Постанова № 28667671, 15.01.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.13 Справа № 5015/3674/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Бойко С. М.

Костів Т. С.

при секретарі судового засідання А. Щербата

за участю представників сторін:

від позивача -Анікєєва І. В. -заступник начальника порту

від відповідача (апелянта) -не з'явився

розглянув апеляційну скаргу ТОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури», м. Львів № 28/11/12-1 від 28.11.2012 р.

на рішення господарського суду Львівської області від 14.11.2012 р. (суддя Сухович Ю. О.)

у справі № 5015/3674/12

за позовом Державного підприємства «Херсонський морський торгівельний порт», м. Херсон

до відповідача ТОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури», м. Львів

про стягнення 36 851, 02 грн.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 14.11.2012 р. у справі № 5015/3674/12 задоволено позов Державного підприємства «Херсонський морський торгівельний порт», м. Херсон, з ТОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури», м. Львів на користь позивача стягнуто 22 797, 46 грн. пені, 14 053, 56 грн. штрафу та 1 609, 50 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що в порушення умов укладеного між сторонами договору відповідач не виконав передбачених договором робіт у встановлені строки, в результаті чого позивачем на підставі положень договору нараховані йому пеня та штраф, що, на думку суду, відповідає нормам чинного законодавства України.

У своїй апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, а також призначити судову будівельно-технічну експертизу, посилаючись на те, що суд безпідставно відмовив відповідачу у проведенні експертизи, оскільки лише експертиза могла дати відповідь на питання про відповідність (чи невідповідність) проектно-кошторисної документації на виконання робіт вимогам ДБН та інших державних стандартів з питань будівництва, а також про спроможність (чи неспроможність) несучої конструкції каркасу складу № 5 забезпечити безпечну експлуатацію будівлі за умови виконання робіт, передбачених технічним завданням, що є невід'ємною частиною та додатком до договору № 39Р від 27.12.2011 р., що могло бути належним та допустимим доказом відсутності вини відповідача за прострочення виконання зобов'язання.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що пеня та штраф за порушення строків виконання робіт за договором підряду нараховані у відповідності до норм чинного законодавства України та положень укладеного між сторонами договору. Щодо експертизи, то позивач зазначає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Однак, у даному випадку, як вказує позивач, актами виконаних робіт підтверджується факт виконання відповідачем робіт частково -на суму 84 916, 41 грн. При цьому, від відповідача не надходило жодних пропозицій про розірвання чи зміну договору щодо строків виконання своїх зобов'язань.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.12.2011 р. між ДП «Херсонський морський торгівельний порт»(замовник) та ТОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури»(підрядник) укладено договір підряду № 39р, відповідно до якого підрядник приймає на себе зобов'язання виконати роботи з підсилення несучих елементів каркасу складу № 5 для зберігання сипучих матеріалів, обумовлені наявністю в підрядника дозволу, атестованих фахівців і технічної бази (роботи).

Згідно п. 3.2 договору, виконані підрядником роботи приймаються замовником зі складанням акту по фактично виконаним обсягам по об'єкту в цілому зі здачею їх у встановленому порядку.

Відповідно до п. 4.2 цього договору, оплата за договором здійснюється за фактично виконані роботи згідно актів виконаних робіт за формою КБ-3 та КБ-2 рахунків (рахунків-фактур) підрядника протягом 10 календарних днів.

За умовами п.п. 2.1 та 2.2 договору, початок виконання робіт по даному договору 27.12.2011 р. Строк виконання всього обсягу робіт становить 50 робочих днів та обчислюється починаючи з моменту, зазначеного в п. 2.1 договору. Відтак, роботи за договором підряду повинні бути виконані до 06.03.2012 р.

Станом на 07.03.2012 р. роботи по договору підряду № 39р виконані відповідачем частково, а саме на суму 33 967, 51 грн., про що сторонами підписано акт приймання виконаних робіт від 06.03.2012 р., де вказано, що вартість несвоєчасно виконаних робіт становить 251 714, 09 грн.

Станом на 30.03.2012 р. роботи виконані з порушенням строків на загальну суму 50 948, 90 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт від 30.03.2012 р.

Із матеріалів справи вбачається, що 10.08.2012 р. позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 30/01/1/478, в якій позивач зазначає, що у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань по договору №39р, нарахував відповідачу штрафні санкції.

