Постанова № 28667610, 10.01.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2013 р. Справа№ 5011-16/10785-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Жук Г.А.

Буравльова С.І.

за участю представників:

від позивача: Алавердян Т.О. - представник за дов. №91/2012/12/04-2 від 04.12.2012р.;

від відповідача: Злотківська І.Г. - представник за дов. б/н від 08.01.2013р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-ПМ»

на рішення господарського суду м. Києва

від 04.10.2012р.

у справі № 5011-16/10785-2012 (суддя - Ярмак О.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-ПМ»

про стягнення 948 397,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 04.10.2012р. у справі №5011-16/10785-2012 (суддя - Ярмак О.М.) позов задоволено повністю, вирішено стягнути із ТОВ «ЖЕК-ПМ» на користь ПАТ «Київенерго» 931 649,75 грн. основного боргу, 4 842,23 грн. інфляційних втрат та 11 905,37 грн. процентів річних.

За результатами розгляду спору місцевим господарським було встановлено, що заявлена позивачем сума основного боргу за спожиту протягом жовтня 2011р. - червня 2012р. (включно) теплову енергію у розмірі 931 649,75 грн. є обґрунтованою. Доказів погашення боргу відповідач господарському суду не надав, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову у цій частині вимог.

Перевіривши правильність та обгрунтованість нарахування позивачем заявлених до стягнення сум інфляційних та 3% річних за прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань, господарський суд задовольнив позов у повному обсязі.

Не погоджуючись із висновками місцевого господарського суду в частині стягнення із ТОВ «ЖЕК-ПМ» 4 842,23 грн. інфляційних втрат та 11 905,37 грн. річних, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду м. Києва від 04.10.2012р. у даній справі та прийняти нове рішення про часткове задоволення позову, а саме: про стягнення із ТОВ «ЖЕК-ПМ» 931 649,75 грн. основного боргу та 10 864,24 грн. процентів річних.

За оцінкою скаржника, розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за прострочення оплати вартості спожитої відповідачем протягом спірного періоду теплової енергії, з яким погодився суд першої інстанції, був виконаний із порушенням норм матеріального права. Апелянт зазначив, що протягом заявленого позивачем періоду прострочення мала місце не лише інфляція, а і дефляція, тобто періоди, коли індекс інфляції становив менше одиниці. Утім, ні позивачем, ні господарським судом цього враховано не було, що призвело до прийняття неправомірного судового рішення у даній справі.

В апеляційній скарзі відповідач навів власний розрахунок інфляційних, згідно якого загальна сума інфляційної складової заявленої до стягнення суми основного боргу мала від'ємне значення (- 1 041,13 грн.). Відтак, вказував апелянт, судове рішення про задоволення позову в частині вимог про стягнення із відповідача інфляційних є неправомірним і підлягає скасуванню.

Обгрунтовуючи свої заперечення щодо стягнення із ТОВ «ЖЕК-ПМ» 3% річних у розмірі 11 905,37 грн., скаржник вважав, що при їх нарахуванні повинно бути враховане від'ємне значення інфляційної складової суми боргу, тобто заявлені позивачем до стягнення 11 905,37 грн. слід зменшити на 1 041,13 грн. (11 905,37 грн. - 1 041,13 грн. = 10 864,24 грн.).

Разом із апеляційною скаргою відповідач подав клопотання про поновлення пропущеного з поважних причин строк на її подання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2012р. №5011-16/10785-2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Руденко М.А. (доповідач), судді: Остапенко О.М., Скрипка І.М.) Товариству з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-ПМ» відновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 06.12.2012р.

Розгляд апеляційної скарги, призначений на 06.12.2012р., ухвалю Київського апеляційного господарського суду у порядку ст.77 ГПК України відкладався на 10.01.2013р. Цією ж ухвалою позивача зобов'язано надати суду детальний розрахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, а також задоволено клопотання представника, подане у порядку ст.69 ГПК України, продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів.

10.12.2012р. через канцелярію суду на виконання вимог ухвали апеляційного господарського суду від позивача надійшов розрахунок інфляційної складової боргу, згідно якого загальна сума інфляційних втрат мала від'ємне значення - - 734,26 грн.

Розпорядженням секретаря судової палати від 10.01.2013р. у зв'язку із перебуванням суддів Остапенка О.М. та Скрипки І.М. у відпустці здійснено заміну у складі колегії суддів по даній справі на наступний: головуючий суддя - Руденко М.А., судді: Жук Г.А., Буравльов С.І.

