Рішення № 28669833, 15.01.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2013 р. Справа № 5016/2471/2012(13/116)

м. Миколаїв

за позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" (54003, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 159)

до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаєва (54056, м. Миколаїв, пр. Миру, 62-А)

про стягнення заборгованості в сумі 442 130,41 грн.

Суддя Васильєва Л.І.

Представники:

Від позивача:Іноземцев Є.С., дов. № 04/806 від 20.07.2012р.Від відповідача:Старчеус О.С., дов. № 18 від 08.01.2013р.Позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за договором від 01.02.2011р. № БД/2011-ПГ-081-10 на газопостачання для потреб бюджетних організацій та установ в сумі 442 130,41 грн., з яких 393853,78 грн. - основний борг, 14468,14 грн. - 3% річних, 3913,59 грн. - інфляційні та 29894,90 грн. - пеня.

Відповідач у відзиві просить суд відмовити в стягненні основного боргу та 3% річних та зменшити розмір неустойки (пені) до 500,00 грн.

Відповідач зазначає, що є бюджетною установою МО України, яка утримується за рахунок державного бюджету України. Фінансова діяльність КЕВ м. Миколаїв здійснюється на підставі діючого законодавства, відповідно Бюджетного кодексу України. Відповідно до положень ст. 51 Бюджетного кодексу України: розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися. Таким чином, відповідач вказує на те, що він є державною установою, та не може в порушення бюджетного законодавства, брати на себе зобов'язання щодо витрачання коштів державного бюджету, які не передбачені її кошторисом.

Розглянувши надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін - суд

в с т а н о в и в:

01 лютого 2011 між ПАТ по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз», Військовою частиною А- 2637 (далі - споживач) та КЕВ м. Миколаєва (далі - платник) був укладений тристоронній договір № БД/2011-ПГ-081-10 на газопостачання для потреб бюджетних організацій та установ.

Відповідно до п. 1.1. договору, позивач зобов'язався поставити споживачу природний газ, а відповідач зобов'язався оплатити отриманий споживачем газ на умовах даного договору.

Пунктом 5.3 договору сторони передбачили, що розрахунки за природний газ здійснюються за ціною 3128,93 грн. за 1000 тис. кв.м.

Додатковою угодою № 1 від 01.04.2011р. сторони узгодили зміну ціни природного газу, яка склала 3502,76 грн. за 1000 тис. кв.м., з 01.07.2011р. додатковою угодою № 2 погоджено зміну ціни до 4108,76 грн. за 1000 тис. куб. м., а з 01.10.2011 року ціна за 1000 тис. куб. м. природного газу склала 4568,33 грн.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 та 6.5 договору оплата за газ здійснюється платником грошовими коштами шляхом перерахування коштів на розподільчий рахунок постачальника. Оплата за газ здійснюється платником грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 10 числа (включно) місяця, наступного за звітним: у разі непогашення вищезазначеної заборгованості попередня оплата на наступний місяць буде віднесена на її погашення; у разі внесення платником попередньої оплати, сума якої перевищує вартість фактично спожитого обсягу газу, вказані кошти зараховуються постачальником, як попередня оплата на наступний період; платник протягом поточного місяця може здійснювати попередню 100% оплату запланованих до споживання в наступному місяці обсягів газу. Звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу споживачем та акту приймання-передачі газу протягом 10 днів з моменту вимоги однієї із сторін.

На виконання умов укладеного договору позивачем до об'єктів споживача за періоди лютий-квітень та жовтень-грудень 2011р. було поставлено природний газ обсягом 180, 968 тис. куб.м. на загальну суму 693 035,81 грн., що підтверджується щомісячними актами прийому-передачі природного газу.

В порушення умов договору відповідач за поставлений природний газ розрахувався не в повному обсязі, в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 393 853,78 грн., що підтверджується зведеним актом взаєморозрахунків.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись відповідно до умов договору та вимог ЦК України та ГК України. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна умов договору не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.1 договору сторони передбачили, що в разі несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 6.2. даного договору, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань, а також три відсотка річних від простроченої суми та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення, яка нараховується, починаючи з 11 числа місяця, наступного за звітним.

Отже, за невиконання належним чином грошових зобов'язань згідно з вимогами діючого законодавства України у встановлений строк за розрахунком позивача боржнику цілком обґрунтовано нараховано до стягнення 3% річних в сумі 14468,14 грн., 29894,90 грн. пені, 3913,59 грн. інфляційних.

Суд відхиляє заперечення відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки ним не надано доказів, що кошторисом не передбачено закупівлю природного газу для споживачів. Крім того, пункт 1 статті 625 Цивільного кодексу України не містить винятків для бюджетних установ, тобто відсутність грошових коштів не звільняє учасника правовідносин від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Разом з тим, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача щодо зменшення розміру стягуваної пені з огляду на наступне:

відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до приписів ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи матеріальні інтереси сторін, зважаючи на те, що зобов'язання були виконані відповідачем майже на 50%, суд вважає за можливе зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій на 9000, 00 грн. та стягнути з відповідача пеню в сумі 20894,90 грн.

Приймаючи до уваги, що спір виник з вини відповідача, суд вважає за необхідне покласти на відповідача судовий збір у повному обсязі.

Керуючись ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаєва (54056, м. Миколаїв, пр. Миру, 62-А, код ЄДРПОУ 08029523) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" (54003, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 159, код ЄДРПОУ 05410263) 393853,78 грн. основного боргу, 14468,14 грн. 3% річних, 3913,59 грн. інфляційних, та 20894,90 грн. пені, судовий збір в сумі 8842,61 грн.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.І. Васильєва

повний текст рішення складено та підписано 18.01.2013 р.