У п. 6.4 укладеного між сторонами договору визначено, що у випадку порушення строків виконання робіт з вини підрядника, він виплачує замовникові пеню в розмірі 0, 1 % від вартості невиконаних робіт за кожний день прострочення, а за прострочення виконаних робіт більш ніж 30 календарних днів -додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вартості невиконаних робіт.

Станом на 20.08.2012 р. вартість несвоєчасно виконаних відповідачем робіт становить 200 765, 18 грн.

Оскільки у визначений умовами договору строк відповідач не виконав передбачені договором роботи, позивач на підставі п. 6.4 договору нарахував штрафні санкції на загальну суму 36 851, 02 грн., в тому числі 22 797, 46 грн. пені за період з 07.03.2012 р. по 20.08.2012 р. та 14 053, 56 грн. штрафу.

Згідно ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 ЦК України).

Відповідач, уклавши з позивачем договір підряду № 39р від 27.12.2011 р., взяв на себе зобов'язання виконати роботи з підсилення несучих елементів каркасу складу № 5 для зберігання сипучих матеріалів.

Згідно п. 4.1 договору, загальна сума договору та загальна вартість робіт, враховуючи вартість матеріалів, становить 285 681, 60 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 47 613, 60 грн. відповідно до договірної ціни (додаток № 2 до договору), яка містить в собі локальний кошторис і є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за договором № 39р від 27.12.2011 р., не виконавши передбачені договором роботи у встановлені строки.

У відповідності до ст. 526 Цк України та ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0, 1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості. При цьому, вказана норма не визначає, який саме характер (майновий чи немайновий) носить зобов'язання, строки виконання якого порушені.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 3 ст.549 ЦК України особливістю пені визначає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проте не може бути підставою для відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого, а не тільки грошового зобов'язання, що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч. 3 ст. 549 ЦК України.

Підставою для сплати неустойки є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Із матеріалів справи, зокрема статуту ДП «Херсонський морський торгівельний порт», слідує, що порт є державним унітарним транспортним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, що засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку.

З огляду на наведене, а також враховуючи положення ч. 2 ст. 231 ГК України, які відображені сторонами у п. 6.4 договору, на підставі якого позивач нарахував відповідачу пеню та штраф, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позову.

Крім цього, слід зазначити, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання штрафу та пені не суперечать ст. 61 Конституції України, оскільки пеня та штраф є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Також, відповідач не надав ні суду першої, ні апеляційної інстанцій доказів повідомлення позивача про зупинення виконання робіт у зв'язку із загрозою руйнування приміщення, в якому вони проводились, а також доказів звернення до позивача з пропозиціями щодо внесення змін до договору підряду в частині строків виконання робіт.

Таким чином, відповідач всупереч положень ст. 614 ЦК України не довів відсутність своєї вини, а відтак і підстав для звільнення його від відповідальності немає.

Щодо призначення судової будівельно-технічної експертизи, апеляційний господарський суд, погоджуючись із судом першої інстанції, зазначає наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач просив призначити будівельно-технічну експертизу з метою визначення технічної придатності складу № 5 до виконання підрядних робіт за договором підряду № 39Р від 27.12.2011 р.

Згідно п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Предметом спору у даному випадку є стягнення штрафних санкцій за порушення строків виконання підрядних робіт. Відповідач просить призначити судову будівельно-технічну експертизу з метою визначення технічної придатності складу № 5 до виконання підрядних робіт згідно договору підряду № 39 від 27.12.2011 р. Слід зазначити, що відповідачем частково було виконано роботи за вказаним договором, про що сторонами підписані акти виконаних робіт, позивачем оплачені виконані роботи. Разом з тим, доказів звернення відповідача до позивача за період з січня по квітень 2012 року щодо неможливості виконати робіт у строк в матеріалах справи відсутні. Предметом спору у справі не є стягнення штрафних санкцій за якість виконаних робіт, тому проведення судової будівельно-технічної експертизи не є необхідним для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування. Матеріалами даної справи підтверджено факт невиконання у передбачені договором строки робіт, у зв'язку з чим суд правомірно відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 14.11.2012 р. у справі № 5015/3674/12 залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури», м. Львів -без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 18.01.2012 р.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С. М.

Суддя Костів Т. С.