Постанова № 28667576, 16.01.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2013 р. Справа № 17/5025/1071/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Гудак А.В.

суддів Сініцина Л.М.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення господарського суду Хмельницької області від 03.12.12 р.

у справі № 17/5025/1071/12 (суддя Димбовський В.В. )

позивач Прокурор Ярмолинецького району в інтересах держави в особі Ярмолинецької селищної ради

відповідач Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 смт.Ярмолинці

про внесення змін до п.4 та п.8 договору від 12.10.06 року, укладеного між Ярмолинецькою селищною радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

прокурора Войтюка О.І.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 03 грудня 2012 року у справі № 17/5025/1071/12 ( суддя Димбовський В.В.) задоволено позов прокурора Ярмолинецького району в інтересах держави в особі Ярмолинецької селищної ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та внесено зміни до пунктів 4 та 8 договору оренди землі від 12.10.2006 року, укладеного між Ярмолинецькою селищною радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, виклавши їх в наступній редакції:

„п. 4. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить сто сімдесят дві тисячі шістсот п'ятдесят чотири грн. 50 коп. - 172 654 грн. 50 коп. (згідно витягу відділу Держкомзему у Ярмолинецькому районі від 05.09.2012р. №02-03-11/1991)".

„п. 8. Річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі п'ять тисяч сто сімдесят вісім грн. 00 коп. (5178 грн. 00 коп.), що становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 01.09.2012р."

Також, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в доход державного бюджету України по коду класифікації доходів 22030001, символ звітності 206, р/р 31218206783002 УДКСУ у м. Хмельницькому, код отримувача 38045529, банк одержувача ГУ ДКСУ у Хмельницькій області, МФО 815013 судовий збір в розмірі 1073 гривень.

Задовольняючи позов з огляду на норми ст. 21, 23,30 Закону України „Про оренду землі", ст. 14, 274, 288, 289 Податкового кодексу України, ст.627,628, 651,652 Цивільного кодексу України, ст.188 Господарського кодексу України та умови договору оренди землі від 12.10.2006 року місцевий господарський суд дійшов висновків, шо :

- обумовлена п. 8 договору оренди землі ставка орендної плати на рівні 541,57 гривень не відповідає вимогам Податкового кодексу України, оскільки являється значно меншою, ніж передбачено нормами чинного законодавства;

- враховуючи наявність підстав для зміни розміру орендної плати у договорі через його невідповідність встановленому законом розміру, позивач вправі вимагати від орендаря приведення цього договору у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення відповідних змін з метою усунення порушення сторонами договору вимог законодавства, обов'язкового для сторін;

- зміна умов договору зумовлена причинами, які орендодавець не міг уникнути, оскільки розмір земельного податку, що входить в розмір орендної плати, змінювався на законодавчому рівні;

- позовні вимоги про внесення змін до укладеного між сторонами договору оренди землі від 12.10.2006 року щодо збільшення розміру орендної плати до 5178,00 гривень щорічно являються правомірними.

Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, якою вважає оскаржуване рішення ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та при неповному з"ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Вказує, що місцевим господарським судом помилково не взято то уваги ті обставини, що Ярмолинецькою селищною радою залишено без реагування та відповіді звернення відповідача від 28.08.2012 року щодо наявності недоліків орендованої земельної ділянки, які унеможливлюють її використання за призначенням, а саме : проходженням ЛЕП-10000 вольт та кабелів зв»язку та інших обтяжень. Оскільки дані обтяження орендованої земельної ділянки не зазначені у договорі оренди ,так як були виявлені після його укладення ,то відсутні підстави для збільшення орендної плати.

На думку апелянта, суд першої інстанції помилково застосував податкове законодавство до правовідносин, що випливають із договору оренди землі та не звернув уваги на норми ч.2 ст.21 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» якими передбачено, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у випадку істотної зміни стану об»єкта оренди.

Додатково звертає увагу, що місцевим господарським судом необґрунтовано стягнуто із відповідача судовий збір, оскільки він являється інвалідом другої групи та на підставі п.9,ч.1.ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Просить рішення господарського суду Хмельницької області від 03 грудня 2012 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задовленні позову.

До апеляційної скарги скаржником долучено копію посвідчення НОМЕР_1 від 17.01.2003 року та довідку серії МСЕ № 286599, видані ОСОБА_1.

Відзивом на апеляційну скаргу прокурор Ярмолинецького району вважає її необгрунтованою та такою , що не підлягає до задоволення. Наводить свої міркування в спростування доводів апеляційної скарги. Додатково зазначає, що відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції не подавав доказів,якіб підтверджували встановлення йому групи інвалідності ,у зв"язку з чим він не був звільнений від сплати судового збору.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області залишити без змін.

