Рішення № 2866822, 23.01.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.09 Справа№ 14/190

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ Кристал-Інвест-Україна”, м.Київ

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Пластфарма”, м.Львів

Про визнання недійсним договору

За зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Пластфарма”, м.Львів

До відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю “Кристал-Інвест-Україна”, м.Київ

Про : спонукання до внесення змін до договору.

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар Мільчук І.Л.

Представники сторін:

від позивача за первісним( відповідача за зустрічним) - Кальмук Н.Б. –представник

від відповідача за первісним позовом ( позивача за зустрічним) - не з”явився

Права та обов”язки, передбачені ст..ст..20,22 ГПК України сторонам роз”яснено. Заяви про відвід суду від сторін не надходили.

Суть спору: Позовну заяву подано товариством з обмеженою відповідальністю “Кристал-Інвест-Україна”, м.Київ, до товариства з обмеженою відповідальністю “Пластфарма”, м.Львів, про визнання недійсним договору № 8 від 25.07.2007 року про спільне використання технологічних мереж. Товариство з обмеженою відповідальністю “Пластфарма”, м.Львів, подало зустрічну позовну заяву до товариства з обмеженою відповідальністю “Кристал-Інвест-Україна”, м.Київ, про спонукання до внесення змін до договору про спільне використання технологічних мереж № 8 від 25.07.2007 року, викладені у проекті договору № 10/12 від 10.12.2008 року та зобов”язання відповідача виконувати договір від 25.07.2007 року з врахуванням внесених змін договором № 10/12 від 10.12.2008 року. Одночасно ( п.3 прохальної частини зустрічної позовної заяви) позивач за зустрічним позовом просить вжити заходи до забезпечення позову шляхом заборони ТзОВ “Кристал-Інвест-Україна” вчиняти дії, спрямовані на припинення виконання договору від 25.07.2007 р № 8.

26.08.2008 року господарський суд Львівської області порушив провадження у справі та призначив розгляд на 24.09.2008 року. Розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 24.09.2008 року, 14.10.2008 року. В судовому засіданні 14.11.2008 року оголошувалась перерва до 04.12.2008 року , про що представники сторін ознайомлені під розписку. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 04.12.2008 року , 23.12.2008 року. Ухвалою від 29.12.2008 року суд прийняв зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом, розгляд зустрічного позову призначено на 23.01.2009 року.

22.01.2009 року до суду поступило клопотання від 23.12.2008 р за № 23-12/08, підписане представником ТзОВ “Пластфарма” П”ятковською І ( довіреність від 22.12.2008 року в матеріалах справи) про відкладення розгляду справи, у зв”язку з неможливістю забезпечити обов”язкову явку уповноваженого представника ТзОВ “Пластфарма” в судове засідання, що відбудеться 23.01.09 р о 15 год.00 хв через перебування останнього у тривалому відрядженні в Дніпропетровській області.

Представником товариства “Кристал-Інвест-Україна” подано клопотання від 23.01.20089 року про відкладення розгляду справи, у зв”язку із проведенням переговорів щодо врегулювання судового спору в добровільному порядку.

Розглянувши в судовому засіданні, яке відбулось за участю представника ТзОВ “Кристал-Інвест-Україна” зазначене клопотання , суд відмовив у його задоволенні, оскільки обставини що наведені у клопотанні документально не обґрунтовані. Крім того, ТзОВ “Пластфарма” не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів; як вбачається, в матеріалах справи є довіреність від 24.09.2008 року, якою ТзОВ “Пластфарма” уповноважує Костича Остапа Івановича представляти інтереси товариства ( зазначена довіреність видана без права передоручення терміном на один рік з дня видачі); вказаний представник брав участь в судових засіданнях при розгляді даної справи; доказів неможливості забезпечити в засідання 23.01.09 р явку уповноваженого представника Костич О.І. товариство суду не надано ; довіреність від 24.09.2008 р на Костич О.І. товариством “Пластфарма” не відкликана.

