Рішення № 28667443, 14.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 05-6-26/220-39/465-2012 14.01.13

За позовом Страхової компанії "VHV Allgemeine Versicherungen AG"

до Святошинського районного управління Головного управління МВС України в місті

Києві

про визнання права власності та зобов'язати вчинити дії

Судді Гумега О.В. (головуючий)

Картавцева Ю.В.

Полякова К. В.

Представники:

Від позивача: Решко С. С.

Від відповідача: Ничипоренко Г. І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

31.08.2012 р. позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання права власності на транспортний засіб - автомобіль PORSHE Cayenne, VIN: WP1ZZZ9PZALA22758, чорного кольору, 2009 року випуску, останній номерний знак HF-Z 550, за позивачем, та про зобов'язання відповідача повернути позивачу зазначений транспортний засіб без оплати за зберігання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2012 р. № 05-6-26/220 (суддя Пінчук В.І.) у прийнятті вищенаведеної позовної заяви відмовлено на підставі п. 1 ст. 62 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду України від 04.10.2012 р. № 05-6-26/220 ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.09.2012 р. № 05-6-26/220 скасовано, матеріали справи № 05-6-26/220 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

В порядку ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України справу № 05-6-26/220 передано на розгляд судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2012 року порушено провадження у справі № 05-6-26/220-39/465-2012 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 19.11.2012 року о 10:50 год., а також визначено, що вірним повним найменуванням відповідача є Святошинське районне управління Головного управління МВС України в місті Києві (ідентифікаційний код 08672957).

06.11.2012 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач надав суду пояснення по справі з додатками.

14.11.2012 року відповідач через відділ діловодства суду звернувся з заявою про надання справи для ознайомлення. Заява відповідача судом задоволена.

19.11.2012 року позивач через відділ діловодства суду звернувся до суду з клопотанням про витребування доказів.

В судове засідання, призначене на 19.11.2012 року, з'явилися представники сторін.

Позивач позовні вимоги підтримав повністю.

В судовому засіданні, призначеному на 19.11.2012 року, позивач підтримав подане ним через відділ діловодства суду клопотання про витребування додаткових доказів у справі у Національного центрального бюро Інтерполу України.

Відповідач підтримав клопотання позивача про витребування доказів.

Клопотання позивача судом задоволене.

В судовому засіданні, призначеному на 19.11.2012 року, відповідач звернувся до суду з клопотанням про витребування у Святошинського РУГУ МВС України матеріалів кримінальної справи № 08-21534, порушеної 04.07.2011 року. Клопотання передане до відділу діловодства суду для подальшої його реєстрації відповідно до п. п.2.4 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі-постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.).

Позивач клопотання відповідача підтримав.

Клопотання відповідача судом задоволене.

Представники сторін звернулися до суду з спільним клопотанням про продовження строків розгляду справи. Клопотання судом задоволено та передано до відділу діловодства суду для подальшої його реєстрації, відповідно до п. п.2.4. п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2012 р. продовжено строк вирішення спору, розгляд справи відкладено на 17.12.2012 р. о 10:00 год.

В судовому засіданні, призначеному на 17.12.2012 року, позивач позовні вимоги підтримав повністю.

В судовому засіданні, призначеному на 17.12.2012 року, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував.

В судовому засіданні, призначеному на 17.12.2012 року, відповідач надав відзив на позовну заяву. Відповідач звернувся до суду з клопотанням про залучення доказів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволено. Клопотання та відзив передані до відділу діловодства суду для подальшої реєстрації, відповідно до п. п.2.4. п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2012 року ухвалено розгляд справи № 05-6-26/220-39/465-2012 здійснювати колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 17.12.2012 року для здійснення колегіального розгляду справи № 05-6-26/220-39/465-2012 визначено наступних суддів: Гумега О.В. (головуючий), Картавцева Ю.В., Полякова К. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2012 року прийнято до провадження колегії суддів: Гумега О.В. (головуючий), Картавцева Ю.В., Полякова К. В. справу № 05-6-26/220-39/465-2012, розгляд справи призначено на 14.01.2013 о 14:40.

21.12.2012 року через відділ діловодства суду позивач звернувся з клопотанням про надання справи для ознайомлення. Клопотання позивача судом задоволено.

03.01.2013 року через відділ діловодства суду надійшла відповідь від Робочого апарату Укрбюро Інтерполу на запит суду.

08.01.2013 року через відділ діловодства суду надійшла відповідь від Робочого апарату Укрбюро Інтерполу на запит суду з додатком.

14.01.2013 року позивач через відділ діловодства суду надав письмове підтвердження у справі з додатком.