У судове засідання апеляційного господарського суду ні позивач, ні відповідач не з"явились, про час та місце розгляду скарги повідомлені у встановленому законом порядку.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Зважаючи на те, що копії ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 27.12.2012 року про призначення розгляду справи на 16.01.2013 року надіслані сторонам та ними отримані , про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 78,79), враховуючи що явка сторін обов"язковою не визнавалась, обмеженість строків розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних матеріалів.

Під час апеляційного перегляду справи прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах Рівненської області проти апеляційної скарги заперечував, вказував на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, яке просив залишити без змін, а апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 - без задоволення.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з огляду на викладене нижче.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 12.10.2006 року між Ярмолинецькою селищною радою (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі за умовами пунктів 1 та 7 якого позивач надає, а відповідач приймає згідно рішення ІІІ сесії V скликання від 22 серпня 2006 року №55 в строкове платне користування на 49 років земельну ділянку для влаштування об'єкта комерційної діяльності, яка знаходиться в межах АДРЕСА_1 кадастровий №6825855100:01:007:0018. ( а.с.8-11).

Даний договір зареєстрований у Ярмолинецькому відділі ХРФ ДП ЦДЗК 12.10.2006р. за №0406765000056.

Актом № 44 від 22.08.2006 року та актом від 12 жовтня 2006 року встановлено межі земельної ділянки та здійснено передачу та приймання орендованої земельної ділянки (а.с.15,16).

При укладенні договору оренди позивач та відповідач погодили, що на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження) у зв»язку з проходженням по земельній ділянці ЛЕП та визначили, що передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмежень ( обтяжень) та інших прав третіх осіб на цю ділянку ( пункти 26,27 договору оренди земельної ділянки).

Як вбачається із пунктів 2, 3 договору в оренду передається земельна ділянка площею 0,1550 гектари, у тому числі земель, передбачених під будівництво - 0,1550 га. У відповідності до форми 6-зем -шифр угіддя -42.5. -під проїздами, проходами та площадками - 0,1550 га. На земельній ділянці на момент укладення договору відсутні об'єкти нерухомого майна.

Відповідно до п. 4 нормативна грошова оцінка земельної ділянки складала 54157 гривень ( згідно довідки Ярмолинецького райвідділу земельних ресурсів №355 від 27.01.2006 року).

У пунктах 8, 12 договору сторонами погоджено розмір орендної плати, а саме: щорічна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 541,57 гривень Розмір орендної плати переглядається 1 раз на три роки у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 36 договору оренди землі позивач та відповідач визначили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

08.02.2012 року та 22.06.2012 року позивачем відповідачу скеровувалися пропозиції, в яких зазначено умови для внесення змін до договору оренди землі від 12.10.2006р. та повідомлено, що для узгодження умов договору оренди відповідачу необхідно звернутися до спеціаліста -землевпорядника селищної ради та селищного голови. До пропозиції позивачем додано проект додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі ( а.с.19,21,22,23).

Направлення відповідачу означених пропозицій здійснювалося через відділення поштового зв»язку, на що вказують наявні у матеріалах справи фіскальні чеки від 08.02.2012 року №9094 та від 22.06.2012 року №4346.

Отримання пропозицій на зміну умов договору відповідачем не спростовано .

Як вбачається із витягу з технічної документації нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 1550 м.кв., землекористувачем якої являється відповідач, складає 172654,5 гривень ( а.с.24,25).

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.(ст.174 ГК України).

Згідно зі ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.ч.1-4 ст.188, ч.7 ст.193 ГК України, ст.525 ЦК України).

За приписами ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

За таких обставин колегія суддів вважає, що Ярмолинецькою селищною радою дотримано порядок зміни господарських договорів, що передує зверненню до суду із позовом щодо зміни договору.

Частиною 2 ст.18 Закону України "Про оцінку земель" від 11.12.2003, № 1378-IV, зі змінами та доповненнями, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років.

Таким чином , законодавством передбачено здійснення нормативно-грошової оцінки земель по спливу певних проміжків у часі.

Так, на час укладення договору оренди земельної ділянки нормативна грошова оцінка земельної ділянки загальною площею 0,1150 га. кв.м. в межах АДРЕСА_1 кадастровий №6825855100:01:007:0018 складала 54157 гривень, а на час ініціювання місцевим органом самоврядування внесення змін до договору оренди - 172654,5 гривень.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України"№309-VI від 03.06.2008 року в Закон України "Про оренду землі" були внесені зміни, зокрема, ч. ч. 4 та 5 ст. 21 викладені в наступній редакції: "Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення -розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель -трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині". Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування -з 04.06.2008 року.

В зв'язку із введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011р. (від 02.12.2010 N 2755-VI) Закон України „Про плату за землю" втратив чинність згідно ч. 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 року регулюється виключно Податковим кодексом України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата, яка встановлюється згідно з методикою розрахунку орендної плати. Ця методика та порядок використання орендної плати для земель, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлюються в договорі відповідно до Закону України "Про плату за землю" (статті 15 та 21 Закону України "Про оренду землі" в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно із статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 2 Закону України "Про плату за землю" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим законом. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення такої згоди спір вирішується в судовому порядку.

