Рішення № 2866850, 14.01.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" січня 2009 р. Справа № 12/163-Д

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Сікорської Н.А.

судді

за участю представників сторін

від позивача Репіков А.В. - дов. б/н. від 10.11.08р.

від відповідача 1) Сечін С.М. - дов. №1 від 05.01.09р. 2) Фарафонов С.Л. - дов. №1 від 28.03.07р.

Бондарчук А.М. - дов. №3 від 18.06.08р.

розглянув справу за позовом Міжнародного благодійного фонду "Відкрите серце" (м. Київ)

до 1) Житомирського обласного Державного комунального підприємства по технічній інвентаризації (м. Житомир)

2) Відкритого акціонерного товариства "Вестатуніверсалмаш" (м. Житомир)

про визнання договору купівлі-продажу №1 від 15.04.2003р. дійсним та зобов'язання вчинити певні дії

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до відповідачів, згідно якого просить визнати дійсним договір №1 купівлі-продажу нерухомості від 15.04.03р., визнати незаконною відмову Житомирського БТІ провести державну реєстрацію права власності на дорослу базу відпочинку в с. Зарічани Житомирського району і зобов'язати Житомирське БТІ провести її державну реєстрацію.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачі позов щодо підстав та предмету не оспорили, в засіданні суду їх представники не заперечували проти визнання договору №1 дійсним.

Перший відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву від 08.01.09р. №68 (а.с.60-61) зазначив, що відмовляючи позивачу в реєстрації права власності на базу відпочинку, яка знаходиться за адресою: с. Зарічани Житомирського району, діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

15.04.03р. між Міжнародним благодійним фондом "Відкрите серце" (позивач, покупець) та ВАТ "Верстатуніверсалмаш" (2-й відповідач, продавець) було укладено договір №1 купівлі-продажу нерухомості (надалі - Договір), згідно якого відповідач передав у власність позивача дорослу базу відпочинку в с. Зарічани Житомирського району, а саме: база відпочинку, павільон П-19, павільон П-30, будинок КСО.

Згідно п.1.1 Договору відповідач - 2 зобов'язався передати у власність позивачеві майновий комплекс - Дорослу базу відпочинку для створення бази відпочинку та реабілітації дітей.

За пунктом 2.1 Договору покупець зобов'язався повністю внести 180000,00 грн. за придбаний об'єкт протягом 10 календарних днів, з моменту отримання документів, згідно п.1.3 Договору.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що право власності на майновий комплекс переходить до покупця з моменту передачі об'єкта по акту прийому-передачі.

Відповідно до п.3.1 Договору передача об'єкта здійснюється продавцем покупцю в 10-денний термін після здійснення розрахунків.

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав, про що свідчать платіжні доручення на загальну суму 180000,00 грн., копії яких є в матеріалах справи (а.с.16,17).

Факт передачі предмету Договору підтверджено, підписаним сторонами, Актом передачі від 15.04.03р. (а.с. 11).

В підписаному сторонами додатку №1 до договору (а.с. 12-14) зазначено повний перелік майна, яке було передано згідно акту позивачу.

За даними позивача, що не заперечуються відповідачами, вказане майно з моменту передачі використовувалось позивачем для оздоровлення та реабілітації дітей малозабезпечених сімей, дітей-сиріт, дітей-інвалідів, дітей з вадами здоров'я, бездомних дітей, дітей інших категорій.

28.08.08р. Зарічанською сільською радою було прийнято рішення за № 119 про присвоєння юридичної адреси дитячому оздоровчому табору "Благодать" Житомирської філії Міжнародного благодійного фонду "Відкрите серце", а саме: с. Зарічани, Військове лісництво квартал №5, виділ №1.

Для реєстрації права власності на вказану базу відпочинку, 25.07.08р., позивач звернувся із заявою до КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" (відповідач - 1).

Листом №2292 від 26.09.08р. відповідач-1 відмовив позивачу у реєстрації права власності на майновий комплекс, пославшись при цьому на підпункт 4 пункту 3.3 "Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно" (а.с.42-43).

21.11.08р. та 28.11.08р. позивачем було направлено на адресу 2-го відповідача листи з клопотанням забезпечити явку керівника, або іншої уповноваженої особи для нотаріального посвідчення Договору від 15.04.03р.

Відповіді на вказані листи позивач не отримав, тобто відповідач - 2 ухилився від нотаріального посвідчення Договору.

Зокрема, представник другого відповідача, в судовому засіданні, підтвердив факт отримання відповідачем -2 вищевказаних листів та пояснив, що не вчиняв дій для нотаріального посвідчення договору №1, оскільки чинне на момент його укладення законодавство не містило такої вимоги.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд позовні вимоги вважає такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та другим відповідачем дійсно було укладено договір №1 купівлі-продажу нерухомості від 15.04.03р. Вказаний Договір було укладено згідно норм, чинного на момент його укладення, законодавства.

Після укладання Договору позивачем було виконано всі власні зобов'язання за ним, зокрема, в повному обсязі проведено розрахунки.