14.01.2013 року позивач через відділ діловодства суду звернувся до суду з клопотанням про залучення доказів до матеріалів справи.

В судовому засіданні, призначеному на 14.01.2013 року, судом визначено, що вірним повним найменуванням позивача є - Страхова компанія "VHV Allgemeine Versicherungen AG" (ВГВ Аллгемайне Ферзіхерунг АГ), що підтверджується витягом з торгового реєстру «В»Адміністративного суду Ганновер.

В судовому засіданні, призначеному на 14.01.2013 року, відповідач звернувся до суду з клопотанням про залучення до матеріалів справи пояснень до позовної заяви. Пояснення передане до відділу діловодства суду для подальшої його реєстрації відповідно до п. п.2.4 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.

В судовому засіданні, призначеному на 14.01.2013 року, позивач позовні вимоги підтримав з урахуванням позовної заяви та поданих 14.01.2013 року пояснень та просив визнати право власності на транспортний засіб - автомобіль PORSHE Cayenne, VIN: WP1ZZZ9PZALA22758, чорного кольору, 2009 року випуску, останній номерний знак HF-Z 550, за Страховою компанією "VHV Allgemeine Versicherungen AG" та про зобов'язання відповідача повернути Страховій компанії "VHV Allgemeine Versicherungen AG" транспортний засіб автомобіль PORSHE Cayenne, VIN: WP1ZZZ9PZALA22758, чорного кольору, 2009 року випуску, останній номерний знак HF-Z 550.

Наведені пояснення до позовної заяви передано до відділу діловодства суду для подальшої реєстрації відповідно до п. 2.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

ГПК України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог.

Тому, як зазначено в п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Таким чином, виходячи зі змісту поданих позивачем пояснень до позовної заяви, а також змісту раніше поданої позивачем позовної заяви, суд розцінює подані в судовому засіданні 14.01.2013 р. пояснення позивача до позовної заяви як зменшення розміру позовних вимог та приймає їх до розгляду.

В судовому засіданні, призначеному на 14.01.2013 року, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував повністю з підстав викладених у відзиві, зокрема, з огляду на те, що позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого повинні бути звернені не до відповідача, а до суду, який має підтвердити наявність у позивача права власності на відповідне майно. Відповідач також вказує, що спірний транспортний засіб визнано речовим доказом у кримінальній справі та переданий на зберігання та розпорядження громадянину Якубіну О. М.

В судовому засіданні, призначеному на 14.01.2013 року, представник відповідача надав усні пояснення з приводу того, що громадянин Якубін О. М. не з'являється на виклик слідчого і місце знаходження спірного автомобіля відповідачу на момент розгляду справи по суті не відоме.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 14.01.2013 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Страхова компанія "VHV Allgemeine Versicherungen AG" (ВГВ Аллгемайне Ферзіхерунг АГ) (надалі - позивач) є юридичною особою за законодавством Німеччини, номер фірми HRB 57331 і є підприємством, що здійснює діяльність, зокрема, в усіх галузях страхування у первинному та перестрахуванні у медичному страхуванні. Наведене підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з торгового реєстру «В»Адміністративного суду Ганновер.

Зібрані у справі докази свідчать, що у позивача (страховика) було застраховано автомобіль PORSHE Cayenne, VIN: номер кузова WP1ZZZ9PZALA22758, чорного кольору, 2009 року випуску, номерний знак HF-Z 550, номер технічного паспорту DQ 149026 (надалі - спірний автомобіль). Страхувальником зазначеного автомобіля була фірма ПЗ Троккенбау ГмбХ (PZ Trockenbau GmbH). Застрахований автомобіль було викрадено 24.01.2010 року. Про крадіжку було заявлено в поліцію, що підтверджується заявою про злочин, наявною в матеріалах справи. Спірний автомобіль також оголошено в міжнародний розшук Інтерпол, що підтверджується відповідними повідомленнями Робочого апарату Укрбюро Інтерполу, наявними в матеріалах справи.

Заявою на право власності від 29.07.2011 року позивач, як власник транспортного засобу: номер справи К 272-306114/19/41-10/20500-63, вид та тип - PORSHE Cayenne, номер кузова WP1ZZZ9PZALA22758, останній реєстраційний знак HF-Z 550, номер технічного паспорту DQ 149026, повідомив, що вище зазначений транспортний засіб був заявлений як викрадений 24.01.2010 року. В рамках існуючого каско-страхування, застрахованому позивачем ПЗ Троккенбау ГмбХ (PZ Trockenbau GmbH) було виплачене страхове відшкодування у розмірі 50354,20 Євро. З огляду на зазначене, позивач підтвердив, що прав власності третіх осіб на знайдений транспортний засіб не існує і позивач єдиний вправі розпоряджатися даним транспортним засобом.

