Рішення № 28669772, 16.01.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.01.13 р. Справа № 5006/47/135/2012

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Коржевій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок № 8; код ЄДРПОУ - 20474912) в особі його представника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція по управлінню заборгованістю» (04112, місто Київ, вулиця Сікорського, будинок № 8, поверх 6, офіс № 1)

до Приватного акціонерн?ого товариства «Міська страхова компанія» (83053, місто Донецьк, вулиця Краснооктябрьска, будинок № 111; код ЄДРПОУ - 30244124)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійн?их вимог на предмет спору, н?а стороні відповідача - ОСОБА_1 АДРЕСА_1)

про відшкодування сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 25 500,00 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: Каменєв А.М., який діє на підставі довіреності б/н від 28.12.2012

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулося до господ?арського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 25 500,00 гривень.

В об?ґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду наступні копії документів: договір добровільного страхування наземного транспорту № 069-а/10 К(ки) від 17.02.2010; додаткова угода № 1 від 26.10.2010 до договору страхування наземного транспорту № 069-а/10 К(ки) від 17.02.2010; заяву про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу від 17.09.2010; розгорнуту довідку про обставини дорожньо-транспортної пригоди № 8687168; рахунок-фактура № 2010007002 від 20.09.2010; звіт про оцінку колісного транспортного засобу № 1325 від 23.09.2010; розрахунок страхового відшкодування від 12.10.2010; страховий акт № 069-а/10К(ки)-2 від 04.11.2010; платіжне доручення № 6808 від 15.11.2010; постанову Святошинського районного суду міста Києва від 23.11.2010 відносно ОСОБА_1; претензію про відшкодування збитків в порядку регресу надіслану на адресу відповідача від 18.06.2012.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтею 27 Закону України «Про страхування», статями 993, 1191 Цивільного кодексу України, статями 6, 22, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11 грудня 2012 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 24 грудня 2012 року, та з метою забезпечення правильного, своєчасного і повного розгляду справи господарським судом:

- залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1;

- витребувано з Святошинського районного суду міста Києва справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24 грудня 2012 року розгляд справи відкладено до 16 січня 2013 року у зв'язку з неявкою представників сторін, невиконанням учасниками судового процесу вимог ухвали суду від 11 грудня 2012 року.

Представник позивача Каменєв А.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та просив їх задовольнити.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України, і не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, однак явку уповноваженого представника не забезпечив.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали суду від 11 грудня 2012 року письмових пояснень щодо обставин справи суду не надав.

Відповідно до пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.).

З огляду на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неодноразова неявка без поважних причин належним чином повідомленого відповідача, і ненадання ним певних документів, істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого зволікання із вирішення спору.

Заслухавши уповноваженого представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

17 лютого 2010 року між Київським відділенням № 1 КФ «СК «АХА СТРАХУВАННЯ» (далі - позивач) та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 069-а/10 К(ки) (далі - Договір страхування), на умовах відповідно до Закону України «Страхування», згідно з яким позивач прийняв на себе обов'язок відшкодувати збитки, що може зазнати страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу марки «TOYOTA RAV-4», державний номерний знак НОМЕР_2, рік випуску 2007, № кузову (шасі) НОМЕР_4 (далі - «Тойота» або застрахований автомобіль) (а.с. 8-15).

16 вересня 2010 року на Великій Кільцевій дорозі - поворот на селище Софіївська Борщагівка в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля марки «БМВ», державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічних пошкоджень.

26 жовтня 2010 року між позивачем та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду № 1 до Договору страхування, якою внесено зміни до пунктів 2, 3, 5.1 наведеного договору, та страхувальником, вигодонабувачем та власником застрахованого транспортного засобу в Договорі страхування визначено ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 16).

Строк дії Договору страхування визначений з 22 лютого 2010 року до 21 лютого 2011 року.

З довідки ВДАІ Святошинського РУ ГУ МВС України в місті Києві б/н від 16 вересня 2010 року вбачається, що внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження: ковпака, заднього колеса, кришки багажника, заднього бамперу, заднього державного номерного знаку (а.с. 48).

Крім того, з розгорнутої відомості про обставини дорожньо-транспортної пригоди б/д № 8687168 вбачається, що ДТП, яка мала місце 16 вересня 2010 року, за участю автомобіля марки «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням власниці ОСОБА_4 та автомобіля марки «БМВ», державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_1, що належить ОСОБА_5 сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 пункту 10.1 Правил дорожнього руху України. За фактом правопорушення, яке призвело до ДТП, складено адміністративний протокол. Зібрані матеріали відповідно до статті 276 КУпАП, направлені для розгляду до Святошинського районного суду міста Києва (а.с. 49-50).

17 вересня 2010 року на адресу позивача від ОСОБА_4 надійшла заява про настання страхового випадку за участю застрахованого автомобіля (а.с. 64-66).

З рахунку-фактури № 2010007002 від 20 вересня 2010 року, оформленого товариством з обмеженою відповідальністю «Автосаміт на Столичному» (яке є платником податку на прибуток на загальних підставах) вбачається, що вартість запчастин (матеріалів) для відновлювального ремонту автомобіля марки «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_2, складає 27 482,39 гривень з ПДВ (а.с. 42-43).

Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного внаслідок спірної дорожньо-транспортної пригоди власникові застрахованого автомобіля позивачем замовлено проведення відповідно звіту.

Відповідно до висновку звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 1325 від 23 вересня 2010 року, проведеного товариством з обмеженою відповідальністю «Експертно-асистуюча компанія «ЛЕГІОН», яке є суб'єктом оціночної діяльності (сертифікат № 6837/08, виданий Фондом державного майна України 15 квітня 2008 року), вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Toyota RAV 4, державний номерний знак НОМЕР_2 станом на 23 вересня 2010 року, складає 29 406,88 гривень (а.с. 24-40).

