Рішення № 28670082, 14.01.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2013 р.Справа № 5023/5479/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федорова Т.О.

розглянувши справу

за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства "Політехком", м. Дергачі до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Лідіс", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Любімий О.М. за дов. № 14/09 від 01.09.12р.;

відповідача - Літкевич О.В. за дов. б/н від 27.12.12р.;

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Приватного виробничо-комерційного підприємства "Політехком", м. Дергачі до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Лідіс", м. Харків полягають у стягненні з відповідача збитків. Змінені позовні вимоги полягають у стягнення з відповідача заборгованості.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.01.2012р. в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі відмовлено, зобов"язано позивача надати в судове засідання оригінали доказів на підтвердження позовних вимог.

У судове засідання 14.01.2013р. представник позивача з"явився, просиз задовольнити змінені позовні вимоги. Виконав вимоги ухвали господарського суду Харківської області від 03.01.2013р., надав для огляду в судове засідання оригінал договору поставки №0208 від 02.08.2010р., проти клопотання про призначення почерковознавчої експертизи та направлення справи до слідчих органів заперечує.

Відповідач скористався правом участі у судовому засіданні, направив свого представника, який просив відмовити у задоволенні позовних вимог, підтримує клопотання про призначення у справі почерковознавчої експертизи та направлення справи до слідчих органів.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Дослідивши клопотання представника відповідача про призначення у справі судової експертизи та матеріали справи, суд приходить до висновку, що для встановлення фактичних даних, які входять до предмета доказування у справі, відсутня обгрунтована потреба у проведенні експертного дослідження, оскільки окрім спірного договору підпис у якому оспорюється представником відповідача зобов"язання між сторонами можуть бути підтверджені й іншими доказами, які наявні у справі, а тому в задоволенні клопотання представника відповідача (вх.№140 від 03.01.2013р.) слід відмовити.

Стосовно клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі та надіслання її до слідчих органів то суд вважає, що наявні підстави для відмови в його задоволенні, оскільки судом досліджено оригінал зазначеного договору у судовому засіданні, крім того, у судовому засіданні 03.01.2013р. представник відповідача зазначив, що господарських відносин між сторонами окрім, як за договором поставки №0208 від 02.08.2010р. не було. Зазначене вище свідчить про намагання відповідача затягнути судовий процес шляхом подання великої кількості клопотань, з метою унеможливлення прийняття рішення.

Пленум Вищого господарського суду України у своїй п.3.14 своєї постанови від 26.12.2011р. №11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз"ясним, що зловживанням процесуальними правами слід вважати також і подання учасниками судового процесу: - клопотань (заяв) про вчинення господарським судом не передбачених ГПК ( 1798-12 ) процесуальних дій; - подання другого і наступних клопотань (заяв) з одного й того самого питання, яке вже вирішено господарським судом. З урахуванням обставин справи господарський суд може залишити відповідне клопотання (заяву, скаргу) без задоволення, приєднавши його (її) до матеріалів справи і зазначивши про це в описовій частині рішення, прийнятого по суті справи (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи). Відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (995_004), учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку. При цьому під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

Зважаючи на викладене суд вважає, що слід залишити клопотання представника відповідача (вх.№121 від 03.01.2013р.) про зупинення провадження у справі та направлення її до слідчих органів без задоволення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

02.08.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП Лідіс", м.Харків (далі - Відповідач, Постачальник) та Приватним виробничо-комерційним підприємством "Політехком", м. Дергачі (далі - Позивач, Покупець) було укладено Договір поставки №0208. (далі -Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Постачальник зобов"язується поставити та передати у власність Покупцю продукцію, (далі -Товар), а покупець зобов"Язується прийняти та оплатити цей товар на умовах даного Договору.

Відповідно до п.1.2 Договору Товаром є Рейки, довжиною 25 метрів, б/в кількістю 457,143 тн., ціною 3166,67 грн. за тону на загальну суму 1737145,22 грн. з ПДВ.

Відповідно до п.5.2 Договору Покупець здійснює розрахунок з Постачальником згідно виставлених рахунків.

02.08.2010р. на виконання Договору відповідач виставив позивачу рахунок №32 на загальну суму 1737145,22 грн. відповідно до якого позивачем сплачуються грошові кошти за "Рейки Р65 25м б/в" кількістю 457,143 т. за ціною 3166,67 грн./т.