На час слухання справи господарський суд керувався вимогами статті 4 Господарського процесуального кодексу України щодо вибору законодавства, яке врегульовує питання переходу до позивача права власності на спірний автомобіль.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про міжнародне приватне право", колізійна норма - норма, що визначає право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом.

Право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України (ст. 4 Закону України "Про міжнародне приватне право").

Відповідно до положень ч. 1 ст. 39 Закону України "Про міжнародне приватне право", виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Судом встановлено, що виникнення права власності у позивача на спірний автомобіль відбулося в результаті виконання умов договору страхування, укладеного між іноземними суб'єктами господарювання і на території Німеччини, відповідно до чинного законодавства Німеччини.

З огляду на вищевикладене, судом при вирішенні даного спору в частині, що стосується підстав виникнення права власності у позивача на спірний автомобіль, засовується матеріальне право Німеччини.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про міжнародне приватне право" при застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі.

Згідно ч. 3 ст. 8 Закону України "Про міжнародне приватне право" особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтування своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановленні змісту цих норм.

В матеріалах справи наявні надані позивачем переклади з німецької на українську мову витягів з нормативних актів Німеччини, а саме: Загальних умов страхування транспортних засобів та Закону про Договори страхування.

Відповідно до п. 8 параграфу 13 Загальних умов страхування транспортних засобів (АКБ), якщо викрадене майно протягом одного місяця з моменту отримання заяви на відшкодування буде повернуто назад, то застрахований зобов'язаний забрати його назад. Після закінчення цього терміну, воно (майно) стає власністю страховика.

Відповідно до п. 1 параграфу 67 «Правова переуступка претензій»Закону про Договори страхування, якщо застрахований має право на відшкодування збитків від третіх осіб, то це право переходить страховику, доки він не відшкодує збитки застрахованому.

Здійснивши аналіз наведених норм права Німеччини, суд прийшов до висновку, що позивач набув права власності на спірний автомобіль, відповідно до норм діючого законодавства Німеччини.

Оцінивши зібрані докази в сукупності, суд прийшов до висновку, що позивач належними засобами доказування довів право власності на спірний автомобіль - PORSHE Cayenne, номер кузова WP1ZZZ9PZALA22758, останній реєстраційний знак HF-Z 550, номер технічного паспорту DQ 149026 Б.

Зібрані у справі докази свідчать, що 14.01.2010 року спірний автомобіль через польсько-український кордон був ввезений в Україну.

За даними Робочого апарату Укрбюро Інтерполу, наданими на запит суду, станом на 02.01.2013 року автомобіль - PORSHE Cayenne з ідентифікаційним номером кузову WP1ZZZ9PZALA22758 згідно з обліками Генерального секретаріату Інтерполу значиться у міжнародному розшуку за ініціативи правоохоронних органів Німеччини, як викрадений в цій країні 24.01.2010 року з реєстраційним знаком HF-Z 550.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що 04.07.2011 року дізнавач відділу дізнання Святошинського РУ ГУМВС України в місті Києві, старший лейтенант міліції Коротков С. Ю. порушив кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 290 КК України. При порушенні кримінальної справи було встановлено, що 25.06.2011 року на проспекті Перемоги в м. Києві було зупинено автомобіль PORSHE Cayenne, д. н. з. АХ 0300ВЕ, під керуванням водія Нікіфорова О. А., при огляді якого було виявлено змінений ідентифікаційний номер кузова даного автомобіля, шляхом виварювання первинного фрагменту панелі та виварювання іншого фрагмента панелі з номером кузова.

Кримінальній справі присвоєно реєстраційний номер № 08-21534.

На виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 19.11.2012 року до суду надані копії документів з матеріалів кримінальної справи № 08-21534 (т. 1 а.с. 73-99).

Судом встановлено, що в матеріалах кримінальної справи № 08-21534, зокрема, наявний висновок спеціаліста від 25.06.2011 року № 8/2/50, відповідно до якого надане на дослідження свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії САА259553, видане на ім'я Немірчій Дмитра Володимировича на автомобіль PORSHE Cayenne реєстраційний номер АХ0300ВЕ, не відповідає аналогічним документам, що знаходяться в офіційному обігу на території України.

