Рішення № 28669653, 16.01.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.01.13 р. Справа № 5006/9/155/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Стукаленко К.І., при секретарі судового засідання Шевчук Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства «Донецький експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України», м. Донецьк

до відповідача: Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м. Донецьк

про стягнення 8 298 грн. 16 коп.

за участю представників:

від позивача: Ковальова Л.В. - за довіреністю №73/04 від 10.01.2013р.

від відповідача: Герасимова Н.О. - за довіреністю №9-60 від 11.12.2012р.

У судовому засіданні 27.12.2012р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено перерву до 16.01.2013р.

У судовому засіданні 16.01.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 412) для прийняття рішення.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державне підприємство «Донецький експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України», м. Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м. Донецьк, про стягнення заборгованості за договором №8811/1457 на виконання роботи від 16.09.2011р. у сумі 7 070 грн. 01коп., 3% річних у сумі 199 грн. 89коп., штрафу у сумі 494грн. 90коп. та пені у сумі 533 грн. 36коп., усього 8 298грн. 16коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором щодо оплати виконаних робіт.

В підтвердження вказаних обставин позивачем надані копії договору №8811/1457 на виконання роботи від 16.09.2011р.; протоколу узгодження договірної вартості роботи; додаткової угоди №1 від 26.09.2011р. до договору; акту здавання-приймання виконаної роботи від 21.12.2011р., платіжних доручень №8722 від 16.11.2011р., №8724 від 16.11.2011р., №8725 від 16.11.2011р., №8726 від 16.11.2011р., №8727 від 16.11.2011р., претензії №611/04 від 06.03.2012р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 11, 509, 526, 610, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, наданому у судовому засіданні 27.12.2012р., наявність основної заборгованості у сумі 7 070грн. 01коп. підтверджує, проти задоволення позову в частині стягнення пені та штрафу заперечує, посилаючись на неправомірність застосування до відповідача санкцій на підставі ст. 231 Господарського кодексу, приписами якої передбачена можливість застосування санкцій лише за порушення негрошового зобов'язання. Крім того, просить суд зменшити розмір 3% річних.

У судовому засіданні 16.01.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, наполягав на вирішенні спору за наявними у справі матеріалами, представник відповідача підтвердив наявність заборгованості у розмірі 7 070грн. 01коп., просив розглянути справу по суті.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України та вислухавши представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством «Донецький експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України» (далі - виконавець) та Державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія» (далі - замовник) був укладений договір №8811/1457 на виконання роботи від 16.09.2011р. (далі - договір), за умовами якого замовник доручив, а виконавець зобов'язався виконати наступні роботи (в редакції додаткової угоди №1 до договору):

проведення технічного огляду для подальшої перереєстрації технологічного транспорту 11 одиниць, що належать ВП Ш/У «Трудовське» вартістю 3 847грн.;

проведення технічного огляду для подальшої перереєстрації технологічного транспорту 10 одиниць, що належить ВП «Шахта Південнодонбаська №3» вартістю 3 449 грн. 91коп.;

проведення технічного огляду для подальшої перереєстрації технологічного транспорту 8 одиниць, що належить ВП «Донецька автобаза» вартістю 2 911грн. 80коп.;

проведення технічного огляду для подальшої перереєстрації технологічного транспорту 10 одиниць, що належать ВП «Шахта ім. О.О.Скочинського» вартістю 3 492грн. 98коп.;

проведення технічного огляду для подальшої перереєстрації технологічного транспорту 7 одиниць, що належать ВП «Шахта «Жовтневий рудник» вартістю 2 456грн. 82коп.

Загальна вартість робіт, як домовились сторони у п. 2.1 договору в редакції додаткової угоди №1 до договору, складає 16 158грн. 51коп., у т.ч. ПДВ у сумі 2 693грн. 09коп.

Як передбачено п.2.2 договору, порядок оплати наступний: замовник шляхом 50% передоплати договірної вартості роботи протягом 7-ми банківських днів після отримання від виконавця рахунку та підписання договору, здійснює перерахування грошових коштів на поточних рахунок виконавця, остаточна сума договірної вартості роботи сплачується замовником протягом 7-ми календарних днів після підписання акту здавання-приймання виконаної роботи.

Факт виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором підтверджується актом здавання-приймання виконаної роботи від 21.12.2012р. на суму 16 158грн. 51коп., у т.ч. ПДВ - 2 693грн. 09коп. В акті зазначено, що сума сплачена замовником за договором з урахуванням ПДВ складає 9 088грн. 50коп., а сума, що підлягає до оплати за виконаний об'єм з урахуванням ПДВ, складає 7 070грн. 01коп. Даний акт підписаний сторонами без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.