Згідно з частиною 1-ю ст. 265 Господарського Кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач 03 серпня 2010 року платіжним дорученням №192 сплатив Відповідачу кошти у сумі 1600000,00 грн. та платіжним дорученням №211 від 16.08.2010р. у сумі 137145,22 грн. Всього позивачем було перераховано відповідачу 1737145,22 грн.

Однак, незважаючи на повне виконання Позивачем зобов'язань щодо оплати Товару, Товар Відповідачем не був поставлений.

При цьому Відповідач не вчинив жодних залежних від нього заходів щодо належної поставки Товару.

Згідно з частиною 1 ст.615 Цивільного Кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. У разі такої відмови згідно із частиною 3 ст. 615 Цивільного Кодексу України внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання воно припиняється.

Закон встановлює право Позивача у зобов'язанні відмовитися від прийняття виконання у разі такого порушення Відповідачем зобов'язання як прострочення виконання.

Так, згідно частиною 3 ст. 612 Цивільного Кодексу України якщо внаслідок прострочення Відповідача зобов'язання втратило інтерес для Позивача, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Аналогічна норма міститься в Господарському Кодексі України: згідно із частиною 2 ст. 220 Господарського Кодексу України якщо внаслідок прострочення Відповідача виконання втратило інтерес для Позивача, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до частини 1 ст. 623 Цивільного Кодексу України Відповідач, який порушив зобов'язання, має відшкодувати Позивачеві завдані цим збитки.

Аналогічно згідно із частиною 1 ст. 220 Господарського Кодексу України Відповідач, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед Позивачем (Позивачами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Згідно із частиною 1 ст. 224 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно із частиною 2 ст. 224 Господарського Кодексу України під збитками розуміються, зокрема, витрати, зроблені управленою стороною.

Згідно із частиною 1 ст. 173 Господарського Кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі Відповідач) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі Позивач) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Отже, управленою стороною у Договорі поставки відповідно до частини 1 ст. 173 Господарського Кодексу України є Позивач.

Таким чином, відповідно до вищевказаних положень чинного законодавства сплачена Позивачем за непоставлений Товар сума у розмірі 1737145,22 грн. є збитками, які поніс Позивач внаслідок невиконання Відповідачем зобов'язання щодо поставки Товару.

Згідно із частиною 1 ст. 614 Цивільного Кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності). При цьому особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно із частиною 3 ст. 614 Цивільного Кодексу України відсутність вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно із частиною 1 ст.226 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі.

Згідно із частиною 2 ст. 226 Господарського Кодексу України сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Відповідач не вжив жодних з передбачених законом дій щодо належного виконання зобов'язання, запобігання збитків Позивача або зменшення їх розміру.

Згідно із частиною 2 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо термін виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги позивач може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

При цьому суд зазначає, що така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 р. у справі № 43/308-10.

Відповідно до ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Зважаючи на вказане позовні вимоги позивача визнаються судом доведеними позивачем наявними в матеріалах справи доказами та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається:

- у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

- у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 грудня 2012р. по справі №5023/5479/12 позивач звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи викладене, та те, що позов підлягає задоволенню повністю, судові витрати підлягають віднесенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 15, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання представника відповідача (вх.№121 від 03.01.2013р.) про зупинення провадження у справі та направлення справи до слідчих органів відмовити.

В задоволенні клопотання представника відповідача (вх.№140 від 03.01.2013р.) про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи відмовити.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ЛІДІС" (61099, м. Харків, вул. Єнакіївська, буд. 1, код в ЄДРПОУ 33605504, п/р 26005000092216 в ПуАТ "ФІДОБАНК", м. Київ, МФО 300175) на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства "ПОЛІТЕХКОМ" (62300, Харківська обл., Дергачівський район, м. Дергачі, пров. Луговий, буд. 14, код в ЄДРПОУ 31154304, р/р 26009278077001 у Відд.№1 ХРУ "Приватбанк" в м.Харків, МФО 351533) - 1737145,22 грн. коштів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ЛІДІС" (61099, м. Харків, вул. Єнакіївська, буд. 1, код в ЄДРПОУ 33605504, п/р 26005000092216 в ПуАТ "ФІДОБАНК", м. Київ, МФО 300175) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код за ЄДРПОУ 37999654, МФО 851011, номер рахунку 31215206783003, банк отримувача ГУДКСУ у Харківській області, код класифікації доходів бюджету 22030001) - 34742,90 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.01.2013 р.

Суддя Жельне С.Ч.