Крім того, в матеріалах кримінальної справи № 08-21534, наявний висновок спеціаліста від 25.06.2011 року № 8/2/51, відповідно до якого, ідентифікаційний номер кузова представленого на дослідження автомобіля PORSHE Cayenne, чорного кольору, з державним номерним знаком АХ0300ВЕ змінювався шляхом переварювання фрагмента панелі з номером кузова. Ймовірний первинний номер кузова автомобіля, наданого на дослідження, WP1ZZZ9PZALA22758.

В матеріалах кримінальної справи № 08-21534, також наявний висновок спеціаліста від 02.11.2011 року № 346, відповідно до якого свідоцтво про реєстрацію САА259553 не відповідає встановленим зразкам аналогічних документів, які знаходяться в офіційному обігу в Україні.

В матеріалах кримінальної справи № 08-21534 також наявний висновок експерта від 29.07.2011 року № 8/1/10, відповідно до якого, ідентифікаційний номер кузова представленого на дослідження автомобіля PORSHE Cayenne, чорного кольору, з державним номерним знаком АХ0300ВЕ, номер кузова WP1ZZZ9PZALA23089, змінювався шляхом переварювання фрагмента панелі з номером кузова. Ймовірний первинний номер кузова автомобіля, наданого на дослідження, WP1ZZZ9PZALA22758.

Судом встановлено, що 23.07.2011 року, в результаті розгляду матеріалів кримінальної справи дізнавачем ВД Святошинського РУ ГУ МВС України в місті Києві було прийнято постанову про визнання й приєднання до справи речових доказів, а саме: автомобіля PORSHE Cayenne, чорного кольору, з державним номерним знаком АХ0300ВЕ, номер кузова WP1ZZZ9PZALA23089, ймовірний первинний номер кузова WP1ZZZ9PZALA22758 та один ключ від замка запалювання вищевказаного автомобіля.

Постановою дізнавача ВД Святошинського РУ ГУ МВС України в місті Києві про передачу майна на відповідальне зберігання від 03.08.2011 року передано на відповідальне зберігання під зберігальну розписку гр. Якубіну Олександру Миколайовичу, проживаючому в м. Києві по вул. Драгоманова, 8-А, кв. 146, автомобіль PORSHE Cayenne, чорного кольору, з державним номерним знаком АХ0300ВЕ, номер кузова WP1ZZZ9PZALA23089 та один ключ від замка запалювання вищевказаного автомобіля, постанова прийнята з урахуванням того, що по справі проведені всі експертні дослідження, які стосуються автомобіля PORSHE Cayenne, чорного кольору, з державним номерним знаком АХ0300ВЕ, номер кузова WP1ZZZ9PZALA23089.

Відповідно до зберігальної розписки від 03.08.2011 року, наявної в матеріалах справи, гр. Якубін Олександр Миколайович зобов'язувався повернути автомобіль PORSHE Cayenne, чорного кольору, з державним номерним знаком АХ0300ВЕ, номер кузова WP1ZZZ9PZALA23089 працівникам міліції за першою вимогою.

Зібрані у справі докази свідчать що у відповідь на запит представника позивача відповідач повідомляв позивача, що з приводу визначення належності автомобіля і його передачі законному власнику необхідно звертатися до Святошинського районного суду м. Києва в порядку діючого цивільно-процесуального законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Частиною 2 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, визнання права, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Як зазначалося, згідно ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав. У разі відсутності законодавства, що регулює спірні відносини за участю іноземного суб'єкта підприємницької діяльності, господарський суд може застосовувати міжнародні торгові звичаї.

На час слухання справи господарський суд керувався вимогами статті 4 Господарського процесуального кодексу України щодо вибору законодавства, яке має застосовуватися у вирішенні спору за участю іноземного підприємства.

Згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається ГПК України, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 124 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України «Про міжнародне приватне право», іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у таких випадках: якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи -відповідача, в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України (ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Як встановлено ст. 55 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожній особі (у тому числі, і юридичній, оскільки останні відповідно до ч.1 ст.91 Цивільного кодексу України здатні мати такі ж права та обов'язки, як і фізичні, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині) належить невід'ємне право на судовий захист своїх прав та інтересів.

Позивач звернувся з позовними вимогами про визнання права власності на транспортний засіб - автомобіль PORSHE Cayenne, VIN: WP1ZZZ9PZALA22758, чорного кольору, 2009 року випуску, останній номерний знак HF-Z 550, за Страховою компанією "VHV Allgemeine Versicherungen AG" та про зобов'язання Святошинського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві повернути Страховій компанії "VHV Allgemeine Versicherungen AG" транспортний засіб автомобіль PORSHE Cayenne, VIN: WP1ZZZ9PZALA22758, чорного кольору, 2009 року випуску, останній номерний знак HF-Z 550.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено принцип мирного володіння майном, який в контексті прецендентної практики Європейського суду з прав людини закріплює засади поваги до права власності та забороняє безпідставне позбавлення або обмеження володіння особою своїм майном, інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених нормами міжнародного права.