Отже, чинним законодавством передбачено можливість зміни умов договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до п. п. 288.5.1 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Відповідно до п. 274.1. ст. 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" та п. 12,36 договору оренди встановлено, що розмір орендної плати переглядається 1 раз на три роки та зміна умов договору оренди здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку.

Таким чином,колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору як в добровільному порядку так і в разі незгоди однієї із сторін - за рішенням суду на вимогу іншої сторони, у випадках встановлених законом або договором.

Отже, нормами чинного законодавства передбачене право сторін змінити умови договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки, сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є регульованою ціною,- то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовам договору .Такої правової позиції притримується Верховний суд України , що вбачається з постанов від 27.12.2010 у справі №27/15-10, від 23.05.2011 у справі №7/105-10(30/234-09), від 04.07.2011 у справі №41/81пд).

Відповідно до ст.111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність установлену законом.

Розглянувши розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку,що наведений у інформації про очікувані втрати місцевого бюджету, відповідно до відпрацювання договору оренди від 12.10.2006 року колегія суддів вважає, що річний розмір орендної плати на рівні 5178 гривень являється обґрунтованим та таким, що не перевищує граничний розмір, встановлений ст.288.5 Податкового кодексу України, ст. 21 Закону України "Про оренду землі".

За таких обставин апеляційний господарський суд вважає даний позов обґрунтованим, а висновки суду першої інстанції про його задоволення в цій частині такими, що у повній мірі відповідають обставинам справи .

Поряд з тим, колегія суддів вважає доводи апелянта щодо необхідності відмови у даному позові з огляду на наявність додаткових обмежень на використання орендованої земельної ділянки необґрунтованими.

Так, відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та факти, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

В силу частини 2 статті 22 ГПК України сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (частина 2 статті 43 ГПК України), якими в силу статті 32 даного Кодексу є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Розподіл обов'язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Колегія суддів звертає увагу, що доводи апелянта щодо наявності обмежень, ніж ті, які зазначені у пункті 26,27 договору оренди земельної ділянки, жодними належними та допустимими доказами не доведені, та ці твердження ґрунтуються виключно на припущеннях скаржника.

Щодо доводів апелянта в частині стягнення з нього за наслідками розгляду справи судового збору, Рівненський апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ч.3 ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Як зазначається у пункті 4 листа Вищого господарського суду України N 01-06/1175/2011 року 25.08.2011 року «Щодо судового збору» , статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено пільги щодо сплати судового збору.

У застосуванні відповідних приписів господарським судом необхідно враховувати, зокрема, що: пільги, передбачені пунктом 9 (звільнення від сплати судового збору інвалідів I та II груп) цієї статті, застосовуються і в тих випадках, коли згадані в них особи мають статус суб'єктів підприємницької діяльності і звертаються до господарського суду із зазначенням такого свого статусу.

Між тим, під час судового розгляду справи у суді першої інстанції відповідач не спромігся надати докази, які передбачають його право на звільнення від сплати судового збору, та такі докази ним долучено лише до апеляційної скарги.

Відтак, на час винесення рішення у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для застосування п.9 ст.5 Закону України «Про судовий збір» та звільнення відповідача від сплати судового збору.

У п.1 постанови Пленуму ВГС України № 6 від 23 березня 2013 року " Про судове рішення" вказано, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з номами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи,з достовірністю встановленими господарськи судом ,тобто з"ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі .

Разом з тим, враховуючи , що відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу ,апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого гоподарського суду у повному обсязі,з огляду на надані відповідачем докази : посвідчення НОМЕР_1 від 17.01.2003 року та довідку серії МСЕ № 286599, які вказують на віднесення ОСОБА_1 до кола осіб, що звільнені від сплати судового збору, апеляційний господарський суд вважає , що оскаржуване рішення в частині стягнення із фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в доход державного бюджету України по коду класифікації доходів 22030001, символ звітності 206, р/р 31218206783002 УДКСУ у м. Хмельницькому, код отримувача 38045529, банк одержувача ГУ ДКСУ у Хмельницькій області, МФО 815013 судового збору в розмірі 1073,00 гривень підлягає скасуванню,оскільки суб"єкт в даному випадку звільнений від сплати судового збору до державного бюджету. .

Апеляційний господарський суд вважає, що врешті рішення господарського суду Хмельницької області підлягає залишенню без змін, оскільки прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права .

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,п.4ч.1ст.104,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-- підприємця ОСОБА_1 задоволити частково.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 03 грудня 2012 року у справі № 17/5025/1071/12 в частині стягнення судового збору в розмірі 1073 грн скасувати.

В решті рішення господарського суду Хмельницької області від 03 грудня 2012 року залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.