Згідно з розрахунком страхового відшкодування від 12 жовтня 2010 року страхове відшкодування, що підлягає виплаті, складає 27 482,39 гривень (а.с. 41).

Відповідно до сформованого страхового акту № 069-а/10К(ки)-2 від 04 листопада 2010 року, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті, на виконання умов Договору страхування становить 27 482,39 гривень (а.с. 44-45).

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 23 листопада 2010 року, ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та відносно нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 гривень (а.с. 47).

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (стаття 8 Закону Україна «Про страхування»).

Позивачем дорожньо-транспортну пригоду визнано страховою подією, з настанням якої виник обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування.

Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Таким чином, з огляду на викладене, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 16 вересня 2010 року, за умови вищевказаного договору, настав страховий випадок, та позивач за заявою страхувальника, на підставі страхового акту № 069-а/10К(ки)-2 від 04 листопада 2010 року, платіжним дорученням № 6808 від 15 листопада 2010 року перерахував 27 482,39 гривень страхового відшкодування (а.с. 46).

Особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права (стаття 22 ЦК України).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно частини першої статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Аналіз положень статей 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дозволяє зробити висновок, що страхову виплату було здійснено позивачем правомірно.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 228 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу.

З матеріалів витребуваної справи про адміністративне правопорушення, в тому числі з постанови Святошинського районного суду міста Києва від 23 листопада 2010 року вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 16 вересня 2010 року сталася саме з вини ОСОБА_1, який керуючи автомобілем марки автомобіля марки «БМВ», державний номерний знак НОМЕР_3, на Великій Кільцевій дорозі - поворот на селище Софіївська Борщагівка в місті Києві при зміні напрямку руху зі смуги розгону в крайню ліву смугу, скоїв зіткнення з автомобілем марки «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_2, який рухався в лівій смузі в попутному напрямку, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Отже, саме дії третьої особи - ОСОБА_1, залученого за ініціативою суду для всебічного та повного розгляду справи, знаходились у причинному зв'язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженням транспортних засобів.

Відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, цивільна відповідальність ОСОБА_1 - страхувальника автомобіля марки «БМВ», державний номерний знак НОМЕР_3, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди (16.09.2010) була застрахована в ПрАТ «Міська страхова компанія», на підставі полісу серії ВС № 9118528, згідно якого ліміт відшкодування за майнову шкоду складає 25 500,00 гривень, франшиза складає 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика (а.с. 85).

Наведене свідчить про те, що на момент скоєння спірної дорожньо-транспортної пригоди відносно автомобіля марки «БМВ», державний номерний знак НОМЕР_3, існував діючий поліс.

Позивач посилаючись на той факт, що автомобіль марки «БМВ», державний номерний знак НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_1 був застрахований у відповідності до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ПрАТ «Міська страхова компанія», надіслав відповідачу претензію (вимогу) від 18 червня 2012 року про здійснення грошового відшкодування в порядку регресу, з повним пакетом документів, передбаченим статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с. 51).

Позивач стверджує, що вимогу відповідачем залишено без відповіді та виконання, і іншого суду не доведено, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що відповідач надіслав позивачу будь-які повідомлення про недотримання позивачем приписів законодавства щодо посвідчення наданого пакету документів та про інші недоліки і пропонував усунути їх для подальшого розгляду питання про виплату страхового відшкодування.

Посилаючись на невиплату суми страхового відшкодування, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 25 500,00 гривень.

Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З аналізу вищевказаного вбачається, що відшкодування шкоди у розмірі еквівалентної суми франшизи покладається на страхувальника за Договором страхування.

Згідно преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач при розрахунку ціни позову, вірно врахував ліміт відповідальності (25 500,00 гривень), проте не врахував франшизу, передбачену полісом відповідача, яка складає 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика (510,00 гривень).

Слід зазначити, що відповідно до пункту першого частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою. Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки водія автомобіля марки «БМВ», державний номерний знак НОМЕР_3, визнано винним у скоєнні спірної дорожньо-транспортної пригоди, а відповідач є відповідальною особою за завдані забезпеченим автомобілем збитки, в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності, позивач набув право вимоги сплати відповідачем здійсненого страхового відшкодування в порядку регресу.

Отже, з огляду на вищенаведене, та з урахуванням норм діючого законодавства, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Сума, що підлягає стягненню з відповідача становить 25 500,00 - 510,00 = 24 990,00 гривень, де:

- 25 500,00 гривень - ліміт відповідальності відповідача за Полісом;

- 510,00 гривень - безумнова франшиза (передбачена Полісом відповідача), яка покладається на позивача.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів відшкодування позивачу сплаченого страхового відшкодування з боку відповідача та/або інших осіб.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За наведених обставин, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 22, 979, 990, 993, 1188, 1191, 1192 ЦК України, ст. 228 ГК України, ст. ст. 6, 12, 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 8, 16, 25, 27 Закону України «Про страхування», керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (83053, місто Донецьк, вулиця Краснооктябрьска, будинок № 111; код ЄДРПОУ - 30244124, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок № 8; код ЄДРПОУ - 20474912, відомості про рахунки в установах банків відсутні) сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 24 990,00 гривень, судовий збір у розмірі 1 577,31 гривень, а всього 26 567 (двадцять шість тисяч п'ятсот шістдесят сім) гривень 31 копійка.

В решті позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 16.01.2013 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.01.2013.

Суддя Фурсова С.М.