У призначене судове засідання 10.01.2013р. з'явилися представники обох сторін.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційного оскарження, просив вимоги апеляційної скарги задовольнити.

Представник позивача представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги не визнав та просив рішення суду рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав та просив задовольнити

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до п.п. 1, 5 ч. 3 ст. 20 та п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.12.2009р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Київенерго», (далі - постачальник позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЖЕК-ПМ» (далі - споживач, відповідач) був укладений Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №8383150 (далі - Договір, а.с.15-22), за умовами якого постачальник зобов'язувався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач, в свою чергу, зобов'язувався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у цьому Договорі.

Обсяги постачання теплової енергії, тарифи на теплову енергію, порядок розрахунків за теплову енергію, умови припинення подачі теплової енергії встановлені сторонами в додатках до Договору.

Облік споживання відповідачем теплової енергії за договором передбачено проводити по приладах обліку за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації.

Відповідно до звернення-доручення, облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку.

Розрахунки за відпущену теплову енергію відповідачем здійснюються на підставі тарифів, встановлених та затверджених Київською міською державною адміністрацією, які можуть змінюватись в період дії Договору.

Відповідно до вимог ч.6 ст.276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Додатками №1, №2 до Договору №8383150 від 01.12.2009р., сторони погодили обсяги споживання теплової енергії абоненту, тарифи та порядок здійснення розрахунків за Договором та визначили облік споживання теплової енергії проводити по приладах обліку.

Згідно п.9 додатку №2 до Договору, споживач зобов'язувався щомісяця з 12 по 15 числа отримувати в МВРТ-7 за адресою: м.Київ, вул. Горького, 29, оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і поверттає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Відповідно до п.10 додатку №2 до Договору споживач повинен щомісячно забезпечувати не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА.

Судовою колегією встановлено, що розбіжності щодо обсягу наданої позивачем та спожитої відповідачем протягом спірного періоду теплової енергії, а також її вартості між сторонами відсутні.

Наявними у справі документами підтверджується, що загальна вартість спожитої відповідачем з 01.10.2011р. по 01.07.2012р. теплової енергії становила 1 216 649,75 грн.

Утім, відповідач своїх грошових зобов'язань перед позивачем в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг з постачання теплової енергії належним чином не виконав, у зв'язку з чим заборгував ПАТ «Київенерго» 931 649,75 грн.

Відповідно до положень ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення викладені у ст.526 ЦК України.

Доказів погашення боргу перед позивачем у розмірі 931 649,75 грн. відповідач ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надав.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується із вірним висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення із відповідача 931 649,75 грн. боргу за спожиту протягом спірного періоду теплову енергію, у зв'язку з чим прийняте господарським судом рішення у цій частині слід залишити без змін.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач нарахував та просив стягнути із відповідача 4 842,23 грн. інфляційних втрат та 11 905,37 грн. 3% річних, нарахованих за весь час прострочення - з жовтня 2011р. по червень 2012р. (включно).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок (а.с.8), господарський суд визнав його вірним та задовольнив позов у заявленому до стягнення розмірі.

Обґрунтовуючи наявність підстав для часткового скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, відповідач вказував на невірно виконані позивачем розрахунки інфляційних та 3% річних, адже позивачем, з яким погодився господарський суд, не було взято до уваги тієї обставини, що протягом періоду прострочення мала місце дефляція.

Переглядаючи справу у повному обсязі, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Правовідношення, яке виникло між сторонами на підставі Договору на постачання теплової енергії щодо оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч.1 ст.509 ЦК) на отримання грошових коштів за надані послуги, є грошовим зобов'язанням.

У зв'язку з цим на зазначені правовідносини поширюється дія норми ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Передбачена п.10 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування наслідків, встановлених ч.2 ст.625 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 червня 2012р. у справі № 6-68цс12).

Згідно роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених в Інформаційному листі від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу у цьому періоді зменшується.

Аналогічна правова позиція викладена у листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», а також постановах Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. у справі №23/466, від 01.02.2012р. у справі №15/065-11.

Натомість, позивач, звертаючись до господарського суду з вимогами про стягнення із відповідача інфляційних втрат наведеного не взяв до уваги та здійснив розрахунок заявленої до стягнення суми інфляційної складової боргу без врахування періодів прострочення, коли індекс інфляції був менше одиниці (дефляція).

