул.Гоголя, буд. 1, код ЄДРПОУ 01059900) на користь Приватного підприємства «Торговий дім «Галпідшипник»(м.Львів, вул. Зелена, буд. 238-3, код ЄДРПОУ 19170443) 104378,70грн. основного боргу, 3051,02грн. пені, 1220,41грн. 3% річних., 2173,00 грн. судового збору та 1500,00грн. оплати послуг адвоката.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

4. В задоволені решти позовних вимог -відмовити.

Суддя Щигельська О.І.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 84 ГПК України 18.01.2013 року.