В засіданні розглянуто клопотання представника ТзОВ “Кристал-Інвест-Україна” від 23.01.09 р про відкладення розгляду справи, у зв”язку з проведенням переговорів щодо врегулювання судового спору в добровільному порядку. Розглянувши зазначене клопотання, суд відмовив у його задоволенні, оскільки обставини наведені у цьому клопотанні не обґрунтовані та документально не підтверджені. Окрім того, товариство “Пластфарма” не інформувало суд про проведення переговорів щодо врегулювання судового спору; матеріали, наявні у справі, спростовують твердження представника товариства “Кристал-Інвест-Україна” про проведення переговорів.

Суд також відхилив усне клопотання представника товариства “Кристал-Інвет-Україна” про відкладення розгляду справи, з мотивів ненадходження на адресу товариства “Кристал-Інвест-Україна” матеріалів зустрічної позовної заяви. При цьому суд виходив з наступного .

Відповідно до довідки Серія АВ № 791167 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням товариства “Кристал-Інвест-Україна” є адреса : м.Київ, вул.Патріса Лумумби, 15. Зазначена адреса , як місцезнаходження товариства, вказана і в п.п.2.3 Статуту ТзОВ “Кристал-Інвест-Україна”.

10.12.2008 року ТзОВ “Пластфарма” надіслано товаристу “Кристал-Інвест-Україна” на зазначену адресу копію зустрічної позовної заяви та додатків, що підтверджується належним і допустимим доказом –поштовою квитанцією за № 512 про надіслання рекомендованої кореспонденції відповідачу за зустрічним позовом. Належних і допустимих доказів в спростування зазначеного, - товариство “Кристал-Інвест-Україна” суду не надало.

Згідно із ст..93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов”язує сторону у справі, зокрема позивача ( в даному випадку –позивача за зустрічним позовом), з”ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони ( сторін) у справі ( якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним із згаданою ст.93 ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи –учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

В даному випадку, позивач за первісним позовом не довів до відома суду про змінене ним фактичне місцезнаходження.

Господарський процесуальний кодекс України не зобов”язує сторону у справі надсилати кореспонденцію на поштову адресу представника сторони ( в даному випадку представника ТзОВ “Кристал-Інвест-Україна).

Відповідно до ст.22 ГПК України сторони зобов”язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності до ст..75 ГПК України справа слухається за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві, запереченні на відзив відповідача. Ствердив, зокрема, що оспорюваний договір № 8 від 25.07.2007 року зі сторони позивача був підписаний фінансовим директором , який не мав жодних повноважень на укладення такого виду договорів. У відповідності до п.1.7 ПКЕЕ договір про спільне використання технологічних мереж підлягає укладенню у відповідності до типового договору, передбаченому в додатку № 2 до ПКЕЕ. Однак, оспорюваний договір був укладений у відповідності до типового договору в редакції, яка на дату його укладення зазнала змін, зокрема, в частині п.п.1.1,1.3,2.1,6.4,7.3, і яка не врахувала нових пунктів 7.5, 7.6. Просить первісний позов задовольнити. Зустрічний позов заперечив за безпідставністю, відзиву на зустрічний позов, однак, не надав.

Представник відповідача первісний позов заперечив, з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву, а зустрічний позов підтримав з мотивів, зазначених у зустрічній позовній заяві. Ствердив, зокрема, що оспорюваний договір визнавався та виконувався позивачем , незважаючи на посилання про відсутність у представника позивача повноважень для його укладення. Посилається також на відсутність посилань в оспорюваному договорі на типові умови. Посилається на п.1.7 ПКЕЕ, відповідно до якої основний споживач не вправі відмовити субспоживачу в укладенні ( переукладенні) договорів про спільне використання технологічних електричних мереж споживача. З метою приведення договору № 8 від 25.07.2007 року у відповідність із законодавством, відповідач направив позивачу проект договору № 10/12 від 10.12.2008 року про внесення змін до договору від 25.07.2007 року № 8, однак, відповіді не отримав. Просить у первісному позові відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Позивач є власником кабельних ЛЕП за адресою м.Львів, вул..Промислова, 50/52, що підтверджується договором купівлі-продажу від 21.05.2007 року, укладеним між позивачем (покупцем) та ЗАТ “Львівська беконно-консервна фабрика” (продавець), актом приймання-передачі майна від 31.08.2007 року.