В Інформаційному листі від 11.04.2005р. №01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» Вищий господарський суд висловив позицію, згідно якої господарський суд з огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Отже, у разі невірно виконаного позивачем розрахунку інфляційних втрат, господарський суд не позбавлений можливості самостійно здійснити вірний перерахунок заявленої до стягнення суми та прийняти судове рішення після повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для вірного вирішення спору.

Місцевий господарський суд, всупереч наведеного, виконаний позивачем розрахунок інфляційних втрат належним чином не перевірив, допущені позивачем порушення не усунув та дійшов неправомірного висновку про задоволення позову у цій частині вимог.

10.12.2012р. на вимогу апеляційного господарського суду позивач надав розгорнутий розрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат з урахуванням періодів дефляції, згідно якого загальна сума інфляційної складової боргу за вказаний період дійсно мала від'ємне значення.

Протягом заявленого позивачем періоду прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань встановлені індекси інфляції були наступними: листопад 2011р. - 100,1; грудень 2011р. - 100,2; січень 2012р. - 100,2; лютий 2012р. - 100,2; березень 2012р. - 100,3; квітень 2012р. - 100,0; травень 2012р. - 99,7; червень 2012р. - 99,7. зазначивши, що інфляційна складова боргу складала-734,26 грн.

Таким чином, перевіривши обґрунтованість доводів скаржника, а також виконаний позивачем на вимогу апеляційного господарського суду розгорнутий розрахунок суми інфляційної складової боргу, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з огляду на необхідність змінити рішення місцевого господарського суду у даній справі в частині задоволення позову про стягнення із відповідача 4 842,23 грн., змінивши суму інфляційних витрат на 3 726, 60 коп.

Щодо доводів апелянта про необхідність зменшення заявлених до стягнення 11 905,37 грн. 3% річних на від'ємну суму інфляційних втрат, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. Тобто, проценти річних та інфляційні втрати є різними правовими інститутами, тому зменшення процентів річних на від'ємну суму інфляційної складової суперечить приписам ст.625 ЦК України.

Водночас, судова колегія відхиляє доводи скаржника з посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права з посиланням на неналежне повідомлення ТОВ «ЖЕК-ПМ» про час і місце судового розгляду справи.

У пункті 11 Інформаційного листа від 15.03.2007р. №01-8/123 Вищий господарський суд України висловив правову позицію про відсутність повноважень у господарських судів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, у зв'язку з чим прийшов до висновку, що відповідні процесуальні документи мають надсилатися господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Судова кореспонденція направлялася на зазначену у позовній заяві адресу ТОВ «ЖЕК-ПМ»: 04070, м. Київ, вул. Волоська, 3.

Зазначена адреса була вказана у п.7 укладеного між сторонами Договору «Юридичні адреси сторін та платіжні реквізити», а також у наданій господарському суду копії Довідки з ЄДРПОУ (а.с.42) та копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.43).

Відтак, доводи апеляційного оскарження у цій частині підлягають відхиленню.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга ТОВ «ЖЕК-ПМ» підлягає частковому задоволенню з огляду на необхідність змінити прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі в частині стягнення із відповідача 4 842,23 грн. шляхом стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 3 726,60 коп. у цій частині. В іншій частині судове рішення підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-ПМ» на рішення господарського суду м. Києва від 04.10.2012р. у справі №5011-16/10785-2012 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 04.10.2012р. у справі №5011-16/10785-2012 змінити.

Викласти резолютивну частину судового рішення у наступній редакції:

«Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-ПМ» (04070, м. Київ, вул. Волоська, 3; 04114, м. Київ, вул. Вишгородська, 45-б/3, код ЄДРПОУ - 24918955) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5. код ЄДРПОУ - 00131305) 931 649, 75 грн. основного боргу, інфляційні витрати в розмірі 3 726,60 коп. 11 905, 37 грн. 3% річних та 18 871,10 грн. судового збору».

3. Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5. код ЄДРПОУ - 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-ПМ» (04070, м. Київ, вул. Волоська, 3; 04114, м. Київ, вул. Вишгородська, 45-б/3, код ЄДРПОУ - 24918955) 48,42 грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

4. Доручити місцевому господарському суду видачу відповідних наказів.

5. Матеріали справи №5011-16/10785-2012 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Руденко М.А.

Судді Жук Г.А.

Буравльов С.І.