В свою чергу, відповідачем у виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором були сплачені в якості передоплати грошові кошти у розмірі 9 088грн. 50коп., що становить 50% первісно узгодженої вартості робіт. Вказані обставини підтверджуються відомостями платіжних доручень №8722 від 16.11.2011р., №8724 від 16.11.2011р., №8725 від 16.11.2011р., №8726 від 16.11.2011р. та №8727 від 16.11.2011р. Решту вартості робіт у сумі 7 070грн. 01коп. станом на час подання позову відповідачем сплачено не було, що відповідачем визнається.

Розглядаючи даний спір, предметом якого є стягнення заборгованості за договором №8811/1457 на виконання роботи від 16.09.2011р., господарський суд виходить з наступного.

Згідно із ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов'язку за договором стосовно оплати виконаних робіт в повному обсязі.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається здійснення відповідачем остаточного розрахунку з позивачем в строк протягом 7-ми календарних днів після підписання акту здавання-приймання робіт від 21.12.2011р., тобто, до 28.12.2011р. включно, що призвело до порушення відповідачем зобов'язання як боржником, що прострочив виконання у розумінні ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 7 070грн. 01коп. обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної статті позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період з 29.12.2011р. по 05.12.2012р. у сумі 199грн. 89коп.

Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 29.12.2011р. по 05.12.2012р., здійснений позивачем, суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок є методологічно невірним, що пов'язано з невірним визначенням позивачем кількості днів, які складають даний період, а також неврахуванням того, що 2012 рік є високосним, тобто, містить 366 днів.

З урахуванням того, що фактично розмір 3% річних за період з 29.12.2011р. по 05.12.2012р. складає 198грн. 77коп., позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню, а в частині стягнення 3% річних у сумі 1грн. 12коп. безпідставними, отже, такими, що задоволенню не підлягають.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 3% річних, суд зазначає, що заявлене у відзиві на позовну заяву клопотання відповідача щодо зменшення розміру 3% річних, задоволенню не підлягає, оскільки нараховані на підставі ст.625 Цивільного кодексу України та 3% річних не є неустойкою (штрафом, пенею) в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України, а зменшення їх розміру неможна ототожнювати з встановленим п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України правом господарського суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Крім основної заборгованості позивачем за договором було заявлено до стягнення пеню за період з 29.12.2011р. по 26.06.2012р. у розмірі 533грн. 36коп., виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України та штраф у розмірі 7% у сумі 494грн. 90коп, оцінюючи правомірність нарахування яких суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в розумінні цього кодексу є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення їм прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.

Пунктом 5.5 укладеного договору передбачено, що у разі порушення сторонами строків виконання своїх зобов'язань, винна сторона сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості роботи, з якої допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Перевіривши розрахунок пені за період з 29.12.2011р. по 26.06.2012р., судом встановлено, що позивачем здійснений розрахунок пені з урахуванням вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з якими розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та з урахуванням вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України, на підставі чого суд, встановивши, що розрахунок пені є арифметично вірним, вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок штрафу, заявленого до стягнення, суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок відповідає фактичним обставинам справи, на підставі чого, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 7% у сумі 494грн. 90коп. такими, що підлягають задоволенню.

Задовольняючи вимоги щодо стягнення пені та штрафу, зазначає, що вказані санкції були нараховані позивачем на підставі п. 5.5 договору, отже, посилання відповідача на неправомірність застосування санкцій за порушення не грошового зобов'язання на підставі ст. 231 Господарського кодексу судом до уваги не приймається.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає що за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись Конституцією України; ст.ст. 525, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України; ч.1 ст. 193, ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 42-47, 33, 43, 44, 48, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 63, ідентифікаційний код 33161769) на користь Державного підприємства «Донецький експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України» (83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 167-А, ідентифікаційний код 23182908) заборгованість за договором №8811/1457 на виконання роботи від 16.09.2011р. у сумі 7 070 грн. 01коп., пеню у сумі 533грн. 36коп. 3% річних у сумі 198грн. 77коп., штраф у сумі 494грн. 90коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 1609 грн. 28коп.

В задоволенні позову Державного підприємства «Донецький експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України» в частині стягнення з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» 3% річних у сумі 01грн. 12коп. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 16.01.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.01.2013р.

Суддя Стукаленко К.І.