Відповідно до п.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи те, що база відпочинку була придбана позивачем на законних підставах, повністю оплачена її вартість та було складено акт прийому-передачі, що не заперечується другим відповідачем, позивач правомірно набув право власності на дорослу базу відпочинку в с. Зарічани Житомирського району.

З матеріалів справи не вбачається наявності спору між позивачем та відповідачем- 2 стосовно переданого по Договору майна.

Однак, в період з дати укладення Договору до дати звернення позивача до відповідача-1 з заявою про реєстрацію права власності на вищевказану базу відпочинку, набрав чинності Цивільний кодекс України від 16.01.03р., згідно ст. 657 якого договір купівлі-продажу, зокрема, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно з вимогами ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

За таких обставин господарський суд вважає правомірним та таким, що відповідає нормам чинного законодавства звернення позивача до суду з вимогою про визнання дійсним договору купівлі-продажу №1 від від 15.04.03р., укладеного між Міжнародним благодійним фондом "Відкрите серце" та ВАТ "Верстатуніверсалмаш".

Враховуючи, що сторони домовилися відносно всіх істотних умов Договору, останній укладений відповідно до вимог чинного законодавства, відбулося повне його виконання, що підтверджується актом прийому передачі від 15.04.03р. (а.с.11), платіжними дорученнями (а.с.16-17), суд вважає за необхідне визнати зазначений Договір купівлі-продажу дійсним.

Що ж стосується вимог позивача визнати незаконною відмову Житомирського БТІ провести державну реєстрацію права власності на дорослу базу відпочинку в с. Зарічани Житомирського району і зобов'язати Житомирське БТІ провести її державну реєстрацію, суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.1,2 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації; державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відносини, пов’язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулюються нормами Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.04р., що визначено ст.1 цього Закону.

Відповідно до п.1 ст.4 Закону, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Підставою для державної реєстрації прав, за змістом ст.18 Закону, є заява, зокрема, правоволодільця (правонабувача) або уповноваженої ним особи. При цьому, разом із заявою, в силу п.п.4, 5 ст.18 Закону, подаються документи про правочини щодо такого об'єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права.

У відповідності до ст. 19 Закону , яка містить перелік документів для державної реєстрації прав на нерухоме майно, підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є, зокрема, нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу.

Згідно підпункту 4 пункту 3.3 "Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно" (надалі "Тимчасове положення") , у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Оскільки на дату звернення позивача до відповідача - 1 із заявою про реєстрацію права власності на базу відпочинку в с. Зарічани, Договір №1 від 15.04.03р. не відповідав вимогам чинного законодавства, що згідно підпункту 4 п.3.3. "Тимчасового положення" є підставою для відмови в реєстрації прав на нерухоме майно, суд вважає дії 1-го відповдача правомірними. З огляду на викладене та враховуючи, що перший відповідач не відмовляв позивачу в реєстрації права власності на базу відпочинку після усунення невідповідності Договору №1 вимогам чинного законодавства, позовна вимога про визнання незаконною відмову Житомирського БТІ провести державну реєстрацію права власності на дорослу базу відпочинку в с. Зарічани Житомирського району і зобов'язати Житомирське БТІ провести її державну реєстрацію є безпідставною, тому в цій частині позову слід відмовити.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов обгрунтований, заявлений відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджується належними доказами, які знаходяться в матеріалах справи та підлягає задоволенню в частині вимоги про визнання договору дійсним.

Позовна вимога про визнання незаконною відмову Житомирського БТІ провести державну реєстрацію права власності на дорослу базу відпочинку в с. Зарічани Житомирського району і зобов'язати Житомирське БТІ провести її державну реєстрацію є безпідставною, тому суд відмовляє в позові у цій частині.

Витрати, пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача та відповідача - 2 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні спору, господарський суд встановив, що позивач звертаючись до суду з позовом помилково сплатив 1800,00 грн. державного мита, замість 85,00грн., оскільки згідно п.п.б,в ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993р. ставки державного мита із позовних заяв немайнового характеру та із позовних заяв у спорах, що виникають під час укладання, зміни або розірвання господарських договорів, які подаються до господарських судів, встановлюються в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. сплачене державне мито підлягає поверненню частково у випадках внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Із врахуванням викладеного, позивачу слід повернути з Державного бюджету України 1715,00 грн. надміру сплаченого державного мита.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати дійсним договір №1 купівлі-продажу від 15.04.03р., укладений між Міжнародним благодійним фондом "Відкрите серце" (02218, вул. Райдужна, 51, м. Київ, код 21707821) та Відкритим акціонерним товариством "Верстатуніверсалмаш" (10025, м. Житомир, вул. Корольова, 132, код 00222172).

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Верстатуніверсалмаш" (10025, м. Житомир, вул. Корольова, 132, код 00222172)

на користь Міжнародного благодійного фонду "Відкрите серце" (02218, вул. Райдужна, 51, м. Київ, код 21707821)

- 42,50 грн. державного мита;

- 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Повернути з Державного бюджету України Міжнародному благодійному фонду "Відкрите серце" (02218, вул. Райдужна, 51, м. Київ, код 21707821) 1715,00 грн. надміру сплаченого державного мита для чого видати довідку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 -4 - сторонам