З матеріалів справи, зокрема, оспорюваного договору про спільне використання технологічних мереж № 8 від 25.07.2007 року та додатку № 1 до нього –однолінійної схеми вбачається та сторонами визнається, що споживання електричної енергії відповідачем здійснюється тільки через систему технологічних мереж .

25.07.2007 року між позивачем (власник мереж) та відповідачем (користувач) був підписаний оспорюваний договір про спільне використання технологічних мереж № 8, у відповідності до п.1.1 якого власник мереж зобов”язався забезпечити передачу електричної енергії в межах величин, дозволених користувачу до використання, а користувач зобов”язався своєчасно сплачувати за використання електричної мережі, отримані послуги, у т.ч. за перетікання реактивної електричної енергії.

Зі змісту вказаного договору вбачається, що зі сторони позивача –власника мереж , - він підписаний фінансовим директором Казюлькіним Р.А, який діяв на підставі доручення № 1976 від 10.07.2007 року. Доручення суду надано не було. Натомість, в матеріалах справи наявна довіреність без номеру від 10.07.2007 року , видана товариством з обмеженою відповідальністю “Кристал-Інвест-Україна” на ім.”я Казюлькіна Р.А, посвідчена нотаріально приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Борківським А.В. та зареєстрована в реєстрі за № 1976. В тексті вказаної довіреності серед перелічених у ній видів договорів, укладати які був уповноважений Казюлькін Р.А, відсутні договори про спільне використання технологічних мереж, чим підтверджується посилання позивача на відсутність у особи, яка підписала оспорюваний договір, належного обсягу повноважень. Водночас, таке посилання може свідчити лише про неукладеність даного договору, а не про його недійсність, оскільки ст.ст.203,215 ЦК України не передбачають такої підстави недійсності правочину.

З матеріалів справи випливає, що договір фактично визнавався та виконувався сторонами. Зокрема, позивач забезпечив передачу електричної енергії відповідачу, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), а відповідач оплачував встановлену плату, що підтверджується відповідними банківськими виписками. Позивач таку оплату приймав, заперечень щодо укладення договору не висловлював, доказів зворотнього суду не надано.

Згідно із ст.239 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов”язки особи, яку він представляє. Згідно із ст..241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням своїх повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов”язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. При цьому, наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов”язки з моменту вчинення цього право чину. З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку про укладеність оспорюваного договору.

Посилання позивача на ту обставину, що майбутнє схвалення правочину особою, яку представляють, можливе лише у тому випадку, коли представникові надавались певні права щодо вчинення такого правочину , але він вийшов за межі наданих повноважень, не заслуговує на увагу як таке, що не відповідає змісту зазначених норм. Законодавство не обумовлює факт перевищення представником своїх повноважень та його наслідки певним обсягом фактично наданих повноважень.

Згідно із Правилами користування електричною енергією, затвердженими Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р № 28 “Про затвердження Правил користування електричною енергією”, у разі використання технологічних електричних мереж основного споживача субспоживачем відносини між споживачем та субспоживачем, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж споживача, що укладається між ними на основі типового договору (додаток 2) ( п.1.7). При цьому, відповідно до п.1.2 Правил, договір про спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача –це домовленість двох сторін ( основний споживач і субспоживач або постачальник електричної енергії), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час передачі електричної енергії технологічними мережами основного споживача для потреб субспоживача, електропередавальної організації або постачальника електричної енергії.