Відповідно до статті 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Згідно із ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За приписами ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтями 317, 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Саме власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

На підставі зібраних у справі доказів суд прийшов до висновку, що позивач належними засобами доказування довів набуття права власності на спірний автомобіль - PORSHE Cayenne, номер кузова WP1ZZZ9PZALA22758, останній реєстраційний знак HF-Z 550, номер технічного паспорту DQ 149026, відповідно до чинного законодавства Німеччини.

При цьому судом враховано, що за приписами статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи зміст ст.ст. 316, 317, 318 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що позивач набув повноваження по володінню, користуванню та розпорядженню вказаним вище спірним автомобілем.

При цьому, право володіння означає юридично забезпечену власнику можливість мати майно у своєму безпосередньому фізичному чи юридичному віданні, у сфері свого фактичного господарського чи іншого впливу. Право користування - це юридично закріплена можливість власника щодо господарського, підприємницького, культурно-побутового використання майна та вилучення з нього корисних властивостей власником чи уповноваженими особами. Право розпорядження - це юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну і фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану чи призначення тощо.

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Предметом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача. Підставою позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача, а також -належності обраного способу судового захисту.

З огляду на обраний позивачем спосіб захисту свого права, в контексті приписів ст. 392 Цивільного кодексу України, предметом доказування, а, відповідно, і судової оцінки у справі є як наявність у позивача права власності на спірне майно, так і порушення (невизнання) такого права відповідачем.

Виходячи з того, що право власності позивача на спірний автомобіль не визнається та оспорюється відповідачем, про що свідчать наявні у матеріалах справи відповіді відповідача та надані відповідачем в судових засіданнях пояснення, суд дійшов висновку, що позивач мав право на звернення до господарського суду з відповідним позовом.

При цьому судом критично оцінюється твердження відповідача про відсутність у нього спірного автомобіля. Як підтверджується зібраними у справі доказами, спірний автомобіль переданий саме відповідачем лише на відповідальне зберігання громадянину Якубіну О. М. Тобто, єдиною правовою підставою перебування спірного автомобіля у громяданина Якубіна О. М. є лише постанова від 03.08.2011 року про передачу майна на відповідальне зберігання, з огляду на те, що свідоцтво про реєстрацію САА 259553 не відповідає встановленим зразкам аналогічних документів, які знаходяться в офіційному обігу в Україні.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання права власності на транспортний засіб - автомобіль PORSHE Cayenne, VIN: WP1ZZZ9PZALA22758, чорного кольору, 2009 року випуску, останній номерний знак HF-Z 550, за Страховою компанією "VHV Allgemeine Versicherungen AG" та про зобов'язання Святошинського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві повернути Страховій компанії "VHV Allgemeine Versicherungen AG" транспортний засіб автомобіль PORSHE Cayenne, VIN: WP1ZZZ9PZALA22758, чорного кольору, 2009 року випуску, останній номерний знак HF-Z 550, є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати право власності на транспортний засіб - автомобіль PORSHE Cayenne, VIN: WP1ZZZ9PZALA22758, чорного кольору, 2009 року випуску, останній номерний знак HF-Z 550, за Страховою компанією "VHV Allgemeine Versicherungen AG" (VHV Plaz 1\30177, Hannover, Німеччина).

3. Зобов'язати Святошинське районне управління Головного управління МВС України в місті Києві (03115, м. Київ, проспект Перемоги, б. 109; ідентифікаційний код 08672957) повернути Страховій компанії "VHV Allgemeine Versicherungen AG" (VHV Plaz 1\30177, Hannover, Німеччина) транспортний засіб автомобіль PORSHE Cayenne, VIN: WP1ZZZ9PZALA22758, чорного кольору, 2009 року випуску, останній номерний знак HF-Z 550.

4. Стягнути з Святошинського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві (03115, м. Київ, проспект Перемоги, б. 109; ідентифікаційний код 08672957), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Страхової компанії "VHV Allgemeine Versicherungen AG" (VHV Plaz 1\30177, Hannover, Німеччина) 2683,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят три гривні) судового збору.

5. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.01.2013 р.

Судді Гумега О.В. (головуючий)

Картавцева Ю.В.

Полякова К. В.