З матеріалів справи вбачається, що оспорюваний договір був укладений на основі типового, передбаченого в додатку № 2 Правил, однак, з урахуванням змін, прийнятих лише станом на 17.10.2005 року і не враховував змін, внесених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22.11.2006 р № 1497 “Про затвердження Змін до Правил користування електричною енергією”, які набрали чинності 19.12.2006 р.

Пунктом 31 вказаної постанови були внесені зміни до ряду пунктів додатку № 2 ПКЕЕ, зокрема, викладено у новій редакції п.1.1, а саме, що власник мереж зобов”язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок Користувача або інших суб”єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує Користувач, а Користувач –своєчасно сплачувати вартість послуг Власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього Договору; п.1.3, а саме, що технічні характеристики електричних мереж у точках приєднання електроустановок Користувача або інших суб”єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує Користувач, наведені в додатку “Приєднана потужність електроустановок у точці приєднання на межі балансової належності”; п.п.2.1,2.3 а саме, щодо обов”язку власника утримувати технологічні електричні мережі спільного використання у належному технічному стані, формувати електричну схему цих мереж відповідної пропускної здатності та забезпечувати технічну можливість для передачі електричної енергії до межі балансової належності електроустановок Користувача або інших суб”єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує Користувач; забезпечувати збереження встановлених на території Власника засобів обліку та пломб на них відповідно до акта про пломбування, оформленого в установленому ПКЕЕ порядку; включено новий п.5.4 щодо права користувача на доступ до розрахункових засобів та систем обліку електричної енергії, що розташовані на об”єктах Власника і враховують обсяг електричної енергії, спожитої Користувачем або іншим суб”єктом господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує Користувач для зняття показів; нові п.п.7.5, 7.6 щодо того, що вартість послуг Власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання визначається за кошторисом згідно з додатком “Порядок розрахунку оплати обґрунтованих витрат споживача на передачу електричної енергії”; оплата Користувачем послуг з утримання технологічних мереж спільного використання здійснюється окремим платіжним дорученням на підставі виставленого Власником мереж рахунка в 10-денний термін з дати отримання рахунка. Пунктом 31 вказаної постанови також були внесені зміни до текстового формулювання інших пунктів.

Зазначені зміни оспорюваний договір не враховує. Однак, з матеріалів справи не вбачається розбіжностей у сторін щодо спільного використання технологічних мереж у тому числі стосовно тих положень, які були внесені Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22.11.2006 року № 1497 “Про затвердження Змін до Правил користування електричною енергією” та не обумовлені в оспорюваному договорі. Належних доказів зворотнього, а також виконання сторонами тих умов договору, які в тексті типового договору зазнали змін, без урахування зазначених змін чи всупереч їм суду не надано.

Згідно із ч.ч.2,4 ст.179 ГК України, Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб”єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів ( примірні договори), а у визначених законом випадках –затверджувати типові договори. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, недодержання в момент вчинення правочину, зокрема, вимог ч.1 ст.203 ЦК України, є підставою недійсності договору. Однак, у відповідності до ст..217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Враховуючи зміст неврахованих при укладенні оспорюваного договору положень, більшість яких носить конкретизуючий характер, що не надає підстав вбачати в оспорюваному договорі недотриманою вимогу ч.4 ст.179 ГК України, приймаючи до уваги відсутність у сторін розбіжностей щодо виконання умов договору з урахуванням діючого законодавства, суд приходить до висновку, що первісний позов слід задовольнити частково, визнавши оспорюваний договір недійсним лише в тій частині, яка не формально не співпадає, а суперечить нормам п.31 Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22.11.2006 р № 1497 “Про затвердження Змін до Правил користування електричною енергією”.

З матеріалів справи вбачається, що з метою приведення укладеного між сторонами договору № 8 від 25.07.2007 року у відповідність до вимог Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22.11.2006 року № 1497 “Про затвердження Змін до Правил користування електричною енергією”, відповідач скерував позивачу проект договору № 10/12 про внесення змін до договору від 25.07.2007 року № 8 , який за змістом відповідає положенням, зміненим зазначеною Постановою. З матеріалів справи та прояснень сторін вбачається, що такий договір позивачем укладений не був, відповідь відповідачу про причини такого неукладення не направлялась. В ході судового розгляду, позивач наполягав на обов”язковості для обох сторін зазначених положень, як таких, що викладені у зазначеній Постанові, та, відповідно, проекті направленого відповідачем договору. Доказів наявності у позивача заперечень щодо змісту конкретних пунктів проекту суду не надано.

Згідно із ч.ч.2-5 ст.188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. При цьому, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням , якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

У відповідності до п.1.7 ПКЕЕ, основний споживач не має права відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, субспоживачам або постачальникам електричної енергії у разі дотримання ними вимог цих Правил в укладенні (переукладенні) договорів про спільне використання технологічних електричних мереж споживача або про технічне забезпечення електропостачання споживача. Відповідно до ст..187 ГК України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов”язковим на підставі закону або в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов”язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що зустрічний позов підлягає задоволенню в частині зобов”язання позивача укласти договір № 10/12 про внесення змін до договору від 25.07.2007 року № 8 в редакції проекту відповідача від 10.12.2008 року.

Відповідач також просить зобов”язати відповідача виконувати договір від 25.07.2007 року з врахуванням внесених змін договором № 10/12 від 10.12.2008 року. Однак, відповідно до ст..15 ЦК України особа має право на захист свого цивільного права лише у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Жодних доказів невиконання позивачем умов зазначеного договору, які, по суті, визначені Правилами користування електричною енергією та порушення цим самим прав відповідача, суду не надано. У відповідності до ст..33 ГПК України , кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. З урахуванням наведеного, в цій частині зустрічний позов не підлягає задоволенню.

Виходячи з вищенаведеного, первісний та зустрічний позов підлягають частковому задоволенню, а судові витрати покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог –порівну.

Клопотання позивача за зустрічним позовом про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони товариству “Кристал-Інвест-Україна” вчиняти дії спрямовані на припинення виконання умов договору від 25.07.2007 р № 8. ( п.3 прохальної частини зустрічної позовної заяви), судом відхилено з огляду на наступне. Відповідно до ст..66 ГПК України умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред”явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Обгрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов”язано вирішення питання про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до ст.33 ГПК. Позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставини, з якими він пов”язує обгрунтування необхідності забезпечення позову. Окрім того, забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення позовних вимог позивача.

Заява ж ТзОВ “Пластфарма” від 23.12.2008 р № 23-12/08 р про вжиття заходів до забезпечення позову не підписана директором товариства Власик В.В ( подана до суду без підпису посадової особи), відтак, підстави для розгляду цієї заяви по суті у суду відсутні. .

Керуючись ст..ст..32,33,34,36,43,49,60,75,82,84,85 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Визнати договір від 25.07.2007 року про спільне використання технологічних мереж № 8, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю “Кристал-Інвест-Україна”, м.Київ, та товариством з обмеженою відповідальністю “Пластфарма”, м.Львів, недійсним в частині , яка суперечить нормам п.31 Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22.11.2006 року № 1497 “Про затвердження Змін до Правил користування електричною енергією”.

3. В частині решти вимог за первісним позовом відмовити.

4. Зустрічний позов задовольнити частково.

5. Зобов”язати товариство з обмеженою відповідальністю “Кристал-Інвест-Україна” ( м.Київ, вул.. Патріса Лумумби ,15, ЄДРПОУ 33997721) укласти з товариством з обмеженою відповідальністю “Пластфарма” ( м.Львів, вул..Промислова 50/52, ЄДРПОУ 32568268) договір про внесення змін до договору від 25.07.2007 року № 8 в редакції проекту товариства з обмеженою відповідальністю “Пластфарма” № 10/12 від 10.12.2008 року.

6. В частині решти вимог за зустрічним позовом відмовити.

Суддя